Статистика telegram channel - @femlb

🩸👩🏼‍⚕️#медицина #дослідження Швейцарські науковці розробили систему для аналізу менструальної крові, яка вказує на рівень запалення, ризик раку статевих органів й гінекологічного захворювання ендометріозуТочність визначення ознак цих захворювань у менструальній крові виявилася такою ж, як і в аналізу венозної крові. Науковці сподіваються, що така система допоможе жінкам моніторити здоров’я без необхідності звертатися до лікарні, тож стане в пригоді в регіонах з малодоступною медициною. Дослідження опублікували в журналі Advanced Science.Хоча менструальну кров протягом довгого часу не сприймали як матеріал для діагностики хвороб, але вона містить частини ендотелію матки, через що може вказувати на низку хвороб жіночої статевої системи. Тому науковці застосували аналіз з використанням антитіл, який застосовують в експрес-тестах, наприклад, на вагітність. Для цього використали антитіла, які зв’язуються з C-реактивним білком, що є маркером запалення, антигеном CEA, що є одним з маркерів раку, і CA-125, що є маркером раку й ендометріозу.При контакті тест-системи з менструальною кров’ю, у якій був один із цих трьох біомаркерів, на ній з’являлися круги відповідного кольору. Яскравість цих кругів відповідала рівню біомаркерів в менструальній крові: її можна приблизно визначити неозброєним оком, а також за допомогою спеціального застосунку на телефон. Дослідники також розробили силіконовий чохол для такої тест-системи, щоб туди не потрапило більше крові, ніж потрібно для аналізу. Це дозволить носити прокладки з тест-системою та не перейматися про те, що більш тривале носіння повпливає на результати аналізу. Науковці сподіваються найближчим часом протестувати такі прокладки за участі жінок-доброволиць.

Чому дехто з чоловіків досі вважає, що зґвалтування — це не справжня трагедія, особливо коли йдеться про жінку з попереднім сексуальним досвідом? Бо глибоко всередині вони переконані: пенетрація — це «природне призначення» жінки. Для них проникнення автоматично означає задоволення — передусім чоловіче. Ідея, що це може бути болем, насиллям, приниженням — для них майже немислима.Це ж мислення формує міф: ніби пенетрація — єдиний «справжній» секс, а жінка завжди повинна отримувати від неї насолоду. Обставини, згода, емоції — усе це нівелюється. Якщо було проникнення, значить, їй «було добре». І саме через цю хибну логіку зґвалтування часто знецінюється або виправдовується.Цю зневагу підкріплює й «гумор»: жартують, що жінка мала б подякувати за зґвалтування, бо «хто б її ще взагалі торкнувся». Це не просто чорний гумор — це прояв глибокого мізогінного ставлення, де зґвалтування не злочин, а нібито "послуга".Більше того, у судовій практиці часто видно: насильство над хлопчиком карається суворіше, ніж над дівчинкою. Бо напад на хлопця — це порушення його гідності, а напад на дівчину — лише «передчасний доступ» до ролі, яку суспільство вже для неї визначило — бути об’єктом бажань.Ми мусимо про це говорити.

Чому кожен чоловік вважає себе Ейнштейном?Знайома ситуація: варто згадати про якесь наукове відкриття, як одразу знаходиться чоловік, який говорить так, ніби це він особисто його зробив. Будь-який винахід, будь-яке досягнення – це, на його думку, «чоловіча заслуга». Ньютон, Тесла, Ейнштейн – це ніби не окремі генії, а «спільне надбання всіх чоловіків». Але звідки ця дивна асоціація? Відповідь проста: це патріархальна стратегія привласнення. Чоловіки століттями не допускали жінок до науки, освіти та досліджень. Їхні імена стирали з історії, їхні ідеї крали, їхній внесок применшували. І тепер, коли жінки активно змінюють світ, чоловіки продовжують видавати прогрес за «своє» досягнення. Жінкам доводиться доводити свою цінність удвічі більше. Їхні відкриття приписували іншим: Розалінд Франклін – у галузі ДНК, Лізу Мейтнер – у ядерній фізиці, Джоселін Белл – в астрофізиці. І цей список нескінченний. Чому ж чоловіки так чіпляються за ці історії про «чоловічу геніальність»? Тому що без них їхнє его руйнується. Вони самі нічого не відкрили, нічого не винайшли, але їм треба відчувати свою значущість. Тому вони привласнюють собі чужі перемоги, щоб і далі підтримувати міф про чоловічу інтелектуальну перевагу. Але часи змінюються. Жінки ламають бар'єри, отримують Нобелівські премії, публікують дослідження, очолюють інновації. І найважливіше – більше ніхто не дозволить чоловікам видавати чужу роботу за «їхнє» досягнення.

