CHORNOBROVA KAROOKA

А ви в курсі, що вже можна передзамовити четверту книжку Сідні Шелдона? (ледь дочекалась - попередні три давно прочитані 🙂)Чому я хочу цю книжку: ⏺головна героїня – амбітна бізнесвумен, готова на все заради досягнення цілей (навіть маніпулювати чи жертвувати чимось / кимось важливим)⏺в центрі сюжету - одна з найзаможніших родин у світі⏺бізнес – це гра, у якій доводиться розпоряджатися долями інших.✨ Анотація: Цього дня їй виповнюється дев’яносто. На вечірці в маєтку зібралося, окрім привидів, близько сотні гостей. Маленький правнук сідає за піаніно. Президент Сполучених Штатів надсилає вітальну телеграму. Суддя Верховного суду виголошує тост, а губернатор – хвалебну промову. Але що сказали б усі ці люди, якби знали справжню Кейт Блеквелл? Ту, народжену від злодія та викрадену до того, як їй виповнився рік? Її життєвий шлях не був легким, а в кожному рішенні та вчинку – турбота про компанію. Якщо Кейт Блеквелл така ж slay, як моя улюблена Трейсі Вітні, то я готова захоплюватись і пищати 😈✨ Рейтинг на Goodreads - 4,15 (60+ тисяч оцінок)🤩 Очікується з друку наприкінці березня (можливі невеликі затримки через ситуацію зі світлом). ✨ Передзамовити «Майстерну гру» можна за цим посиланням(тиць пальчиком).#дошка_оголошень

Повернення Рейчел Прайс - Голлі ДжексонМоя оцінка: ★★★★☆Це досить нестандартний трилер. Уявіть: хтось зникає, а потім просто повертається - через 16 років, на своїх двох, буквально стукає в двері. І головне питання тут не в тому, хто вбивця, а в тому чи можна довіряти людині, яка колись зникла за вкрай загадкових обставин, а тепер має ідеальну історію повернення. Як і всі попередні книжки Голлі Джексон, ця дуже цікава, захоплива і легко читається. Що мені найбільше сподобалось? ✨ «тут нікому не можна довіряти»Це родина, в якій кожен має свої таємниці. І напруга виникає з дрібниць, які самі по собі не мають жодного значення, але в сукупності дуже важливі. Знаєте, оці моменти, коли слова і вчинки не співпадають, коли інтонації не відповідають характеру розмови, коли тема змінюється так швидко, що важливі питання лишаються без відповіді, коли все виглядає занадто добре, щоб бути правдою… Але ж пояснення має бути. Має. І ти починаєш підозрювати всіх. Люблю таке *стікер з мавпою, яка чухається*📹 true crime як частина сюжету Знімальна група, розслідування для документалки і постійна присутність камер створюють інтригу, адже ніколи не знаєш, що саме потрапить в обʼєктив. Мені прям сподобалось, я тепер хочу почитати щось схоже. 💫 Бел і її сімʼя Головна героїня береться за розслідування не тому, що вона геніальна детективка, а тому, що вона втомилась не знати правди. Вона хоче розібратись в тому, кому у власному домі взагалі можна довіряти, хто про неї по-справжньому дбає, що насправді відбулось того дня, який змінив все її життя, і як їй жити далі. Тут детективна лінія дуже добре поєднується з сімейною драмою - з тим, як написані герої, як авторка подає стосунки батьків і дітей, які теми висвітлює і так далі.Що мені не дуже сподобалось?💫 темпПочаток був досить повільний, і історія здавалась мені затягнутою - вже десь на половині книжки я відчувала, що трохи стомилась від неї і хочу вже перейти до розвʼязки. Але сторінок за 150 до кінця події почали розвиватись дуже стрімко і я прочитала цю частину історії за раз. ✨ передбачуваність сюжету На жаль, я передбачила всі сюжетні повороти задовго до того, як вони відбулись - деякі були очевидними вже з перших пʼяти розділів. Читати все одно було цікаво, бо я люблю, як авторка пише, але вау-ефекту не відбулось. Загалом для мене це тверда четвірка🙂Видавництво: 🌟 READBERRYП.С. Нагадую, що з промокодом chornobrova можна отримати знижку 20%.#повернення_рейчел_прайс_голлі_джексон #відгуки_chornobrova_karooka

