СЦЕНАРИСТКА ЛІНА КОСТЕНКО І ПЕРСПЕКТИВНИЙ МОЛОДИЙ РЕЖИСЕРУ рамках обговорення відзнятого за сценарієм Ліни Костенко та Аркадія Добровольського матеріалу до фільму про поетів на війні «Звірте свої годинники», режисер Василь Ілляшенко зазнав різкої критики.✍ У статті «Містичний, метафоричний, модерний» (Кіно-Театр, 2018, №2) Лариса Брюховецька згадувала, зокрема, неприхильний відгук Сергія Параджанова: «Я вважаю, що деякі епізоди в фільмі зроблені дуже примітивно (...) Складний світ поета має бути й зображений інакше. Якщо уявити поетів того часу, мають випасти сцени біля тину, похорони, такі примітивні».Микола Мащенко концентрувався насамперед на акторській грі: «Безсилля (...) гірше самодіяльності (...) невпевненість і обережність проскакують у кожному кадрі». Не соромився різко критикувати й тоді 25-річний перспективний режисер Леонід Осика: «Художнього рішення в матеріалі не знайдено. Усе це — не засоби поетичного кінематографа».«Могла чекати чого завгодно, але не таких серйозних художніх прорахунків», — сумно констатувала сама Ліна Василівна.🗯 Результатом холодного сприйняття відзнятого стало відсторонення Ілляшенка від постановки. Замінити вирішили якраз Осикою, подарувавши йому можливість у дуже молодому віці створити свій перший повнометражний фільм (наступним стане легендарний «Камінний хрест»).У ході докорінної переробки сценарію режисер відмовився від кількох персонажів, відійшов від реалізму, вирішив включити в у ігрову канву документальні вставки й змінив назву на остаточне «Хто повернеться — долюбить». Зберігаючи прихильний до Леоніда Осики тон, Ліна Костенко написала офіційного листа з проханням прибрати її ім'я з титрів: «фактично нічого з написаного мною не увійшло в картину».🎵 Частиною команди став і випробуваний на попередніх двох коротких метрах режисера композитор Володимир Губа. Він, попри непоширеність такої практики, для розуміння сутності майбутнього фільму відвідував знімальний майданчик і сам виконував фортепіанну частину композицій при записі.Запрошуємо вас на показ особливого фільму, який попри все довели до кінця — у рамках Soundtrack:Ukraine:📍 29 серпня, 20:20📍 кінотеатр «Жовтень»📍 за участі кінознавця Станіслава Битюцького і музикознавця Олексія ШмуракаКвитки за посиланням#Кіноперіодика
На зламі 1930-х та 1940-х, коли Олександр Довженко та Юлія Солнцева знімали «Визволення» — вимушену агітку про радянське «звільнення» територій заходу України та Білорусі, вони встигли залишити чимало письмових свідчень, що категорично відрізнялися від бравурного характеру фільму.Зокрема, Солнцева пригадувала, що дружини радянських військових позабирали з магазинів спідні нічні сорочки й почали носити їх як парадні надворі, викликаючи сміх місцевих.Довженко ж писав: «Народу там, у Буковині, жилося набагато краще, ніж у нас. Коли в нас їдеш поїздом, то ніде не зустрінеш радісних облич, ошатного оздоблення. Усюди вбогість, бідність, пригніченість (...) На площі в Чернівцях — каруселі, усілякі наївні народні розваги. Так наші ідіоти негайно по приїзду вирішили забрати із площі карусель. Взагалі наші поводяться там погано (...)Ми туди несемо нашу брутальність, неделікатність, некультурність. Відчуття таке, що ми не більше організована культура, а більше низька... Вони здивовано бачать, як при нас усе руйнується, як жадібно розхапують речі тощо».📌 29 серпня о 17:40📌 у кінотеатрі «Жовтень»📌 у рамках фестивалю Soundtrack:UkraineМи не лише подивимося неоднозначний документальний фільм митців, а й запросимо вас на дискусію «Словник війни: як культура працює з болем».В обговоренні візьмуть участь історики KSE Антон Лягуша та Олена Стяжкіна, музикознавиця Ольга Лігус, критикиня, культурологиня Настя Платонова та Орися Демська, мовознавиця, організаторка і перша голова Національної комісії зі стандартів державної мови.Квитки за покликом
ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВОЇ КНИГИ ВІД ДОВЖЕНКО-ЦЕНТРУЦьогоріч Довженко-Центр представив своє нове перекладне видання — глибоке дослідження Джошуа Ферста «Український кінематограф: приналежність та ідентичність за радянської відлиги» — про час, який ми знаємо як епоху поетичного кіно.Сьогодні ж ми кличемо вас на довгоочікувану презентацію нової книги, що відбудеться в стінах Довженко-Центру 5 вересня о 19:00. Цю дату ми обрали до символічного 4 вересня 1965 року — тоді, рівно 60 років тому в кінотеатрі «Україна», відбулася епохальна прем’єра «Тіней забутих предків» Сергія Параджанова. Сам фільм та історичні події в рамках його показу засвідчили собою культурні перетворення 1960-х. Невід’ємною частиною цих змін був і кінематограф, про що переконливо пише в своїй книзі Джошуа Ферст. У межах презентації книги відбудеться дискусія за участі кінокритиків Дар’ї Бадьйор та Ігоря Кромфа й продюсерки Moon Man Олександри Кравченко.Вхід на презентацію вільний за попередньою реєстрацією.Придбати книгу можна вже зараз.Видання книжки стало можливим завдяки фінансовій підтримці Фундації ЗМІN. Переклад та публікацію підтримує Європейський Союз за програмою «Дім Європи»
Soundtrack:Ukraine — це не лише кінофестиваль, а й дещо більше👇У рамках показу «Визволення» (1940) Олександра Довженка та Юлії Солнцевої ми не лише подивимося фільм, а й почуємо кураторське представлення від кінознавиці Довженко-Центру Альони Пензій та невеликий концерт від квартету саксофоністів Kyiv Sax Quartet. А опісля — залишимося на історично-музикознавчу дискусію з приводу побаченого й почутого. Серед спікерів та спікерок Антон Лягуша, Олена Стяжкіна, Ольга Лігус та Анастасія Платонова.Проведіть вечір із цілою культурною програмою від фестивалю музики українського кіно!В агітаційному фільмові, основна мета якого — глорифікація так званого визволення західних територій України та Білорусі, до нашого часу збереглися неоціненно важливі кадри хроніки з історичних подій. У кадрі з'являються звичайні жителі сіл заходу, їхні традиції та промислі, відомі політичні діячі різних рангів, і навіть сам Довженко. Примітно, що й у межах офіціозної документальності та нашарувань пропаганди режисери все одно намагалися зберігати свою візуальну поетику. А композитор фільму — легендарний Борис Лятошинський.🌻 Кінотеатр «Жовтень»🌻 29 серпня о 17:40🌻 Квитки за посиланням
«Хто повернеться – долюбить» на Soundtrack:Ukraine«Я полковий комісар! Я вам наказую! — кричав у штабній редакції один поет на другого», – щоденниковий запис Олександра Довженка від 23.05.1942.У часи Артура Дроня, Олени Герасим'юк, Ігоря Мітрова, Валерія Пузіка, Ярини Чорногуз, Артема Полежаки; у часи Бориса Гуменюка, Іллі Чернілевського та Максима Кривцова, окремого виміру набуває фільм «Хто повернеться – долюбить» (1966) Леоніда Осики – про традиційну українську дилему стилета і стилоса та поетів на війні.📌 29 серпня, 17:40📌 Кінотеатр «Жовтень» Дивимося поетичний повнометражний дебют Леоніда Осики в рамках фестивалю музики українського кіно Soundtrack:Ukraine.Фільм представить кінознавець Довженко-Центру Станіслав Битюцький. Музичний супровід, написаний київським авангардистом і одним із найбільш плідних українських кінокомпозиторів Володимиром Губою, у рамках показу проаналізує Олексій Шмурак.Фестиваль відбувається за підтримки кінотеатру «Жовтень», Національного центру Олександра Довженка та Національної філармонії України.Квитки за покликом
