Діалог.ТУТ

Полтергейст, домовики, самогубці, гадалки, цілительки, бісівські напади — так відверто про зворотній бік служіння священника ще ніхто не розказував😱. Але разом із тим — про свідчення постійної, зримої, відчутної присутності Бога в кожному дні і в кожному випробуванні.Протоієрей Григорій Швець написав і начитав свою другу аудіокнижку, і це справжня терапія для всіх, хто втомився від зосередження на земному і прагне небесного. Незабутні 5 з половиною годин, які прикрасять та наповнять світлом ваше життя. Коли отець Григорій надіслав нам перші глави своєї книжки, ми зрозуміли, що будемо просити їх для публікації. Нині книжка готова і з дозволу автора завантажена на наш YouTube-канал. Слухайте вже зараз. І оскільки автор погодився викласти її безкоштовно, підтримайте донатом його працю, аби наступна частина книжки могла також побачити світ.Номер картки для пожертв: 4441111050041585 (Бадай Олена Григорівна, дочка протоієрея Григорія, яка допомагає йому у виданні книг).***Перша книжка отця Григорія спричинила справжній резонанс, оскільки це було його свідчення як очевидця про окупацію росіянами Бучі в лютому 2022 року. Видання «Буча — це фейк?» також доступне в авторському виконанні на Діалог.ТУТ.

Як це все знайомо... «Незрозуміло, що принесе наступний день, наступний тиждень, наступний місяць. Хто на чиєму боці»🤔Але й це все Церква пройшла. І нині вистоїть.«Яке це було число, не пам’ятаю, але одного дня приблизно о десятій вечора на Великій лаврській дзвіниці почали дзвонити в набат. Мені телефонують знайомі з Пріорки й кажуть: «Вставай, в Лаврі біда, Лавру захоплюють!» Це була знаменита, перша й остання, спроба силового захоплення Лаври, коли озброєні люди — чи то прибічники митрополита Філарета, чи найманці митрополита Філарета — намагалися вдертися на територію Дальніх печер. Нащо воно їм було потрібно — й досі не зовсім зрозуміло, але таке було.Це дійсно почався перехідний період, в усіх смислах. Незрозуміло, що принесе наступний день, наступний тиждень, наступний місяць. Хто на чиєму боці. Той самий Леонід Макарович Кравчук, якому за старими, радянськими, поняттями треба було б максимально притримувати ще той, радянський, порядок, раптом став страшенно проукраїнським і виступив на підтримку митрополита Філарета.Тоді, в ту ніч, Лавру братія захистила. А з наступного дня ми всі там уже чергували разом із ними…»***Важливо свідчити, як було, особливо коли буквально на твоїх очах переписують історію.Про отця Лонгина, його друзів та учнів, про завжди юну Церкву, якій насправді ніколи не було легко, читайте обов’язково на Діалог.ТУТ:

«Багатьом прикро, що цього року знову немає традиційної хресної ходи в день Хрещення Русі. Мені теж прикро. Але також від того, що насправді Хресна хода триває надто вже довго.Ми, жителі України, йдемо тяжку хресну ходу з ночі 24 лютого. А розпочали ще раніше, у 14-му. І вже хотілося би бачити завершення цієї непростої дороги.Хрестоходців нині вистачає — переміщені особи, воїни, полонені, евакуйовані, лікарі та безліч інших категорій, які насправді містять в собі ледь не кожного українця.Були роки, коли наша Хресна хода налічувала до 300 тис. чоловік.Тепер це ми всі, без винятку.У такій ході, як і в традиційній, моляться всі. Як хто може. Бо з 24 лютого, я переконаний, ні у кого із нас, тих, хто переживає і дбає за свою країну, день не повинен починатися і не має закінчуватися без молитви.Хресна хода має свій ритм і свої піснеспіви. Щоби колони рухалися, треба відчувати ці ритми і бути єдиним цілим, єдиним живим організмом.Нам, українцям, це зараз також дуже потрібно.З днем Хрещення Русі вас.Днем пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира».Протоієрей Олександр Клименко

Уся стрічка новин сповнена великого масиву розчарованих текстів — так сколихнув громадськість учорашній ухвалений Верховною Радою і підписаний Президентом Закон про перепідпорядкування антикорупційних структур. Віряни УПЦ це розчарування пережили в декілька етапів за три попередні роки. Від моменту сумнозвісного відеозвернення 1 грудня 2022 року до ухвалення репресивного законопроекту проти УПЦ, яким на велику кількість українців покладено провину інших окремих людей. А знищення цілої Церкви прирівняли до захисту конституційного ладу. І втім. Жодне розчарування не вплинуло на те, як духовенство та віряни УПЦ продовжують кожен на своєму місці служити людям. Не тому що «державна конфесія». Не за зарплати чи пенсії. Без гарантій і щодня стикаючись з хейтом. Просто тому що уважно читали Євангеліє.Протоієрей Борис Ковальчук нині збирає на ремонт та обладнання автівок для проєкту «На щиті». Ми розповідали вам про цю дивовижну людину — з нього колись розпочинався наш Діалог.ТУТ. У лютому-березні 2022 року він вивіз з окупації понад 1500 людей, а нині привозить батькам з фронту тіла їхніх полеглих синів-героїв.Йому належать слова: «Це моя країна. І ніхто не має права — я цього не дозволю — відокремлювати мене від мого народу. Я є частина цього народу. Біль мого народу — мій біль. Приймайте хоч тисячу законів…»Давайте долучимося до його благої справи. Під цим текстом — реквізити для проєкту «На щиті».Поки державні чиновники сперечаються, хто з них чимдуж відпрацьовує свої великі зарплати, давайте підтримаємо пастирів, які в тиші негаласливо щодня несуть своє служіння😇