Моє темне бажання - Л. Дж. Шен, Паркер С. ГантінґтонМоя оцінка: ★★★★☆Я давно не отримувала стільки емоцій від любовного роману. Я буквально пищала і дриґала ніжками. Сторінки до ~600 я навіть збиралась ставити 5 зірочок, але фінал трохи підкачав (нічого надзвичайного, я просто не люблю ці публічні зізнання, індивідуальна особливість - я надто соціально тривожна для такого 😈). Але загалом книжка прекрасна, для мене в рази краща за першу частину (пробач мене, Ромео🙂). Що мені сподобалось:🔪 ЗакОт знаєте цих поганих, зіпсованих, подекуди «зламаних» хлопчиків, які ламають всіх навколо? Так от, це не він. Він - чоловік з травмою, який побудував свою фортецю з провини, контролю та ізоляції, і давно живе в ній без надії на те, що щось зміниться. Але в той же час він досить мʼякий, добрий та турботливий, коли йдеться про тих, кого він любить. 🐙 ФерровВона не «панянка в біді». Не Попелюшка, яка чекає, що її життя змінить казковий принц. У неї є нерв, характер і дуже чітке «зі мною так не можна». Зухвала, смілива, сильна, вольова. Просто slay. 😍 Любовна лінія Це двоє колючих, замкнутих, по-своєму зламаних людей, які не вміють бути м’якими, але вміють бути чесними. І мені дуже сподобалось те, що хоч Зак травмований і їхні стосунки з Ферров починались як взаємовигідна угода, що мала на меті його зцілення, Ферров не перевиховувала його і не рятувала своєю добротою. Вона буквально будувала для себе світ, в якому людям доводиться рахуватись з нею. Вона виборювала собі місце, де її не можна зневажити, зламати чи відкласти до кращих часів. І Зак крок за кроком усвідомлював, що її не купиш і не залякаєш, і що єдиний спосіб бути поруч - це турбота та повага, навіть якщо цього не було в його планах. Мені сподобалась їхня хімія і те, як їхні особисті драми, секрети і травми лише змушували їх відкриватись та ставати ближчими. І так, коли книжковий чоловік в першій половині книжки не боїться зізнатись собі в тому, що він підкаблучник, це +100 до його карми 😈Мені загалом дуже сподобався Зак як партнер Ферроу - його вчинки, його слова, його ставлення. Ну такі вже булки *пищить*✨ Тема контролю і його ціни Авторки показали людину, якабудує ідеальну систему, щоб нічого не відчувати, і те, як ця система починає сипатися, коли виявляється, що «жити» означає ризикувати, виходити з зони комфорту і відчувати, різне - страх, бажання, ніжність і кохання. 💫 Стиль написання Мені сподобались жарти (деякі були на межі, але загалом дуже влучно і смішно); діалоги між героями - різкі, дотепні, з іскрами, що розлітались на всі боки; знайдена родина (чат хлопців, вечірки дівчат, момент, коли в Ферров нарешті зʼявляється справжня сімʼя, про яку вона мріяла), відсутність зайвої драми в любовній лінії (коли я дізналась, що в книжці 656 сторінок, я хвилювалась про те, що буде багато страждань на рівному місці, але нічого такого не було, це було комфортно, цікаво, з інтригою, але без притягнутих за вуха проблем). Хоч мені і не дуже зайшли деякі сцени 18+ (не всі, але деякі; в мене навіть були окремі стікери для крінжових ситуацій😳), загалом книжка класна. Я насолодилася кожною сторінкою. І окремо відзначу те, що це одна з найкрасивіших книжок на моїй полиці. З нетерпінням чекаю третю частину про Оллі, і хай допоможе мені Бог 😐Видавництво: 🌟 РМ#моє_темне_бажання_л_дж_шен_паркер_с_гантінґтон#відгуки_chornobrova_karooka

Гемінґвей нічого не знає - Артур ДроньМоя оцінка: ★★★★★Ця книжка написана красиво і в той же час настільки чесно, що іноді під час читання ти зависаєш десь посередині між «це боляче» і «але ж це правда», і від цього болить ще сильніше. ✨ І так, Гемінґвей справді нічого не знає #про_війну, нашу - ту, яка не про пригоду, а про виживання. Про бажання захистити те, що справді важливе, про безвихідь, про вибір без вибору. Про ту війну, яка брудна, несправедлива і страшна. 