Статистика telegram channel - @harbuzovenamysto

Відколи вийшла моя книга, два збірники у співавторстві й анонси ще двох збірників, різні люди запитували, як мені вдалося «такого» досягти.Запитували, як так виходить, що всі твори, які я надсилаю на конкурси, забирають до збірок. Зрештою, як мені вдається писати «так», хай що б це не означало.Були й інші люди, які запитували, чи є у мене консультації. Мовляв, мають до мене силу-силенну питань і хочуть «як я».Пишу це не для маркетингового слівця, до мене справді приходили із запитами, а я шукала відмовки, буцім, не маю часу.Проте мене знову запитали і я вирішила, що час таки можна знайти.✍️ Тоооож якщо:• хочете написати історію і не знаєте, з чого почати;• не вдається побудувати роботу над твором;• сумніваєтесь у вигаданому вами сюжеті, або ж не знаєте, як залатати в ньому дірки;• потрібен професійний погляд на вашу історію;• не знаєте, що робити з рукописом і як правильно його «продавати».Насправді у цьому списку міріади «якщо». І якщо бодай одне про вас і ваш твір, приходьте: @iren_neo 🧡

Ілюзія - Ірина МіщанчукДумаю, це стає моїм хобі: познайомившись з авторками зі збірки "Повернення" (є окремий тег для неї, якщо що), слідкувати потім за їхньою творчістю. Саме таким чином я з пані Іриною познайомилась (ще й продовжую морально і лінгвістично збагачуватись завдяки її каналу, #від_душі його рекомендую)і саме так на цю книгу я натрапила #топ_місяцяДві історії, що їх обʼєднано однією умовно-спільною рисою, виведеною в назву книги. Хлопець з вродженою вадою на обличчі, що знаходить загадковий Предмет, який змушує людей бачити його гарним, але несе несподівані наслідки; Історія чоловіка, що не памʼятає свого минулого, і, якимось чином потрапивши в іншу країну, налаштовує своє життя на новому місці. (Мабуть, єдиний опис, що можу дати, і не заспойлерити - хоча і розумію, наскільки прісно воно звучить. Повірте, в книзі все краще!).Буду традиційно бухтіти на нерівномірність оповіді - доволі типовий для мене привід поприскіпуватись. Особливо в першій оповіді (новелі, мабуть, все ж таки) воно було болючим: от нам детально розповідають про героя, його стосунки з матірʼю, однокласниками і самотність, а от вже в парі речень він закінчив школу і мав успішний успіх. ...В цілому, на цьому мої невдоволення і закінчуються, бо обидві історії є глибокими, меланхолійними, сповненими рефлексій і надії. Думаю, новела номер два була ближчою, можливо просто переживання горя для мене все ще є улюбленою темою для дослідження в усіх формах. Читання загалом було дискомфортним рівно настільки, щоб хотілось продовжувати його далі - замість того, щоб дратуватись (вірю, що так і було задумано, і хід цей оцінила по праву). Тож, мій субʼєктивний вердикт - лайк, задоволення отримала, книгу перечитуватиму!

«Просто дій за покликом і менше запитуй себе «навіщо». Черепаха символізує рівновагу, тож будь черепахою». Ірина Міщанчук «Черепаха Каретта-Каретта», 2024Дебютна книжка авторки, яка складається з двох повістей, або маленьких романів. Вони дуже різні, але обидва чудові. 📖 «Ілюзія» — прочитав на одному диханні, і мені здається, що я ще не був таким добрим, втихомиреним і спокійним. Це все вплив твору. Притча про прийняття себе, самоусвідомлення і те, що все може бути краще, ніж нам здається. 📖 «Черепаха Каретта-Каретта» — химерна загадкова повість, сильно повіяло Валерієм Шевчуком і його «Птахами з невидимого острова». Читається складніше, ніж «Ілюзія», але це і складніший твір. Знову про пошуки себе і відносність того, що здається важливим. Авторка, попри дебют, має сміливість не розкривати всіх карт, а залишати нам простір для роздумів та інтерпретацій. ✍️Якщо вважати, що письменник не просто транслює нам історію, а робить внесок також і у розвиток та збагачення мови (а я так вважаю), Ірина Міщанчук круто справляється. Це вам не переклад з російської, це текст, що реально збагатить вас і наповнить. ✨ Думаю, що це шикарний дебют, #раджу_почитати всім, особливо якщо хочеться помірно емоційного читання і мовно багатого тексту. І, як то кажуть, з сенсами. Сенсів тут доволі!♥️

