Furankotikku ᛋᛋ 🇪🇺 | руський 67 🇺🇦

Поплава в трьох актах:1. Білоруські волонтери готують квіз на день рідної мови зі збором коштів на полк ім. К. Калиновського (якщо хто не в курсі, це білоруські добровольці). Квіз присвячено українсько-білоруській тематиці, проводитися має білоруською. Сквот 17б хостить і публікує відповідний анонс.2. Прокидається твітерський фронт та біжить сувати хуї в панамку організаторам. Згадують про Бучу (?), звуть Стерненка (??). Пропонують лізти в петлю. Неодноразово звучить думка, що ніякої білоруської мови на теренах України не має бути. Воювати за Україну, на щастя, дозволяють.3. Сквот 17б комунікує, пояснює і, врешті-решт... скасовує захід.Байдуже, що білоруська мова режимом лукашенка вважається мовою партизанів та ворогів режиму, а ідентичність руйнується на користь колоніального російського дискурсу. Байдуже, що Біларусь, фактично, під окупацією. Байдуже, що це збір для людей, які воюють за нас. Байдуже, що в минулому році ця подія прошла успішно і нікого не збурила. Все це якесь лукаве мудрствованіє, що уводить нас від священних писань. Є "батько наш бандера" — і будь-яке семантичне відхилення від доктринального наративу рано чи пізно зустріне свого паладіна.Два роки ходіння по колу. Два роки суїцидальної поведінки. Два роки комсомольських змагань на ниві моральної зверхності.Втомивсь.

Окремо хочеться сказати про хохляків (а іноді русаків), хто генерує фейки по мігрантамНаприклад, відос, де поліція Києва крутить взагалі рандомного тіпа з України, а підписують як «взяли агресивного індуса». Хоча за наявною інфою, перші партії індусів та бангладешців (з нових) заїхали тільки на захід України, де працюють в обслуговуванні ЖК та на лісоповалах. Причому поки що у невеликих кількостях (думаю, це ненадовго). Жодних порушень з їх боку поки що не виявили.Але ми бачимо мільйон фейків, та з різною ціллю. Росіяни то ясно, особливо коли це йде з тік току. Але є і наші індивіди, які хочуть зібрати легкі класи. Зрозуміло навіщо це русакам - викликати істерію, щоби негатив лився навіть на рандомного легіонера зі Шрі-Ланки, який хоче взяти хотдог на ОККО. Але вигідно і тим, хто просуває міграцію - кілька фейків вже використають як аргумент «та вас просто залякують, нічого там немає, а всі матеріали на цю тему скомпрометовані». В той час як прибуватимуть нові ешелони дивізій Хінду СС.Типу, якщо відос з килимами у річці - фейк, то і всі аргументи про Меркель, сплеск насильства та стагнація економік Європи після завозу мігрантів - теж фейк, охуєнно зручно, питань немає. Тому якщо бачите, як на відео крутять смаглявого Миколу, не спішить це репостить як індуса. Можна сходити у найближчий медунівер та побачити, як вони виглядають насправді).А якщо буде питання, навіщо я робив відео, якщо у нас ще не табориться 400к лікарів та інженерів, відповім очевидним аргументом - коли їх тут буде 400к, буде вже пізно.

Іван Лисяк-Рудницький рубає правду-матку, як завжди:"Серед народів східної половини європейського континенту спостерігаємо одну дивну, майже настирливу звичку: намагання робити вигляд, що вони цілком західні, та заперечувати наявність будь-яких незахідних (точніше, незахідноєвропейських) рис у їхньому національному обличчі:"Польша - забороло західної, католицької культури"Чехи - єдина слов'янська нація з західним життєвим стандартом""Угорщина - що її Золота Булла одночасна з англійською Великою Хартією""Румуни - горді нащадки римських легіонерів"Такі твердження доводиться зустрічати часто. Не хочу казати, що вони фактично незгідні з правдою - принаймні до якоїсь міри.Проте від них тхне ментальністю бідняків, що люблять нахвалятися своїми багатими родичами" Сюди ж додам і українців, які дуже люблять бігти на Захід, що й труси гублять.І православ'я - помилка князя Володимира, і латиницю нам треба замість кирилиці, і всі слова, що схожі на російські - замінити. Ніякий "городів" і "градів", тільки міста!Звідси ж всі ці історії про Сірка в Сорбонні та Хмельницького в Ля-Рошелі, гіперболізованана легенда про Анну Київську і паризьку неосвіченість, або ж милі серцю історії про "першу європейську конституцію" Пилипа Орлика.Бо хочеться на Захід, але не завжди виходить, бо не буває все так просто, особливо для такої складної історії, як наша. На кожен "Захід" завжди знайдеться свій "Схід" і нам з цим жити.

