Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - гриб з юґґота
Додано 14 лип 2024

гриб з юґґота

@fungifromyuggoth
Кількість підписників: 2 905
Фото: 748
Відео: 20
Посилання: 389
Опис:
Де спить Ктулху й чому роботи не мають хвостів? 🛸 З ділових (і не дуже) питань: @buriedinwater
Джерело

гриб з юґґота | Мама завжди казала, — вдумливо підмітила Тельма, — що якщо ти відшукає...

Логотип телеграм спільноти - гриб з юґґота гриб з юґґота @fungifromyuggoth
815 Охват/переглядів 2025-09-19 08:37 Повідомлення №1335
— Мама завжди казала, — вдумливо підмітила Тельма, — що якщо ти відшукаєш правильні Руки, то тобі ніколи не доведеться більше полювати. Та якщо ж тобі попадуться не ті, казала вона, то вони виявляться ще згірше за собак. 😺 У 1988 році Урсула Ле Ґвін видала книжку під назвою Catwings. Це дитяча історія про чотирьох кошенят з крилами, які вчаться самостійно виживати без своєї матері-кішки. Про зародження цього сюжету Урсула згадувала таке:«Я просто уявила кота з крилами й подумала: "Ой, як потішно! Чому б котам не мати крил?", а тоді: "А що б було, якби вони їх насправді мали?". Ось так ця книжка й з'явилася».📍Catwings — перша частина з тетралогії. Будьмо відверті, дорослим в цьому сюжеті навряд відкриється щось нове, однак легкі пригоди незвичайних тваринок, так ще в поєднанні з розкішними ілюстраціями C. Д. Шиндлера, точно подарують вам пару-трійку приємних вечорів. Ще приємно дивує, як історія Ле Ґвін по-своєму реалістична й жорстока, про що й відмічав Дік Джексон, її редактор. Основною причиною його невдоволення стала подія, яка дала поштовх усій історії: коли мама-кішка «покинула» своїх кошенят.«Він сказав, що діти будуть налякані — я їх поперелякую. А я подумала: "Я не хочу цього робити. Але саме так коти й чинять". Я отримувала листи від дітей з бідніших міст, в яких було: "Я ненавиджу місіс Джейн [мати-кішку]. Вона полишила своїх дітей"».І це далеко не все: шибеники мають проблеми з пошуком харчів, встрягають у криваві сутички з іншими тваринами й намагаються вижити у складних природних умовах! У дитячих історіях і справді часом не вистачає «погляду» на суворі дорослі, або ж просто реалістичні й неприємні речі, однак Ле Ґвін майстерно вплітає їх в історію, не роблячи її при цьому травматичною для маленького читача. У мене й самої на початку склалося неприємне враження про маму-кішку, аж поки я сама не задумалася: та ж у світ тварин все саме так і працює! Так що Урсулі вдалося вивести на почуття навіть дитину всередині мене, раз я на хвилинку повірила в «людяність» цих котів.😺 Поки що я проковтнула тільки першу частину, але вже очікую моменту, коли почну знайомство далі. І дуже сподіваюсь, що книжки перекладуть українською!Якщо раптом хто надумає, звертайтеся 🌚