#ФРОНТМЕНИ

Уявіть собі: - ви обираєте будь-яку книжку;- письменник Андрій Сем'янків (автор "Танців з кістками") її читає спеціально для вас;- а потім ви вдвох особисто її обговорюєте (офлайн в Києві, чи онлайн) 😲. Як вам такий лот? Звісно, це трохи для екстравертів, але з паном Андрієм дуже комфортно спілкуватися, тому не бійтеся брати участь ) Маю ще додаткові призи: три переможця цього розіграшу отримають по книжці з підписом автора: "Танці з кістками", "Тонка коричнева лінія" та "Медицина доказова і не дуже". Це наш спільний розіграш з "Повернись живим". Їм ну дуже треба зібрати на евакуаційний НРК (наземний роботизований комплекс) Мауль для підрозділу, у якому служив Андрій. Це дуже важлива штука, якою вивозять поранених з-під ворожого вогню, коли шансу на інший порятунок вже немає. Сума велика, збір просувається повільно, тому на вас велика надія. Мріємо зібрати 300 тисяч гривень, а там вже як піде.Ось моя допоміжна банка. 1) Донейтіть від 1 грн. Чим більше гривень - тим більший шанс на перемогу. 2) Переможця визначу за 2 тижні, 7 липня, бо мета велика, треба дати вам час заробить грошей ) 3) Чотирьох переможців визначатиме рендом Моно. Перша людина в списку отримує головний приз - особистий книжковий клуб з Андрієм Сем'янківим. Наступні три в списку отримають по книжці. Якщо раптом переможець злякається, головний приз передамо наступному і так далі )Вперед ) Банка тутБанка тут Банка тут

«піхотацетакі оптимістиякі щоранку дивуютьсящо знов прокинулись»«Нора забере відчуття голоду, але посилить відчуття холоду. Вона подарує тобі втому, що тепер буде завжди в тобі. І, вдивляючись у тунель, у його темну масу, у його безодню, ти бачитимеш себе, усе своє життя, усіх рідних, дітей, згадуватимеш мрії (які нора, до речі, теж захоче з’їсти), а потім губитимуться слова. Важкість цієї землі нависатиме в тебе над головою. Ти засинатимеш з нею й прокидатимешся.»Людська нора — це заглиблення або бліндаж в окопі на передовій. Це місце, що рятує. Але й місце, яка стає могилою. Укриття і пастка водночас. «Людська нора, голод і Бог на війні» Валерія Пузіка — це страшний текст, але обов'язковий. Я вже прочитала «Мисливці за щастям. Якщо треба буде помирати, я тебе розбуджу», ще в процесі читання «Ким ми були», бо ридаю кожні 5 сторінок. Окремі фрагменти із цієї наступної книжки Валерія я вже теж читала, але цільний текст мені поки важко осягнути — там дуже багато такого, чого ми уникаємо в цивільному житті під час війни. 9 липня передзамовлення. Книжка буде на початку вересня. ➡️ Нора. Валерій Пузік про 40 днів піхотинської сраки, голод, окопозалежність і нестерпну красу посадок https://www.pravda.com.ua/articles/2026/03/02/8023391/

Я багато думала про те, що б такого тут написати (наприклад, які цитати з "Касти" взяти). Про потреби війська, без якого ми не могли б і не зможемо нічого? А може, про нас всіх, людей, які вже стільки років показують власним прикладом, що бути разом — зі своїми і для своїх — надзвичайна сила? Чи про відчуття причетності, яке, мені здається, закладене десь в днк українців?Словом, цих моїх слів тут може бути багато. Але причетність — це і дія. Вона може бути різною, маленькою і великою, але на спільну справу. І кожна така дія важлива.Разом з фондом Повернись живим ми у Фронтері відкриваємо великий збір — мільйон на засоби зв'язку для бригади "Любарт". Відкриваємо допоміжні банки і готуємо багато подарунків і цікавинок для донатерів разом з нашими друзями і партнерами — про них ще розповідатимемо. А нині просимо вас долучитися, прошу — допомогти мені зібрати мою ціль.Я ще думала, а може написати про мрії? Особливо нашу спільну, одну на всіх. Але вона неможлива без реалізації багатьох інших, менших, як-от моя. Моя мрія зараз — зібрати мільйон для війська. Допоможете?📌Лишаю свою допоміжну банку: https://send.monobank.ua/jar/2rxsY22LYj і безкінечно дякую вам за підтримку. Завжди❤️‍🩹