Дізнався з новин, що правовласники домоглись блокування української електронної бібліотеки "Чтиво" (chtyvo.org.ua). В сліпому тваринному бажанні заробити зайві тридцять гривень видавці, які друкують українську літературу, знищили один з бастіонів поширення електронної української літератури. І не треба тут мовної софістики. Люди, які "побороли" цей Інтернет-ресурс, виступають не за "повагу до авторського права" і не за "плекаймо українське". Їх турбує лише власний зиск та кишеня, і думають вони не серцем, а шлунком.Я періодично сам заходив на "Чтиво", аби скачати ту літературу, яку неможливо знайти в інших місцях. Бачив там також книжки Рейнсхаусу. Їхнє розміщення було, звичайно, "піратством", але мені ніколи не приходило у голову предʼявляти комусь за це чи влаштовувати істерики про "втрачений прибуток".Мені як письменнику і команді видавництва, звичайно, приємно отримувати за свою роботу фінанси. Проте я пишу тексти, а вони їх випускають, не через це. Ми просто любимо Україну та українців, і прагнемо робити свій внесок в українську культуру. Книговидання - не найприбутковіший бізнес на світі, і приходять в нього перш за все не заради грошей. В усякому разі, в нашому випадку це правда.Я ніколи не розумів та не зрозумію подібних кроків по впровадженню цензури. Практичний ефект від таких блокувань ніколи не працює так, як про це мріють правовласники. Читачі, що шукали на "Чтиво" книги, які давним давно не перевидаються на папері українськими видавництвами, не підуть купувати інші схожі книги на "легальних майданчиках". Натомість вони просто продовжать пошуки необхідної їм літератури на нових "піратських ресурсах". Можливо, на російських.В 21 сторіччі не можна мислити застарілими шаблонами та діяти дубовими методами. Ті, хто плекають цензуру, рано чи пізно відчують її на власній шкурі. І забороняючи українські книги, будучи українським книговидавцем, ти ризикуєш в один день знайти себе в світі, де українські книги буде нікому читати. Написав Олексій Рейнс "Консул", письменник RAINSHOUSE.com ꑭ

Галицко-буковиньскі говори в лїтературних творах Попри то, що в кінци 19 віку в Галичинї було ухвалено консенсус на зближенє лїт мови до надднїпрєньскої норми - галицко-буковиньскі письменники зовсїм сє не встидали показувати живу народну мову в творах. Особливо то любив буковиньский письменник Юрій Федькович, якого в одній з московских ґазет в статї «Русскіе в Галиціи» прозвали «Галицко-буковиньским Шевченком» (знимка 1), або Василь Стефаник (знимка 2 і 3) Твори автора наповнені живов народнов мовов, в якій і нинї много галичєн і буковинцїв впізнают рідну, знакому, народну бесїду. На жєль, богато з того вже не друкуют нинїшні редахтори, позаяк влада УРСР перевидала всїх клясиків одним наркомівским стандартом, що було чєстинов полїтики «боротьби з діалектизмами» (знимка 3 і 4), а нинї «то є не престижно». Одним з найлїпших творів, писаних виїмково живов мовов, був роман Петра Шекерика-Дониківа «Дідо Иванчік», по-гуцульски. Также приміри правдиво живої мови мож найти в творах «Покутскої трійци», Миколи Устияновичє «Месть верховинцє», Стефана Петрушевичє (вітец Евгена Петрушевичє), Івана Франка «Діяльоґи в Борислави» (всї 3 автори писали бойківским говором), Йосипа Лозиньского «Рускоє весїлє» (писано надсєньским говором).Мож ще сказати за галицку школу надднїпрєньскої лїтератури, коли такі письменники гій Гнат Хоткевич, Михайло Коцюбиньский та инчі в своїх творах показували житє гуцулів і їхну живу мову.Приписати сє на канал Вспільнота

