Дизайн-борщ

Дайджест дизайну в Україні та у світі #2 Сьогодні про українські новини більше, бо їх трапилося чимало, бо здається #давайтевжепіслясвят не працює в Україні. ) Багато новин стосується невдалих реновацій, думаю на тлі скандалів з фінансами, муралами, енергетикою, ми ще різкіше сприймаємо і більш уважно ставимось до проєктів реновації. _______________🔖 Найкращий книжковий дизайн — 2025Гран-прі — «Бомонд на краю імперії» (оформлення Володимир Гавриш). Журі обрало переможців у 5 категоріях — від текстової до експериментальної книги.🎨 Скандал довкола спадщини Івана Марчука – ВКРАЛИ ЙОГО ПРАВА98-річний художник подав до суду: за його словами, його обдурили й незаконно забрали права на картини. Судовий прецедент підіймає тему інтелектуальної власності в українському мистецтві.🌞 Вікторія Якуша та українські меблі на виставці в МаяміНа Design Miami 2025 дизайнерка презентувала серію скульптур «Land of Light II». Міфологічні образи — сучасні митці, натхнення — український фольклор. Ми ще раз презентуємося за кордоном і це успішно. 🎨 Pantone: білий як маніфестКолір 2026 року — PANTONE 11-4201 Cloud Dancer. Прагнення до спокою, ясності й порожнечі, як антипод хаосу. Це вперше, коли колір року — буквально білий. Це крінж для нас, бо виглядає як кольорова сліпота вестерного суспільства і капітуляція перед росією. ✒️ Times New Roman знову офіційний в СШАДерждеп США повернув класичний шрифт, відмовившись від Calibri. У заяві — «професійність і традиція». Автор Calibri, Лукас ван Грут, назвав аргументи «смішними», про що писав в своїй інсті. Ми з цим погоджуємось. ) Сам ти вейстфул, пане Рубіо... 🏛 Тарілка Флоріана Юр’єва: реставрація без реставрації Проєкт реконструкції викликав шквал критики. Обіцянки «зберегти» перетворилися на комерціалізацію, замість наукового підходу — дизайн двохтисячних і фотоколажі планети на всю стіну. 🤡 "Тарілку" вже ремонтують, але проєкт реновації показали тільки зараз і це крінж. Бальбек студіо вже відреагували, показавши свій проєкт реновації що був затверджений, події розгортаються далі. 🛍 Бесарабський ринок і оцінка ситуації із ним. Після «реконструкції» ринок втратив автентичність. Інтер’єри більше стали схожими на Гуліверські фудкорти, що перенесли. Критики називають це «маркетинговим ребрендингом без змісту», в тому числі і Євген Клопотенко. Я рада, що ми говоримо про подібні речі так відверто. Оскільки стоїть питання реновації Житнього ринку, думаю діалог, що аналізує досвід, є важливим зараз. 📮 Марка для 80-ї Галицької бригадиУкрпошта відзначила День бригади новим випуском. Символ подяки захисникам і памʼяті про полеглих, а бригаду – з днем народження! 🆕 Typetika — нова українська шрифтова студіяTaktika Studio заснували власну фаундрі.Typetika — крок до незалежної типографічної сцени, ще одна шрифтолитня – ще один спосіб сказати світові і нам самим, що шрифтовий дизайн є нашим пріоритетом і нам це цікаво і потрібно. 📰 Тарас Іщик у The UkrainiansПрофайл військового дизайнера й автора візуального стилю ЗСУ. Дизайн на війні — як точка опори. Матеріал став доступним до прочитання на на підписці і це досить цікаво до знайомства.

Telegraf сьогодні вечіркує — повертається у ювілейний 5-ий раз і говорить про двохтисячні!12 грудня (вже сьогодні!) команда презентує свій п’ятий, ювілейний випуск — «Telegraf. Бути собою».Що буде на презентації:– розбір кухні нового номера від Анни Карнаух (головредакторки) і Гліба Капорікова (креативний директор)– вечірка в стилі нульових (Turbo, покемони, кіндери — усе, що боляче і тепло одночасно)– виставка артефактів дитинства та юності– діджей-сет Влада Болсуна з саундтреком наших шкільних дискотек– тематичні коктейлі й welcome-набір з локшиною й вишневими снеками (отут я вже відчула флешбек у 2007)І головне — п’ятий Telegraf. Золотий. Ювілейний. Про те, як бути собою.Команда обіцяє видання, яке знову говорить мовою покоління, не копіюючи культурних кліше.Я рада бути включеною в Телеграф зі статтею, хто її прочитає і напише відгук в Дизайн-борщі – розіграю серед вас книжку з видавництва Артхас, присвячену дизайну ❤️📍 12 грудня, п’ятниця, 19:00📍 Vinyla (Київ, Сагайдачного, 25б)Вхід вільний за реєстрацією.Слухайте, якщо чесно — в нас нема таких команд, хто працюють з памʼяттю та ностальгією у вигляді артбуків так, як Telegraf. Тому якщо ви в Києві — просто йдіть. Бо такі презентації створюють культуру, а не повторюють її. Реєстрація ТУТ

