Зʼїж книгу

Довгоочікуваний анонс!🔥Друзі, запрошую вас відвідати лекцію на тему:«Читай як професор: як розуміти літературу глибше»А ще для всіх бажаючих буде можливість виконати практичне завдання й отримати фідбек від лектора — Макса Нестелєєва!Перший крок до читання як професор — любов до книжок і ваша допитливість, а другим кроком може стати наша лекція, де ми поговоримо про те, чому література — це ідеальна машина часу і як в ній поєднано теорію й історію. Також ви дізнаєтеся про те, які інструменти потрібні професійним читачам, щоб навчитися читати між рядків, а ще бачити всі контексти та підтексти. Ви знатимете, в чому плюси close reading та мінуси синдрому пошуку глибинного сенсу, а ще нарешті почуєте відповідь на сакраментальне питання: "Що ж хотів сказати автор?" Приєднуйтесь до цієї захопливої подорожі у пошуках глибинних сенсів знаних і незнаних літературних текстів.• 23 червня (вівторок), 19:00• Google meet• 90 хв лекції + 15 хв на наші запитання • участь: 550 грн (та 350 для учасників книжкового клубу»• буде відеозапис лекціїДля запису пишіть @krilistva 💚#зк_лекторій

Що цікаво знати про «Кохану» Тоні Моррісон перед початком читання💔• роман написано у 1987 році• події роману відбуваються у період після Громадянської війни в США (1861–1865)• у книзі розповідається історія колишньої рабині, чий дім переслідує таємничий дух, і якій доводиться боротися зі своїм травматичним минулим• у своєму романі Моррісон досліджує внутрішній світ колишніх рабів, зокрема їхню пам’ять, травму та способи виживання після звільнення. Окремо вона звертається до досвіду поневолених жінок і тих обмежень, з якими вони стикалися — як фізичних, так і соціальних та психологічних• роман частково заснований на реальній історії Маргарет Гарнер, яка вбила свою доньку, щоб уберегти її від повернення в рабство• роман отримав Пулітцерівську премію 1988 та був фіналістом Національної книжкової премії 1987• у 1988 році Тоні Моррісон зазначила, що в США майже немає меморіалів жертвам рабства — «немає навіть маленької лавки край дороги». Ці слова надихнули на створення проєкту Bench by the Road, у межах якого в пам’ятних місцях встановлюють меморіальні лавки• «Кохану» забороняли в багатьох школах США, зокрема щонайменше в одинадцяти школах протягом 2021–2022 навчального року. Найчастіше причинами цензури називали сцени сексуального насильства, жорстокості та дітовбивства• «Кохана» стала першою частиною неофіційної трилогії Моррісон про пам’ять і спадщину рабства. Пізніше до неї приєдналися романи Jazz (1992) та Paradise (1997)• у 1998 році роман було екранізовано режисером Джонатаном Деммі; продюсеркою та виконавицею однієї з головних ролей стала Опра ВінфріСьогодні починаємо читати та розбирати «Кохану» в книжковому клубі «Зʼїж книгу»! Стрибайте в останній вагончик!#зк_букклаб

Друзі, запрошую вас на червневі читання!🔥В програмі:1. Читаємо книгу «Кохана» Тоні Моррісон2. Слухаємо лекцію Макса Нестелєєва про книгу та авторку3. Дивимось та обговорюємо фільм «Нічні звірі» разом з Костею Жученко4. Слухаємо лекцію Макса Нестелєєва «Читай як професор» + буде практичне завдання! (550 350 грн для учасників клубу) Про що книга Це історія про жінку, яка втекла з рабства, але так і не змогла втекти від минулого. Коли в її домі з’являється загадкова молода дівчина на ім’я Кохана, межа між реальністю, пам’яттю та привидами починає стиратися. Це моторошний, поетичний і надзвичайно сильний текст про любов, травму й ціну свободиРоман удостоївся Пулітцерівської премії 1988 року за художню книгу, а ще цьогоріч потрапив у список «100 best novels» від The GuardianУчасть• читаємо з 4.06 по 25.06• лекція та обговорення: 25.06 о 19:30, Google meet• буде тг-група для обговорення книги, цікавинок від літературознавця та просто спілкування• вартість участі:400 грн (тариф «активний читач»: тг-група + стрім засідання) 550 грн (тариф «активний учасник»: тг-група + участь в засіданні)• буде відеозапис лекції та обговорення Приєднуйтесь!💚 Для участі пишіть @krilistva #зк_букклаб

