28.12. КРИТИЧНО ВАЖЛИВО. Захист прав працівників критичної інфраструктури Україна вистояла цей рік зокрема завдяки трудовій звитязі тих, хто працює в енергетиці, на транспорті, в оборонній промисловості та інших секторах критичної інфраструктури. Тому забезпечити кращі соціальні гарантії прав для цих людей – це суспільна необхідність. Однак наявні пільги навряд чи можна вважати співмірними із загрозами і навантаженням для цих працівників. Мало не щодня ми чуємо про російські атаки на об’єкти критичної інфраструктури (ОКІ), але у правовому полі існує плутанина з тим, кого вважати працівниками таких об’єктів. Це виявила провальна історія із застосуванням Закону № 2980 про виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю і здоров’я працівникам ОКІ та членам їх сімей у разі ворожих обстрілів. Про свій досвід захисту прав працівників критичної інфраструктури та їх родин розповість Віталій Дудін – к.ю.н з трудового права і активіст «Соціального руху». З його лекції ви дізнаєтеся: 🔹 Скільки працювати й відпочивати мають працівники об’єктів критичної інфраструктури? 🔹 Що змінилося для об’єктів критичної інфраструктури у плані звільнень персоналу? 🔹 Хто і що є завадою для виплат постраждалим від російської армії робітникам ОКІ та їх родинам? 🔸 Коли: 28 грудня 2024 року о 18:00 (субота) 🔸 Де: Київ і онлайн (посилання прийде на Вашу пошту після реєстрації) 🔸 Подія на Фейсбук. ✅ Захід проводиться ГО «Соціальний рух» разом з Данським інститутом партій та демократії (DIPD) у рамках курсу ТРУДОБОРОНА 2.0, покликаного підвищити спроможність найманих працівників захищати свої трудові права. 👉🏻 Зареєструватися на подію
Вітаємо всіх зі святами! 🎄Сподіваємося, що попри всі складні обставини, цей рік подарував вам щось хороше і радісне. У це свято ми також хочемо зосередитися на приємному — згадати про чималу кількість натхненних прикладів самоорганізації, взаємопідтримки й солідарності, про які ми вам розповідали. 🎥 Так, минулої зими в рамках проєкту «Ось бачиш!» ми опублікували репортаж про одеську ініціативу допомоги безпритульним «Сад». Цей фільм можна переглянути за посиланням. Нещодавно ми звʼязалися з активістками «Саду» і попросили їх розказати, що змінилося у їхній діяльності з того часу. Ось чим вони з нами поділился 👇«Ми значно збільшили обсяг допомоги бездомним. Проте разом з цим зросло і число тих, хто її потребує. Це свідчить про актуальність проблеми безпритульності в Україні. Зросла й кількість учасників і учасниць нашої ініціативи. Разом ми проводимо регулярні кінопокази, спільні читання та інші заходи. А під час роздач гігієнічних наборів багато спілкуємося з безпритульними. Такі практики є особливо важливими, адже людям, яким ми допомагаємо, потрібні не лише речі для виживання, але й прояви солідарності, теплі розмови, жарти і турбота. Усього цього ми бажаємо і вам, а ще просимо долучитися до здійснення нашого передноворічного бажання та підтримати актуальний збір на грілки для безпритульних». Відправити донати можна за реквізитами. Заздалегідь дякуємо і бажаємо, щоб ваші свята пройшли у безпеці й затишку 🫰
Руйнівна експлуатація ресурсів країн периферії країнами «імперіалістичного ядра» є одним з найактуальніших питань у контексті протистояння кліматичній кризі, перед якою опинилася наша планета. Саме тому ми присвятили цьому питанню окрему панель конференції «Перехрестя периферій», яка пройшла в листопаді цього року. До обговорення ми запросили спікерок і спікерів з країн колишнього Радянського Союзу для обміну спільним досвідом впливу російського імперіалізму та західних неоліберальних проєктів на місцеве довкілля та пошуку стратегій протистояння цьому. ▪️ Українська дослідниця Ірина Замуруєва розповіла про вплив військових дій на екологію України та наслідки кліматичної кризи, зумовлені напівпериферійним характером вітчизняної економіки. ▪️ Айґерім Капар поділилася тим, як казахські активістки захищають від знищення озеро Балхаш на перетині мистецьких і політичних практик.▪️ Ніколос Цикарідзе розказав про розвиток зелених рухів та переслідування їх державою у Сакартвело.Читайте репортаж за посиланням. І не забувайте, що відео з події з українським перекладом можна також переглянути на нашому YouTube-каналі.
🙌🏽 Ми знову збираємо всіх на плідні обговорення в межах конференції «Спільного»!Цього разу наш щорічний захід проходитиме під назвою «Перехрестя периферій». Він стане продовженням основного фокусу нашого видання останніх трьох років — пошуку шляхів солідарності між пригнобленими у протистоянні імперіалізму й розбудові альтернативного бачення майбутнього. 🗓 Конференція проходитиме 2 дні — 16-17 листопада. Програма події складатиметься з 4 тематичних секцій, присвячених питанням:🌍 Впливу війн, мілітаризації та експансії Західного капіталу на довкілля та клімат.🧑⚖️ Правосуддя та запиту на справедливість в умовах війни та надзвичайного стану.📚Комодифікації академічної праці та вищої освіти в умовах неолібералізації університету. 👩💻 Продукування знання в умовах структурних і політичних нерівностей.🎤 До обговорення долучаться спікерки й спікери з Сакартвело, Казахстану, Киргизстану, України, Чехії, Палестини, Ічкерії, Сербії, Ізраїлю та інших країн. 🎧 Для всіх зареєстрованих буде доступна опція синхронного перекладу українською і англійською мовами. Детальніший опис панелей, час проведення та посилання на реєстрації будуть опубліковані згодом. Тож слідкуйте за стрічкою. 📄 Також нагадуємо, що всі матеріали проєкту «Діалоги периферій» ви можете знайти на нашому сайті за посиланням. 🎦 Відеозаписи минулорічної конференції «Діалоги периферій» збережено тут. Чекаємо всіх і сподіваємося на продуктивний діалог 🫶🏽
🎥 Приходьте на премʼєру фільму про книжковий ринок на Почайній 📚 Багато хто з вас вже чекає і готується до перегляду цьогорічних фільмів «Молодості». З цієї нагоди хочемо звернути вашу увагу на одну зі стрічок у рамках фестивалю, представлену в секції «Українські премʼєри». Це документалка Тетяни Ганжі «Книголови» про букіністок і букіністів з Почайної. Ідея закарбувати в кіно легендарний для киян книжковий простір зʼявилася у режисерки в 2020 році. Саме тоді всіх приголомшила новина про його закриття й побудову на Почайній ще одного ТРЦ забудовника Вагіфа Алієва. Вражена подіями, Тетяна написала разом з Марією Петренко статтю про те, чому спільнота букіністів з Петрівки є унікальною локацією на теренах Східної Європи. Прочитати її можна за посиланням.А з фільму Тетяни ви дізнаєтеся більше про історії книголовів, які дістають для нас рідкісні видання і бережуть старі книжки від забуття. Хтось із них втратив роботу викладача у складні 90-ті, а хтось прийшла сюди працювати на пенсії. Після ж повномасштабного вторгнення букіністи залишаються наодинці з питаннями щодо російської спадщини, імперських міфів та власного минулого. Кінопоказ відбудеться:🎫 цієї суботи о 20:15: Квитки можна придбати тут.🎫 та у неділю о 16:00. Квитки.Сподіваємося всіх побачити в «Жовтні». До зустрічі!
🏫🚇 У вересні 2023 року в Харкові створили одну з найнестандартніших шкіл, де навчальний процес відбувається під землею, а саме — в технічних приміщеннях метрополітену. Щодня понад тисяча дітей із усього міста приїздять туди шкільними автобусами.До такого рішення владу Харкова схилило аж ніяк не бажання оригінальності, а регулярні обстріли прифронтового міста, які унеможливлюють звичну роботу шкіл. Таке пристосування — один із успішних прикладів інституційної адаптації до умов війни просторів соціального відтворення. Водночас багато українських шкіл, закладів охорони здоровʼя та догляду за людьми з інвалідністю або повністю були зруйновані, або ж не мають можливості працювати. У нашій новій статті соціологиня та редакторка «Спільного» Оксана Дутчак досліджує, як саме руйнування та інші наслідки війни позначилися на публічній інфраструктурі соціального відтворення. Зокрема, вона порушує такі питання:▪️ які процеси, починаючи з 2014 року, відбувалися в інфраструктурі догляду, і як на останню вплинула політика жорсткої економії;▪️ практики адаптації соціального відтворення до нових реалій війни; ▪️ гендерна нерівність у доглядовій праці;▪️ неформальні мережі та їхня роль у заповненні прогалин, спричинених руйнуванням і переміщенням;▪️ процеси, які формують потенційне майбутнє соціального відтворення в Україні. Відповіді на всі ці питання, які стали підсумком масштабного кількарічного дослідження нашої редакторки, ви знайдете за посиланням.
