🏠🚲 Сьогодні ми уявляємо Естонію заможною європейською країною з діджиталізованими сервісами, гарними білими будиночками, велодоріжками, стильними коворкінгами й кафе. Дійсно, Естонію можна назвати однією з найрозвиненіших країн на пострадянському просторі. За три десятиліття їй вдалося позбутися статусу європейської периферії, розвинути економіку, а після початку повномасштабного вторгнення РФ — отримати важливу роль у міжнародній політиці. Чому ж тоді 🙋♀️ ❓ найпривабливішими місцями роботи для естонців й естонок є Фінляндія та Великобританія;❓ більше 23 % населення живуть на межі бідності;❓ а мінімальна зарплата в країні є однією з найнижчих у Європі. Політолог Ленс Бредлі вважає, що всі ці непривабливі явища пов'язані з неоліберальними реформами естонського уряду, які працюють на збагачення далеко не всіх жителів країни. Він наголошує, що наслідуючи приклад «балтійського тигра», Україні варто орієнтуватися не лише на успішний досвід цифровізації державних сервісів, а насамперед звертати увагу на поглиблення нерівності, до якої призводить ліберальна євроінтеграція.Читайте більше про естонський досвід євроінтеграції та уроки для України — у нашій новій статті.
📸 Фотографії іранських жінок із непокритими головами і в сучасному вбранні початку 1960-х і 1970-х років часто поширюються в мережі. Особливо контрастними вони виглядають після минулорічної історії затримання і побиття до смерті Махси Аміні за «неналежне» носіння хіджабу. Чи віддзеркалюють ці світлини реальний рівень емансипації іранських жінок 50 років тому? І як міг відбутися настільки радикальний відкат із правами жінок після Ісламської революції? Щоб знайти відповіді на ці питання, ми звернулися до ірансько-американської соціалістки й феміністки Фріди Афарі.У інтерв’ю активістка:▪️ розкриває історичний контекст феміністичної і антиавторитарної боротьби в Ірані від початку XX століття;▪️ розповідає про те, чому після революції проти монархізму до влади прийшли ісламісти;▪️ і пояснює, як цьому посприяла помилка іранських лівих. —————————❗️ Інтервʼю з Фрідою Афарі публікується двома частинами. Тож слідкуйте за стрічкою і чекайте наступного тижня на її розповідь про нещодавнє феміністичне та антиавторитарне повстання, а також її міркування про реакцію іранського населення на російське вторгнення в Україну.
«Я й не сподівався, що Лукашенко піде у відставку, але після першого тижня протестів я бачив потенціал для позитивних змін у країні, і особливо посприяти їм міг саме робітничий рух».У серпні 2020 весь світ здивували протести у Білорусі, які стали найбільш значущим епізодом масової непокори за всю історію незалежності країни. Всупереч сподіванням багатьох, вуличні акції опозиції майже одразу були згорнуті масовими і жорстокими репресіями. А от страйкам на промислових підприємствах ще кілька місяців вдалося утримувати державно-капіталістичні еліти у деморалізованому стані. ✊🏽 Що ж зумовило таку важливу роль робітничого класу в білоруському протестному русі? ✊🏽 Як безжальне та жорстоке придушення протестів, яке Лукашенко здійснив за підтримки Москви, підготувало участь Білорусі у вторгненні РФ в Україну?✊🏽 Чому через три роки після придушення опору тривають переслідування й арешти робітничих активістів і активісток?✊🏽 І як політика урізання трудових прав й обмеження впливу профспілок призвела до поразки демократії? Дізнавайтеся зі статті дослідника білоруського робітничого руху Володимира Артюха.
❌ Вже два місяці до Арцаху не ввозиться абсолютно нічого. […] Якщо так продовжиться — люди почнуть помирати з голоду. Вже зафіксовано кілька випадків смертей ❌Більше 30 років між Азербайджаном і Вірменією триває конфлікт щодо Нагірного Карабаху, який неодноразово переростав у збройне протистояння. Друге з таких кровопролитних загострень відбулося восени 2020 року — воно завершилося підписанням трьохсторонньої угоди про:▪️ повне припинення вогню;▪️ передання Азербайджану частини території Нагірного Карабаху, де проживає вірменське населення;▪️ введення російських миротворців. Проте і після цього сутички не припинилися. Навесні 2021 року азербайджанські війська продовжили захоплення міжнародно визнаних територій Вірменії. Вони також повністю закрили в'їзд до Карабаху будь-якому транспорту, окрім машин швидкої допомоги.Блокада, яка призвела до нестачі продуктів, палива, ліків і електропостачання у регіоні триває вже 261 день. Як виживають карабаські вірмени в таких умовах, і що вони думають про життя під владою азербайджанського уряду — дізнавайтеся зі статті Жанни Оганесян.
