розкажу вам одну історію. 23 вересня в США вийде новий роман "Will There Ever Be Another You" Патриції Локвуд, відомої у нас за своєю книжкою "Про таке не говорять"в листопаді 2024-го агенти Локвуд запропонували "Темпорі" видати цей її новий роман.за описом він виглядав цілком ок -Запаморочливий роман про жіночу хворобу та божевілля. Серед глобальної пандемії одна молода жінка намагається зберегти частини своєї сім’ї, приголомшеної нищівною втратою, і свого розуму, який залишився спотвореним через таємничу хворобуя почитав надіслану агентами пдфку цього роману і знайшов там розділ із назвою "Mr. Tolstoy, You’re Driving Me Mad" - де оповідачка розповідає про те, який Толстой класний і яка прикольна у нього "Анна Кареніна", а ще було б круто, якби The Beatles написали про Толстого шикарну пісню і наводить кілька її варіантів.почитав я оце все і передумав оце все перекладати.зрештою, це історія про те, як "Темпора" не буде видавати новий роман Локвуд "Will There Ever Be Another You"#патриціялоквуд
Корисний нонфік чи черговий «успішний успіх», нумо розбиратись «Атомні звички»Джеймс Клір В цій книзі колишній бейсболіст, а тепер письменник та лектор розповідає про методику того, як набувати корисних звичок (а заодно і як позбавлятись шкідливих)Коротке саммарі:• перш ніж намагатись набути якусь звичку, треба усвідомлювати свою ідентичність (чи ту ідентичність, якою людина хоче стати). Тут ідея в тому, що корисна звичка не зможе прижитися, якщо буде в конфлікті з ідентичністю (і це загалом найважливіша річ у набутті звичок)• автор пропонує нам таку стратегію з набування звичок (напишу на прикладі звички читати)1) зробити звичку очевидною (наприклад, виділити на читання окремий час та місце, поставити книгу на видне місце тощо)2) зробити цю звичку привабливою(наприклад, стати частиною ком’юніті, де читати — це круто)3) зробити це легким(для читачів новачків це може бути наприклад читанням протягом всього 20 хвилин)4) зробити із цього задоволення(наприклад нагороджувати себе за тиждень читання без пропусків)• в кінці автор говорить про те, що є й зворотна сторона медалі, коли з часом звичка більше не метчиться з індивідуальністю. Наприклад сам Клір був спортсменом, а став письменником, проте щоб не втратити важливі риси індивідуальності він заміняє «Я – спортсмен» на «Я – належу до витривалих осіб і любителів фізичних випробувань». Він також говорить, що важливо раз на рік робити ретроспективу своїх звичок, виявляти актуальні та неактуальніМої субʼєктивні враження від книгиЦе хороша книга, яка дає робочі інструменти для життя. Минулого року, ще до того, як я дізналась про існування цієї книги, шляхом спроб і помилок я набула дві звички (які тепер зі мною у 2025) — функціональні тренування 3 рази на тиждень та здорове харчування кожного дня (а разом з цим сталось -12 кг, здорова шкіра і т.д.). Загалом, я виконувала все те, що описано в книзі і в центрі всього процесу дійсно стоїть саме самоідентифікація. У Кліра є класний приклад з курцями, які хочуть кинути палити, де обом пропонують цигарку, один відмовляючись каже «Ні, дякую, я намагаюсь кинути палити», а другий каже «Ні, дякую, я не палю». Відчуваєте різницю? Усвідомлення ідентичності, це коли ми кажемо «Я читаю багато книг», «Я займаюсь спортом», «Я харчуюсь здоровою їжею», «Я не курю» тощоТож, методика автора працює, підтверджую персональним досвідом (ось є хайлайт з моєю історією). Проте важливо сказати, що якщо вас цікавить набуття хороших звичок (чи позбавлення поганих), буде мало просто прочитати цю книгу, вона не працює як чарівна паличка, основним тут буде застосування методики в реальному життіІ останні пару слів саме про текст.