🎴 Найкращий книжковий дизайн 2025: хто формує обличчя української книги зараз – відомий список переможців!Міжнародний фестиваль "Книжковий Арсенал" разом із Goethe-Institut оголосили переможців конкурсу "Найкращий книжковий дизайн – 2025". Цього року подали 225 книжок, і як людина з журі можу сказати наступне. 1. планка була дуже високою, в нас дуже крутих цех колег і проєктів. 2. конкуренція місцями викликала довгі розмови – і так і має бути. 3. усі книги – дуже різні за принципом і підходами, тому оцінювати їх було нелегкою справою. Це було вау-досвідом для мене: побачити все у повноті в сусідстві разом. То хто ж що виграв? 💪🏻💪🏻💪🏻💪🏻💪🏻Гран-прі та "Утилітарна книга""Бомонд на краю імперії: держава і сцена в радянській Україні" (видавництво РОДОВІД), дизайн Володимира Гавриша – дуже точна робота з темою імперії, сцени й влади, де форма не прикрашає текст, а допомагає його зчитувати і використовує сітку для збирання інформації та візуального контенту разом."Текстова книга""Сьюзен Зонтаґ: повне інтервʼю для журналу Rolling Stone" (видавництво Основи), дизайн Олексія Сальникова – приклад того, як розмова, яка могла би "просто вийти книжкою", стає продуманим об’єктом, а не "черговою статтею". Біжіть купувати, поки вона є. "Мистецька книга""АБРАКАДАБРА" Павла Макова (видавництво ist publishing), дизайн 3Z Studio – книжка як окремий здизайнований простір, а не додаток до виставки. Важливо, що митці стають повноцінними диригентами книги, Маков зробив повноцінний новий "манускрипт Вуйнича з новою візуальною мовою, що відтворює композиційний аналіз картин Павла Макова. І це не в тій візуальній мові, яку використовують в інших книгах, а в українській традиції. І це – вищий клас. "Візуальний сторітелінг""З ПІВСЛОВА. Про спілкування та розуміння одне одного" (Видавництво Старого Лева), творча майстерня "Аґрафка" – ще один доказ, що візуальні історії про складні речі можна робити без дидактики і без загальноприйнятих шаблонів у власному стилі."Експеримент" (дві перемоги)"Road Works (Дорожні роботи)" Ольги Кузовкіної (самвидав) та "Фотографії з фронту. Щоденник колективних спогадів" Олександри Клод (Ilostmylibrary). Дорожні роботи – це неймовірний зін із шрифтовим експериментом, який демонструє найвищий рівень дослідження і опрацювання урбаністичного ландашфту у візуальній мові і для мене особисто він став експериментальним проєктом року. ______Окремо від цього в нас дуже зайшла тема з іронією на життя в Україні – особливо книга Ігоря Чекачкова “Похорони мера” яка включає в себе гігантську розкладку-фото черги людей, що прийшли попрощатися на похорон Генадія Кернеса, врізався в мою памʼять до кінця життя. І зін «Ведеться спостереження» Олександра Попенка розповідає про київський стихійний смітник у дворі автора і що на ньому зʼявлялося. Автор буквально як у гічкоківському "Вікні у двір" знімає те, що люди викидають як непотрібне та проводить пошук, який сенс у цьому можна побачити. СУПЕРВАЖЛИВЕ ‼️‼️‼️‼️Уперше конкурс публікує довгий список переможців і з поваги до цього – перейдіть подивитись, а хто ж подався на цей конкурс і які книги потрапили до нього.