«Люди не розуміють, що ізраїльський національний проєкт не обмежується самовизначенням євреїв і пошуком прихистку. Водночас це прояв колоніалізму та стирання палестинців».Ізраїль, як країну, яка стійко захищає свої кордони, часто порівнюють з Україною. Та чи релевантним є таке порівняння, якщо враховувати, що вже більше 50 років Ізраїль займається окупаційною політикою? 🤔 Щоб краще розібратися у цьому питанні та розвінчати необґрунтовані стереотипи, ми звернулися до палестинської активістки — політологині Дани Ель Курд.Читайте в новій статті, що дослідниця розповіла нам про:▪️ політику Ізраїля і життя палестинців на Західному березі і в Секторі Гази;▪️ палестинський опозиційний активізм;▪️ феміністичний рух і становище ЛГБТК+ спільноти в країні;▪️ релевантність порівняння України й Ізраїля;▪️ пошуки солідарності між палестинським і українським народами в боротьбі з антиімперіалізмом і авторитаризмом. Матеріал опубліковано в рамках проєкту «Діалоги периферії», спрямованого на обмін досвідом між активістами у боротьбі з імперіалізмом і авторитаризмом. Сподіваємося, що статті проєкту допоможуть усвідомити наші зв’язки і вибудувати солідарність між суспільствами.
✨ Що означає європейська інтеграція для українського суспільства? У відповідь на це питання ми звикли чути щось про «цінності», «цивілізаційну приналежність» і «наше щасливе майбутнє». Та чи не хотілося б вам більшої конкретики? Адже без детального аналізу ми не зможемо зрозуміти, на яких умовах українська економіка інтегрується в європейську.Аналізом цих питань займався і Олександр Кравчук. У своїх дослідженнях він детально вивчав наслідки «вільної» торгівлі з ЄС. ▪️ Перша Сашина стаття на тему Угоди про асоціацію з ЄС — «Можливі соціально-економічні наслідки євроінтеграції для України». У ній ви знайдете як позитивні сподівання, так і негативні прогнози щодо впливу Угоди, а також аналіз досвіду соціально-економічної політики європейських країн. ▪️ Оцінку процесів в українській економіці та перших років дії Угоди можна прочитати у матеріалі — «Зміни в українській економіці після Майдану». Тут Саша намагався розібрится, чому замість довгоочікуваного буму українське суспільство зіткнулося з черговою економічною кризою. Безперечно, спад був зумовлений і війною на сході України. Проте Саша доводить, що економічні втрати спричинила й все більша орієнтація на експорт сировини і напівфабрикатів, закладена в логіку торгівлі з ЄС. ▪️ У статті ж «Євроасоціація: два роки потому» Саша зосередився на вивченні впливу Угоди про асоціацію на зовнішню торгівлю та інвестиції в Україні. На відміну від багатьох, Саша не ідеалізував і не демонізував європейську інтеграцію. Він говорив і про можливий позитивний вплив на наукову та освітню сфери, захист прав споживачів та торгівлю з третіми країнами. Водночас, як економіст, він реально оцінював ризики низької конкурентоспроможності української економіки для торгівлі з ЄС. Саша також наголошував на необхідності державної підтримки й розвитку високотехнологічних галузей для зміцнення незалежності української економіки і підтримки її сталого розвитку. Більшість висновків Саші є актуальними і для майбутнього. Тож читайте, поширюйте і будьте критичними щодо політичних рішень, які безпосередньо впливають на наше з вами життя.
Пʼятий епізод «Лінь читати» з нашим редактором Тарасом Білоусом виходить цього тижня 🔥Тарас відомий своїми палкими дискусіями із західними лівими про право на збройний опір російській імперіалістичній агресії і про необхідність підтримувати цей опір. Цього разу ви зможете почути його думку про те, де шукати і як будувати міжнародну солідарність між країнами периферії. Разом з Альоною Ляшевою, Тарас розповість, чому наша редакція надає великого значення обміну досвідом і налагодженню звʼязків із лівими з інших периферійних країн. Адже задля цього ми навіть організували спецпроєкт, який уможливив незалежний діалог між активістками й активістами з України, Індії, Лівану, Судану, Індонезії.Тож не пропускайте — випуск має вийти класним. І поки ми працюємо над монтажем, знайомтеся зі статтями, які згадуються у розмові👇 ▪️ «Трагедія Східної Європи. Як розподіл на сфери впливу посилює реакцію» про необхідність зруйнувати статус кво поділу світу на сфери впливу імперіалістичних держав. ▪️ «Війна в Україні та Глобальний Південь» про те, чому перемога України є важливою для підтримки міжнародної безпеки і захисту країн периферії. ▪️ «Джої Аюб: падіння режиму Путіна може призвести до колапсу Асада й іранського режиму» — розмова із ліванським активістом, дослідником і письменником про українську боротьбу та міжнародну солідарність.
