Людина розумна самотня,або наочний посібник із роботи родових програм«Сто років самотності»Ґабріель Ґарсія МаркесХосе Аркадіо одружується зі своєю кузиною Урсулою — так починається рід Буендіа. Молодята довго не вступають у подружні стосунки, бо бояться, що в них може народитися дитина зі свинячим хвостиком. Однак усі діти з’являються на світ фізично здоровими, але приреченими на самотність. Книга описує сім поколінь родини: їхні пристрасті, кохання й долі на тлі миру, воєн, а інколи й дощу з жовтих квітівМісце дії — вигадане містечко Макондо, прототипом якого є рідне місто Маркеса — Аракатака в Колумбії. Там автор провів дитинство з дідусем і бабусею, які іноді розповідали вигадані історії так реалістично, що це, ймовірно, й вплинуло на міфічно-магічно-реалістичний голос майбутнього письменникаЗагалом у романі зашифровано й інші реальні факти: громадянські війни, колоніалізм сусідів або ж безжальний розстріл владою робітників, що увійшов в історію як «бананова різанина»Крім того, у тексті фактично з’являється і сам автор, імовірно (тут буде трохи фантазії), у двох місцях: на початку роману є циган, майже міфічна фігура, який буквально записує всю історію роду Буендіа, наче створюючи книгу, яку ми й читаємо, а наприкінці з’являється персонаж з ім’ям автораАле повернімося до тексту.Ймовірно, краса світу Макондо, а разом із тим і мова, яка його описує, — це перше, за що можна полюбити цей роман. Деякі мертві тут здатні повертатися до життя, дощ може лити майже п’ять років, мурахи можуть бути небезпечними для немовлят, а в місті трапляються епідемії безсоння та амнезії. Багато магічних і немагічних проявів у тексті зовсім не випадкові — розгляньмо кілька з них:• повторюваність імен.У багатьох Буендіа подібні або однакові імена. Уже десь у середині роману легко заплутатися серед численних Хосе Аркадіо, Ауреліано та Ремедіос. Однак це навмисний прийом автора, який лише підсилює ідею, що кожен Буендіа приречений• свинячий хвостик та біблійні натяки.Герої, вчиняючи інцест, тобто гріх, бояться, що їхня дитина народиться зі свинячим хвостиком — тобто покарання за порушення табу. Роман насичений біблійними алюзіями. Критики пишуть, що заснування Макондо — своєрідна версія Книги Буття, а майже п’ятирічний дощ — варіація на тему потопу тощо. Водночас цікаво, що в самому Макондо ніби відсутній Бог: засновник роду навіть символічно намагається його сфотографувати, але не знаходить на знімках• сон про дзеркальне місто.На початку засновник роду бачить сон про дзеркальне місто. Це натяк на дзеркальність не лише героїв, а й подій, які їм судилося пережитиПро що ж текст?Про родові коди, про проживання вже написаного сценарію, про гріховність, циклічність, політичну нестабільність, про життя міста — від заснування до руйнуванняДуже суб’єктивно.Не визнати велич цього тексту — майже злочин. Я визнаю: текст сильний, красивий, вагомий, значущий, масштабний. Якщо хочете, навіть геніальний. Водночас особисто в мене з ним не виникло абсолютної синергії, знаєте, як почуватися трохи чужою на чиїйсь вечірці. У будь-якому разі, читати треба, натомість обовʼязково! 8/10#зк_відгук