В тексті є багато повторів. Загалом зміст всієї книги можна переказати на десятьох сторінках. Але, треба зазначити, що всі ці повтори швидше за все в книзі не просто так. По-перше, вони немов трошки гіпнотизують та працюють на мотивацію, по-друге, в книзі наведено безліч схожих, проте різних прикладів того, як працює методика автора, тож кожному читачеві точно відгукнеться хоч одна історія. Також важливо сказати, що ви ймовірно, певною мірою знайомі з цією методикою набуття звичок, проте книга ці знання структурує, а також спонукає до дій Раджу до читання всім, хто хоче покращити своє життя корисними звичками (зі скептичним ставленням до подібних книг, краще навіть не починати читати).На цьому все💚#ЗК_відгук 112 (6)
Прочитане в січні 1. «Перетворення» Франц КафкаХимерне сюрреалістичне оповідання про боротьбу людини у вигляді паразита з паразитами у вигляді людей. Короткий, проте яскравий та навіть шокуючий текст, який спонукає до діалогу та пошуку інтерпретацій 2. «Чиатай як професор» Томас К. ФостерПро складні тексти простою мовою. Як вловлювати інтертекстуальність, вистежувати хрестоподібних героїв, що в тексті може означати дощ, сніг, звана вечеря тощо. Поки найкраще про книги, з того, що доводилось читати 3. «Загадковий нічний інцидент із собакою» Марк ГеддонСвіт очима пʼятнадцятирічного хлопчика з синдромом Аспергера, який намагається розслідувати вбивство сусіднього собаки, проте згодом дізнається таємниці своєї сімʼї4. «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» (дві частини) Франсуаза Барб-ҐаальКнига для тих, хто хоче продегустувати, що таке художнє мистецтво. В кожній книзі авторка надає 30 картин з 30 інтерпретаціями, в яких вчить читачів звертати увагу на деталі. Тут не буде глибокого аналізу, ці тексти радше є загальноосвітньою екскурсією для дітей та батьків 5. «Дім на крою світу» Майкл Каннінґем Про дорослішання двох друзів, кожен з яких має свою травму дитинства. Тут буде секс на кладовищі, Джимі Гендрікс, ЛГБТ спільнота в Америці 70х, сімʼя з трьох людей і не тільки. Зазначу, що мені цей текст не відгукнувся (та залишив багато запитань в рамках критичного аналізу)#ЗК_списки
З коментарів до попереднього допису, стало відомо, що наразі йде робота над перекладом роману Кормака Маккарті «The Passenger»«The Passenger» та «Stella Maris» — це два останні романи (2022) Кормака Маккарті, що разом складаються в дилогію, проте які можна читати й як окремі твори. Спочатку було видано «The Passenger», а через шість тижнів роман «Stella Maris», який технічно є приквелом до «The Passenger». Сюжети обох романів розповідають про брата та сестру — Алісію та Боббі Вестерн, батько яких разом з Оппенгеймером брав участь у розробці атомної бомби«The Passenger» — історія про те, як Боббі, працюючи рятівником знаходить на дні Мексиканської затоки приватний літак, в якому, як виявляється не вистачає одного пасажира. І ця загадкова подія спонукає героя до втечі та пошуків себе. Тут будуть діалоги на різні теми: квантова фізика, машини, дайвери, бурові вишки. А ще в романі є розділи, де Алісія, у якої шизофренія, спілкується зі своїм уявним другом Малюком (що перегукується з іншим текстом Маккарті «Кривавий меридіан»)«Stella Maris» — історія, що складається з розмов між вундеркіндом-математикинею Алісією та її психіатром. Зокрема, вони говорять про математику, квантову механіку, теорію музики та філософію
Експрес екскурсія творами художнього мистецтва «Як розмовляти з дітьми про мистецтво»та«Як розмовляти з дітьми про мистецтво ХХ століття»Франсуаза Барб-ҐалльЦе буде нетрадиційний відгук на достатньо нетрадиційні книги на цьому каналі тому й почнеться він також нетрадиційно:Подивіться на третю прикріплену картинку. Це репродукція картини Карла Шпіцвеґа «Бідний поет». Як ви думаєте:1) навіщо на стелі парасоля?2) куди поділися всі меблі?3) чи задоволений поет своїм життям, попри бідність?Ось які відповіді пропонує Барб-Ґалль:1) так як поет бідний, це його єдиний спосіб поремонтувати дах2) враховуючи, як закутаний поет, меблі пішли з димом 3) цілком так; все що його турбує — це поезія яку він пише в даний момент (якраз підраховує правою рукою кількість стоп вірша)У своїх книгах французька письменниця та мистецтвознавиця простими словами розповідає (в першій частині) теоретичну частину про те, які бувають жанри, які бувають сюжети (тут майже як у Фостера все зводиться до того, що треба знати Біблію та міфи😁), які радикальні зміни стались у мистецтві ХХ століття, (а в другій частині кожнї книги) авторка оглядає 30 творів мистецтва (причому є зокрема і неочевидні та небанальні приклади, ось такий, наприклад) та зазначає на що треба звернути увагу, до того ж подає інформацію окремо для дітей 5-7 років, 8-9 років та 11-13 роківТреба зазначити, що в книзі майже немає дат й пояснень історичного контексту, проте ця книга радше дає не фундаментальні знання, а пояснює на прикладах, на що взагалі дивитись, дивлячись на картину, як помічати деталі та чому ці деталі важливі, також тут просто пояснюється, чому наприклад каляки-маляки Джексона Поллока (чи будь-якого абстрактного експресіоніста) не одне й те саме, що каляки-маляки дитини, і загалом чому людство відійшло від реалізму і тепер немає всіх цих реалістичних пейзажів чи парадних портретів Кому підійде ця книгаЗдебільшого тим (батькам чи не батькам, бо хтось цю книгу може читати і для себе, я думаю, що певною мірою на це і розраховано), кому подобається мистецтво, але хто хоче його просто продегустуватиОсобисто я читала цю книгу із цікавості дізнатися, що авторка пропонує з педагогічної точки зоруНа цьому все#ЗК_відгук 111 (5)
Книга, форма якої виходить за рамки надрукованого тексту«Ship of Theseus» (Корабель Тесея) — це (нібито) останній роман загадкового письменника V. M. Straka, в якому людина без минулого потрапляє на дивний корабель з жахливою командою та відправляється в дезорієнтуючу та небезпечну подорож зокрема і в пошуках себе. Про письменника, який написав цей роман, майже нічого невідомо, крім чуток навколо ньогоВипускниця коледжу Дженіфер починає читати цю книгу, в середині якої вже є нотатки попереднього читача аспіранта Еріка, який намагається дослідити автора. На берегах книги у цих двох читачів завʼязується листування, де вони разом намагаються розгадати таємницю особистості автора. Різні вставки у вигляді фотокопій статей, карт, листів — це докази та підказки, якими обмінюються Дженіфер та Ерік у своїх здогадкахЛітера «S.» на сліпкейсі — і є справжньою назвою книги. Автор задуму продюсер та режисер Дж. Дж. Абрамс, а текст втілив у життя письменник Д. Дорст, і єдина правдива інформація про книгу надрукована дрібним шрифтом всередині задньої обкладинки(текст вже трошки надкусила і треба сказати, що це не просто книга, а ніби ціла інсталяція! а ще з перших сторінок є підозра, що тут буде роман не тільки в літературному сенсі. клас)