​​Колись у ВСЛ була така книжка Гюнтера Грасса "Моє сторіччя" — у ній про кожен рік ХХ ст. була невеличка історія. Така собі симфонія з різних голосів, інтонацій та акцентів, спроба перебігтися через цілу сотню років, як Коза-дереза — там ухопивши травичку, а тут — листочок. "1913: Літо століття" Флоріана Іллієса — це також дещо схожа спроба охопити какафонію 1913-го року — останнього нормального перед падінням людської цивілізації у прірву світових воєн, геноцидів та цілковитого божевілля. Акцентуючись на різних відомих людях — поетах, письменниках, художниках, композиторах, політиках тощо — автор описує те, що і де вони робили кожного місяця 1913 року. Книга поділена на дванадцять розділів по місяцях — від січня по грудень. У кожному з розділів відбувається що завгодно: Адольф Гітлер малює церкви і уникає призову у австрійське військо — його розшукують, як ухилянта, Йосип Сталін гуляє віденськими парками, Франц Кафка пише нестерпно занудеі листи жінці, яку кохає, в у Райнера Марії Рільке нежить. Ці факти — лише маленька дещиця величезної кількості подій, розмов, листів та інших миттєвостей у житті десятків митців, мисткинь, в також військових та політичних лідерів, здебільшого німецького та австрійського походження, які пишуть, малюють, закохуються, роблять дурниці — одним словом жиють свої найкращі жеття, доки не стало пізно. Як, наприклад, неповнолітній Ернст Юнгер, який мріє про Африку і вступає до Іноземного легіону, але від безперестанної муштри та спеки йому там швидко забігає язик в сраку, відтак добре, що батько повертає його додому якраз перед Різдвом. Вдома юний романтик продовжує мріяти про Африку, але вже читаючи про неї в книжках.Книга буде цікава усім, кому нудно в своєму приватному житті, і хочеться підглядати, як Оскар Кокошка, знемагаючи від кохання до Альми Малер, малює шедевр на полотні розміром, як двоспальне ліжко, набираючи і розквецюючи фарби пальцями...Не всі постаті, яких Флоріан Іллієс згадує у цьому історично-мистецькому попурі, мені відомі, але навряд чи таким зізнанням варто пишатися. "1913: Літо століття" із тих книжок, які розширюють межі та горизонти, пропонують досліджувати невидимі ниточки подібностей, ділиться мрією про вічний мир, яка не збулися ні тоді, ні через сто років, мрії, що досі не збулись, але, можливо, збудеться колись...Такі книги збільшують крихітний особистий світ людини до розмірів європейського континенту, і показують, що якими б різними ми не були — нікого ближчого за іншу людину в людини немає.

​​Прочитав книжку "Нащадок теслі". Враження суперечливі. Книжка гарно написана і буде точно в нагоді тим хто цікавиться історією Перших Визвольних змагань 1917 - 1920 рр. Ще одна деталь. Книжка була видана після смероті автора. Автор книжки Сергій Степовик (Зайцев) пішов до війська, боронив Україну і загинув 28 грудня 2022 р. у Кліщиївці Про що роман "Нащадок теслі"? Він про Троїцьке повстання, про збройний виступ мешканців Нікополя (зараз Дніпропетровська обл.) і околиць проти більшовиків, що стався у червні 1919 р. Взагалі книжка про дуже хороших людей, які люблять, будують і просто хочуть жити. Вони хочуть аби було краще. Саме тому хороші люди підтримують повстання проти гетьмана Скоропадського. І треба ж таке - невдовзі в Нікополі владу захоплюють більшовики. Більшовики намагаються заборонити полювати і вимагають здати мисливську зброю. Більшовики намагаються провести перепис майна, почати мобілізацію до Червоної армії і запустити продраскладку. Хороші люди починають опиратися - і перших полонених червоних міліціонерів вони... просто відпускають. Ну не вбивати ж їх - всі ми люди! Але більшовики повертаються - з підмогою. Зрештою стається повстання. На якийсь час здається, що постає справжня народна влада. Але до Нікополя знову повертаються більшовики - з гарматами і бронепотягами. І з кадровою армією, що воює не перший рік. І хороші люди зазнають поразки. Їх розстрілюють, катують... Ті хто уникли арешту змушені ховатися у плавнях. Я читав все це, і одна єдина думка в мене бриніла в голові - не дай Боже. Не дай Боже так само знову. Проти ворожою армії мусить битися кадрова армія - наша. Недосконали, крива - але кадрова. Інакше буде... Буде як з Троїцьким повстанням. Як у романі Сергія Степовика "Нащадок теслі". Книжку можна придбати у видавництві "Білка". За посиланням.

