Дизайн-борщ

#НіхтоНеЗабутийМи — за рівну пам’ять. Ми наполягаємо, щоб у центрі Рівного пам’ять усіх полеглих героїв вшановувалася однаково, без виокремлення когось одного. Ми поважаємо пам’ять Тараса Давидюка — офіцера Національної гвардії, і підтримуємо ідею муралу на іншій стіні міста. Але центральний простір Рівного має залишатися місцем спільної пам’яті — для всіх. Ми хочемо, щоб пам’ять у місті була осмисленою, гідною, професійною і була створена з повагою. Якщо ви це підтримуєте, долучіться до звернення від імені громади Рівного з цього питання на адресу наглядової ради УКФ та Рівненської міської ради. 📩 Ми разом з вами зробили перший крок — зібрали підписи під петицією про збереження панно.Тепер потрібен другий: масштабувати розголос і звернутися до УКФ та міської ради з проханням втрутитися. 🟨 Як долучитись:Відкрийте детальнішу інструкцію з цього посту. https://docs.google.com/document/d/1KqXv3ZFSs74AO1mYjXUGHhLhiEjyMGb23FUPWNSr-Yc/edit?usp=sharingОберіть зручний для себе шаблон звернення, вкласти в тіло листа пдф чи скористатися гугл-документом і текстом в ньому. Додайте кілька речень від себе — чому вам це важливо, якою є ваша думка.Надішліть лист на адресу [email protected]@[email protected] [email protected] – Рівненська міська рада. Позначте у пості хештег #НіхтоНеЗабутий, це допоможе бачити думки громади.

⚡️Найбільший в Україні показ сучасної анімації — LINOLEUM Animation Festival 2025 — повертається!⚡️З 1 по 5 жовтня в Києві відбудеться показ близько 200 короткометражних анімаційних фільмів із понад 40 країн світу, об’єднаних у 20 тематичних блоків. У програмі — фільми про пам’ять, ідентичність, тіло, дитинство, кохання, втрати, родину та вибір. Тут буде багато чуттєвого, провокаційного, смішного й дуже особистого.Експериментальна й класична анімація, драми, абсурд, абстракція та документалістика. У кожному блоці — свій настрій, свій погляд і свій градус напруги.📆Розклад: https://linoleumfest.com/uk/schedule🎟Квитки: https://ticketsbox.com/linoleum/Окремо на вас чекає серія безкоштовних лекцій і воркшопів від українських та іноземних професіоналів, лауреатів та номінантів премії Оскар, дві великі нетворкінг-події з фокусом на ШІ, освіті та реаліях ринку, практичні заняття у семи різних воркшопах, мистецький ярмарок, відкритий мікрофон та Drink'n'Draw.Реєстрація на освітню програму: https://forms.gle/mtknyeTbcJtfc4kT7Локації:📍1–4 жовтня — UNIT.City (вул. Дорогожицька, 3; ст. м. Дорогожичі, Лук’янівська)📍5 жовтня — Будинок кіно (вул. Саксаганського, 6; ст. м. Палац спорту; Площа Українських Героїв)📍Комунальні кінотеатри Києва (Ліра, Старт, Флоренція, Лейпциг, ім. Шевченка) — покази дитячої та підліткової програми.

Враження після воркшопу та лекції у Рівному від Ліни Якобчук та Аліни Борисової Перш за все, круто, що студенти і дизайнери, що виїздять за кордон, хочуть працювати з українською темою і обирають її для своїх робіт, це їм болить та резонує, а це дуже важлива частина, не перестати говорити про те, ким ти є. Поєднувати себе українського і себе експериментального – це прекрасно і чудово вигадувати нове з того життя, що ти маєш, з оцих особливостей того, що Рівне – це місто секонд-хендів і робити з цього офігенний зін з відголосками вабі-сабі і любові до матеріалу. Проєкти дівчат – Wash & Dry Separately присвячений ресайклінгу одягу та Art Under The Fire про розбомблений корпус університету Бойчука вам треба подивитись самим, і послухати їхню розповідь. А щодо навчання в Базелі... Я невиправна оптимістка і я завжди висловлювала сподівання і віру у те, що український дизайн здатен очолювати новітні тенденції та світовий дизайн. І знаєте що? Він досі здатен на це і моя віра після почутого не змінюється. Але кожен раз, коли я бачу пристойний друк CMYKом з яскравими кольорами, коли я бачу друк пантонами університетського проєкту, коли бачу цехи, де можна друкувати і зшивати цілодобово, коли студенти самі працюють з матеріалами, за які платить університет, – я розумію, що нам це надолужити практично нереально. Бо більшість друкарень в Україні все ще купує, або досі користується БВ-шними (бувшими у використанні) друкарськими станками, не гострить леза плотера і віддає друк з ворсистим краєм, винуватить дизайнера у тому, що цей макет вимагає хороших та яскравих фарб, і що тиснення чи вибірковий лак неможливо зробити якісно так, аби це було помітно і підібрати картони ширшого діапазону, ніж це можливо з каталогів Август Трейду, з якого зараз половини паперів завжди немає. Іноді мені здається, що більшість з того, що робиться в Україні в друці не від видавництв, робиться радше наперекір, аніж з усвідомленням експерименту і власних можливостей, це радше насильство над поліграфічним устаткуванням "видай мені ще 1000 макетів бдлск". Допоки має бути так, що я особисто маю по три тижні шукати друкарню, аби якісно задрукувати дзеркальний картон, прозору плівку або інші некласичні але наявні в нас матеріали? Воркшоп з тканиною і апсайклінгом секондхендівських речей відкриває мені, що я надто усвідомлюю обмеження матеріалів і полотна. ) І водночас думаю занадто графічно. Ось такі роздуми наприкінці дня.