У 2021 в Україні активно обговорювалося зняття мораторію на продаж сільгосподарської землі. Та для багатьох досі залишаються незрозумілими підводні камені цієї реформи.Розібратися з усіма тонкощами зняття мораторію допоможуть дослідження земельної політики Олександра Кравчука. Його напрацювання пов'язані з критикою сировинно-олігархічної моделі економіки України, оподаткування та офшоризації, адже сільськогосподарська продукція є одним із експортованих товарів.Саша наголошував, що земельна політика має бути спрямована на те, щоб дати можливість громадам отримувати прибутки від обробки землі і запобігти захопленню земельних ресурсів великими компаніями. Важливим, на його думку, є і природоохоронна складова: земельна політика має створювати умови, за яких експлуатація землі чергується із її відновленням. Сашині матеріали про земельну реформу читайте за посиланнями:▪️ «Земельний мораторій: загрози, механізми, перспективи» (інтерв’ю з експертом із земельних питань Романом Грабом);▪️ «Земельна реформа: чому ”ринок” не вирішить старих проблем, але створить нові» (у співавторстві з Тарасом Білоусом).
❕Прогресивне оподаткування та переорієнтація економічної політики з логіки «аграрної наддержави» на інноваційне зростання ❕Питання справедливого оподаткування є ще однією болючою темою, вивченню якої Олександр Кравчук присвятив чимало часу. Спільно з Олександром Одосієм він провів дослідження динаміки виробництва за галузями та довів, що попри високу рентабельність промисловості, податки із неї становлять мізерну частину надходжень у державний бюджет. Статті за висновками цих досліджень ви знайдете на нашому сайті: ▪️ «Оподаткування в Україні. Приховані ресурси» (у співавторстві з Олександром Одосієм);▪️ «Агробізнес: дотувати чи оподатковувати?» (у співавторстві з Олександр Одосієм).▪️ А про те, як хронічне недоопаткування промисловості та перекладання податкового тягаря на фізичних осіб пов’язано з тиском міжнародних фінансових інституцій та величезним впливом олігархів, — можна прочитати у статті «Кому на руку податки в Україні: європейські моделі та можливі альтернативи». Тут Саша зазначає, що такий вектор економічної політики зумовлює урізання видатків на соціальну допомогу, систему освіти та охорони здоров’я, і врешті-решт призводить до поглиблення боргової ями. Тому Саша закликає до відновлення незалежної економічної політики в Україні. Він наголошує, що «соціальна відповідальність виробників посилиться тільки тоді, коли в українському політикумі будуть представлені наймані працівники. Це захистить інтереси робітників, сприятиме розвитку української економіки й справедливішому розподілу результатів такого розвитку».Більшість критичних тез Саші підтвердилися і набули ще більшої актуальності з початком повномасштабної війни. Адже багато рішень влади щодо поповнення бюджету продовжують захищати інтереси капіталу і навіть спонукають деяких коментаторів говорити про панування «військового неолібералізму».
Віра в можливість спільно побудувати світ на засадах рівності і справедливості багато в чому сформувала Олександра Кравчука як добру, чуйну, відповідальну людину й хорошого друга. Саме таким він назавжди залишиться для багатьох із нас. І найважливіше, що такі ліві погляди були для нього далеко не мрією, а реальним проєктом. Саме втіленню цього проєкту Саша присвятив свою професійну діяльність як науковець і редактор лівого видання. Тому для нас дуже важливо зберігати і поширювати його ідеї. Сьогодні ми розпочинаємо серію постів про Сашині наукові публікації, які хочемо не просто актуалізувати, а обіцяємо тримати за орієнтир у подальшій діяльності._______ Однією з ключових тем, якою займався Олександр Кравчук, є місце України у системі глобального капіталізму і критика сировинно-олігархічної моделі економіки. Олександр наголошував, що розвиток української економіки в інтересах усіх громадян можливий лише за умови, що сировина буде оброблятися і перетворюватися на продукцію всередині країни. А однією з ключових перепон на цьому шляху є офшори, які уможливлюють ухиляння від сплати податків.У його працях-розслідуваннях ви знайдете детальний аналіз структури сільськогосподарського сектору і видобутку та експорту промислових ресурсів. І що ще важливіше, — у них прописані конкретні пропозиції реструктуризації економіки, одним із провідних принципів якої має бути відхід від олігархічної моделі, за якої ми експортуємо сировину і навіть не отримуємо податків у державний бюджет. Саша вважав, що ці пропозиції мають лягти в основу відбудови України після війни. Детальніше про Сашині ідеї варто читати в його ж статтях:▪️ «Україна офшорна. Історія формування вітчизняної моделі економіки».▪️ «Сировинні ресурси – сировинна країна: ситуація в гірничо-металургійному комплексі України» (у співавторстві із Олексієм Прохоренко).▪️ «Експорт сировини як національна ідея та наповнення бюджету».
TGLIST.COM.UA
2022-08-16