Арношт Ванчура був чеським композитором і піаністом, який працював у Російській імперії (зокрема у Санкт-Петербурзі) наприкінці XVIII століття.Ванчура увійшов до історії музики як автор «Трьох національних симфоній для великого оркестру на теми різних пісень російських, українських та польських» (фр. Trois Sinfonies nationales a grand orchestre arrangées de plusieurs chansons russes, ukrainiennes et polonoises), виданих Санкт-Петербурзі 1798 року. Проте, опублікована і виконана ця симфонія була тільки-но у 80-х роках у Києві.У фіналі Української симфонії (Rondo) звучать теми українських пісень «Вийшли в поле косарі» та «Ой, коли я Прудивуса любила».Що цікавить тут особисто мене, так це те, що у 1798 році ним вживається козацька назва "Україна", що протиставляється Польщі та Росії на рівних.Тяжко сказати, який географічний вимір мала ця Україна (скоріш за все, як і у практично всіх джерелах 17-18 ст., це позначає лише козацькі землі), але сам факт. В цей час тільки-но догасли козацькі автономії.

Ті думки, котрі я виложив оце про національство й людськість, я викладав не раз і на письмі й усно років за 25. Іноді мені траплялось почувати від земляків такий закид: «Нехай те все й правда, та вона тепер не на часі. Ми, українці, тепер мусимо боронити свою національну волю, мов ханаанці від жидів, а самі ми нікому не грозимо, то й нема страху, щоб наше національство стало подібне до старозаконного жидівського, котре довелось розбивати апостолам Павлам. Лишіть нас з нашим самооборонним національством, то ми колись, скінчивши оборону нашої нації, пристанемо й до космополітизму».На це мушу відповісти так: перш усього наше національство зовсім уже не таке мирне. Послухайте, з якою ненавистю говорять іноді наші люди про москалів, поляків, жидів, і подумайте, що б сталось з тими сусідами нашими на Україні, коли б удалось нашим національникам узяти уряд на Україні в свої руки. Яке б вони їм «обукраїнення» приписали! А поки що таке людиноненависне національство шкодить тим, що будить до нас ворожі спочуття й у наших сусідів, тоді як тепер навіть на війні треба вменшувати ненависть проміж людьми хоч би так, як робить це всесвітнє товариство «Червоного хреста» на своїм полі. А найголовніше — наука, правда ніколи не пошкодить, а тільки поможе. Навіщо ми будемо вменшувати свою силу в боротьбі за волю нашої нації, опираючись на науку застарілу, хибну, коли ми можемо, власне, опиратись на нову, вірнішу? Тепер же всяка боротьба проміж людьми опирається на науку. Ось через що я думав і думаю, що я, власне, служу справі вільності нашої нації, коли змагаюсь вияснити справу національності й людськості в прикладі до наших обставин. — М. Драгоманов.Рубрика "Застав(л)єє сї задумати"