російсько-українська війна та смерть дизайнуСьогодні в Instagram у мене стався короткий діалог із Сільвіо Лоруссо — автором What Design Can’t Do, книжки, яка є одним із найточніших критичних описів занепаду дизайну в світі. Лоруссо стверджує, що професія вичерпала себе: креативна економіка перетворилася на уроборос, який поглинає власні форми і не здатен забезпечити соціальні зміни, обіцяні політичним дискурсом. Дизайнери більше не можуть підтримувати міф про власну агентність: інструменти надто слабкі, або зарутинізували роботу, вплив надто мінімальний, система надто велика. Кожен став “дизайнером” – пост у соцмережах чи картинка, згенерована ШІ, стали доступні кожному – і професія дизайнера відступила у внутрішні світи, де вигадана реальність слугує вправою для розуму. Так зʼявився спекулятивний дизайн, що шукає рішення для уявних проблем, тримаючи навичку дизайнити в тонусі, наче космонавт в космосі тонус мʼязів. Спекулятивний дизайн завжди здавався мені вроджено параноїдальним, хтонічним жестом, ніцшеанським вдивлянням у безодню, просто оформленим у прийнятну естетику. Я написала Сільвіо, просто поміж іншим, що його книжка стоїть у мене на столі в офісі, бо вона найточніше з усього західного дискурсу описує той апокаліптичний контур, у якому ми в Україні живемо щодня – між сиренами, блекаутами й відчуттям, що світова система тріщить не в теорії, а в матеріальній реальності. Він відповів чесно і дуже по-західному: визнав, що відчуває дискомфорт, бо його есеї про повсякденність “можуть бути мені мало корисні”, адже він ніколи не писав про емерджентні стани, у яких ми працюємо.Цей дискомфорт точний – і симптоматичний. Західна розмова про “межі дизайну” існує в режимі контрольованої інтелектуальної гри: між метафорами danse macabre, естетиками постановочного ледігагівського mayhem і теоретизованими апокаліпсисами, що не загрожують фізично.Але для нас межа – не метафора, а умова виробництва. Дизайн в Україні не споглядає недосконалість світу з дистанції: він формується всередині неї. Війна, ризики смерті, втрата дому, руйнування сенсів, ймовірність не досягти нічого – усе це вписане в кожен об’єкт, який ми створюємо, і в кожен, який ми не можемо створити через реальні пріоритети виживання.Поки решта світу може дозволити собі констатувати “смерть дизайну у 2008 році”, ми живемо в просторі, де дизайн не помер — він був зґвалтований реальністю, яка відкинула його наївний оптимізм. Айдентика донатів на воєнні збори, графіка підрозділів, що вбивають ворога, комунікації про зброю й загрози – це тепер наш щоденний візуальний режим. Який ефект у такому контексті можливий? Яким має бути голос війни, щоб нас почули? Це питання оголює кризу, на яку модерністські методи не мають відповіді: де були сценарії, у яких дизайн є знаряддям зла? Хто їх прораховував, де методи відступу, коли продукт перетворюється на пастку а ідеї дизайну – на рабство користувача, або дизайнера? Де інструменти для світу, у якому дизайн не змінює реальність, а виживає разом з нею? Я знаю відповідь на це питання: ці інструменти були політично невигідними, і не були окупними і вартими фінансування, а отже креативна економіка ніколи не стане на рівні з іншими моделями економік. Її власна риторика нерозривно віддзеркалює цю межу.Цей короткий обмін із Лоруссо показав мені головне: український досвід – не периферія дизайн-дискурсу, а його центр. Ми – носії нової оптики, яку світ лише починає передчувати. Ми рухаємось від “повсякденності” до самої ідеї контролю, і якщо дійдемо до неї раніше за інших, зазирнемо, що там, за завісою: поміж ілюзорним рожевим образом “людей, що роблять світ кращим” і тим, чим дизайн-рішення обертаються насправді. Хто знає, чим це закінчиться. #думкиборщу

До гарного – відбувся інтенсив “Точка старту”: історія дизайну через один стілецьУ Львові відбувся дводенний інтенсив для підлітків — “Точка старту”, який перетворив звичайний стілець на об’єкт дослідження історії дизайну, архітектури та суспільства.Хочу розповідати вам про таке більше, тому що майстерні по дизайну для підлітків – це теперішнє сильних спеціалістів і майбутнє для середньостатичного дизайнера. 30 учасників досліджували еволюцію культових стільців — від №14 Тонета до Wassily Chair і Paimio Альвара Аалто. Учасники говорили про функції, епохи й контексти — і про те, як дизайн завжди відповідає на потреби свого часу. І звісно створили власні моделі стільців!Говорити про це – треба мати знання, кваліфікацію, бажання і щиру упевненість, що український дизайн зможе дорости до власної історії стільців одного дня. Бажаю цього нам і собі. Куратори: Назар Павлеса (Dobro design), Володимир Петрик та Ольга Козаченко — архітектори й викладачі Харківської школи архітектури.📍 Інтенсив відбувся в межах програми «Твори рух» Молодіжного фонду Львова — частини ініціативи «Львів — Молодіжна столиця Європи 2025», за підтримки ЮНІСЕФ та BMZ.Лайк, якщо хотіли б прийти самі на щось подібне 😎