Жахи та краса вікторіанської Англії очима людини середини 20 століття «Коханка французького лейтенанта»Джон ФаулзЧарльз Смітсон, прогулюючись зі своєю нареченою помічає таємничу жіночу постать. Нею виявляється міська майже божевільна на імʼя Сара, яку всі називаюсь «Коханкою французького лейтенанта» та яка має сумнівну репутацію. Зрештою Чарльз, виявляючи цікавість до Сари, поступово дізнається таємниці, які приховує жінка, мислення та бажання якої можливо дещо випереджають вікторіанську добу на тлі якої і розгортається роман(хто тут головний герой насправді)Події історії розгортаються досить повільно, адже кроки героїв та особливості доби постійно коментує автор книги. Проте цікаво, що у «Вступному слові до незакінченого роману» Фаулз зазначає, що він швидше є ще одним героєм книги ніж справжнім «"я" з 1967 року». Вчергове втручаючись у текст він зазначає, що романіст уподібнюється Богу та визначає Бога як «свободу, що дає існувати іншим свободам». Таким чином Фаулз дуже симпатично імітує те, що герої роману і справді наче живуть своїм життям (і на що автор-Бог нам натякає)Перш за все, голос автора нагадує читачеві, що все тут неправда, а герої роману зі своїми драмами тут лише декорації в демонстрації порівняння епох: вікторіанської Англії та сучасності Фаулза. Тобто своїм текстом Фаулз, з притаманним йому майстерним жонглюванням культурними проявами, створює великий роздум на тему «від чого ми рухались та куди ми прийшли» та його роман-переосмислення епохи — це щось схоже з тим, що робив Пікассо, коли по-своєму копіював ВеласкесаАвтор не втрачає можливості зазначити, що ось прямо зараз, поки герої розгулюють, Маркс вже пише свої тексти, які вплинуть на світ; в іншому фрагменті — лікар, даючи обіцянку, символічно кладе свою руку на «Походження видів» Дарвіна, а не на Біблію. Також цікаво, як автор розносить стереотипні речі про вікторіанців та викриває темну сторону епохи і навіть жартує, що «Доктор Джекілл та Містер Гайд» — це ідеальний путівник вікторіанською добою. Так що не так з цими людьми, три пункти для прикладу (але майте на увазі, що з цих порівнянь і створено весь текст):• ну наприклад, водночас з тим, що жінка вважалась священною, можна було з легкістю піти й купити собі за кілька шилінгів 13-тирічну дівчинку на пару годин. А 1 з 60 будинків в Лондоні був борделем• попри проповіді про святість шлюбу, публічні діячі мали скандальне особисте життя • «Жоден тодішній роман, пʼєса чи вірш … не заходить у чуттєвості далі поцілунків, … і водночас тоді випускалося найбільше порнографії за всю історію»(як саме автор про все це говорить?) Відповідь: інтертекстуальненько, з іронією, а ще дуже-дуже красиво.Ну наприклад, така собі міс Поултні, якій у 20 столітті «знайшлося би місце в гестапо» знаючи, що не сплачує десятину церкві вирішує взяти бідолашну Сару собі в гувернантки, ну бо страшенно боїться потрапити в Пекло.А ось як іронічно тема еволюції перегукується з джентльменством: «Ця дилема може вам здатися дуже історичною, а я не маю нічого проти Джентльмена, який на 1867 рікперетворився навимираючий вид…»(так про що ця книга?)Про пошуки свободи, про науку vs Бога, про минуле (Чарльз настільки в минулому, що навіть завів собі хоббі — шукати амоніти) vs майбутнє (Сара можна сказати однією ногою в модернізмі, а автор так взагалі в постмодернізмі)(як читати)Однозначно з олівцем в руках, бо щоразу, коли автор втручається в текст та каже наприклад, що ось Чарльз би дуже здивувався, якби побачив реактивний двигун чи радар, то дуже хочеться приписати, що у нас тут в 21 ст. і інтернет тепер і ШІ і… Насправді олівчик ще знадобиться й для того, щоб підкреслювати нескінченні посилання на Діккенсів, Прустів, навіть Сартрів, Росетті тощо. Чи можливо, вам, як мені сподобаються роздуми про огріастичне лесбійство чи опис життя героїні: «вона стрибнула з вікна і жила в такому собі довгому падінні», краса ж!Ну і ще олівчиком можна відмітити який з тьох фіналів, запропонованих автором, вам сподобався найбільше😏Щиро раджу до читання, книга — супер, 9/10#зк_відгук