Книжкові плани 2025!Минулорічний план було реалізовано на 44%, тож спрацювала система майже на половину, що вселяє неабиякий оптимізм. На цей рік плани дещо амбітніші, поїхали!(дві книги плавно перетікають з 2024 в 2025)1. «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» Мігель де СервантесПародія на лицарський роман про пригоди однойменного героя2. «Мартін Іден» Джек Лондон Драматична історія про простого моряка, який закохується в заможну дівчину та вирішує змінити своє життя та стати письменником3. «Оповідь про мистецтво» Ернст Ганс ҐомбріхІсторія художнього мистецтва 4. «Білий шум» Дон Делілло Роман в якому розкривається Америка крізь теми реклами, телебачення та смерті5. «Сто років самотності» Ґабріель Ґарсія МаркесПро декілька поколінь родини Буендіа, яким призначено долею страждати від самотності та нездатності любити. Класика магічного реалізму6. «Портрет митця замолоду» Джеймс Джойс Про молодого митця і його пізнання істини світу та розвʼязання конфлікту через мистецтво. Текст має багато спільного с біографією Джойса 7. «У пошуках втраченого часу. На Свановій стороні» Марсель Пруст Перший том нетлінного автобіографічного семитомника 8. «Нудота» Жан-Поль СартрПошуки відповідей на питання філософії екзистенціалізму. Про абсурдність буття, еротично-сюрреалістичні видіння й нудотну міркування про ворожість довкілля9. «Дракула» Брем СтокерКласика жахів. Про молодого юриста, який їде по робочих справах до свого таємничого замовника — графа Дракули#ЗК_списки
Make фільми про вампірів great again!2 січня в українському прокаті вийшов фільм Роберта Еґґерса «Носферату. Симфонія жаху». Це римейк однойменної німої картини 1922 року німецького режисера Фрідріха Вільгельма Мурнау, що в свою чергу є неофіційною екранізацією «Дракули» Брема Стокера (анонс)Кого ви собі уявляєте, коли чуєте слово «вампір»? Можна припустити, що це буде блідий чоловік з гладкою шкірою може навіть в довгому плащі з високим воротом, а може просто в старомодному костюмі, можливо це буде серйозний герой чи гротескний та комічний (як у Вайтіті), але швидше за все не той, який викликає жах чи огиду. В трейлері «Носферату» немає вампіра графа Орлока напевно для того, щоб підсилити у глядача ефект неочікуваності при перегляді кіно і цей ефект спрацьовує, бо такого вампіра-монстра ми ще не бачилиСюжет картини відомий. Молодий, щойно одружений агент нерухомості Томас (Ніколас Голт) відправляється з вигаданого міста Вісборг в Трансильванію, щоб там продати замок графу Орлоку (aka графу Дракулі, якого грає Білл Скарсгард). Проте Орлока значною мірою цікавить дружина Томаса — Еллен (Лілі-Роуз Депп), яка в свою чергу марить та зазнає епілептичних припадків за відсутності чоловіка. Герої укладають угоду й Орлок відправляється на кораблі в свій новий замок у Вісборг та разом з собою приносить у місто щурів, чуму й справжнє зло Картина не приховує в собі загадок, а пошук підтекстів тут стане радше пошуком надінтерпретацій. Фільм дивує саме емоційно зокрема за рахунок нових неклішованих форм в комбінації зі страрими знайомими сценами. Окремо треба відмітити абсолютно переконливу акторську гру зірки цього фільму — Лілі-Роуз Депп, яка виглядає дуже гармонічно і бувши звʼязаною та тремтячи від конвульсій, і з закривавленими очима, і навіть в еротично-мерзенних сценах особливо в кінці кіно (фінальні кадри з красунею та чудовиськом — це окремий вид мистецтва). І ще одне емоційне здивування у цій нереалістичній історії — це абсолютно реалістичні (бо вони є справжніми тваринами-акторами) дві тисячі (!) щурів, що зʼявляються у другій половині фільмуГоворячи про форму, треба зазначити, що стрічка має красиве обрамлення. Кіно починається зі сцени, де Еллен описує своєму чоловіку Томасу сон, де вона одружується зі смертю. Цей початок віддзеркалиться