Я сьогодні потрапила за кермом у таку зливу, що, здається, ще ніколи в житті мені не було настільки страшно за машину.

Лив такий сильний дощ, що дороги просто перетворилися на маленькі басейни.

Ми їхали з батьками додому. Я їхала своєю звичайною дорогою під мостом — і в якийсь момент побачила перед собою просто величезну кількість води.

Ми заїхали туди, і машина майже потонула.

І в цей момент мене накрило.

Я сиджу за кермом і думаю: зараз буде гідроудар, я залишуся без машини, і мені знову доведеться вирішувати все з нуля.

І знаєте, що мене найбільше налякало?

Не те, що ми могли застрягнути.

Не те, що навколо вода.

А думка про гроші.

Я за секунду прокрутила в голові все життя: як я знову збираю гроші на машину, як залишаюся в місті без транспорту, де без машини ти фактично ніхто, як знову треба все будувати з нуля.

І я раптом зрозуміла: більше за все в цьому житті мене лякає матеріальна нестабільність.

А потім я сама себе зупинила.

І почала повторювати: «Що б зі мною не трапилося — я зі всім справлюся».

І це було таке дивне відчуття.

Бо ще рік тому я б просто розвалилася від цієї думки.

А зараз я згадала, скільки всього встигла створити за цей рік.

Я наробила капітал.

Наростила аудиторію.

Набула навичок.

Навчилася заробляти.

Навчилася розуміти власну цінність.

І це вже нікуди від мене не дінеться.

Навіть якщо я завтра залишуся без машини.

Навіть якщо доведеться починати щось заново.

Я вже не та людина, яка залишиться голодною, якщо в неї забрати все матеріальне.

І ось це для мене і є справжня безпека.

Не машина.

Не квартира.

Не цифра на рахунку.

А розуміння: я чогось варта в цьому житті і я завжди зможу вижити.

Мабуть, саме тому так важливо будувати не тільки капітал, а й себе.

Навички.

Зв’язки.

Аудиторію.

Власну цінність.

Здатність заробляти.

Здатність адаптуватися.

Бо світ змінюється.

І я не хочу нагнітати, але, здається, далі він буде змінюватися все сильніше.

І нам усім доведеться вчитися розуміти, як у цьому новому світі рухатися.

Цей рік дуже багато чому мене навчив.

І, можливо, одна з головних речей — я більше не боюся починати спочатку.

Навіть посеред зливи. ❤️