Так і хочеться сказати: «Що робиш, роби швидше» (Ін. 13, 27). Але знову скажуть, що ми себе дорівнюємо до Христа, а страждаємо через свою підпорядкованість москві. Та знаєте, друзі, всі ці накази «про виявлення ознак афілійованості» (навіть у назві документа обмовка за Фройдом. Тобто наказано було експертам виявити ознаки, іншого не дано) — це як 700 дронів на Україну за ніч. Сьогодні був дроновий «рекорд». Військові фахівці обіцяють на осінь до 1000 російських дронів щодня. Так само й тут: дивишся, як люди збираються одним наказом 9000 православних парафій знищити, і розумієш, що плани амбітні, та й на заваді цим планам, наче, стати нікому. Але є одне але.Ті, хто нищили Україну з 2014 року злочинними наказами, корупцією, брехнею, зрадою, й досі тихцем продовжують свою злочинну роботу. А хто молився за свою землю, втрачаючи домівку, близьких та друзів, і далі продовжуватимуть це робити. Без храму. Без юридичної реєстрації. Без можливості бути почутим. Хай буде воля Господня в усьому.Тільки ненависті, відчаю, зневіри нехай не буде в наших серцях❤️‍🩹

І в горі, і в радості…Це відомий факт: коли на Архієрейському Соборі Української Православної Церкви в 2014 році обирали Предстоятеля, і в процесі підрахунку голосів уже було зрозуміло, що більшість проголосували за митрополита Онуфрія, він, тоді Місцеблюститель Київської Митрополичої кафедри, на декілька секунд закрив обличчя руками. Напевне, так прощаються з життям, яке відтепер тобі не належить.Воно й раніше не дуже йому належало, але принаймні географічно залишалася можливість перебувати на місці, до якого звик і яке любиш. Та відтепер будь відкритий до всіх вітрів і витримуй зіткнення будь-яких характерів. За 11 років, що минули від дня обрання, калейдоскоп думок та емоцій, які вирували довкола Предстоятеля, досягав вражаючих контрастів. Багато хто з нас на собі відчував ці коливання – від сумнівів і претензій до довіри й захоплення. Та зрештою стало зрозуміло: Митрополит Онуфрій нікому не буде намагатися сподобатися. Він служить Богу, дивиться на Бога, а в нас просто є історична можливість цьому в нього повчитися. Сьогодні День Ангела нашого Предстоятеля, і це ще одне нагадування нам про необхідність гарячої за нього молитви. Усе хороше з нами відбувається тільки тоді, коли ми внутрішньо стаємо готовими це з вдячністю прийняти. Нехай мир і любов, які випромінює Блаженніший Митрополит Онуфрій, запанують у наших серцях настільки сильно, щоб перемоги нарешті війну і морок, які продовжують звідусіль наступати. З днем Ангела, Ваше Блаженство!Хай буде завжди Христос посеред нас.

🔥 Молитви на схилення колін на вечірні в день П'ятдесятниці - украïнською мовою!🔰 Пропонуємо нашу версію украïнського перекладу цих молитов, що звучатимуть завтра під час вечірні, яка традиційно приєднується до святкової Літургії. Автором ïх вважають святителя Василія Великого. Молитов на схилення колін ("колінопреклонних молитв") насправді не три, а сім, у деяких редакціях навіть вісім. Вони згруповані у три блоки 2+2+3 і читаються на вечірні перед Днем Святого Духа трьома великими вставками:🔹після Великого прокімену🔹після сугубої єктенії🔹після "Сподоби, Господи"Кожне таке читання "обгорнуте" малою єктенією, яка має дещо незвичайний вигляд:▫️заклик до молитви: "Ще і ще в мирі схиливши коліна Господу помолимось" ❗️хор у відповідь співає "Господи помилуй" аж тричі, що унікально для малої єктенії▫️основне прохання: "Заступи, спаси, помилуй, підійми, й охорони нас, Боже..."▫️спеціальні виголоси до кожної єктенії. Вони не унікальні, але досить рідко вживані.Не всі з цих молитов стосуються П'ятдесятниці, деякі з них - звичайні вечірні молитви з чину вечірні та повечір'я. Мова цих текстів - велична, піднесена, і, як водиться, - складна й заплутана (фірмовий стиль свт.Василія, за що його й любимо). Зазвичай важко буває ці тексти осягнути, особливо стоячи на колінах у великому храмі, з всяким шурхотом навколо, з луною, що розмиває звучання, з церковнослов'янськими зворотами, що ускладнюють сприйняття й без того непростого тексту, навіть якщо ваш батюшка старається й артикулює все ідеально. А й хронометраж у цих молитов пристойний. Коли не розумієш - слухати вдвічі довше. І вдвічі важче))✳️ А між тим, ці молитви - прекрасні і зрозумілий переклад та зорове сприйняття, сподіваємось, дають змогу повною мірою це відчути. Тож, всечесні отці - прочитайте у своїх храмах, брати і сестри - запропонуйте своїм священникам та слідкуйте за текстом самі. Документ розрахований на формат А5: досить комфортно читати з телефона або планшета. Якщо надрукувати його на А4 - буде великий шрифт, видно здалека.🔽 У коментарях можна запропонувати покращення перекладу - ми їх врахуємо. Також для зручності у коментарях - лише тексти та файл для друку у вигляді книжечки.

