Сьогодні хочу познайомити вас із каналом Млади Overbooked, яка популяризує читання з філологічним смаком та неймовірною любов'ю ✨Млада — викладачка іспанської мови з Києва, яка має незахищену дисертацію з літератури модернізму (!) А ще вона вже дорослою стала на пуанти та обожнює театр. Уже втретє буде йти іспанськими маршрутами Camino (140+ км) 👀👀 А ще разом із нею живе песик Нобель.Мені дуже близькі думки Млади про популяризацію читання, бо ж читання може бути терапією. Її підписники діляться історіями, як повертались до книг вже у дорослому віці. (А я, власне, повернулась до читання художки після 22-го). А також неймовірно радію, що знаю, до кого звернутись по рекомендації книжок поза великими літературними бульбашками США-Британія-Франція-Німеччина. Балканців вже люблю, а от латиноамериканців тільки відкриваю — Младо, треба поговорити🙌 А потім прийду говорити про східноєвропейців.Млада читає модернізми, постмодернізми, магічні реалізми, любить ігри з читачем, а відпочиває на кривавих скандинавських трилерах. Ось кілька її рекомендацій із останнього прочитаного: — Те, що видно звідси Мар'яни Лекі — Життя хлопця Роберта Маккемона — Упіймати кролика Лани Басташич— Маїсові люди Мігеля Астуріаса (Ну продала мені!)Отож щиро раджу підписатися 💫 А коли підпишетесь в телеграмі, зайдіть на ютуб та подивіться відео про боснійську літературу та інші "нерозкручені" національній літератури!#партнерство
Письмена на тіліДжанет Вінтерсон1992Маємо красивезну мову та кохання жінок, втілене на фізичному рівні. У центрі — кохання до однієї жінки, але воно обрамлене любовʼю до багатьох.Любов лишає на тілі записи:«Письмена на тілі — це секретний код, який можна побачити тільки у спеціальному світлі; там зібрано все, накопичене за життя. Подекуди літери на палімпсесті такі рельєфні, що їх можна читати на дотик, як азбуку Брайля.»
Тут є багато тіла, є зрада тіла. Зрада тіла виправдана, бо ж для оповідачки ключові стосунки у парі (двох тіл) жахливі. А голос цієї оповідачки всяк час себе виправдовує. Письмена на тілі малюються шарами, палімпсестом, але вони не зайві і не даремні.Також тут є хвороба тіла, коли воно саме себе ламає, саме себе не витримує. І невідомо, про що це. Ця хвороба — спокута через зраду? Чи це просто трагедія, в якій неможлива чиста насолода — знову ж таки, тіла — без страждань?Читала раніше Помаранчі — не єдині фрукти Вінтерсон. Письмена — це інший, доросліший текст. Але все ще так само міфологізований, сповнений англійських фольклорних казок та історій. Уся книжка читається як казка, де кожен новий поворот доданий заради ефекту магії — ніби від чарівного пилку чи помаху палички феї-хресної. Правди у фактах тут немає, але є правда в почуттях.Окремо мені чується відлуння викликів тодішньої сучасності для Британії: десь там між тілами з’являються технології та промайнули іммігранти. Щодо других, то до Білих зубів іншої відомої британки, Зеді Сміт, лишається ще вісім років.Хвороба змусить розібрати плоть на часточки, провести її повну ревізію, щоб знайти, де ж там ховається причина кохання до неї. Тому запрошую також загубитись у казковому лісі із безлічі тіл-дерев.#відгук
introПривіт від авторки цього каналу @lika_sh 👋Якщо ви тут опинилися, я точно знаю, що ви читаєте чудові книжки, а значить, ви прекрасна людина. Так-так, все дуже просто!Декілька стандартних важливих фактів:— я Ліка або Леокадія— живу в Івано-Франківську, жила в Києві, народилась та жила у Дніпрі— маю кокер-спанієля ЛолуА також:Я проєктна менеджерка в організації «Текстура», де займаюся популяризацією читання всіма доступними способами, окрім хапання за руки незнайомих людей із пропозицією почитати книгу.Перед тим закінчила магістерську програму УКУ та Університету Ноттінгема «Майбутнє спадщини», тому маю диплом культуролога, історика та філолога. Мене теж лякає цей перелік!А ще раніше я 5 років була фулстек-розробницею.Також я дуже-дуже стараюся знаходити час, щоб писати великі тексти про книжковий ринок і деколонізацію. Люблю молочний шоколад з горіхами. Мрію створювати системні зміни в культурі. А ще не вірю в складні книжки. Складна книжка — це просто багато запитів в Гуглі.Тому тут — про культурний менеджмент, укрліт, високу поличку (хоча не люблю це формулювання), есеїстику та різний гуманітарний нонфікшн.
Київ, Ітака, Дублін: що мені читалось у травніУ травні продовжувала відкривати модерністів та закривати читацькі дири у знаннях про світову літературу. Радію майже кожного дня, що не маю базової філологічної освіти і не мала причин запихувати в себе книжки за розкладом на бакалавраті. Тому тепер можу читати будь-що у будь-якому порядку у свідомому віці та бути щасливою😎Пісня про РоландаОтже, взялась підчитувати канонічні європейські тексти про королів, битви та всяку магію. Тут магії, на жаль, не було. А було формування уявлень європейців про світ в 11 столітті. Взяли реальний історичний сюжет із епічною битвою та замінили ворогів із факту на ворогів, що більше пасували до ситуації — мусульман. Хоча я звернула увагу на те, що мусульманами в "Пісні" називають всіх, хто не на стороні франків. В тому числі і наш географічний регіон. Поділ на свій-чужий звідтри відзвінює нам досі.Південна готикаСподобалась "Шум і лють", де перший розділ — потік свідомості психічно нездорового хлопця. Сімейні розборки, на яких будується сюжет у Фолкнера, мені не сподобались. Але по формі це було так класно! Тут чотири частини, кожна з них від різних оповідачів. Потім слухала лекцію про цей формат: не зрозуміла кожна частина без прочитання цілого і не зрозуміле ціле без прочитання кожної окремої частини. От так воно реально і було.Вам дуже треба це, якщо ще не читали.На цій хвилі хотілось ще південної готики, до якої відносять Фолкнера. Але ось Юдора Велті та її "Донька оптиміста" мені не дуже зайшла. Тут від південної готики був психологізм та сімейні стосунки. І щось мені це не дуже.ОдіссеяЛюблю перекази Фрая, готуюсь до виходу фільма💫Всі книжки травня є на картинках. А що читалось вам?
Дракони, хозари та дерева, що проростають із людей: що я читала у квітні— По-перше, я дочитала Четверте крило. Шок контент? І мені навіть більш-менш зайшло. Дракони взагалі дуже класні. Основна претензія до Яррос — це ж було вже. Це якась клаптикова ковдра з усього, що я любила у 12-14 років. Тобто Голодні ігри, Гаррі Поттер, Дивергент і всяке таке. — Прочитала цікаве дослідження економістки про гендерний розрив у зарплатах Карʼєра і сімʼя. Пише, що найбільш заковим фактором є розрив у кількості пропрацьованих годин через декретну відпустку та догляд за дітьми. Звучить логічно, але насправді здається, що для вирівнювання зарплат чоловікам прийдеться відмовлятись від можливостей у карʼєрі, щоб займатись дітьми. Все складно.— Ще складніше все із сучасним веденням війни, коли противники знищують життєвий простір одне одного. Про це у цікавому есеї Слотердайка Терор з повітря.— Ще з цікавого був Хозарський словник Павчича. У книги є дві версії: жіноча та чоловіча. Майже не чим вони не відрізняються. Написана вона як три словники термінів про народ хозарів від християнського, єврейського та мусульманського авторів. Усе там є вигадкою, але щось вигадкою не є. Тому там навіть зʼявляються Кирило і Мефодій. Взагалі книга дуже цікава, у мене з нею було гарне продовження відриття магічного реалізму.Також було ще більше Вулф, детектив у світі з рослин, крутецькі оповідання Кортасара і все інше на картинках.Начитала багацько, бо багато дочитувала або проводила час в потягах і автобусах з книжками.А як ваш квітень?