📚 Колись давно, на першому курсі університету, в мене була обсесія, яка носила імʼя Еріх Марія Ремарк. Ця любов протривала досить довго - аж до початку повномасштабного вторгнення. Артуру Дроню вдалось буквально у декілька абзаців вкласти те, що я періодично прокручувала в голові останні чотири роки: складно думати, що війна - це коли політики граються в розподіл територій, а прості хлопці однаково гинуть з усіх сторін. Складно не відчувати ненависті до рускіх і заспокоювати себе думкою, що вони просто люди, занапащені безглуздою війною. Бо ти знаєш, що це не війна «путіна», в якій 144 мільйони - просто заручники режиму. Це сотні тисяч людей нелюдів, які вбивають, катують, і ґвалтують, і мільйони, які нічого не мають проти. Але я трохи захопилась з тими вашими ремарками. Так от.✨ «Гемінґвей нічого не знає» не лише про те, що антивоєнна література більше для нас не працює. Це також книжка про Бога - про те, як одна й та сама подія може стати доказом того, що Бога немає - і водночас доказом того, що Бог є. Про віру як спосіб вижити.Про побратимів, які стають ближчими за багатьох, бо бачили один одного в станах, в яких у цивільному житті ніхто ніколи не бачить. Про загиблих і про спогади, які прокручуються на повторі - щоразу з нового ракурсу. Про поранення - про страх, про біль, про «дай нам вижити». Про реабілітацію і про життя, яке не буде такими, як «до», але все одно буде. Про підтримку рідних, про материнську любов і про кохання - справжнє, тепле, щире. ❤️ І я бачу, як вона іде мені назустріч. Мій доказ існування Бога має ім’я на букву М. Ця книжка чесна, жорстка, інколи колюча і іронічна, але вона тримається на дуже простій речі: людяності, яка не зникає навіть там, де, здавалось би, мала б зникнути першою. Тут багато любові, прихильності, надії і віри. А головне - тут війна не перетворюється на естетику, а біль не стає схожим на літературну прикрасу. І, на мою дуже упереджену думку, книжка хороша не лише через тему і емоції, які змушує відчувати, а й тому, що вона дуже добре написана - я обовʼязково її перечитуватиму. 🤍 «Гемінґвей нічого не знає» відправляється в найкраще прочитане за рік🤍Видавництво: 🌟ВСЛ#гемінґвей_нічого_не_знає_артур_дронь#відгуки_chornobrova_karooka

Поповнення від «Старого Лева»:(намагаюсь не пищати, але в мене не виходить)🔸 Проникнення зі зломом. Посібник для початківців -це кримінально-пригодницький роман про Ела, «інтрузера»-сквотера, який потай заселяється в порожні будинки, не грабуючи їх, а навпаки підтримуючи порядок, і живе за чіткими правилами; усе ламається, коли в одному з таких будинків стається вбивство, а Ел раптом стає майже головним підозрюваним і мусить знайти справжнього винуватця раніше, ніж поліція вийде на нього. 🔸 Тисяча осяйних сонць - роман про двох жінок в Афганістані, чиї долі зводить примусовий шлюб із одним чоловіком: Маріям віддають за значно старшого Рашіда, а згодом у його домі опиняється й Лайла після втрати родини. Зі взаємної неприязні між ними виростає дружба, яка стає для обох способом вижити в атмосфері домашнього насильства, війни й політичних потрясінь.🔸 Гемінґвей нічого не знає - це збірка короткої прози українського письменника та військового Артура Дроня, свідчення солдата про досвід великої війни. Ця книжка є довгому списку блогерської премії Книжкової країни, і я тільки вчора казала, що давно хотіла її прочитати (я її почала через 5 хвилин після того, як принесла з пошти🙂)

Я б хотіла, але ні. Ну тобто я планую приїхати в квітні і тихенько постояти збоку, бажано - нікого не торкаючись і ні з ким не розмовляючи, але так, щоб всі не подумали, шо я сука🙂Боже, почуваюсь так, ніби зараз буде скандальний камінгаут, але зі скандального тут тільки моя архітектура нервової системи.💫 Дивіться, я не “не люблю людей”. Я люблю людей. Я люблю розмови, жарти, обійми (інколи), книжкові тусовки (в теорії).Але є "але". І це "але" - те, що педіатр називав "гіпоталамічним синдромом", сімейний лікар - "вегетосудинною дистонією", психолог - "тривожним розладом", а психіатр - "а як ви дожили до 29 років і не зрозуміли, шо у вас РАС?"