Сьогодні прийшов лист від ATypI — мою доповідь «Code, Craft, and Ukrainian Cyrillic» відібрано до програми ATypI 2026 у Шарджі. Етіпай вперше відбуватиметься у ОАЕ і бути на сцені, на якій побачиться увесь арабський світ і працювати з таким контекстом у наші непрості часи – дуже відповідально і почесно. Це найпрестижніша міжнародна конференція зі шрифтового дизайну, і я неймовірно рада, що українська кирилиця пролунає там у контексті глобальної типографії.Попереду — багато роботи, турбот, заробляння на цю поїздку😅😅😅, але я відчуваю справжню вдячність до тих, хто допомагав цій темі визріти і статися, в тому числі я не розраховувала на те, що моя тема буде відібрана, бо вже говорила минулого року від імені України. 300 подач з усього світу — і серед 50 обраних є Україна. В Стенфорді говоритиме Олексій Чекаль і у Шарджі – я. Тема стосується українського досвіду цифрової кирилиці, технологій і ремесла, того, як ми осмислюємо власну спадщину в добу алгоритмів і де ще нею ділитись, як не в як не в Шарджі, перлинному місті на перетині Сходу й Заходу, де історія письма завжди була розмовою між культурами і яке по праву є культурною столицею арабського світу. Почитайте – це дуууууже цікаве місто. Роботи попереду багато. Але все це — частина нашої спільної присутності у світі. Україна поступово виборює не лише незалежність, а й міжнародну видимість — через дизайн, культуру й типографію. Я рада бути частиною цього. І ви, дизайн-борщівники, теж частина цього разом зі мною. ❤️

Хто переміг в "Найкращому книжковому дизайні" торік? ‼️🏆 Гран-прі конкурсу та перемога в категорії «Утилітарна книга» — видання «Поміж» (перше число). Редакторки — Аліна Стаменова, Дінара Халілова, Оля Василець. Візуальна концепція, дизайн, верстка — Саша Биченко, студія Kultura. Технолог виробництва — Руслан Фокін, Publish Pro. Кольорокорекція — Володимир Гавриш. Видавець — Культура Медіальна / Kultura Medialna.📕 Переможцем у категорії «Текстова книга» стало видання «На надломі зросла сила». Авторка концепції видання, архітектоніки книжки — Тетяна Костіна. Дизайн обкладинки, верстка — Дарʼя Стеценко. Видавець — punkt publishing.🖼 У номінації «Мистецька книга» перемогло видання «Коцюбинський: між кіно і літературою». Автори видання — Альона Пензій, Станіслав Битюцький, Олег Оліфер. Художнє оформлення книги, дизайн, верстка — бюро Буця, Галя Вергелес. Видавець — Довженко-Центр.👀 У номінації «Візуальний сторітелінг» перемогла книга «Шлях Зерна | The Path of Grain». Художнє оформлення — Postmen, Ярослав Ведмідь, Олег Грищенко, Олексій Чекаль. Шрифтове оформлення — Олексій Чекаль (літерація назви), Fixel font. Самвидав, з ініціативи KERNEL.🫶🏻 Книги чудово заверстані і різноманітні за стилями: з-поміж всього вирізняється тенденція на мінімалізм, природні матеріали і кольори, що в цілому відповідає духові світового дизайну зараз та духові українського воєнного часу. Мені це нагадало епоху часописів раннього ХХ століття, в яких намагаємось описувати світ без зайвих прикрас у верстці і без зайвого у візуальному матеріалі. Оцініть, як повно розписані команди – хотілось би завжди мати таку інформацію про кожен з проєктів, який бачиш, бо питання нормальної атрибуції внеску все ще актуальне для українського дизайну.*Вибачте за спам картинками, телеграм інакше не уміє їх відправляти, окрім як по одній і видавати сповіщення рядочком. 😔