Чим є вигадані світи? Лише способи втекти від реальності? Чи, можливо, саме через жанрові інструменти ми можемо чесніше та глибше говорити про те, що болить у реальності?У межах нашого циклу Лекторію «Точки дотику» розмовлятимемо про те, як фантастика та її інструменти — альтернативні історії, химерні створіння та метафори — допомагають письменникам транслювати важливі теми. Спікерка: Світлана Тараторіна — письменниця, PR-менеджерка, журналістка, авторка міського історичного фентезі «Лазарус» та фантастичного роману «Дім солі» про Крим.Модераторка: Тетяна Раєнко — книжкова блогерка, авторка каналу «Атмосфера».📅Коли: 9 травня о 15:00.📍Де: Центр польської культури та європейського діалогу, вул. Січових Стрільців, 56, 2-й поверх.🔗Реєстрація — за посилання: https://forms.gle/ZNQtHE4Z4k8U3uv78 Про локацію: Центр польської культури та європейського діалогу є місцем для зустрічі нових людей зі спільними інтересами та бажанням пізнати польську культуру і вивчити польську мову. У Центрі також діє бібліотека, де можна знайти польську класику, світові переклади, публікації про Польщу, Європейський Союз, польську та українську пресу.Лекторій реалізується програмою промоції читання «Текстура», що діє в межах «Теплого міста» завдяки підтримці благодійної організації Renovabis у проєкті «Сприяння діалогу для інтеграції та стійкості в громадах Івано-Франківська».
Жінки, відьми та іншопланетні форми життя: що я читала в березніУ березні тематично хотілось читати щось від жінок та про жінок, тому прочитала: — дуже хорошу збірку оповідань з класним перекладом "Видіння, від яких Кассандра прифігіла"— "До маяка", яка потрапила в топ-5 улюблених книг— абсолютно необовʼязковий для мене есей We should all be feminists, який найкраще сприймати у молодшому віці або коли тільки заходиш у тему фемінізму у форматі TED talkПоловина з прочитаних книг були для клубів, подій або на огляд, тому відчувала тиск обовʼязків. Зате:— прочита "Мімезис", подивилась відео про "Мімезис", прочитала купу текстів про "Мімезис". Готувалась до презентації, як тільки могла— дочитала книжку про українське відьомствво. Писала про неї вище, сама відьмою поки не сталаБрала книги у бібліотеці так, ніби вдома нема 150+ непрочитаних. Тому:— вперше читала Станіслава Лема, а саме "Соляріс". Мені дуже сподобалось, хочу ще!Загалом був хороший місяць, на картинці всі прочитані у березні. А вам що читалось?
Відьма в народних уявленнях українців Володимира ГалайчукаЯ вам зовсім не збрешу, якщо скажу, що це книга про... корів! (Про це згодом)Володимир Галайчук зібрав великий масив історій про відьомство. Якщо беретесь за читання, маєте бути готовими, що в книзі будуть переважно етнологічні записи різними діалектами зі всієї України. Тут не буде багато аналізу чи інтерпретації від дослідника, скоріша розсортовані тематично етапи життя та діяльності типової української відьми. А інтерпретація вже залишається за вами.Трохи про мою інтерпретацію та виділення головного:Наше відьмацтво відрізняється від західного, католицького, воно більш приземленне. Воно будується на заздрощах до сусідів, страху перед тими, хто чимось відрізняється. Звичайно, що на побутовому сексизмі, бо часто відьми — жінки, які живуть на околицях самі та менш включені в суспільне життя селян. Від того вони й погані та загадкові.Проте щось спільне у нас із західною Європою є. А ще й з усіма країнами, де люди залежали від скотарства та особливо від корів і молочних продуктів — усе крутиться навколо страхів втратити молоко. Відьма краде молоко, псує корову, забирає якість продукту. Тобто складається досить сумна картинка: люди, які погано годують тварину, від якої залежить уся родина, або ж ця тварина просто захворіла, заздрять жіночці в селі, в якої все трішки краще, ніж в інших.І от навколо цих заздрощів надбудовуються всякі вірування та ритуали для збереження молочки. Ще з цікавого, багацько історій з книжки я памʼятаю з власного, досить таки міського, дитинства. Наприклад, мені забороняли підбирати дрібні гроші на вулиці, бо вони були прокляті. А якщо вже гроші береш — їх треба комусь передати, десь витратити. Посміхнуло, що такі штуки зберігались та я теж була їхньою частиною.Для мене — це була ще одна цеглинка в стіну розуміння творчості Галини Пагутяк😅 Упирі, до речі, мало чим відрізняються від відьом, якщо я правильно зрозуміла. А ви читайте книжку, щоб більше зрозуміти про наші суспільні упередження та готуйтесь до всього різноманіття діалектів.#відгукА у вас було таке в дитинстві, щоб забороняли підбирати гроші?
я в своїй бібліотечній ері💅Зайшла я 5 днів назад у бібліотеку по справах й вирішила щось таки взяти почитати. Взяла "Соляріс" Станіслава Лема. У підлітковому віці читала дуже багато наукової фантастики, це досі моя зона комфорту, але от Лема якось тоді пропустила. Книжка так гарно зайшла, що тепер маю манікальне бажання прочитати всього Лема та його біографію "Лем. Життя не з цієї землі".Йшла повертати "Соляріс", не хотіла більше нічого брати, бо маю непрочитані гори вдома, для яких скоро треба буде орендувати окрему квартиру. Але подумала, що якщо побачу щось таке, що от прям нещодавно мені хотілось прочитати — беру.І що ви думаєте? Звичайно, зразу впала в очі така книга. Взяла "Хозарський словник" Мілорада Павича. Буквально нещодавно хотіла почитати, але стараюсь не купляти Фоліо.Це сербський постмодернізм у вигляді словника про те, як хозари вибирали собі релігію. У книги є два варіанти: чоловічий та жіночий примірник. Вони відрізняються тільки одним абзацем, але він має якось змінити сприйняття всієї історії. Бібліотека зняла з мене тягар вибору, бо в наявності був тільки чоловічий варіант😅 Висновки? Ходіть у бібліотеки!
7 березня у книгарні «Сенс» у Франківську відбулася перша презентація книги Еріха Ауербаха «Мімезис» (пер. Романа Осадчука).Еріх Ауербах (1892–1957) з 1930 року обіймав посаду професора романської філології Марбурзького університету. З приходом до влади націонал-соціалістів він був змушений емігрувати до Стамбула, де в 1942–1945 роках написав головний твір свого життя «Мімезис», який з часу першої публікації у швейцарському видавництві А. Франке у 1946 році став класичною працею модерного літературознавства.За допомогою блискуче дібраних уривків з художніх творів від античності до модерну автор змальовує історію «мімезису» як історію змінних форм взаємодії між літературою і дійсністю у різні історичні періоди. Кожний розділ книги починається з характерної цитати, яка стає відправною точкою інтерпретації, презентуючи портрет доби та її головну ідею.Масштаб самої праці вражає охопленням матеріалу – від Гомера і Біблії, фігуративного реалізму Середньовіччя, гуманістичної літератури Відродження, поєднання серйозного і гротеску доби романтизму, побутового й повсякденного реалізму в літературі XIX століття до модерністичних пошуків у творчості Марселя Пруста і Вірджинії Вулф.У презентації взяли участь: редактор і блогер Любомир Коблик, письменник і блогер Абрахам Ян Хосебр. Перекладач книги Роман Осадчук розповів про роботу над українським текстом у відеозверненні. Модерувала захід культурна аналітикиня Леокадія Шугурова.Фото Наталі Григор’євої і Тетяни Раєнко.
TGLIST.COM.UA
