Мені здається, я починаю розуміти, чому скорбота нагадує тривожну невизначеність. Значна кількість намірів, які вже стали для нас звичними, втратили свій сенс. Думка за думкою, почуття за почуттям, дія за дією мали передбачати Г. Тепер їхня ціль зникла. Я за звичкою продовжую припасовувати стрілу до тятиви, та невдовзі згадую і вимушений опустити лук. Стількима дорогами можна дійти до думки про Г. Отож вирушаю однією з них. Але зараз там непрохідний блокпост. Так багато доріг колись; так багато глухих кутів тепер.

Бо добра дружина вміщує в собі так багато особистостей. Ким тільки не була для мене Г. Вона була моєю дочкою і моєю матір’ю, моєю ученицею і моєю вчителькою, моєю підданою і моєю повелителькою; і завжди, залишаючись усім тим, також моєю вірною товаришкою, подругою, спільницею, бойовою посестрою. Моєю коханкою; але водночас усім, чим узагалі був для мене будь-який друг (а в мене є добрі друзі). Можливо, навіть і чимось більшим.

Якби ми ніколи не закохалися, ми б однаково завжди були разом, провокуючи скандали. Це те, що я мав на увазі, коли одного разу похвалив її за «чоловічі чесноти». Але вона скоро усікла це, запитавши, чи сподобалося б мені, якби мене нахвалювали за мої жіночі чесноти. Це була гарна відсіч, люба. І все ж було в тобі щось від амазонки, щось від Пентесілеї та Камілли. І ти разом зі мною раділа, що це було. Ти була щаслива, що я розпізнав це в тобі.

Соломон називає свою наречену Сестрою. Чи може жінка бути повноцінною дружиною, якщо на якусь мить, у якомусь певному настрої, чоловік не відчує ледь не жагу назвати її Братом?

«Він був надто ідеальним, щоб тривати довго», — так мені хочеться сказати про наш шлюб. Але це твердження може мати двояке значення. Може звучати похмуро й песимістично — ніби Бог, тільки-но побачивши двійко своїх створінь щасливими, обірвав це («Припиніть негайно!»). Наче Він схожий на хазяйку званої вечірки із хересом перед вечерею, яка роз’єднує двох своїх гостей, тільки-но поміж ними проявляються ознаки повноцінного діалогу. А також моє формулювання може означати: «Шлюб досяг належної йому досконалості. Став тим, чим і мав стати. Тому, звісно ж, він не продовжуватиметься». Ніби Бог сказав: «Добре. Ви впоралися із цією вправою. Я дуже задоволений. Тепер ви готові перейти до наступної». Коли ви навчилися розв’язувати квадратні рівняння й отримуєте від цього задоволення, ви не вправлятиметеся в них вічно. Учитель поведе вас далі.

Переживаючи Горе

#lewisdaily
#aGriefObserved