​​Через роки читацьких тріпів таки дістався норвежця Кнута Гамсуна, яким захоплювалися Кафка, Манн, Гемінґвей, Гессе, Міллер. Гамсуна, який підтримував політику Третього Рейху, подарував нобелівську медаль Геббельсу, писав екстатичні некрологи Гітлеру і заперечував жіночі права. Культура кенселінгу, як бачите, працює оскільки-поскільки. Гамсун продовжує активно видаватися в світі, і Україні, зокрема. Напівавтобіографічний для автора Голод дався мені важко, попри свої скромні обʼєми. Головний герой, який тиняється вулицями Осло кінця 19 ст., пише зрідка статті в місцеві видання, плодить побрехеньки, закохується, спілкується з самим собою, потерпає від голоду, холоду та відсутності даху над головою, та здебільшого - плекає свою несусвітню гординю. Психіка героя кришиться як вчорашній батон. А разом з нею і терпеливість читача).. З одного боку, мені завжди заходили історії про те, що люди відчувають, а не те, що вони роблять, проте ті ж настроєво суголосні Мартін Іден Лондона чи Місто Підмогильного (без літературних впливів Гамсуна тут не обійшлося), справили свого часу в рази потужніше враження.