У моїй родині є сімейний рецепт торта. Мама пече коржі з кисломолочного сиру та змащує їх заварним кремом, чергуючи шоколадний і ванільний.Звісно, рецепт цього торта можна знайти в інтернеті, але саме руки моєї мами та секретики, якими вона приправляє процес, перетворюють звичайну інструкцію на сімейний рецепт.Тому й переймала його під маминими настановами, а не просто записала.Із письмом так само. Коли я вирішила, що хочу писати історії, то пішла вчитися до віртуозів пера.✍️ 18 березня якраз стартує КУРС ПИСЬМЕННИЦЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ від Litosvita — ідеальна кухня, якщо й ви бажаєте навчитися випікати сильні історії. Лишень погляньте, які майстри зібрались, щоб поділитися своїми секретами.Пройдете шлях від замішування тіста ідеї до «декорування» готового продукту. Подолаєте страх перед чистим «деком» і зрештою навчитеся «готувати» смачні торти тексти. А ще зрозумієте, як їх продавати, щоб якомога більше людей зажадало «скуштувати».Покваптеся зайняти своє місце на кухні курсі!Усі деталі тут 👈

До бабуні й дідуся йдемо потемки. Під бурками рипить сніг. Над мокрим від дихання шарфом здіймається біла цівка пару. Я розглядаю її у світлі ліхтаря й тру одна об одну руки, женучи колючі зашпори. В оселі пахне голубцями, капусняком і пиріжками з вишнями. Я сідаю край столу й дивлюсь, як тріпоче вогник тоненької свічечки. — Ану заглянь на бухвет, щось там є для тебе, — бабуня кладе мені на голову долоню.Мигцем підскакую до скляних шафок і, тримаючись за деревʼяну поверхню, стаю навшпиньки — зайці. Двійко білих зайців дивляться на мене з полиці. Один у синьому кожушку, другий — у зеленому. Тягнуся, згрібаю обох. Гладенькі та тонюні, трохи довгі за мою долоню. Вмощуюся коло столу вже з ними, розглядаю, гладжу біленькі боки пальцем. Так і тримаю в кулаці весь вечір. Своїх зайців. Зайці ті не збереглись, і як би не хотілося, а не вийде рипіти бурками по снігу, тримаючи їх у рукавиці…Світ не стоїть на місці.Сьогодні вже Остапчик несе вечерю своїм ба і ді та шукає заготовлених для нього звірят-гостинців. Сонце вкладається на сон, а Різдвяна зірка сходить над домівками.З прийдешнім Різдвом!Зі Святвечором, гарбузинці! 🩵

«…чорне золото, перетворившись на густу лаву, піднімалося на вершечок, ледь торкаючись країв мідної посудини, на всі боки поцяцькованої металевим мереживом. Перший ковток завжди був життєдайний, ритуальний. Ароматна рідина мала приголомшливу властивість — вона слугувала перехідником між двома світами — безтурботних сновидінь і, власне, життям, з усіма його сюрпризами.»Герої моїх історій пʼють каву. Я пʼю каву.Вона заряджає і дарує снагу споглядати й записувати. Створювати нові світи з героями, які пʼють каву.Ось і зараз несу з пошти кавові скарби від25 Coffee Roasters.Передчуваю пряно-осінні пахощі спецій, адже обраласуміш трьох арабік з Папуа-Нової Гвінеї, Бразилії та Колумбіїз ледь помітною гірчинкоюгвоздики і кориціуBunna. Та нотами меду й хурми у авторському купажі Black Velvet, що поєднує сорти арабіки з Колумбії, Ефіопії і Руанди.А для вас маю 20% знижки на всю каву, крім дрипів, комбо і наборів, за промокодом ГАРБУЗОВИЙ.Щоб і ви обрали присмак своєї осені ☕️🍁Замовити можна тут 👈