Три дні шахтарського кіноДовженко-Центр повертається до дослідження конструювання радянської реальності та наративів через кінематограф, зокрема індустріальне міфотворення. Така нагода відкрилася у проекті «Шубін» американського художника Сема Левіта, який досліджує історію та ідентичність шахтарських регіонів через мистецтво. Проєкт представлено у Павільйоні культури на ВДНГ, раніше відомому як Павільйон 13, відкритий у 1967 році для демонстрації досягнень вугільної промисловості. Услід дослідженню 2015 року «Кінематографічна ревізія Донбасу» від кінознавців Довженко-Центру разом із Павільйоном культури ми готуємо триденну програму кінопоказів, що розкриває шахтарську тему в українському кінематографі:📌 15 серпня о 18:00 — «Ентузіязм (Симфонія Донбасу)» (1930), реж. Дзиґа Вертов.📌 16 серпня о 18:00 — «Я люблю» (1936), реж. Леонід Луков.📌 17 серпня о 18:00 — «Квітка на камені» (1962), реж. Сергій Параджанов та Анатолій Слісаренко. Обрані стрічки можна вважати еталонними у формуванні героїчного міфу навколо вуглевидобувної промисловості. Міфу, що потребує уважного вивчення та препарування у контексті війни, розв’язаної Російською федерацією проти України. Більше контексту – у вступних лекціях та обговореннях із Оленою Гончарук, креативною директоркою Довженко-Центру. Покази проходитимуть у просторі Павільйону культури (Експоцентр України вул. Академіка Глушкова, 1, Київ).Вхід вільний. Важливо! Оригінальною мовою озвучення є російська, оскільки саме такою була практика створення фільмів на національних кіностудіях у радянський період. Покази супроводжуються українськими субтитрами. Проєкт реалізується за підтримки неприбуткової платформи RIBBON International. Окрема подяка Національній кіностудії художніх фільмів ім. Олександра Довженка за надання згоди на покази фільмів «Я люблю» і «Квітка на камені».
Кіно, війна і музика — розповідаємо про ретроспективну програму фестивалю музики в українському кіно Soundtrack:Ukraine.📌 Хто повернеться долюбить (1966), реж. Леонід ОсикаПоет-солдат блукає тернистими шляхами Другої світової війни: сумістивши поетичне кіно з конвенційно-сакральною темою соцреалізму, Леонід Осика створив один із найбільш гібридних і вільних фільмів українських 1960-х.📌 Визволення (1942), реж. Олександр Довженко, Юлія СолнцеваХронікально-документальна стрічка про радянську окупацію західних територій України та Білорусі. Попри очевидну пропагандистську сутність — важливе свідчення тогочасного стилю й політики кіно, а також важливий етап у творчості авторів.📌 Українська рапсодія (1961), реж. Сергій Параджанов Третій повнометражний фільм Параджанова. При соцреалістичній естетиці, візуальна складова тут уже сповнена яскравих поетичних образів і метафор, що почасти провістили майбутнє новаторство режисера.📌 Совість (1968), реж. Володимир Денисенко Унікальний приклад незалежного кіно в рамках і всупереч радянській системі. Заборонений фільм, знятий автором разом зі студентами — страшніший, радикальніший і чесніший за попередню роботу Денисенка — «На Київському напрямку».📌 Останній бункер (1991), реж. Вадим ІллєнкоОсобливий показ фестивалю — заново відсканований фільм про боротьбу енкаведистів із бійцями УПА. Екранізація повісті Леоніда Бородіна за сценарієм Юрія та Вадима Іллєнків.Нагадуємо, що фестиваль розпочнеться 28 серпня.Квитки вже на сайті кінотеатру «Жовтень»
Спонтанна аудіовізуальна взаємодія –09.09 о 19:00 в Довженко-Центрі 📌 Марк Токар, контрабас 📌 Томаш Гадецкі, саксофон📌 Діма Ерліх, Ілля Петров, саунд-інсталяція 📌 Оля Михайлюк, відеоСпочатку було піаніно. Піаніно "Україна", яке завдяки одеським митцям Дімі Ерліху та Іллі Петрову стало унікальним серед тисяч подібних. Вони устаткували його електромоторами, пружинами та іншими елементами, які утворюють постійно змінне звукове поле. Під впливом різних фізичних факторів рух і звук існують beyond control самих авторів. Піаніно перестало бути інструментом і стало виконавцем, завжди непередбачуваним. Унікальний саунд наживо сполучається з відео-футажами київської медіа-артистки Олі Михайлюк. А виступ в Довженко-Центрі буде особливим не тільки через піаніно і відео, які ніколи не повторюються, а й через участь зірок імпровізаційної музики Марка Токаря (Львів) та Томаша Гадзецького (Ґданськ, Польща). Отже, цілковита імпровізація! І тільки одне знаємо напевне — кошти з квитків підуть на підтримку 5-ої окремої важкої механізованої бригади, в якій служить Марк Токар.Представляє Агенція АртПоле у партнерстві з Польським Інститутом в Києві, Національним центром Олександра Довженка та Музеєм сучасного мистецтва Одеси.Квитки