Данило Скоропадський – Державництво і Патріотизм, 1947.Зміст: З промов, виголошених в Канаді і США у 1937/38 р.р..Автор обкладинки та заставок (ілюстрацій) – мистець Вадим Доброліга.Основні тези промов Данила Скоропадського:1. МетаЄдина стратегічна мета – власна незалежна держава.Усе інше – підпорядковане їй.2. Державницька ідеяПотрібно піднятися над особистим і партійним – побачити спільне, українське.Вихід – Українська Трудова Монархія (ідея В’ячеслав Липинський).Альтернатива хаосу й бездержавності.3. Об’єднанняОдин державницький фронт.Без внутрішньої ворожнечі, партійних чвар і релігійних поділів.Співпраця всіх, кому важлива доля України.4. Про революцію і демократіюРеволюція з українськими гаслами пішла за чужою логікою.Помилки: безорганізованість, недисциплінованість, безвідповідальність.Державу будують не зі «свободи», а з обов’язку, дисципліни та служіння.5. Молодь і еміграціяОбов’язок перед Україною.Солідарність, фаховість, ідея, організація, військовий дух.6. РелігіяПовага до Віри і Церкви.Повна свобода релігій – у межах спільної державницької відповідальності.Підпишися на Темну Академію ✺

☠️Росіяни мають зникнути☠️Вони повинні страждати і вмирати, за грабунок Києва Долгоруким, за зраду Русі та вірне служіння Орді, за спалення Батурина, за століття рабства, за нескінченні спроби знищити саму нашу культуру, за 1920ті, за Голодомор, за мільйони вбитих, розстріляних і заморених голодом у часи червоного терору, за його продовження сьогодні у вигляді війни, обстрілів цивільних та за тероборону Херсону. Жоден народ не завдав іншому стільки болі та страждань, як росіяни українцям, а тому наша помста справедлива. Вони ніколи не були нашими братами.За кожного нашого солдата, цивільного та дитину ми повинні вбивати десяток, ні, сотню росіян, причому не лише солдатів, а й жінок, дітей, пенсіонерів.Досить ігор у гуманізм, досить просити росіян піти – просто вбивайте їх і кожного, хто хоч якось їм допомагає. Відкиньте своє милосердя і співчуття, бо вони вам не допоможуть, тільки ненависть, рішучість та праведний гнів приведуть нас до перемоги.Для українців це не просто війна, це священна битва за власний дім та можливість вчинити довгоочікуваний акт правосуддя над одвічним ворогом.А тому ніякої пощади ворогові, ні на полі бою, ні на вулицях, ні в інтернеті: вбивайте росіян без жалю, зламуйте їхні банківські рахунки та виводьте гроші, бомбіть їхні міста, вішайте на вулицях мародерів та колаборантів, паліть колони коктелями молотова, а не махайте ручками з проханням піти, добивайте поранених і найголовніше – знаходьте родичів, насамперед дітей, убитих солдатів ворога та скидайте їм трупи їхніх дорогих татусів.Не варто боятися чи соромитися таких методів, адже зараз на нас дивляться мільйони українців, що стали жертвами росіян із різних епох, дивляться та жадають відплату.І ми помстимося, за кожного, сповна.Слава Нації!

🇩🇪🟥Убивство сокирою антифашиста Галана, відлученого від церкви Папою Пієм XII, що не став видавати «СС» Галичину СССР [...] В операції щодовбивства Галана ОУН 🔻 було задіяно студентів лісотехнічного інституту, тому згодом цілий курс заарештували. Галана вбили в жовтні 1949, а мене арештували в грудні. Мій арешт теж можна вважати одним із наслідків. [...] Він відіграв дуже негативну роль в ліквідації греко-католицької церкви, його брошура «З хрестом, чи ножом» була початком кампанії проти УГКЦ ☦. Належить до так званих «москвофілів» – його родина виїхала до Росії в 1915, коли російські війська відступили з Галичини. Там, під впливом революції, перейшов на комуністичні позиції.Галан «проявив» себе у 1939–41 роках. Він потім тікав на схід, де працював на радіо і теж плювався на всіх і на вся [прим. ред. – памфлет «Плюю на Папу!» став відповіддю на відлучення Галана від церкви Папою Римським Пієм XII, який врятував СС «Галичину» 🌟 від депортації до СРСР] — 🇺🇦 Дашкевич про 7 років таборів і Галанадо арешту Ярослава Дашкевича (проф., докт. іст. наук, археограф, вірменолог 🇦🇲 / син підполковника УСС 🇺🇦 і генерала УНР 🇺🇦)ukrain1an ꑭ division