Романтизація вигаданих чоловіків: загроза реальним жінкамУ певному сенсі захоплення чоловічими персонажами або артистами – це нормальне явище для жінок. Реальні чоловіки часто розчаровують, а тому проєктування своїх романтичних і сексуальних потреб на ідеалізованого вигаданого чоловіка здається привабливою втечею. Адже такий чоловік ніколи не виявиться сексистом, не буде знецінювати ваші досягнення та не завдасть болю.Однак культура фандому трансформувала цей невинний ескапізм у масштабну одержимість чоловіками, які не існують. Це створює низку проблем:• Невидимість реальних жінокЯкщо ви відчуваєте більше симпатії до мальованого чоловіка, ніж до живих жінок у вашому оточенні, це тривожний знак. Ідеалізація чоловічих персонажів відволікає від побудови реальних солідарних відносин між жінками.• Зміцнення патріархальних нормБільшість популярних вигаданих чоловічих образів створені чоловіками та слугують відображенням чоловічих фантазій. Навіть якщо вони здаються чутливими або «не такими, як усі», це все одно конструкція, яка підживлює гетеронормативні сценарії романтики та підкорення жінок.•Зниження стандартів у реальному життіРомантизація недосяжних чоловіків не лише ідеалізує їх, а й виправдовує їхні проблемні риси. Це може призвести до того, що в реальному житті жінки будуть толерувати токсичну поведінку чоловіків, сподіваючись, що «він просто глибокий, як мій улюблений персонаж».• Жіноча енергія, спрямована не тудиСкільки годин, грошей та емоцій жінки витрачають на культ чоловічих персонажів? Ця енергія могла б іти на підтримку жінок, самоосвіту, феміністичну боротьбу. Коли жінки вкладаються в чоловіків (навіть вигаданих), вони продовжують працювати на патріархат.Варто критично ставитися до того, кого романтизуєш, обирати контент, створений жінками для жінок, і будувати реальні зв’язки з жінками, а не ідеалізувати чоловічих персонажів. Досить ідеалізувати чоловіків – реальних чи вигаданих. Вони не подарують свободу, не принесуть рівність і не стануть твоїм порятунком. Справжня сила – у жінках, їхній солідарності та боротьбі.

Культура відміни: ще один прояв подвійних стандартів.Реакція на слова жінок непорівнянна з реакцією на чоловіків, які, до того ж, часто не обмежуються лише словами.У сучасному суспільстві так звана "культура відміни" часто демонструє явну нерівність у ставленні до чоловіків і жінок. Чоловіки нерідко уникають серйозних наслідків навіть за серйозні проступки, тоді як жінок можуть піддавати жорсткій критиці та "відміняти" за найменші провини. Це явище підкреслює подвійні стандарти, які все ще глибоко вкорінені в нашій соціальній структурі.Жінці не потрібно багато, щоб отримати як мінімум осуд.Від жінок традиційно очікують надмірного розуміння, доброти та постійного контролю над власними словами, тоді як чоловікам дозволяється значно більше свободи у висловлюваннях і діях. Будь-яке відхилення від цього стереотипу часто призводить до осуду або звинувачень у "неправильності", навіть якщо поведінка жінки не виходить за межі нормального вираження власної думки. Це очікування закріплене на всіх рівнях соціального середовища та продовжує підтримувати нерівність.