у кінці кінострічки, а ще ця сцена немов одразу заявляє, що головною темою картини буде смерть. Крім того, фільм красиво ілюструє містичну темряву та світ без Бога, де фактично не працюють молитви, виголошені перед сном самими невинними героями фільму. Цікаво, що події кіно відбуваються взимку напередодні Різдва, але різдвяне диво тут працює тільки за допомогою алхімії (та алхіміка фон Франца, якого грає Вільям Дефо), що загалом перекреслює ідею існування богаНа завершення, треба зазначити, що Роберт Еґґерс пропонує саме переосмислення картини 1922 року. Як оригінальне кіно воно радше за все не здатне вразити сучасного глядача, бо головне тут контарст: контраст з класичною історією та контраст, що руйнує очікування#ЗК_кіно
Що цікаве анонсували видавництва за останній час,vol.1🔥:(видавництво «Ще одну сторінку» )1. «Сад супроти часу» Олівія ЛенґУ 2020 році Олівія Ленґ почала відновлювати один обнесений стіною зарослий сад із рідкісними рослинами у Суффолку. В процесі роботи вона почала цікавитись, а згодом і досліджувати тему Едему і його звʼязків із садами, як реальними так і вигаданими — від «Втраченого раю» Мільтона до елегій Джона Клера, від італійського притулку часів війни до розкішного саду, профінансованого рабством2.«Помаранчі не єдині фрукти» Джанет Вінтерсон Це автобіографічний роман, у якому розповідається історія Джанет, дівчини, яка зростає в суворій євангелістській родині та стикається з конфліктами між своєю релігійною вірою та сексуальністю. Книга розкриває процес самовизначення головної героїні, її боротьбу з гомофобією та боротьбу за право бути собою3. «Вибір Софі» Вільям СтайронРоман про молодого американського письменника, який знайомиться з емігрантами Софі та її чоловіком Натаном у Нью-Йорку. Софі, переживши жахи нацистських концтаборів, приховує страшну таємницю, що руйнує її стосунки з Натаном(видавництво «Лабараторія» )4. «Девʼятнадцять сходинок» Міллі Боббі Браун 1942 рік, Лондон. Вісімнадцятирічна Неллі Морріс кожен день вважає щасливим, адже її родина вціліла під час бомбардувань. Якось вона зустрічає американського льотчика Рея з яким починає мріяти про майбутнє разом. І коли жахливий інцидент під час повітряної тривоги руйнує її життя, Неллі виявляє, що, незважаючи на все, кохання і щастя здатні все подолати5. «Нічний потяг до Лісабона» Паскаль МерсьєРаймунд Грегіоріус викладає класичні мови в швейцарському ліцеї і живе за рутинним розкладом. Однак випадкова зустріч з португальською жінкою змушує його переосмислити своє життя і призводить до знайомства з незвичайною книгою. Натхненний словами Амадеу де Прадо — лікаря, чия інтелектуальна сила та харизма залишили слід у кожному, хто його зустрічав, і чиї переконання призвели до конфлікту з диктатурою Салазара — Грегіоріус сідає на поїзд до Лісабона. Під час пошуку істини про Прадо розгортається дивовижна історія6. «Сицилієць» Маріо ПʼюзоПродовження відомого роману «Хрещений батько». Майкл Корлеоне завершує своє вигнання на Сицилії і за наказом батька має знайти Сальваторе Джуліано. Серед зрад і небезпек він намагається пробитися через обмани, поки Джуліано готується до фінальної битви з Доном Кроче, головою сицилійської мафії(видавництво «Богдан» )7. «Дитина Розмарі» Айра ЛевінРозмарі Вудхаус і її чоловік Ґай переїжджають до старого будинку в Нью-Йорку, де більшість мешканців — літні люди з сумнівною репутацією. Сусіди, Роман і Мінні Каставет, починають надмірно турбуватися про Розмарі, і коли вона завагітнює, їхня увага стає ще більш нав’язливою. Згодом Розмарі підозрює, що Каставети приховують темну таємницю, пов’язану з її вагітністю#ЗК_списки
