Як це все знайомо... «Незрозуміло, що принесе наступний день, наступний тиждень, наступний місяць. Хто на чиєму боці»🤔Але й це все Церква пройшла. І нині вистоїть.«Яке це було число, не пам’ятаю, але одного дня приблизно о десятій вечора на Великій лаврській дзвіниці почали дзвонити в набат. Мені телефонують знайомі з Пріорки й кажуть: «Вставай, в Лаврі біда, Лавру захоплюють!» Це була знаменита, перша й остання, спроба силового захоплення Лаври, коли озброєні люди — чи то прибічники митрополита Філарета, чи найманці митрополита Філарета — намагалися вдертися на територію Дальніх печер. Нащо воно їм було потрібно — й досі не зовсім зрозуміло, але таке було.Це дійсно почався перехідний період, в усіх смислах. Незрозуміло, що принесе наступний день, наступний тиждень, наступний місяць. Хто на чиєму боці. Той самий Леонід Макарович Кравчук, якому за старими, радянськими, поняттями треба було б максимально притримувати ще той, радянський, порядок, раптом став страшенно проукраїнським і виступив на підтримку митрополита Філарета.Тоді, в ту ніч, Лавру братія захистила. А з наступного дня ми всі там уже чергували разом із ними…»***Важливо свідчити, як було, особливо коли буквально на твоїх очах переписують історію.Про отця Лонгина, його друзів та учнів, про завжди юну Церкву, якій насправді ніколи не було легко, читайте обов’язково на Діалог.ТУТ: