CHORNOBROVA KAROOKA

Гемінґвей нічого не знає - Артур ДроньМоя оцінка: ★★★★★Ця книжка написана красиво і в той же час настільки чесно, що іноді під час читання ти зависаєш десь посередині між «це боляче» і «але ж це правда», і від цього болить ще сильніше. ✨ І так, Гемінґвей справді нічого не знає #про_війну, нашу - ту, яка не про пригоду, а про виживання. Про бажання захистити те, що справді важливе, про безвихідь, про вибір без вибору. Про ту війну, яка брудна, несправедлива і страшна. 📚 Колись давно, на першому курсі університету, в мене була обсесія, яка носила імʼя Еріх Марія Ремарк. Ця любов протривала досить довго - аж до початку повномасштабного вторгнення. Артуру Дроню вдалось буквально у декілька абзаців вкласти те, що я періодично прокручувала в голові останні чотири роки: складно думати, що війна - це коли політики граються в розподіл територій, а прості хлопці однаково гинуть з усіх сторін. Складно не відчувати ненависті до рускіх і заспокоювати себе думкою, що вони просто люди, занапащені безглуздою війною. Бо ти знаєш, що це не війна «путіна», в якій 144 мільйони - просто заручники режиму. Це сотні тисяч людей нелюдів, які вбивають, катують, і ґвалтують, і мільйони, які нічого не мають проти. Але я трохи захопилась з тими вашими ремарками. Так от.✨ «Гемінґвей нічого не знає» не лише про те, що антивоєнна література більше для нас не працює. Це також книжка про Бога - про те, як одна й та сама подія може стати доказом того, що Бога немає - і водночас доказом того, що Бог є. Про віру як спосіб вижити.Про побратимів, які стають ближчими за багатьох, бо бачили один одного в станах, в яких у цивільному житті ніхто ніколи не бачить. Про загиблих і про спогади, які прокручуються на повторі - щоразу з нового ракурсу. Про поранення - про страх, про біль, про «дай нам вижити». Про реабілітацію і про життя, яке не буде такими, як «до», але все одно буде. Про підтримку рідних, про материнську любов і про кохання - справжнє, тепле, щире. ❤️ І я бачу, як вона іде мені назустріч. Мій доказ існування Бога має ім’я на букву М. Ця книжка чесна, жорстка, інколи колюча і іронічна, але вона тримається на дуже простій речі: людяності, яка не зникає навіть там, де, здавалось би, мала б зникнути першою. Тут багато любові, прихильності, надії і віри. А головне - тут війна не перетворюється на естетику, а біль не стає схожим на літературну прикрасу. І, на мою дуже упереджену думку, книжка хороша не лише через тему і емоції, які змушує відчувати, а й тому, що вона дуже добре написана - я обовʼязково її перечитуватиму. 🤍 «Гемінґвей нічого не знає» відправляється в найкраще прочитане за рік🤍Видавництво: 🌟ВСЛ#гемінґвей_нічого_не_знає_артур_дронь#відгуки_chornobrova_karooka

Поповнення від «Старого Лева»:(намагаюсь не пищати, але в мене не виходить)🔸 Проникнення зі зломом. Посібник для початківців -це кримінально-пригодницький роман про Ела, «інтрузера»-сквотера, який потай заселяється в порожні будинки, не грабуючи їх, а навпаки підтримуючи порядок, і живе за чіткими правилами; усе ламається, коли в одному з таких будинків стається вбивство, а Ел раптом стає майже головним підозрюваним і мусить знайти справжнього винуватця раніше, ніж поліція вийде на нього. 🔸 Тисяча осяйних сонць - роман про двох жінок в Афганістані, чиї долі зводить примусовий шлюб із одним чоловіком: Маріям віддають за значно старшого Рашіда, а згодом у його домі опиняється й Лайла після втрати родини. Зі взаємної неприязні між ними виростає дружба, яка стає для обох способом вижити в атмосфері домашнього насильства, війни й політичних потрясінь.🔸 Гемінґвей нічого не знає - це збірка короткої прози українського письменника та військового Артура Дроня, свідчення солдата про досвід великої війни. Ця книжка є довгому списку блогерської премії Книжкової країни, і я тільки вчора казала, що давно хотіла її прочитати (я її почала через 5 хвилин після того, як принесла з пошти🙂)

Я б хотіла, але ні. Ну тобто я планую приїхати в квітні і тихенько постояти збоку, бажано - нікого не торкаючись і ні з ким не розмовляючи, але так, щоб всі не подумали, шо я сука🙂Боже, почуваюсь так, ніби зараз буде скандальний камінгаут, але зі скандального тут тільки моя архітектура нервової системи.💫 Дивіться, я не “не люблю людей”. Я люблю людей. Я люблю розмови, жарти, обійми (інколи), книжкові тусовки (в теорії).Але є "але". І це "але" - те, що педіатр називав "гіпоталамічним синдромом", сімейний лікар - "вегетосудинною дистонією", психолог - "тривожним розладом", а психіатр - "а як ви дожили до 29 років і не зрозуміли, шо у вас РАС?"😳☕️ Ну, мабуть, справа в тому, що до повномасштабки я ще якось тріпалась (ну принаймні періодично виходила з дому, дивилась на людей, розуміла, що мені не подобається те, що вони яскраві, гучні, тактильні, люблять в small talk, коли я - лише в big overthink, і поверталась додому з думкою "наступного місяця треба повторити"). А після - стало важко робити навіть це. Для ясності (в контексті мене):✨ РАС - це про те, що мозок обробляє сигнали трохи по-іншому. Це соціальна тривожність моделі Pro Max і багато часу на відновлення після. Це про любов до передбачуваності і про те, що якщо рутина ламається, я можу когось прибити, навіть якщо цей хтось - це я сама. Це коли трапляється несподівана соціальна взаємодія, і всередині всі монітори починають світитись червоним і вимагати негайної евакуації. Це про те, що шум / світло / натовп / хаос викликають перевантаження всієї системи, і я як віндовс на перегріві - або зависаю, або всі вкладки відкриваються і починають кричати одночасно.В мене немає проблем з емпатією, з інтелектом все теж нормально (якщо не рахувати те, що я попаяна дарк романами, але тут вже нічого не зробиш, так і помру деградованою), просто мені часто доводиться відмовлятись від речей, які я вже знаю, що не витягну. Поки що. Я над цим працюю. Не в сенсі “переламати себе”, а в сенсі налаштувати реальність під свою нервову систему.Коли раптом після того, як 29 років ставила собі питання "та шо з тобою, бляха, не так?", отримуєш відповідь і розумієш, що все так, просто є певні правила, які допоможуть жити, а не існувати, складне стає простішим. Ти більше не думаєш "нє, не піду туди, це неможливо", ти думаєш "окей, дайте ручку, щас я швидко напишу список з 47 пунктів, і тоді вам всім пизда🙂".Тому я знаю, що колись я перестану існувати лише як аватарка в телеграмі. Просто зараз любіть мене цифрову (ви ж любите, правда? я на вас не тисну - ні, це не ніж, це я так, граюсь).От, ну якось так. Цьомик в лобик 😊#питання_відповіді

Хай зійде королева - Марі НігоффМоя оцінка: ★★★☆☆Ну що я можу сказати? Королева не зійшла. На цьому можна було б і завершувати відгук. Але якщо більш детально, то: я розчарована, мені складно зрозуміти, як після справді хорошої першої частини могло вийти таке продовження. Мої головні претензії:✨ відсутність зростання Флоренс як персонажкиАвторка дозволила Флоренс на початку книжки бути розгубленою, зляканою, неготовою. І я розраховувала на те, що це буде початкова точка героїні у її становленні як сильної і наділеної владою. Я дуже сподівалась, що це буде той випадок, коли жінка перестає бути фігурою на дошці й починає рухати фігури сама. Але трансформація була така повільна і несуттєва, що виглядала приблизно так: Фло плаче, заїкається / втрачає дар мови від страху, розпатякує таємниці, довіряє не тим людям, істерить, стелиться перед чоловіком, який витирає об неї ноги, а в кінці - майже нічого не змінилось, просто вона така: опа, я героїня. Арка «королеви» - це найбільше розчарування в цій книжці. А ТУТ ЩЕ Ж Є БЕНЕДИКТ. 💕 неадекватність Бенедикта Загалом можна було б сказати, що всю поведінку Бена в цій частині можна звести до однієї фрази, яку він висловив сам у другій половині книжки: «Отже, ось хто я насправді. Я той, хто замість просто обернутися до неї спиною, відповідає їй болем». Але цього було б замало, тому я додам, що він майже протягом всієї книжки поводився вкрай неадекватно - жорстокий, капризний, дрібʼязковий, емоційно нестабільний. Дитина в кризі трьох років і та більше здатна на емоційну саморегуляцію, ніж Його Величність. Чи можна зрозуміти його біль? Абсолютно. Чи виправдовує це його поведінку? Ні. Господи, я прочитала цю книжку одразу після декількох інших книжок, в яких головні герої теж були зраджені / розчаровані / розбиті / зневажені, і ніхто з них не поводився так, як Бен, хоч всі вони були років на 20 молодші за нього. І так, він не справився не лише як чоловік та партнер, а й як король та брат. Провал по всіх пунктах. ✨ передбачуваність сюжету Не було жодного (!) плот твісту, який не був би очевидним. Все читалось задовго до того, як відбувалось на сторінках. Плюси:📚 легко читається Історія не перевантажена деталями, і хоч моя головна претензія до першої книжки полягала в тому, що світоустрій прописаний вкрай погано, а в другій частині мало що змінилось, мене це не бентежило. Інформації про вампірсько-людську історико-політичну ситуацію вистачало, щоб розуміти основний конфлікт, і цього було достатньо. Якщо шукаєте ґрунтовно прописане вампірське фентезі, то це не воно, а якщо вам просто хочеться книжку, де не треба буде думати про те, як там в них все влаштовано, сміливо беріть цю - ви відпочинете за читанням. Для мене ця книжка десь на 4-5 з 10. Але я була добра і поставила 5 балів (3 зірочки) з любові та поваги до першої частини.Видавництво: 🌟 Богдан#хай_зійде_королева_марі_нігофф#відгуки_chornobrova_karooka

Зрадниця крові - Лінетт НоніМоя оцінка: ★★★★★Заключна частина трилогії не стала для мене емоційно складнішою, ніж попередні дві книжки, як про це попереджала авторка, але вона все одно досить важка - тут вже немає місця наївності: герої платять за кожен вибір, а світ не пробачає помилок.Загалом ця книжка читається з відчуттям, ніби ти йдеш по тонкому льоду: ти знаєш, що щось обовʼязково трісне, питання лише в тому - коли саме.Я б назвала фінал гірко-солодким. Ще з першої частини було ясно, що тут не буде цього «і всі вони жили довго і щасливо», і що перемога (якщо вона буде) обовʼязково чогось коштуватиме. Мені сподобалось тут абсолютно все: ✨ важкі рішення та моральні вибори Це історія про те, ким ти є за походженням, ким тебе вважають інші, і ким ти обираєш бути, коли більше не треба приховувати правду.Про зраду як спосіб вижити. Про вибір між любовʼю і обовʼязком.Про те, що у кожного рішення є наслідки, з якими рано чи пізно доведеться стикнутись. Про спокуту, прощення та другий шанс. Про ціну свободи.Про дружбу, яка сильніша за обставини. Про відданість, яка народжується з поваги, а не з титулів.І про сімʼю - за народженням і за вибором. 🗺 напружений сюжет Багато сюжетних ліній, багато героїв, багато подій. На вас чекають емоційні удари, зради, несподівані рішення і моменти, коли хочеться зупинитись посеред абзацу, перечитати ще раз, а потім трошки посидіти втикаючи в стіну.👩 герої Всі вони не ідеальні. Вони помиляються, сумніваються, іноді чинять необачно. Кожен щось втрачає. І кожен по-своєму зраджує - інших або себе. Але всі вони дуже «живі». Головних героїв я люблю всім серцем, навіть якщо періодично хотілось їх стукнути. Але моє серце в цій частині завоювали саме другорядні персонажі, і я навіть трошки сумую, що вони не отримали більше екранного часу, бо часто саме на них трималась історія. І так, може, я їх трошки шиперила між собою, але я ні про що не шкодую🙂Загалом в цій книжці темп трошки повільніший, тут більше внутрішніх монологів, розбудови світу та розвитку стосунків між героями, але це не робить історію нудною. Я розтягувала останню третину книжки на декілька днів, бо не хотіла прощатись з цією трилогією. Це одна з найкращих серій фентезі, що я читала. Якщо ви любите багато політичних інтриг, стихійну магію, похмуру атмосферу, віднайдену родину, любовну лінію, яка розвивається дуже повільно, але вражає своєю щирістю та глибиною, та історії, які дивують непередбачуваними сюжетними поворотами, прочитайте, будь ласка, ці три книжки. Вони просто неймовірні🤍Видавництво: 🌟 READBERRYП.С. Нагадую, що з промокодом chornobrova можна отримати знижку 20%.#зрадниця_крові_лінетт_ноні #відгуки_chornobrova_karooka

Я якось зовсім пропустила ці книжки, але вони здаються цікавими🙂🔥 Тінь лисиці - перша частина фентезійної трилогії, натхненної японською міфологією. Один раз на тисячоліття той, хто здобуде Сувій Тисячі Молитов, отримує шанс викликати Великого Камі — дракона, здатного виконати будь-яке бажання.Юмеко — напівкіцуне, дівчина-лисиця з даром ілюзій — стає хранителькою фрагмента древнього сувою після того, як її монастир знищують демони. Утекти з реліквією означає врятувати світ. Та на її шляху з’являється Каге Тацумі — безжальний самурай, який має власне завдання: повернути реліквію за будь-яку ціну. Вони змушені укласти непросту угоду, зіткану з обману, адже таємниці Юмеко — це не лише питання її життя. Це ключ до долі всієї імперії Іваґото. ❤️ Любця. Ми по тебе скоро приїдемо! - роман про силу маленьких вчинків, дорослішання, родинні таємниці, любов і турботу на тлі повномасштабної війни.Життя семидесятирічної Софії вже давно втратило барви. І здавалося, що цей ранок нічим не відрізнятиметься від решти: кава в надбитому горнятку, чергова серія телевізійного детективу, папіроса і киця Анфіса, яка зайняла всі теплі місця у квартирі. Аж доки у двері не постукали. На порозі стояла незнайома жінка і маленька дівчинка Любця, яку Софія бачила лише на фотографіях. Дівчинка, яку мама відправила до неї в ніч, коли колони російської техніки рушили на Херсон.І саме так жінка, яка вже давно перестала вірити в майбутнє, раптово отримала непросте завдання: зберегти дитину. А маленька, розгублена Любця, мусила подорослішати і триматися лише за мамину обіцянку «Ми по тебе скоро приїдемо!». Але попри те, що війна підступно змінює маршрути і дотриматися найщиріших обіцянок буває зовсім не просто, Любця знаходить нових друзів, розбиває улюблений бабцин сервіз, і вірить в диво. Тицьніть на відповідну реакцію, якщо зацікавила якась з них (❤️‍🔥 - якщо обидві, 🗿 - якщо жодна)

Троянда і кинджал - Рене АхдієМоя оцінка: ★★★★☆Хоч друга частина сподобалась мені трохи менше, ніж перша, вона все одно хороша. Що мені сподобалось найбільше: ✨ головні герої та любовна лінія І Шазі, і Халід просто неймовірні. Можливо, вони навіть занадто зрілі та мудрі для свого віку, але я тішилась з їхньої раціональності, виваженості, стриманості та намагання робити не так, як звикли, а як буде правильно. Не було жодного моменту, в якому б вони мене розчарували. А їхнє кохання дуже тепле, комфортне і правильне - без токсичних ревнощів, без вчинків на зло чи з бажання щось довести, без емоцій, які переливаються через край, а потім змушують шкодувати про скоєне. Воно - не про пристрасть, а про вибір і відповідальність. І хоч їхні стосунки випробовуються війною, зрадами, політичними інтригами та прокляттями, Шахразада та Халід міцно тримаються одне за одного. Мій висновок: вони просто булки🙂🪞 світоустрій Він дуже простий, зрозумілий та детально пояснений. Мені було легко читати (а це комплімент, враховуючи, що мені складно пригадати, коли я востаннє з власної волі бралась за нове фентезі і не кидала його після трьох розділів). Крім того мені дуже сподобалось, що на відміну від першої книги, де магія була ледь помітним тлом, тут вона - велика та важлива частина історії. Світ перестав бути історично-романтичним і перетворився на епічно-містично-глибокий. А ще атмосфера історії дуже комфортна - хоч в нас тут і були несподівані сюжетні повороти, які не давали засумувати, я не почувалась так, ніби в мене от-от трапиться припадок, я просто відпочивала🐹✨ другорядні персонажі Більшість з них дуже милі, адекватні і добре написані. Я щиро переживала за кожного з них. Чому це не 5 зірочок?📄 нерівний темпНа початку книжки події розвивались досить повільно (моментами було навіть трохи нудно), а от наприкінці все відбулось настільки швидко, що я навіть не зрозуміла, чому зʼявився епілог. Мені дуже хотілось детальніше зупинитись на фінальній частині історії. Прям дуже *стікер сумної жабки, яка плаче*Загальні враження: мені дилогія сподобалась. І я вважаю, що я прочитала її в ідеальний момент - я не просто проковтнула ці майже 800 сторінок за 4 дні, а й насолодилась кожною сторінкою.Видавництво: 🌟 РМП.С. На сайті видавництва можна придбати комплект з обох книжок дилогії зі знижкою 25%.#троянда_і_кинджал_рене_ахдіє#відгуки_chornobrova_karooka

Усе, що ми не сказали - Слоан ГарлоуМоя оцінка: ★★★☆☆Що мені сподобалось:😘 важкі, але важливі темиХоч це і янґ едалт, і так - можливо, трилера тут не так багато, як всім нам хотілось би, та книжка досить складна, з великою кількістю зовсім не підліткових тем, наприклад переживання травми, токсичні стосунки та їх наслідки, домашнє насилля, anger issues, відмова від старих сценаріїв та робота над собою. Це історія про горе, яке не минає, про провину, що сидить усередині, про любов, яка з’являється там, де її не мало бути, про те, як легко мовчання стає тягарем, і про те, як важко наважитися на правду, навіть якщо вона може звільнити. Якщо вам таке подобається, сміливо читайте. 💫 темп та стильПопри те, що сюжет розвивається не дуже швидко і на початку більше уваги приділяється саме зануренню в переживання головної героїні, книжка читається дуже легко. А наявність декількох pov та невеликий обсяг (320 сторінок) змусили мене проковтнути всю книжку за два рази. Ідеально на один-два вечори. Що мені не сподобалось: ✨ передбачуваний сюжет Перша здогадка щодо розвʼязки зʼявилась в мене на 25% книжки, але я не зовсім розуміла, як саме це могло б узгодитись з іншими шматкам історії, тому я продовжувала читати не для того, щоб дізнатись ЧИМ все завершиться, а щоб зрозуміти ЯК це можливо. Мені було справді цікаво, але сюжет був надто очевидним майже з самого початку + авторка почала занадто рано давати підказки, які остаточно розставили все на свої місця. ❤️ непереконлива любовна лінія Дивіться, в нас тут дівчина, яка починає хотіти хлопця своєї загиблої подруги (взаємно, це важливо), і вже десь на третині книжки в цих двох кохання-зітхання. А як же почуття провини? Де гойдалки між «хочу» і «не можна»? Чому це кохання не відчувається забороненим? На мій смак, стосунки героїв вийшли надто швидкими і простими як для такої ситуації. Окрім того мене часто не покидало відчуття, що цій історії трохи бракувало охайності - якісь сюжетні повороти були занадто мелодраматичними, якісь деталі не ідеально узгоджувались між собою, якісь моменти були не дуже детально прописаними і залишили мене з питаннями, на які немає відповідей. Але загалом книжка непогана. Моя оцінка - 6/10.Видавництво: 🌟 Лабораторія#усе_що_ми_не_сказали_слоан_гарлоу #відгуки_chornobrova_karooka

Інстинкт убивці - Дженніфер Лінн БарнсМоя оцінка: ★★★★☆Друга частина сподобалась мені більше, ніж перша. І станом на зараз ця серія мені подобається більше, ніж «Ігри спадкоємців» - вже хоча б тим, що тут значно приємніший любовний трикутник, а герої розгадують загадки не тому, що їм нудно, а тому що від цього залежить чиєсь життя. Плюси:✨ розслідування та психологічна складова Герої не просто йдуть за зачіпками, вони відтворюють сцену злочину, читають емоції, розпізнають брехню та залазять у голову злочинцю, ставлячи собі питання: а що б зробив я? Це дуже захопливо. А за рахунок того, що ще й розділи короткі, читається дуже легко.📚 інтрига та неочікувані сюжетні поворотиІ хоч я вгадала розвʼязку ще до того, як вона настала, я не вгадала дуже багато інших речей. Авторка дуже вміло грається з очікуваннями читача: коли здається, що ти вже знаєш, куди все йде, в наступному розділі історія змінює напрям так, як ти навіть не думала. 🦢 любовний трикутникДуже ненавʼязливий, легкий і не займає багато місця в сюжеті. Мені цікаво, чим в цих трьох все завершиться, але їхні стосунки не відволікають від розслідувань, просто є десь там, на фоні.Мінус:💫 мало уваги другорядним персонажам Мені б дуже хотілось, щоб авторка краще розкрила деяких героїв, бо вони цікаві та яскраві, але займають надто мало місця в книжці. Сподіваюсь в наступних частинах дізнатись про них більше. Загалом мені ця серія дуже подобається, чекаю третю частину😨Видавництво: 🌟 READBERRYП.С. Нагадую, що з промокодом chornobrova можна отримати знижку 20%.#інстинкт_убивці_дженніфер_лінн_барнс #відгуки_chornobrova_karooka

Ртуть - Келлі Гарт Моя оцінка: ★★★★☆Ну давайте спочатку про мінуси: ✨ не найбільш оригінальний світоустрій та сюжет загалом Коли я почала читати «Ртуть», мене переслідувало сильне дежавю: в мене вже були точно такі ж думки та відчуття, коли я читала «Четверте крило» - високі очікування, але по суті ні те, ні інше не є чимось унікальним, це роментезі, в яких зібрані найпопулярніші тропи, сюжетні ходи та елементи світоустрою з інших фентезі та антиутопій, що і робить їх найхайповішими книжками року та улюбленцями читачів. І це ні добре, ні погано, так просто є. У «Ртуті» на вас чекає: смертна, яка потрапляє у світ фейрі, де укладає угоду з найбільш небезпечним з них - тим, який володіє тінями, потребує її допомоги (бо лише з нею можливо перемогти велике зло та зупинити війну), має групу найвідданіших воїнів-друзів (Лупо Проелія - вовки Кінґфішера), останнє століття провів там, звідки не міг піти, а ще в них парні татушки і можливість спілкуватись без слів. Ну хто зрозумів, той зрозумів. Що я хотіла сказати взагалі? Якщо ви читали не так багато роментезі, вам буде цікаво і, скоріше за все, вам сподобається. В іншому випадку ви будете порівнювати - і не на користь «Ртуті». ☹️ перша половина книжки Протягом перших ~400 сторінок я навіть трохи втомилась закочувати очі, адже:▫️сюжет був на 100% передбачуваний - я така «о, зараз буде сіла птаха», і вона сідала. І те, що я на декілька місяців відклала книжку після перших 250+ сторінок, було повʼязано з тим, що мені просто було не достатньо цікаво, що там буде далі, бо все було і так ясно; ▫️герої поводились нелогічно;▫️любовна лінія трималась виключно на взаємному бажанні і хіті;▫️Фішер поводився як емоційно незрілий поганчик, який страждає сам і змушує страждати інших. Знаєте оце «я спеціально її ображатиму і триматиму на відстані, а потім не витримуватиму, підпускатиму ближче, і зникатиму, бо цього всього не варто було робити, і тепер треба знов побудувати між нами стіну»? Ну от з цим ми мали справу.Тепер про плюси:😍Карріон Свіфт Мій улюблений персонаж в цій книжці. Розумний, смішний, милий, відданий, ніякої вам токсичної маскулінності, грубості і емоційних гойдалок. Єдиний адекватний колишній, якого я бачила у книжках. Він витягував навіть дуже посередні сцени. Ну просто булка. 📚 легко читається Світоустрій досить простий (про нього тут розповідала більше), багато динаміки, є декілька непоганих сцен 18+. Я прочитала ці майже 800 сторінок за декілька разів. 🤩 друга половина книжки (особливо останні 10-15%)Сюжет став цікавішим. Герої почали поводитись адекватно, а Саеріс навіть заслужила на окремі стікери від мене за сцени, де вона була slay і почала показувати, що вона - не героїня, що потребує порятунку, а жорстка, розумна, саркастична жінка, яка більше не дозволяє поводиться з нею так, як їй не підходить. Любовна лінія стала милою і чуттєвою, а в кінці були навіть один чи два сюжетні повороти, які я не передбачила. Після того, як я дочитала, я точно знала, що хочу читати другу частину. Я довго не могла визначитись з оцінкою, але зрештою поставила 7/10. Дуже сподіваюсь, що друга частина трилогії сподобається мені більше🙂Видавництво: 🌟Bookchef#ртуть_келлі_гарт #відгуки_chornobrova_karooka