Весна 20-гоЯ звільняюся з роботи і того ж дня дізнаюся, що нас усіх закривають по домівках. Буквально. Глобально. Привіт, ковіде і карантине.Що я роблю?Купую курс із копірайтингу і з купою страхів пірнаю в нову професію. Весна 22-гоЯ залишаюся без роботи посеред війни, бо ні я, ні мої колеги більше не можемо і не бажаємо просувати російський програмний продукт. Що я роблю?Створюю цей канал і завдяки йому знаходжу однодумців та цікаві проєкти, які й роботою назвати складно. Бо роблю те, що подобається — пишу.Весна 24-гоЯ мама в декреті, яка понад усе бажає здійснити свою дитячу мрію — стати справжньою письменницею зі справжніми книжками.Що я роблю?Знаходжу час між дитячими снами й пишу рукопис свого першого фікшину, який от-от вийде друком, перетворившись на справжню книжку.До чого я це все?А до того, що ніколи не буде якогось чарівного влучного моменту. І якщо просто зараз ви замислюєтесь, чи на своєму ви місці, значить таки час щось змінювати. Інакше б подібні думки не зʼявилися.І якщо ви чекаєте на знак, шанс чи можливість, то ось воно, усе це разом 👇Бо Prometheus спільно з lifecell, SkyUp Airlines, Join UP!, OLX, EY, COMFY, Jooble запустили масштабну програму безплатної перекваліфікації з фокусом на працевлаштування українців, які втратили роботу через війну.➕ 6 сучасних професій➕ карʼєрне наставництво ➕ психологічна підтримка➕ допомога у працевлаштуванніПроєкт реалізується за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України». Дізнатися деталі та подати заявку на навчання можна за посиланням 👉 https://cutt.ly/5eDLnBK9Покваптеся, зареєструватися потрібно до ‼️ 30 жовтня ‼️

Справжня осінь для мене починається, коли чоловік показує фото засніженої обсерваторії на горі Піп Іван.І навіть якщо пів місяця ще бігатиму в кроксах, навіть якщо місяць, уже все одно не полишить знаття, що зима, яка припорошила найвищу в Україні споруду, неспішно, неквапно, але напевно, добереться й до нас.Тепер у мене є власна обсерваторія на яскравих шкарпетках. Хизуватиметься з-під плаща, буде моєю ілюзією стримування зими. Буцім, доки обсерваторія тут, під моїй плащем, зима не дістане її на горі. А руки грітиме кухлик із найзатишнішим малюнком — килимом. Таким як у дитинстві… Бо пору духмяних чаїв і гарячого какао активовано.Коли підете на сайт ініціативи Франківськ Який Треба Берегти, а ви обовʼязково підіть і прочитайте про важливу місію, у вас розбіжаться очі, скільки там кухликів, шкарпеток та інших прегарних речей. А коли опануєте себе й оберете свою-найсвоїшу річ, скористайтеся знижкою 5% за промокодом berehtyharbuzovenamysto, що діє на всі товари, крім акційних, до кінця жовтня 🍂

Є такі люди, з якими можна місяцями не спілкуватися, роками не бачитись і взагалі, не бачитися жодного разу не онлайн, та все одно вважатися друзями. І я радію, якщо у вас є бодай одна така людина.Але й ви порадійте за мене, бо у мене є Віка.Вчора у своєму каналі вона написала про «кошик добра». Про те, як важливо вчасно похвалити колегу за якісь неочевидні речі, що загубилися на дистанції «встигнути все за будь-яку ціну». І йдеться ж не лише про колегу. Будь-якій людині поруч ви здатні допомогти відновити понівечені крила.Так от, кожне листування з Вікою — це завжди про «кошик добра». Не знаю, як їй вдається знаходити потрібні слова, але ті її слова щоразу хочеться роздрукувати й повісити в рамочці на видному місці.А ще вона крута маркетологиня 🧠📈Пише про маркетинг (ну звісно) та комунікації.Пише так, ніби зібрала нас пʼятничного вечора поїсти бургерів і пограти в мафію.З розборами, осяяннями, закуліссям процесів та мемчиками.Підпишіться!Підпишіться на Вікин канал.Обіцяю, не пошкодуєте 🌟