Культура зґвалтування — це комплекс переконань, які заохочують сексуальну агресію у чоловіків і схвалюють насильство проти жінок. Ця парадигма потурає фізичному та емоційному терору проти жінок, приймаючи його як норму. У культурі зґвалтування жінки відчувають постійну загрозу насильства — від сексуальних зауважень до сексуальних дотиків і до безпосереднього зґвалтування. Прояви сексизму часто використовуються для виправдання і раціоналізації нормативних мізогіністичних практик; наприклад, сексистські жарти сприяють поширенню неповаги до жінок і подальшій байдужості до їхнього благополуччя, що, зрештою, робить зґвалтування і жорстокість щодо них «допустимими».Дослідження сексуалізації жінок Американською асоціацією психологів переконливо показало, що це явище має масштабні негативні наслідки у всіх сферах життя, включаючи когнітивну функцію, фізичне та психічне здоров'я, сексуальність, переконання і звички. Зокрема, це ризикована сексуальна поведінка, розлади харчової поведінки, депресія, низька самооцінка і академічна неуспішність.Точно такі ж симптоми виявляються у жертв зґвалтувань. Тож можна сказати, що виросло покоління дівчат, які були "зґвалтовані" самою культурою, що їх оточує.Уникнути впливу культури неможливо. Саме поняття соціалізації передбачає засвоєння культурних норм і моделей поведінки.І, оскільки тепер вся культура є "одним великим насильником", можна припустити, що кількість травмованих дівчат і жінок неухильно зростає. Тобто, будучи соціалізованими цією культурою, вони бачать себе лише об'єктами для сексу і переживають різноманітні когнітивні, емоційні та сексуальні розлади.

Дослідження: жінок значно рідше згадують у новинах, ніж чоловіків.Проаналізувавши понад 380 000 матеріалів різних ЗМІ протягом майже 16 років, спеціалісти GMMP з'ясували, що історії про жінок становлять лише 24% новинних тем і джерел, про які повідомляють. І, за даними дослідження, цей показник не змінювався з 2010 року.GMMP проаналізували і самі новини про жінок та виявили, що в них частіше, ніж у будь-яких інших матеріалах, використовуються сенсаційні заголовки або заголовки зі словами «перша» чи «перший». Загалом дослідники зазначають, що про жінок стали частіше писати як про активісток, лідерок і засновниць, а також використовувати щодо них лексику з явно вираженою гендерною належністю — «офіціантка», «поліцейська» та інші.Одні з найпопулярніших тем, у зв’язку з якими жінки з'являються у новинах, — насильство і злочини. У 4000 матеріалів про жінок згадується слово «смерть», у 6000 матеріалів — «зґвалтування», а в 10 000 матеріалів — «вбивство». При цьому, зазначають дослідники, у цих новинах журналісти найчастіше посилаються на жінку як на «дочку», «матір» або «дружину».Звіт Who Makes The News — найбільше і найдовше дослідження гендерної проблематики у світових засобах масової інформації. У ході роботи GMMP проаналізували близько 380 000 матеріалів, опублікованих у період з 2005 по 2021 рік провідними англомовними новинними виданнями та інформаційними агентствами, використовуючи ключові слова «жінка», «дівчина», «мати», «леді» та інші.

Чесно кажучи, це дивовижно, як багато людей не знають, що гендер — це конструкт для встановлення влади над жінками. Гендерні ролі були створені чоловіками, щоб контролювати жінок, і це легко помітити, коли це усвідомлюєш. Їх впроваджують у свідомість дівчат із раннього віку.Дівчата мають бути тихими (тому, коли їм знадобиться покликати на допомогу, вони не знатимуть, як це зробити, або їх вважатимуть божевільними).Дівчатам не дозволено бути надто активними (тому, коли їм потрібно буде рятуватися втечею від небезпеки, чоловіки зможуть легко їх упіймати).Дівчата мають виглядати певним чином (тому, коли вони виглядають інакше, вони піддаються саморуйнуванню і стають підконтрольними, купуючи у чоловіків усе, що тільки можна, щоб догодити чоловікові).Дівчата мають ставити інших вище за себе (тому, коли чоловіки завдають їм болю, почуття чоловіків стають для них важливішими за їхні власні).Дівчата мають бути мініатюрними (тому, коли виникає загроза, вони не можуть дати відсіч).Дівчата мають нав’язувати одна одній гендерні ролі (тому, коли вони скажуть «це вина чоловіків», чоловіки відповідатимуть «самі у всьому винні»).