Конкурс «Найкращий книжковий дизайн — 2025» відкрив прийом заявок. Цьогоріч конкурс святкує свій ювілей – 10 років! Проєкт виріс від локальної ініціативи до платформи, що виводить українські книжки на полиці Франкфуртського та Лейпцизького книжкових ярмарків, показуючи українську книгу далеко за кордонами України. _______Оцінювати книги цьогоріч будуть: Лізавета Герман, кураторка, мистецтвознавиця, співзасновниця галереї The Naked RoomЗакентій Горобйов, графічний дизайнер, шрифтар, ілюстраторГліб Капоріков, графічний та книжковий дизайнер, дизайн-директор у ProjectorОлександра Корчевська-Цехош, графічна, шрифтова і діджитал дизайнерка, дослідниця українського дизайнуАннетте Кьон, ілюстраторка, коміксистка, видавчиня (Німеччина)Женя Олійник, ілюстраторкаНаташа Чичасова, кураторка сучасного мистецтваІ це почесно: бути в такому колективі і оцінювати те, що було зроблене з грудня 2024 по листопад 2025 року та не було заявлене до конкурсу раніше.Ключові факти:⚡️ Дедлайн: 27 ЛИСТОПАДА 2025⚡️ Беруть участь книжки видані: грудень 2024 — листопад 2025⚡️ Участь безкоштовна (важливо в наші часи)5 категорій для участіТекстова книгаМистецька книгаУтилітарна книгаВізуальний сторітелінгЕксперимент (самвидав, зіни, нестандартні формати)Що далі: ‼️‼️‼️45 книжок → довгий список → 15 фіналістів → 5 переможців → 1 Гран-Прі → міжнародний конкурс Buchkunst → виставки в Німеччині.За 10 років конкурс став індикатором еволюції українського книжкового дизайну і брати участь у ньому – то є круто. Час показати, на що ми були здатні в 2025-му світові! _______ЯК БРАТИ УЧАСТЬ: 💪🏻💪🏻💪🏻💪🏻📚Шліть фізичні примірники — на Лаврську 10-12, ознайомтесь з положеннями 📒 і подайте онлайн-заявку — ПОСИЛАННЯ НА УЧАСТЬ ТУТОрганізатори: Книжковий Арсенал + Goethe-Institut. Партнер: Фонд Buchkunst.Інформаційні партнери – Cases і Дизайн-борщ. ❤️

В Рівному сьогодні міська рада проголосувала за мораторій на створення нових обʼєктів монументального мистецтва та демонтаж уже існуючих і він почав діяти. Це результат ситуації, що склалася навколо муралу в моєму рідному місті. 13 жовтня – від дня початку розголосу пройшов тиждень. Є ще чимало дірок, якими всі ці дії можна продовжувати робити, але в нас є шанс нарешті за 34 роки Незалежності закрити борг і облікувати усі ці памʼятки, аби їх не можна було зносити і за ними доглядали би комунальні установи і здійснювали їх ремонт. Чимало з вас долучилися репостом і надсиланням звернень – і я хочу вам за це подякувати. Ситуація не вирішена, і оскільки панно в жахливому стані, буде цікавою його подальша доля відосно реставрації і розміщення на іншому місці. І моя робота в комісії з виявлення та обліку монументальних памʼяток теж вимагатиме особливої включеності задля збереження мистецтва про що буду розповідати вам далі. Дуже сподіваюсь що напрацьовані рішення стануть рецептом як краще працювати з меморіалізацією, збереженням памʼяток монументального мистецтва та стінописами в інших містах, аби вони не мали тієї ж ситуації і гострої реакції.#НіхтоНеЗабутий

Повертається книжка, яку всі шукали роками, — «Українська ідентичність в графічному дизайні радянської України та української діаспори 1945-1989 рр» Василя Косіва.Родовід додруковує це рідкісне видання. Передплата зі знижкою 33% уже відкрита на сайті rodovid.net (посилання в коментарі). Я купила місяць тому в колекціонерів ще одне видання сильно дорожче. )) Монографія Василя Косіва — унікальна праця з дослідження українського дизайну, адже досліджує не лише дизайн, створений у радянській Україні, а й у діаспорі.Автор досліджує, як у графічному дизайні відображалася українська ідентичність, аналізує радянські плакати, обкладинки діаспорних видань, архівні документи й інтерв’ю з митцями, щоб показати, які символи використовувалися для візуального образу України та українців, як вони створювалися й у яких стилях працювали дизайнери того часу.2019 року видання отримало ґран-прі премії Книжка року і Форуму видавців.Це те, що мусить бути на вашій полиці, якщо ви український дизайнер. https://www.rodovid.net/product/252/ukrayinska-identychnist-u-hrafichnomu-dyzajjni-19451989-rokiv-peredplata/