«Мовчіть, ми вас записали в зрадники, чого це ви тут розхитуєте». Піддакування в усьому владі заради якоїсь "єдності" або навіть від щирого серця за викликом воєнного часу все одно повинно мати межу. Якщо межі зовсім немає, то навіщо це все? Овочесховища замість закликів до любові або каяття - це не свобода віросповідання, це втрата самого сенсу віросповідання незалежно від того, яка конфессія це овочесховище схвалює. «На нас напав агресор, тож підтримаємо овочесховища в православних храмах України заради "перемоги" та "єдності" українців». Це дуже дивна «свобода віросповідання», яка не має нічого спільного з жодним віровченням та не є ознакою правильних стосунків між конфесіями та державою.Можна сидіти на двох стільцях у якихось дипломатичних стосунках, але не можна втрачати сам сенс віросповідання. Без Голосу Церкви це буде вищий вимір несвободи віросповідання, незалежно від того, гладить якусь конфесію мінлива влада по голівці чи ні».***Ось такі коментарі залишають читачі під нашим вчорашнім текстом.На запитання, чи саме зараз час віддалятися Церкві від держави, схвально відповіли всі, хто проголосував.Ясна річ, ця думка кардинально непопулярно звучить. Але нині час взагалі раптових парадоксів.Ми, віряни УПЦ, підтримуємо свою державу у війні, а держава хоче знищити нашу Церкву.Мабуть, Господь дуже вірить в нас, раз посилає такі нестандартні випробування😏

«Українська держава робить ту саму помилку, що й російська. Вони маніпулюють Церквою в націоналістичних цілях. Як на мене, це міметична поведінка: намагаючись відрізнятися від свого ворога, ти в кінцевому підсумку наслідуєш його. Ситуація неправильна. Держава повинна утриматися від тиску на Церкву і моделювання її під себе.<...>Небезпека полягає в подальшому розмиванні межі між державою і Церквою, що дозволяє державі маніпулювати Церквою, а Церкві — залежати від держави. Все це далеко не корисно і відображає нездатність Православної Церкви впоратися з постійними викликами війни і насильства».Зараз боляче читати ці рядки, бо на росію не хочеться ні в чому бути схожим.Але важливо вголос проговорювати небезпеки, аби мовчки в них не зануритися. А ви як вважаєте, зараз час для спроби Церкві хоч трохи віддалитися від держави? Чи тільки після закінчення війни про це можна говорити?Ставте 💯, якщо перше.Ставте 🧐, якщо друге.Діліться з друзями нашим сьогоднішнім текстом: https://t.me/dialogtut/1929І своїми думками в коментарях.Це важлива тема для роздумів.

Якщо Церква так сильно любитиме державу, то не зможе виконувати Євангеліє, яке захищає пригноблених землі, любить чужинців та бідних, голодних і хворих. Наш сьогоднішній текст корисний тим, що нам в Україні бачаться внутрішні церковні проблеми як неподоланний (поки що) клубок протиріч. Але не тільки в нас так. Є речі, які потребують переосмислення і принаймні обговорення на рівні світовому. Одна з важливих серед них — перегляд церковно-державних взаємин.У своїх наукових і публіцистичних працях наш сьогоднішній співрозмовник рішуче говорить на цю тему — необхідності для Церкви переглянути відносини з державою. Читачі Діалогу.ТУТ у коментарях також постійно висловлюють цю думку: при нинішньому стані речей намагання підкорити Церкву політичним інтересам та зловживання з боку держави тільки посилюватимуться.Про церковно-державний нейтралітет, яким він міг би бути, та про помилки, від яких не виграє жодна сторона — наш сьогоднішній діалог.Знайомтеся, доктор Ассаад Еліас Каттан, професор православного богослов’я Мюнстерського університету (Німеччина), спеціалізується на патристиці та герменевтиці.Оригінал англійською доступний за посиланням в українському тексті.