😳☕️ Ну, мабуть, справа в тому, що до повномасштабки я ще якось тріпалась (ну принаймні періодично виходила з дому, дивилась на людей, розуміла, що мені не подобається те, що вони яскраві, гучні, тактильні, люблять в small talk, коли я - лише в big overthink, і поверталась додому з думкою "наступного місяця треба повторити"). А після - стало важко робити навіть це. Для ясності (в контексті мене):✨ РАС - це про те, що мозок обробляє сигнали трохи по-іншому. Це соціальна тривожність моделі Pro Max і багато часу на відновлення після. Це про любов до передбачуваності і про те, що якщо рутина ламається, я можу когось прибити, навіть якщо цей хтось - це я сама. Це коли трапляється несподівана соціальна взаємодія, і всередині всі монітори починають світитись червоним і вимагати негайної евакуації. Це про те, що шум / світло / натовп / хаос викликають перевантаження всієї системи, і я як віндовс на перегріві - або зависаю, або всі вкладки відкриваються і починають кричати одночасно.В мене немає проблем з емпатією, з інтелектом все теж нормально (якщо не рахувати те, що я попаяна дарк романами, але тут вже нічого не зробиш, так і помру деградованою), просто мені часто доводиться відмовлятись від речей, які я вже знаю, що не витягну. Поки що. Я над цим працюю. Не в сенсі “переламати себе”, а в сенсі налаштувати реальність під свою нервову систему.Коли раптом після того, як 29 років ставила собі питання "та шо з тобою, бляха, не так?", отримуєш відповідь і розумієш, що все так, просто є певні правила, які допоможуть жити, а не існувати, складне стає простішим. Ти більше не думаєш "нє, не піду туди, це неможливо", ти думаєш "окей, дайте ручку, щас я швидко напишу список з 47 пунктів, і тоді вам всім пизда🙂".Тому я знаю, що колись я перестану існувати лише як аватарка в телеграмі. Просто зараз любіть мене цифрову (ви ж любите, правда? я на вас не тисну - ні, це не ніж, це я так, граюсь).От, ну якось так. Цьомик в лобик 😊#питання_відповіді

Хай зійде королева - Марі НігоффМоя оцінка: ★★★☆☆Ну що я можу сказати? Королева не зійшла. На цьому можна було б і завершувати відгук. Але якщо більш детально, то: я розчарована, мені складно зрозуміти, як після справді хорошої першої частини могло вийти таке продовження. Мої головні претензії:✨ відсутність зростання Флоренс як персонажкиАвторка дозволила Флоренс на початку книжки бути розгубленою, зляканою, неготовою. І я розраховувала на те, що це буде початкова точка героїні у її становленні як сильної і наділеної владою. Я дуже сподівалась, що це буде той випадок, коли жінка перестає бути фігурою на дошці й починає рухати фігури сама. Але трансформація була така повільна і несуттєва, що виглядала приблизно так: Фло плаче, заїкається / втрачає дар мови від страху, розпатякує таємниці, довіряє не тим людям, істерить, стелиться перед чоловіком, який витирає об неї ноги, а в кінці - майже нічого не змінилось, просто вона така: опа, я героїня. Арка «королеви» - це найбільше розчарування в цій книжці. А ТУТ ЩЕ Ж Є БЕНЕДИКТ. 💕 неадекватність Бенедикта Загалом можна було б сказати, що всю поведінку Бена в цій частині можна звести до однієї фрази, яку він висловив сам у другій половині книжки: «Отже, ось хто я насправді. Я той, хто замість просто обернутися до неї спиною, відповідає їй болем». Але цього було б замало, тому я додам, що він майже протягом всієї книжки поводився вкрай неадекватно - жорстокий, капризний, дрібʼязковий, емоційно нестабільний. Дитина в кризі трьох років і та більше здатна на емоційну саморегуляцію, ніж Його Величність. Чи можна зрозуміти його біль? Абсолютно. Чи виправдовує це його поведінку? Ні. Господи, я прочитала цю книжку одразу після декількох інших книжок, в яких головні герої теж були зраджені / розчаровані / розбиті / зневажені, і ніхто з них не поводився так, як Бен, хоч всі вони були років на 20 молодші за нього. І так, він не справився не лише як чоловік та партнер, а й як король та брат. Провал по всіх пунктах. ✨ передбачуваність сюжету Не було жодного (!) плот твісту, який не був би очевидним. Все читалось задовго до того, як відбувалось на сторінках. Плюси:📚 легко читається Історія не перевантажена деталями, і хоч моя головна претензія до першої книжки полягала в тому, що світоустрій прописаний вкрай погано, а в другій частині мало що змінилось, мене це не бентежило. Інформації про вампірсько-людську історико-політичну ситуацію вистачало, щоб розуміти основний конфлікт, і цього було достатньо. Якщо шукаєте ґрунтовно прописане вампірське фентезі, то це не воно, а якщо вам просто хочеться книжку, де не треба буде думати про те, як там в них все влаштовано, сміливо беріть цю - ви відпочинете за читанням. Для мене ця книжка десь на 4-5 з 10. Але я була добра і поставила 5 балів (3 зірочки) з любові та поваги до першої частини.Видавництво: 🌟 Богдан#хай_зійде_королева_марі_нігофф#відгуки_chornobrova_karooka

Зрадниця крові - Лінетт НоніМоя оцінка: ★★★★★Заключна частина трилогії не стала для мене емоційно складнішою, ніж попередні дві книжки, як про це попереджала авторка, але вона все одно досить важка - тут вже немає місця наївності: герої платять за кожен вибір, а світ не пробачає помилок.Загалом ця книжка читається з відчуттям, ніби ти йдеш по тонкому льоду: ти знаєш, що щось обовʼязково трісне, питання лише в тому - коли саме.Я б назвала фінал гірко-солодким. Ще з першої частини було ясно, що тут не буде цього «і всі вони жили довго і щасливо», і що перемога (якщо вона буде) обовʼязково чогось коштуватиме. Мені сподобалось тут абсолютно все: ✨ важкі рішення та моральні вибори Це історія про те, ким ти є за походженням, ким тебе вважають інші, і ким ти обираєш бути, коли більше не треба приховувати правду.Про зраду як спосіб вижити. Про вибір між любовʼю і обовʼязком.Про те, що у кожного рішення є наслідки, з якими рано чи пізно доведеться стикнутись. Про спокуту, прощення та другий шанс. Про ціну свободи.Про дружбу, яка сильніша за обставини. Про відданість, яка народжується з поваги, а не з титулів.І про сімʼю - за народженням і за вибором. 🗺 напружений сюжет Багато сюжетних ліній, багато героїв, багато подій. На вас чекають емоційні удари, зради, несподівані рішення і моменти, коли хочеться зупинитись посеред абзацу, перечитати ще раз, а потім трошки посидіти втикаючи в стіну.👩 герої Всі вони не ідеальні. Вони помиляються, сумніваються, іноді чинять необачно. Кожен щось втрачає. І кожен по-своєму зраджує - інших або себе. Але всі вони дуже «живі». Головних героїв я люблю всім серцем, навіть якщо періодично хотілось їх стукнути. Але моє серце в цій частині завоювали саме другорядні персонажі, і я навіть трошки сумую, що вони не отримали більше екранного часу, бо часто саме на них трималась історія. І так, може, я їх трошки шиперила між собою, але я ні про що не шкодую🙂Загалом в цій книжці темп трошки повільніший, тут більше внутрішніх монологів, розбудови світу та розвитку стосунків між героями, але це не робить історію нудною. Я розтягувала останню третину книжки на декілька днів, бо не хотіла прощатись з цією трилогією. Це одна з найкращих серій фентезі, що я читала. Якщо ви любите багато політичних інтриг, стихійну магію, похмуру атмосферу, віднайдену родину, любовну лінію, яка розвивається дуже повільно, але вражає своєю щирістю та глибиною, та історії, які дивують непередбачуваними сюжетними поворотами, прочитайте, будь ласка, ці три книжки. Вони просто неймовірні🤍Видавництво: 🌟 READBERRYП.С. Нагадую, що з промокодом chornobrova можна отримати знижку 20%.#зрадниця_крові_лінетт_ноні #відгуки_chornobrova_karooka