За своє довге життя Юрій Щербак встиг попрацювати лікарем-епідеміологом, боротися зі сказом, з епідемією холери, грати в джаз-банді на піаніно, стати автором багатьох оповідань, повістей, роману й театральних п'єс, побути Секретарем правління Спілки письменників, а згодом і Спілки кінематографістів України, порозпитувати Чорнобильських місцевих жителів у фільмі «Мі-кро-фон!» Георгія Шкляревського, співзаснувати Партію зелених України, очолити Міністерство охорони навколишнього середовища, виконати дипломатичні місії в Ізраїлі, США та Канаді й одним із перших від імені України привітати першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка. А в 2024 році Юрій Миколайович відсвяткував своє 90-річчя.Десь у цьому щільному графіку знайшлося місце й для сценарію (одного з багатьох) до фільму «Карантин» (1968) Суламіфі Цибульник. У сюжеті з життя лікарів-дослідників Юрій Щербак не лише скористався своїми професійними науковими знаннями, а й проявив свою любов до гостросюжетних художніх історій. За якоїсь причини у стрічці не було вказано — і згодом не доповнено на сторінках критики — те, що «Карантин» — не зовсім оригінальний сценарій, а адаптація повісті «Як на війні» все того самого Юрія Щербака, написаної 1964-го і надрукованої 1966-го років.Збігаються в творі та сценарії герої, загальний конфлікт і окремі перипетії між п'ятьма дослідниками, що внаслідок аварії з витіканням смертельного вірусу застрягли на карантині. Відрізняє ж фільм насамперед суттєво доповнена в порівнянні з книгою кінцівка.«Ми лежимо на дні океану. Десь далеко вгорі, на поверхні цього океану, світять вогники — це пропливають над нами супутники і великі лайнери, що несуть у собі людські сни, писк морзянки в радіорубці, тремтіння стрілок на щиті для приладів та зосереджене мовчання штурманів. А ми лежимо на дні океану. Ми лежимо вже другу добу. Подеколи загорається сигнальна лампочка телефону: нас викликає земля. Нас п'ятеро в цьому підводному човні, що прилип до дна океану. Ми чуємо голоси наших близьких, але нас відділяє од них непрохідний мур, кордон, через який ми не сміємо переступити, — шляхи надто нерівні: ціна нашого маленького життя або безпека міста, в якому, нічого не підозрюючи, тисячі натомлених за день людей додивляються останні телевізійні програми, вечеряють, читають книжки, стелять ліжка, цілують сонних дітей, сидять на вокзалах в очікуванні автобусів та поїздів. Ось чому ми лежимо на дні океану».У повісті «Чорнобиль» Юрій Щербак згадає, що долучався до створення фільму навіть на виробничому етапі й означить історію як «умовну, майже фантастичну».Нагадуємо, що сьогодні цю химерну стрічку про замкнених у просторі можна подивитися на Довженко-Центр.Онлайн за посиланням
«Поетичне кіно. Розквіт»: Довженко-Центр спільно з кінотеатром «Жовтень» представляють нову ретроспективу українського кіно.Проєкт продовжить серію показів «Поетичне кіно. Витоки», яку Довженко-Центр проводив із квітня по липень. Її фокусом стали фільми, що передвістили ключову течію українського кінематографа. Цього ж разу на великому екрані можна буде подивитися п’ять культових фільмів, що склали осердя кіноканону українських 1960-1970-х.Ретроспектива «Поетичне кіно. Розквіт» розпочнеться 16 липня й триватиме до 10 вересня. У програмі — «Камінний хрест», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», «Захар Беркут» і «Пропала грамота».Кожен показ уже класично супроводжуватиметься вступним словом від кінознавчинь і кінознавців Довженко-Центру. Вони не лише доповнять контексти кожного фільму, а й допоможуть вибудувати загальну лінію тяглості поетики українського кіно, котру ми визначили як головну тему 2025 року.На сайті «Жовтня» можна придбати квитки на деякі покази. Перший із них, «Камінний хрест» (1968) Леоніда Осики, відбудеться вже 16 липня.Чекаємо на вас!
TGLIST.COM.UA