🖌 У нас новий комікс! Сьогодні ми представляємо вам другу графічну історію з циклу, присвяченого спогадам очевидиць подій Другої світової війни. Цього разу історія торкнеться міста Турка Львівської області, 40% населення якого до початку війни було єврейським. Більшість із них убили під час Голокосту.Лея Дікер є однією з тих, кому вдалося вижити під час тих страшних подій. Команда ГО «Після тиші» дізналася про Лею у 2021 році. Активісти сконтактували з нею і онлайн записали її спогади про пережите під час Голокосту: окупацію Турки німцями, втрату батьків, дворічне переховування у будинку місцевої жительки Стефанії Тужанської, життя в шафі і стайні та виїзд до Польщі. Зараз 86 річна Лея разом з родиною проживає в Ізраїлі. Кілька років тому вона приїздила до Турки. Будинок, який став для неї місцем порятунку, не зберігся. Ми ж спробували закарбувати її дитячі спогади інакше і створили комікс за мотивами інтервʼю. Тож запрошуємо вас познайомитися з історією схованої від смерті Леї Дікер у малюнках нашої талановитої художниці Катерини Грицевої.—————————Першу графічну історію нашого циклу про малолітню «остарбайтерку» Марію Тимощук шукайте за посиланням.
Вітаємо нашого редактора Тараса Білоуса з отриманням міжнародної лівої журналістської премії імені Даніеля Сінґера 👏Від початку повномасштабного вторгнення Тарас долучився до Збройних сил України. Та увесь цей час він також продовжував боротьбу, беручи участь у запеклих дебатах міжнародної лівиці про характер російського вторгнення та підтримку лівими українського спротиву.Підважуючи кемпістський підхід до міжнародної політики та намагаючись висвітлити український лівий погляд на розгорнуті події та їхні можливі наслідки з позицій міжнародної солідарності пригноблених, Тарас опублікував низку статей:◼️ «Лист із Києва до західної лівиці». ◼️ «Самовизначення та війна в Україні».◼️ «Тарас Білоус: не можна спрощувати цю війну до проксі-конфлікту». І от нещодавно за ще одну свою публікацію «Війна в Україні, міжнародна безпека та ліві» наш редактор отримав міжнародну ліву журналістську премію імені Даніеля Сінґера. У цій статті, полемізуючи з Сьюзан Воткінс із «The New Left Review», Тарас розвінчує тезу про «війну Росії проти НАТО», висвітлює вплив військових блоків й імперіалізму на низову боротьбу за визволення, а також порушує питання — як може виглядати прогресивна система міжнародної безпеки після 24 лютого 2022 року?Усі гроші від премії — 10,000$, — Тарас передав волонтерській організації, яка підтримує антиавторитарних військових «Колективи солідарності».Ще раз вітаємо нашого редактора і друга. А вам усім радимо прочитати його статтю за посиланням.
16.08. Від янголів до активісток: боротьба медсестер в Україні 👩⚕️Медсестрам часто доводиться протистояти сприйняттю себе як «добрих янголів» або «розпушувачів подушок», а не справжніх професіоналок, кажуть дослідниці Джулії Нельсон та Ненсі Фолбер. 💉Таке двоїсте положення дозволяє недооцінювати їхню працю та ускладнює боротьбу за свої права. Це добре видно на прикладі української медичної системи, яка за останні роки пережила величезні потрясіння — COVID-19 та російське вторгнення. ✊Але попри велику потребу в праці медсестер в обох випадках, їх проблеми залишилися поза увагою. Саме з таким приниженням ролі медсестер вже 5 років бореться рух «Будь як Ніна». 🔎 Детальніше про це ви можете дізнатись від дослідниці жіночої зайнятості, активістки «Соціального руху» Альони Ткаліч під час лекції, де буде обговорено: 🔹 Хто такі «бранці любові»? 🔹 Чому медреформа загравала з гендерною рівністю, але ігнорувала медсестер? 🔹 У чому секрет популярності руху «Будь як Ніна»? 🔹 Чому пандемія й війна мали різний вплив на становище медсестер? 🔸 Коли? 16 серпня о 18:00, п’ятниця 🔸 Де? Київ з можливістю долучитися онлайн.Зареєструватися можна пройшовши за посиланням (посилання прийде на Вашу пошту після реєстрації).🔸 Подія на Фейсбук
19 липня у віці 87 років помер соціальний антрополог Джеймс Кемпбел Скотт. Його імʼя можна віднести до плеяди найсміливіших анархістів-антропологів, роботи яких прагнуть переосмислити уявлення про так званий «природний стан» людства, соціальну організацію, витоки нерівності і появу держави. Досліджуючи соціальну і політичну історію Південно-Східної Азії, Скотт привертав увагу до різноманітних традиційних практик саботажу і непокори державному контролю. Своїми працями він підважив розмежування світової мапи чіткими кордонами, наголошуючи на значенні територій-лакун. Чільна частина доробку дослідника присвячена вивченню відносин людини й природи та соціальній організації, яка будується цим звʼязком. Коротко кажучи, роботи Джеймса Кемпбела Скотта зробили чималий вплив на поширення ідей анархістської антропології в інтелектуальному світі. Попри це жодна його праця досі не була видана в Україні, терена якої згадуються в корпусі досліджень Скотта. Тож сподіваємося, що прочитання присвяченої видатному антропологу статті надихне вас на самостійний пошук і ознайомлення з його працями.
TGLIST.COM.UA
2022-08-16