Театр Ветеранів оголошує open call для режисерів та режисерок!Запрошуємо долучитися до створення читань дебютних п’єс учасників освітнього курсу Театру Ветеранів, а також п’єс, написаних ветеранами російсько-української війни, які довірили свої перші твори команді Театру Ветеранів. Третій Фестиваль перших п’єс відбудеться в Києві в другій половині липня. Як і в попередні роки, він стане простором для появи нових драматургічних голосів. Ми зможемо познайомитись з героями, що осмислюють досвід війни, служби, втрати, повернення та змін, з якими їм довелося зіткнутися.Ми шукаємо режисерів і режисерок, які:— цінують сучасну українську драматургію;— вірять у силу чесної історії;— готові уважно та тактовно працювати з дебютними текстами;— поважають авторський задум і прагнуть допомогти тексту прозвучати максимально точно.Для нас ці читання — не формальність, а перший крок до створення повноцінної вистави.Прагнемо відкривати нові імена, сприяти тому, щоб українські державні й незалежні театри зверталися до творів авторів, які захищали Україну зі зброєю в руках. Якщо вам близькі наші цінності — будемо раді співпраці.📌 Посилання на анкету — https://forms.gle/yFhk4PDYwUrCKKFt6Проєкт реалізується за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні та Goethe-Institut в УкраїніЯкщо ми не розповімо історії цієї війни, за нас це зроблять інші.

👟 “Шлях розвідника” — у Києві відбулося відкрите тренування, присвячене Героям України з ГУР14 червня 2026 року на Трухановому острові в Києві відбулося велике відкрите тренування у межах меморіального проєкту “Шлях розвідника”. Учасники заходу долали символічний маршрут, створений за мотивами книги “2024 кілометри”, аби вшанувати пам’ять Героїв України — воєнних розвідників. 👉 Книга “2024 кілометри” присвячена спецпризначенцям ГУР МО України під командуванням Олега “МакГрегора” Бабія, які у 2023 році здійснили рейд на територію держави-агресора росії з метою знищення ворожої стратегічної авіації. Тематичні інсталяції на дистанції нагадували про епізоди унікальної операції ГУР, де витримка і командна робота в умовах найвищої напруги означали все. Серед учасників відкритого тренування також провели розіграш книги “2024 кілометри” — переможці одержали нові примірники до своїх бібліотек. 🤝 Дякуємо організаторам заходу — команді “Характер Спорт”, а також усім, хто долучився до відкритого тренування, щоб вшанувати легендарних розвідників. Честь і слава Героям України, полеглим за Україну в бою!Слава Україні!ГУР в інших соціальних мережах: 🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber 🔹Instagram 🔹Twitter  🔹 Threads 🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot🔹 TikTok

Син капелана Майдану, правнук історика й підпільного священника УГКЦ у свої 27 років встиг відвідати 50 країн світу. Проїхав на мотоциклі від Мексики до Канади, підкорив Кіліманджаро, стрибнув з парашутом зі статуї Христа-Спасителя у Ріо-де-Жанейро. Ранок 24 лютого 2022 року застав Артема Димида в Бразилії. Він купив бронежилет і каску, обміняв свій Harley-Davidson на автомат. На контролі в аеропорту пояснив, що так переживає за безпеку під час польоту. Коли перетнув кордон з Україною, виставив у соцмережу фото з підписом: “Вибачте за запізнення, можна зайти?”Додому забіг на кілька годин, аби перепакувати наплічник і попрощатися. “Я тішилася, що він у Бразилії, — каже Іванка Крип’якевич-Димид— Мала надію: а раптом він заб’є на то все, бо вже повоював у 2014 році. Аж тут Артем пише: “Мамо, що у нас на сніданок?”. Таки прилетів…”У складі Сил спеціальних операцій Артем Димид займався розвідкою, і морською також. А 18 червня батькам повідомили страшну звістку: їхнього сина тяжко поранено біля села Біла Криниця на Миколаївщині. Через кілька годин він помер. Його останні слова були: “Я вижив”.До труни Артемові поклали парашут. На похороні мама заспівала синові останню колискову. “Це був крик нової мене, — пригадує пані Іванка. — Я вже інша, ніж була до 18 червня. Я не маю права на депресію, я маю діяти, народжуватися набагато сильнішою. Коли є тиша, коли я медитую чи перебуваю серед природи, я хочу чути голос сина, питатися: "Де ти?". Я йому кажу: "Не бійся, все добре. Ти все зробив правильно". Коли ми були на цвинтарі, нагадала про себе його рідна стихія — вітер. Я заплющила очі та повністю віддалася цьому вітрові. Було відчуття, ніби стою на вершині Кіліманджаро чи десь над американським каньйоном. Але стою не щоб кинутися вниз головою, а злетіти”.https://localhistory.org.ua/texts/statti/ostannia-koliskova-dlia-kurki/

Друзі, ми до вас з оновленнями.Сьогодні ми нарешті винесли з підвалу всі книги. Безмежно вдячні людям, які нам допомогли, це неоціненна праця, яку ми не осягнули б самі.Чи потрібна ще допомога? Так, нам варто ще посушити книги, які залишилися на вулиці. Ця робота не потребує такої великої кількості людей, але ми будемо вдячні всім, хто зможе з цим допомогти.Коли і як можна купити замоклі книги? Завтра (12.06) та в суботу (13.06) ми продовжимо гаражний розпродаж у дворику Смолоскипа (Межигірська, 21). Усі книги по 100 грн.Чи можна придбати книгу онлайн? Ці книги буквально зварені в окропі. Технічно ми не зможемо вам відправити такі книжки, бо з них тече. Можливо, ситуація з часом зміниться і ми щось вигадаємо.Ще раз дякуємо всім за підтримкуФінансово підтримати нас можна коштами на банку:https://send.monobank.ua/jar/2CMkYtnAczНомер картки банки:4874100039325983… або переказом за реквізитамиМіжнародний Благодійний фонд «Смолоскип»IBAN UA403003350000000026008105121 UAHв АТ «Райффайзен банк »,Призначення: БЛАГОДІЙНИЙ ВНЕСОК НА ДІЯЛЬНІСТЬ ФОНДУДля міжнародних переказів:USDAccount number/IBAN : UA633003350000000026007105122Account currency: USDBeneficiary: MBF SMOLOSKYPLegal address of the organization:03062, UKRAINE, Kyiv, Kyiv city, Tupoleva str, 8Банк Бенефіціара (Отримувача)/ BENEFICIARY BANKRAIFFEISEN BANK JOINT STOCK COMPANY, KYIV, UKRAINESWIFTcode: AVALUAUKXXXCorrespondent Account: 890-0260-688Банк Посередник (Кореспондент)/CORRESPONDENT BANKTHE BANK OF NEW YORK MELLON, NEW YORK, NY, UNITED STATES OF AMERICASWIFTcode: IRVTUS3NXXXПризначення платежу: BLAHODIYNY VNESOK-CHARITABLE DONATIONEURНомер рахунку/IBAN: UA983003350000000260012467911Валюта рахунку: EURОтримувач: MBF SMOLOSKYPЮридична адреса організації: 03062, UKRAINE, Kyiv, Kyiv city, Tupoleva str, 8Банк Бенефіціара (Отримувача)/BENEFICIARY BANKRAIFFEISEN BANK JOINT STOCK COMPANY, KYIV, UKRAINESWIFTcode: AVALUAUKXXXCorrespondent Account: 55.022.305Банк Посередник (Кореспондент)/CORRESPONDENT BANKRAIFFEISEN BANK INTERNATIONAL AG, VIENNA, AUSTRIASWIFTcode: RZBAATWWXXXПризначення платежу: BLAHODIYNY VNESOK-CHARITABLE DONATION

«Минають дні. Минають ночі. Цивільних меншає. Військових більшає»Прочитав нову книжку Артема Чапая - «Т-щастя». Для мене це друга книжка Артема, першою була «Не народжені для війни», яка мені дуууже відгукнулася. Але якщо той текст був радше рефлексією над тим, як цивільна людина обирає шлях захисту Батьківщини у кризовий момент, то «Т-щастя» - це вже радше спроба не просто зафіксувати момент, а подивитися далі, додати метафоричний наратив, запакувати його у алюзивну форму. І це робить книжку не схожою на те, що я вже читав про війну. Можливо, це крок далі, певний проміжний момент творчості письменника, який став військовим. Це я не лише про Артема, а загалом про подібні тексти. Якщо «вчора» були рефлексії і осмислення, то «сьогодні» це синтез думок і досвіду, і запаковування цього у інші форми/стилі/жанри. Мені дуже цікаво, якими будуть тексти військових/письменників завтра.Про сюжет «Т-щастя» важко розповісти простими словами і без спойлерів. Читач буквально спостерігає за життям чоловіка на ім’я Віктор - і по клаптику вивчає, ким він є, і в якій реальності живе. На початку ви можете подумати, що це історія про те, як чоловік ховається від «людоловів» ТЦК, але чи це насправді так - побачите. Сюжет декілька разів круто вас розверне. Текст глибокий, метафоричний, особистий. Лінія з донькою це ❤️‍🩹. Технологія Trigger Happy (шолом віртуальної реальності) - це прекрасна фішка історії, навколо якої все будується. А ще текст болючий. Для сімей та військових, які долучилися до Сил оборони. Але це біль терапевтична, і вона може допомогти іншим відчути, що вони не самі.