Бог+релігія, музика+література, алкоголь+компанія, алкоголь+самотність, жінки+чоловіки, люди+гріховність«Дублінці»Джеймс Джойс8/10Від геніїв завжди особливо високі очікування. Доторкнутись до текстів Джойса — немов торкатися чогось святого. Цікаво, що зміст деяких оповідань цієї збірки може нести в собі щось одночасно святе та гріховнеВ 15 коротких оповіданнях Джойс описує життя звичайних дублінців. Якщо уявити цю збірку, як живопис, то розглядаючи його здалеку можна побачити велетенський імпресіоністський пейзаж зі стафажем (може Каміля Пісарро), але якщо підійти впритул, то вже побачимо не стафаж, а детально прописані портрети героїв. Тут є• хлопчик, який розглядає в труні священника, якого добре знав («Сестри») • двоє хлопців, які прогулюють школу та зустрічають дивного незнайомця («Зустріч»)• жінка, яка хоче втекти з моряком від свого неприємного батька («Евелін»)• двоє «галантних кавалерів», які не проти користуватися жінками, як гаманцями («Два галантні кавалери»)• чоловік, який наслухавшись історій свого успішного друга, вже не впевнений, що вибрав у житті вірний шлях («Хмаринка»)• офісний клерк, який потерпаючи невдачі на роботі, здає в ломбард золото та намагається напитись («Копії»)• чоловік, який починає дружити з заміжньою жінкою й вчиняє радикальні дії, коли вона хоче від нього більшого («Нещасний випадок») • чоловік, який разом зі своєю дружиною приїжджає на святкування Різдва до родичів, де одна мелодія сильно вплине на закінчення вечора. «Мертві» — це останнє оповідання збірки, яке на відміну від попередніх рівних текстів, має певну точку екстремуму та, мабуть, найбільше вражаєВсі ці історії немов формують портрет самого міста, сірого, меланхолійного, маленького, замкненого Дубліна, з якого, здається, немає виходу. У всіх своїх оповіданнях Джойс не дає оцінку персонажам та місту, він, як митець пише картину, а ми як глядачі/читачі, вловлюємо мотиви та робимо висновки крізь призму власного досвіду Щодо мотивів, то в книзі є доволі структуроване павутиння з точками перетину, що періодично повторюються. Джойс часто характеризує своїх героїв за їхніми релігійними міркуваннями. Його герої підіймають питання політики та націоналізму і часто їм в цьому допомагає алкоголь. Автор робить зріз населення по середньому класу, а ми, немов зазираючи у вікна їхніх домівок/барів/трамваїв, споглядаємо, як вони спілкуються, випивають в компанії, сумують на самоті, насолоджуються музикою. Треба зазначити, що музика у Джойса — це як окремий головний герой всієї збірки. Його персонажі, якщо не слухають музику, так виконують музичні композиції, а якщо не виконують композиції, то хоча б їх згадують. Ще один постійний мотив збірки — смерть. Якщо в оповіданні ніхто не вмирає, то хоча б згадуються померліПослідовність творів в збірці не є випадковою. Перші оповідання розповідають про життя юних героїв, в середині бачимо героїв вже середнього віку, а в кінці спостерігаємо за зрілістю (останнє оповідання навіть називається «Мертві»). Тому при читанні книги, краще дотримуватись послідовності На завершення, треба зазначити, що в «Дублінцях» зовсім немає експериментальних форм. І попри те, що деякі герої «Дублінців» зустрінуться в «Уліссі», даний текст поки залишається абсолютно читабельним (та гуманним🙂) та доступним в розумінні для читачів з будь-яким досвідом читанняРаджу до прочитання тим, хто все ж таки не будує завищених очікувань від геніїв, бо дані текти правильніше охарактеризувати просто як «хороші», але не як «геніальні»На цьому все💚#ЗК_відгук 103 (58)
TGLIST.COM.UA
