#діалог_з_тренеромТрохи інтелектуального тексту для роздумів.Давайте трохи зануримось в здобуток Карла фон Кляузевіца, автора епохальної праці “Про війну”., а саме його принципи “Я відмовляюся:”.Бо те, що було написано після Наполеонівських війн, між 1816 і 1830 роками, дуже відгукується. І це дає усвідомлення, що нічого нового не відбувається. лише вдосконалюються засоби ураження. Саме цією працею надихався Михайло Колодзинський при створенні “Української військової доктрини”Тож, приємного прочитання та корисних усвідомлень.Я ВІДМОВЛЯЮСЯ:Від легкодушної надії на випадковий рятунок. Чи не про це весь час говорять ті, хто здатний чинити опір і чи не на це намагаються спиратись пасивно налаштовані.Від дитячої надії, що гнів тирана можна ублагати добровільним роззброєнням і здобути його довір’я через покірність і лестощі. Якби наші політики, хоча б трохи мали освіти та спроможності робити правільні висновки з досвіду минулого, напевно, що все могло би скластись по іншому.Від грішного забуття всіх обов’язків для загального добра. То маємо усвідомити шкідливість тез “про війну політиків (депутатів, бізнесменів)”, про “не для того мати квіточку ростила” і т.п.І ще… і ще, але гадаю навіть цього достатньо, щоб поцікавитись.Але є і продовження від автора "Про війну", та воно не менш фундаментальне, важливе для успішності нашої спільної боротьби.Я ВІРЮ Й ВИЗНАЮ:Що народ нічого більше не може шанувати, як гідність і свободу свого існуванняЩо він повинен це боронити до останньої краплі кровіЩо це найсвятіший обов’язок до виконання і найвищий закон для наказуванняЩо ганьби трусливого підкорення ворогові ніколи не можна змитиЩо народ серед найважчих обставин є непоборний у величній боротьбі за свободу.На мій погляд жодна з цих тез не потребує додаткових пояснень та коментарів.Зміцнюйтесь духом на тлі буремних подій сьогодення.