Прочитане в січні дуже коротко (ніколи не пізно) 1. «Полюбовниця Вітґенштайна» Девід Марксон, 8/10Це постмодерністський роман, форму якого побудовано на «Логіко-філософському трактаті» Людвіґа Вітґенштайна.Головна героїня — остання жива істота на Землі, але не факт, що вона надійна оповідачка. Вона пише щоденник і дістає з голови всі свої спогади про культуру, мистецтво, а ще про своє особисте життя. Попри те, що ця книга дещо мудрьона, вона класно працює і просто на рівні почуттів, адже для того, щоб відчути самотність героїні, зовсім не обов’язково бути великим поціновувачем Рогіра ван дер Вейдена чи Брамса, про яких у тексті доволі багато.Прекрасна книга, часто повертаюся до неї думками! 2. «Грона гніву» Джон Стейнбек, 9/10Однозначно великий американський роман. Про простих людей у складному світі.Америка, Велика депресія. Роботи ні в кого немає, тож сімейство Джоудів змушене покинути рідну Оклахому та вирушити до Каліфорнії, де начебто є хоч якась надія на життя. Але з кожною милею, проходячи через неабиякі труднощі, герої усвідомлюють, що їхні очікування на майбутнє — наївні.Як писав автор, у тексті можуть бути різні рівні розуміння — від сімейної історії до філософських і релігійних підтекстів 3. «Американський психопат» Берт Істон Елліс, 7/10Книга, про яку багато хто думає, що вона про насильство заради насильства. Але з цим можна сперечатися.Головний герой — заможний япі. І так, він маніяк, який має креативно-жорстокий підхід до взаємодії зі своїми жертвами. Проте, по-перше, не факт, що герой є надійним оповідачем, а по-друге, всі ці злочини — це радше метафори на різні теми: від протистояння соціальних верств до питання надмірного споживання 4. «Всьо ясно» Джонатан Сафран Фоєр, 7,5/10Про що міг бути дебютний роман автора, як не про самого себе?Головний герой тут — американець єврейського походження, Джонатан Сафран Фоєр, який вирушає в Україну на пошуки свого коріння. На шляху до цілі на нього та його супутників чекає чимало пригод і відкриттів. Зокрема, він і читач дізнаються, як колоритне єврейське містечко Трахімброд перетворилося на поле.Суб’єктивно, автор трошки перемудрив із формою (забагааато там прийомів), а ще, відверто, думати зараз про цю книгу набагато приємніше, ніж її читати. Енівей — річ непогана#зк_списки