Агенція TWID розробила дизайн-систему для СБС — першого у світі роду сил, сформованого навколо дронів, роботизованих платформ і ШІ.Вперше айдентику показали на Atlas Weekend: стенд СБС відвідали понад 40 тис. людей, 11 тис. із них пройшли інтегровану гру-симулятор відкритої розвідки. СБС мають суворі обмеження у візуальній айдентиці: офіційний герб, обов’язковий шрифт UAF Sans і чорно-білу палітру. Завдання TWID полягало в тому, щоб створити систему, яка водночас ефективно працює у цифрових та фізичних середовищах і при цьому залишається простою у використанні.«Ключовим елементом стала сітка, що відтворює логіку роботи дрона. На відміну від людського зору, безпілотник сприймає простір схематично, накладаючи на нього додатковий шар. Ми перетворили цю особливість у візуальний принцип айдентики. Завдяки цьому вона виглядає технологічною й органічно пов’язана з тематикою безпілотних систем», — пояснює дизайн-директорка TWID Марія Бистрова. Окрім зручності, система виконує функцію захисту контенту. Сітка з дизайну працює як watermark, у її структурі закладені мікрологотипи, що проявляються при масштабуванні й зчитуються як візуальний підпис. Такий прийом ускладнює підробку матеріалів та додає відчуття автентичності. «Це — наша дизайнерська «пасхалка» для ворожої пропаганди», — каже команда TWID.

«Війна котиків» — казка для дітей і дорослих про те, як навіть у вигаданому світі котиків війна руйнує звичне життя.Головний герой, кіт Артишок, проходить шлях від спокійного життя у місті до боротьби з ворогом, переживає втрати, шукає надію й вірить у перемогу. Майже як ми з вами. Книжка побудована як відверта алегорія нашої реальності: тут є й мобілізація, й бої, і тема смерті. Тон оповіді — сподобається тим, хто не ділить на сіре і сіре, із чітким поділом на своїх і чужих. Але особливої уваги заслуговують ілюстрації — кожна сторінка супроводжена справжніми вишиваними картинами, які створюють ефект матеріальної, «дотикової» казки. Це книжка-артефакт, у якій поєднано слово і ручну працю. Текст написала: Катерина ЛебєдєваІлюстрації-вишивки виконала: Світлана СтрукВидання: Харків — Київ, 2025Це не легке читання про котиків, а спроба осмислити війну мовою казки. ———Подячний пост для підтримки Катерини Лебєдєвої та її "Бібліотеки українського мистецтва" – дякую за книгу і запрошую її придбати. Придбати книгу

Про етику сервісу у воєнний час (і що її ускладнює)24print відмовився друкувати плакати для мітингу на захист НАБУ і САП.Як кажуть, це не перша їхня відмова у друці постерів на мітинги. Їхня позиція – «політичне/провокаційне не друкуємо, бо не можемо перевірити мотиви, а війна – це про безпеку».Я частково можу зрозуміти цей страх. Це час, коли всі в напрузі. Але водночас мене не полишає думка: чому саме тут виникає така ретельна "етична політика", а в інших випадках – ні?Бо ті ж друкарні часто без вагань віддають у друк:– візитки для корупційних політиків і діячів, які топлять за росію;– банери з помилками, шовіністичним гумором чи примітивною маніпуляцією, сексизмом і рештою;Чому раптом саме протест проти посилення авторитарної вертикалі – ризик? А не такі ж подекуди вирази проти людської гідності, єства, віросповідання..? Так, це ризик для друкарні. Легше не надрукувати, ніж відповідати, якщо “не тим” щось не сподобається. І я це не засуджую – я бачу, як страх проник у сервісний бізнес, я досвідчую цього упродовж війни вже дуже багато де. Але страх – це не політика бізнесу. Це її відсутність. Політика – це вміння витримати етичну послідовність принципів. І якщо друкарня не друкує нічого “провокаційного” – чому б тоді не бути послідовними й у випадках банерів для псевдопартій чи вивісок із двозначним контентом. Бо вибірковість – це не обережність. Це політичність під маскою нейтральності.