У 2016 році американська письменниця і комедіантка Джеймі Лофтус запустила перформанс #eatinfinitejest, у межах якого буквально їла роман «Нескінченний жарт». Вона варила сторінки книги, збивала блендером, робила з них сендвічі, піцу та інші «страви», фіксуючи процес у коротких відео. За перший рік Лофтус «спожила» близько 150–200 сторінок із 1079, а згодом змонтувала відеокомпіляцію проєкту для YouTube.Лофтус вкладала у це певний акт протесту «інтелектуальному снобізму», який часто асоціюють із творчістю Девіда Фостера Воллеса. Вона часто стикалася з ситуаціями, коли чоловіки (особливо в книгарнях, де вона раніше працювала) використовували «Нескінченний жарт», як символ статусу й спосіб приниження — мов, «я розумніший за тебе», притому навіть не обов’язково дочитавши книгу до кінця. І якраз саме в період перформансу Лофтус працювала в Playboy, де відчувала сильний тиск «чоловічого погляду», і тим самим проєкт став для неї формою певного звільнення та художньої відповіді на її переживання.Мов, якщо чоловіки постійно «запихають цю книгу жінкам у горло» як доказ інтелектуальної переваги, то вона зробить їхню фантазію реальністю — але в гротескній формі.

Лист одержимість незнайомки, чи як колись визначні тексти з часом втрачають свою актуальність «Лист незнайомки»Штефан Цвайґ(вступ)Після Еванс мені захотілось продовжити підглядати за людьми через шпарину замка, тож вчора ввечері на мене з полички подивився ще один текст (всього 50 стр.) в епістолярному жанрі. Після того як я прочитала 20 сторінок у мене виникло питання: «а коли була видана ця книга?», адже в тексті описана абсолютна одержимість героїні малознайомим чоловіком, яку сучасний читач сприйме як психологічну хворобу, а не як трагічну романтизоваму історію з тонким психологізмом, як це позиціонується. Але, так, текст написано більше 100 років тому, у 1922 році, і він однозначно втратив свою актуальність(про що книга)Головна героїня бувши 13-тирічною дівчинкою закохується в свого сусіда, заможнього письменника Р. За два роки сусідства він лише раз подивився на неї своїм харизматичним поглядом, що власне і стало причиною її кохання. З того моменту він (а скоріше ілюзія про нього) стала сенсом всього її життя (для розуміння ситуації зазначу, що вона спить у коридорі тільки щоб почути, як він відкриває двері, а ще цілує дверну ручку, якої він торкався)Про цю закоханість і подальшу історію дівчини, а потім жінки, письменник Р. дізнається з її листа-сповіді, де вона і розповідає про своє кохання (а насправді про свої невиправдані очікування)(плюси)• текст наразі скоріше є археологічною розкопкою, яку можна пороздивлятись в музеї і піти далі(мінуси)• я так і не зрозуміла, що саме критики називають у цьому тексті тонким психологізмом. Жінку у тупому, жалюгідному становищі? Я думаю, що сьогодні ця новела — просто артефакт• це такий текст, який намагається здивувати читача методами телешоу в на СТБ(як читати)Якщо вам зараз потрібна історія про нероздільне кохання aka повну одержимість жінкою чоловіком (мені, до речі, колись була дуже потрібна така історія), краще подивіться мій улюблений фільм «Мій король» з Венсаном Касселем та Еммануель Берко, там вам буде тонкий психологізм (і допоможе від мудаків з ред флегами!). Книзі 4/10#зк_відгук 182 (18)