Я якось зовсім пропустила ці книжки, але вони здаються цікавими🙂🔥 Тінь лисиці - перша частина фентезійної трилогії, натхненної японською міфологією. Один раз на тисячоліття той, хто здобуде Сувій Тисячі Молитов, отримує шанс викликати Великого Камі — дракона, здатного виконати будь-яке бажання.Юмеко — напівкіцуне, дівчина-лисиця з даром ілюзій — стає хранителькою фрагмента древнього сувою після того, як її монастир знищують демони. Утекти з реліквією означає врятувати світ. Та на її шляху з’являється Каге Тацумі — безжальний самурай, який має власне завдання: повернути реліквію за будь-яку ціну. Вони змушені укласти непросту угоду, зіткану з обману, адже таємниці Юмеко — це не лише питання її життя. Це ключ до долі всієї імперії Іваґото. ❤️ Любця. Ми по тебе скоро приїдемо! - роман про силу маленьких вчинків, дорослішання, родинні таємниці, любов і турботу на тлі повномасштабної війни.Життя семидесятирічної Софії вже давно втратило барви. І здавалося, що цей ранок нічим не відрізнятиметься від решти: кава в надбитому горнятку, чергова серія телевізійного детективу, папіроса і киця Анфіса, яка зайняла всі теплі місця у квартирі. Аж доки у двері не постукали. На порозі стояла незнайома жінка і маленька дівчинка Любця, яку Софія бачила лише на фотографіях. Дівчинка, яку мама відправила до неї в ніч, коли колони російської техніки рушили на Херсон.І саме так жінка, яка вже давно перестала вірити в майбутнє, раптово отримала непросте завдання: зберегти дитину. А маленька, розгублена Любця, мусила подорослішати і триматися лише за мамину обіцянку «Ми по тебе скоро приїдемо!». Але попри те, що війна підступно змінює маршрути і дотриматися найщиріших обіцянок буває зовсім не просто, Любця знаходить нових друзів, розбиває улюблений бабцин сервіз, і вірить в диво. Тицьніть на відповідну реакцію, якщо зацікавила якась з них (❤️‍🔥 - якщо обидві, 🗿 - якщо жодна)

Троянда і кинджал - Рене АхдієМоя оцінка: ★★★★☆Хоч друга частина сподобалась мені трохи менше, ніж перша, вона все одно хороша. Що мені сподобалось найбільше: ✨ головні герої та любовна лінія І Шазі, і Халід просто неймовірні. Можливо, вони навіть занадто зрілі та мудрі для свого віку, але я тішилась з їхньої раціональності, виваженості, стриманості та намагання робити не так, як звикли, а як буде правильно. Не було жодного моменту, в якому б вони мене розчарували. А їхнє кохання дуже тепле, комфортне і правильне - без токсичних ревнощів, без вчинків на зло чи з бажання щось довести, без емоцій, які переливаються через край, а потім змушують шкодувати про скоєне. Воно - не про пристрасть, а про вибір і відповідальність. І хоч їхні стосунки випробовуються війною, зрадами, політичними інтригами та прокляттями, Шахразада та Халід міцно тримаються одне за одного. Мій висновок: вони просто булки🙂🪞 світоустрій Він дуже простий, зрозумілий та детально пояснений. Мені було легко читати (а це комплімент, враховуючи, що мені складно пригадати, коли я востаннє з власної волі бралась за нове фентезі і не кидала його після трьох розділів). Крім того мені дуже сподобалось, що на відміну від першої книги, де магія була ледь помітним тлом, тут вона - велика та важлива частина історії. Світ перестав бути історично-романтичним і перетворився на епічно-містично-глибокий. А ще атмосфера історії дуже комфортна - хоч в нас тут і були несподівані сюжетні повороти, які не давали засумувати, я не почувалась так, ніби в мене от-от трапиться припадок, я просто відпочивала🐹✨ другорядні персонажі Більшість з них дуже милі, адекватні і добре написані. Я щиро переживала за кожного з них. Чому це не 5 зірочок?📄 нерівний темпНа початку книжки події розвивались досить повільно (моментами було навіть трохи нудно), а от наприкінці все відбулось настільки швидко, що я навіть не зрозуміла, чому зʼявився епілог. Мені дуже хотілось детальніше зупинитись на фінальній частині історії. Прям дуже *стікер сумної жабки, яка плаче*Загальні враження: мені дилогія сподобалась. І я вважаю, що я прочитала її в ідеальний момент - я не просто проковтнула ці майже 800 сторінок за 4 дні, а й насолодилась кожною сторінкою.Видавництво: 🌟 РМП.С. На сайті видавництва можна придбати комплект з обох книжок дилогії зі знижкою 25%.#троянда_і_кинджал_рене_ахдіє#відгуки_chornobrova_karooka