Прийом заявок на ATypI 2026 відкрито: вперше пройде дві конференції в різних локаціях, аби дати змогу спікерам потрапити на них.Подайте заявку на одну або обидві конференції — Стенфорд (США) і Шарджа (ОАЕ). Для українців це чудова можливість говорити про кириличні шрифти на світовій сцені, говорити про наш типографічний набуток і експерименти в цьому полі. ❤️ATypI 2026 StanfordТема: Домашній екран — дизайн відчуття приналежності🗓 27–30 травня 2026📍 Stanford University, Palo Alto, CAATypI 2026 SharjahТема: Між традиціями | перехід | трансформація🗓 28–31 жовтня 2026📍 University of Sharjah, ОАЕЦе буде перша ATypI у регіоні Близького Сходу. _____Також рада повідомити, що мене, Олександру Корчевську-Цехош, запросили до журі Call for Proposals — з радістю відбиратиму ваші виступи!_____Також можна подавати воркшопи, розмови, панельні дискусії та виставки і інші експериментальні формати. Дедлайн – до 27 серпня. Включно, але не затягуйте. https://atypi.org/2025/07/23/atypi-2026-call-for-proposals-is-open/❤️❤️❤️

Просто погляньте, в якому напруженні приймалась Конституція. Скільки було думок, української мови, роздумів про те, яким буде майбутнє України... https://youtu.be/sQZ3lWFa4WMОНОВЛЕНО: Я передивилась щойно усі ці 45 хвилин, де подані тільки вирізки з процесу прийняття Конституції, і не повірите, багато що з розбіжностей, які стоять перед нами, перед людьми, що обʼєднані різними поглядами усередині країни, стало зрозумілим. Які сильні цитати (які, утім, я процитую тут вільно), якщо чесно, з огляду на час я просто прозріваю. – Як не хотіли приймати прапор та герб, бо "це стане в 100 мільйонів доларів, змінити усю символіку".– Всьому світу буде байдуже, яка історія стоїть під цим прапором, тому що на посольстві сприйматимуть саме те, що там висить, це наш субʼєктний досвід, що це важить для нас.– І під тими прапорами різали людей, і під тими. Але нам обирати, що ми несемо під цим прапором далі. Що стало критичним в прийнятті рішення щодо Конституції? Гнучкість до тих, хто був з нею не згоден, хто не хотів бачити цей прапор, чи цей герб під різними причинами, але відчув себе захищеним, що зможе повпливати на зміни потім.І саме тому українська державність – демократична.Це те єдине, чому ми можемо існувати. ВИ МУСИТЕ ПОДИВИТИСЬ ЦЮ ХРОНІКУ.

Луцьк тут? Субота, 14 червня о 16:00 — перша подія спецпроєкту з Дія.Бізнес у Луцьку. Профспілка Мітап: український контекст, бізнес та поп-культура.Глибока й водночас практична розмова про те, як автентичність, локальний контекст і «придумкуватість» стають стратегічною перевагою в дизайні, маркетингу та брендингу.👥 спікери:- Катерина Дідик — вернакулярний дизайн як джерело натхнення для комерційних проєктів. Дослідження щирого дизайну як явища. Народні рішення навколо, які формують надивленість.- Владислав Болсун — комерційні проєкти, які зберігають та переосмислюють традиції, формують нову Українську культуру і при цьому мають комерційний успіх. На прикладі реальних кейсів. - Денис Чернявський — український поп-арт. Як на перетині локального контексту й глобального абсурду народжується щось справжнє та свіже. Придумкуватість як конкурентна перевага в епоху ШІ.🕐14 червня, 16:00⏳Тривалість - +3 години📍вул. Богдана Хмельницького, 26, 4-й поверх🎟Вартість - 300 грн👤45 місцьОбовʼязкова реєстрація на сайті центру Дія.Бізнес у Луцьку — за посиланням

Болюча правда про український дизайн 🎯В одному із нішевих чатів я підняла важливу тему, яку ми всі знаємо, але мовчки ігноруємо. Українські дизайнери масово прогулюють професійні події, хоча закордонні колеги вписують їх у робочий календар як обов'язкові і підлаштовують все навколо цього. Ми жаліємо лайків, жаліємо коментарів, жаліємо репосту події, допоки персонально нас не попросять – і це... жалюгідно. Ми настільки монополізуємо доступ до інфи, що не даємо ні собі розвиватись, ні іншим. В нас нема практики щиро ділитись лінками і розсилати один одному інфо "о, треба не забути сходити".Що з нами не так:👀 Ми сприймаємо дизайн-події як "може піду, якщо буде настрій"👀 Організатори вкладають купу зусиль, а охоплення — мізерне👀 Мало хто ділиться враженнями в соцмережах👀 Самі собі підрізаємо крила через пасивність до іншихЧому це критично:Поки ми ігноруємо професійну спільноту, наша індустрія залишається роздробленою. Не відвідуючи події, не створюємо нетворкінг, ми не розвиваємося, не підтримуємо один одного і просто закриваємось у страхові. Жорстко, але рубаю тут правду цим постом. Отримувати освіту і доступ до критичних рецензій – це привілей. Привілей, отриманий за рахунок когось. Тобто того, що цей хтось не відпочиває, не працює і заробляє кошти, а викладає свої знання для вас, аби ви могли мати доступ до них. Час перестати бути спостерігачами власної професії і почати діяти і підтримувати тих, хто діє для вас, особливо коли це – безкоштовні події, або за донат на ЗСУ, що ми і так робимо. Коли ви відвідували останню дизайн-подію?