Друзі, запрошую вас вже нарешті розібратися з тим страшним дідом та послухати лекцію Кості Жученка:«Дон Делілло: крізь кролячу нору до серця Америки»Дон Делілло вже давно посів своє місце в пантеоні класиків сучасної американської літератури. Віщун і провидець, споглядач і тонкий аналітик. Кожен його роман — це окремий світ, замкнений у власну герметичну систему. Побутує думка, що він непростий, нечитабельний і навіть постмодерніст. Тож спробуймо разом розібратися, що з цього правда, а що — міф. І чи справді хоч одне із цих тверджень виправдане? Зазирнемо в його біографію, простежимо впливи і пройдемось романами, зосередившись на головних темах. А найголовніше — спробуємо зрозуміти, з чого насправді складається «його» Америка і який він той загадковий ліричний герой Делілло.Пропоную разом відправитись у цю одіссею країною Делілло, де серед головних зупинок нас чекатимуть: події, люди, конспірологія, мистецтво і спорт. А ще тероризм і смерть. І мова. Багато мови. Дуже багато мови.• 21 травня (четвер), 19:00• Google meet• 100 хв лекції + 15 хв на наші запитання • участь: 550 грн (а для учасників книжкового клубу350 грн)• буде відеозапис лекціїДля запису пишіть @krilistva🤍

Нова «Смерть у Венеції»!Щойно в наших стрічках відшуміла Мет Гала, як з’явився новий і, як на мене, значно вартіший уваги інфопривід — Венеційська бієнале, яка ще не встигла офіційно розпочатися, проте навколо неї вже виникли політичні суперечки. Тут і питання щодо участі Росії, і протести Pussy Riot, а латвійський павільйон узагалі запустив кампанію «Death in Venice» (фото 1 та 2), у якій звинувачує бієнале в лицемірстві та моральному краху (літературолюби, зацініть неймінг, що відсилає до «Смерті у Венеції» Томаса Манна та теми розпаду й морального занепаду! А дизайнери зацініть, як знайомий мотив венеційських фортечних мурів перетворюється на стіну Кремля), ось тут стаття Зібрала для нас трохи ресурсів, де можна почитати про подію українською мовою:• стаття Макса Нестелєєва про політику vs мистецтво на бієнале та про те, як жертва знову стає приводом для агресора поговорити про самого себе (найкращий і найвідвертіший текст на цю тему українською!)• ось тут — цікаво про український павільйон на бієнале. Якщо коротко: Україна представляє проєкт «Гарантії безпеки», а центральним об’єктом стала скульптура бетонного оленя Жанни Кадирової, яка колись стояла у Покровську, а зараз перебуває у «підвішеному стані» (фото 5), як і більшість українців• ось тут можна стежити за нашим павільйоном, а тут — за бієнале загалом (але вони там постять тільки те, що їм зручно постити🙃)• офіційно все розпочнеться лише завтра, проте поки що мій фаворит — Florentina Holzinger! (фото 6)#зк_офтоп

Друзі,сьогодні почитанаємо новий читацький місяць книжкового клубу «Зʼїж книгу», хто хотів розібратись з важливим посмодерністським романом — велкам! Разом, а ще й з літературознавцем — не так страшно!Що цікаво знати про книгу «Коханка французького лейтенанта» Джона Фаулза перед початком читання• це постмодерністський роман, написаний у 1969 році. Він став третім романом автора після «Колекціонера» (1963) та «Мага» (1965)• серед постмодерністських рис тут є: інтертекстуальні посилання (наприклад, до творів Чарльза Дікенса, Джорджа Мередіта, Томаса Гарді та їхніх сучасників), варіативність фіналів, елементи металітератури (наприклад, втручання автора в текст) та історіографії• у центрі сюжету — історія зарученого аристократа Чарльза Смітсона, який захоплюється загадковою жінкою, що має скандальну репутацію• одним із джерел натхнення для написання твору став образ «вікторіанської жінки». Загалом Фаулз поміщає своїх героїв в умови вікторіанського роману, однак текст постійно нагадує читачеві, що роман написаний у XX столітті: автор пояснює поведінку своїх героїв, використовуючи відсилання до теорії психоаналізу й сучасних йому філософських течій, порівнює споруди молу з напівабстрактними скульптурами Генрі Мура, а серце героїні — з комп’ютером• у 1969 році Фаулз опублікував есе «Notes on an Unfinished Novel», де рефлексує над процесом написання роману. Зокрема, він зазначає, що персонажі та історія «Коханки…» були частково запозичені з роману Клер де Дюра «Ourika» (1823), у якому розповідається про трагічне кохання африканської жінки та французького військового• текст Фаулза вплинув на літературу, зокрема й на «Одержимість» А. С. Баєтт😏• існує екранізація роману 1981 року з Меріл Стріп та Джеремі Айронсом у головних ролях (подивимось?😏)Стрибайте в останній вагончик! #зк_букклаб

Прочитане в квітні дуже коротко!1. «Гемінґвей нічого не знає» Артур Дронь Наразі це, мабуть, найпопулярніша книга в Україні, читання якої перетворилось начебто на рефлексійну-паузу зі спільним проживанням досвіду.Тут є про особистий досвід в окопах; тут є питання: якщо не Гемінґвеї та Ремарки, то «за яку тоді літературу вхопитися у цій війні за існування?»; тут є про мобілізацію та багато іншого2. «Стоунер» Джон Вільямс, 8/10А цю книгу я буду радити всім, хто запитає мене «А що почитати, щоб засмоктало в читання?»Це тиха розповідь про звичайного викладача літератури, про якого можна було б сказати: народився, вчився, працював та помер. І це було б правдою. В той самий час ця книга про гідність звичайного життя, про те, що внутрішні переживання «непомітної» людини мають не меншу вагу, ніж долі тих, кого вважають великими героями.Це книга, після якої хочеться заплющити очі, уявити себе в старості та дати пару трійку порад собі молодому3. «Макбет» Вільям Шекспір, 9/10Вільям Шекспір — не роздуте імʼя, а дійсно справжній геній! Якщо вам раптом здавалось, що читати пʼєси, яким сотні років це скучно — ви помиляєтесь!Це історія про доблесного воїна Макбета, який згодом перетворюється на тирана. В тексті є красивий містицизм, який місцями має дуже тонку межу з реальністю. Але мабуть найголовніше, що тут є — це мова, неймовірно красиве формулювання ідей та психологічні портрети героїв!4. «Самотні серця» Натаніаль Вест, 8/10Головний герой працює в газеті та має публічно відповідати на листи людей, які описують свої життєві проблеми. Що буде з людиною, на плечі якої впаде відповідальність великого спасителя?Правильно, така людина впаде у відчай та дуже швидко не зможе дати раду своєму життю. Герой вдаватиметься до алко та сексуальних пригод, шукатиме своє місце в мистецтві та, звісно, в релігії.Зазначу, що попри маленький обʼєм тексту та доволі легке читання, текст потребує певної концентрації уваги#зк_списки