Культура без культу

Прочитала на клуб "Сад супроти часу" та взяла до компанії "Кільця сатурна" ЗебальдаЦе один із текстів, про які у себе пише Ленг, а книжка лежала зверху на полиці, тому що я могла ще робити? Вони двоє майстерно примудряються переплітати абсолютно, на перший погляд, не повʼязані між собою речі. Хіба що Зебальду це вдається дивніше та якось плавніше, у нього думка там випливає просто як оселедець (про яких я 10 сторінок підряд читала!)От, слідкуйте за руками: письменник Томас Браун був у англійськомму анатомічному театрі, який зобразив Рембрант на відомій картині. Браун написав про Сад Кіра, де йшлося про візерунок квінкункс. Повторювальні текструри він шукав також і у живих обʼєктах. Із цієї думки Зебальд вирішує розповісти нам про вигадані живі обʼєкти, тобто тварин у Борхесовій "Книзі вигаданих істот". І так далі, і тому подібне, поки розділ не закінчюється "пурпуровим жмутиком шовку з урни Патрокла".Не знаю, як таким людям вистачає сил носити всі ці думки у себе в голові. Але це меджик, дякую, що книжки понаписували💫

Біжу розповідати вам цікаве про памʼятання, бо давно обіцяла, а скоро за блогерською традицію вже треба готувати звіти прочитаного за рік!Під час підготовки нашої розмови із Лілею про літературу та памʼять мене заворожила ідея про книжки як фізичні обʼєкти памʼятті. Бо книжки з дитинства, особисті нотатки у власних примірниках, присвяти від друзів у подарованих або підписи автора створюють унікальні предмети, які викликають спогади та ностальгію.Окрім того, майже у кожного покоління є своя серія книжок, яка, умовно, була у всіх. Було саме якесь конкретне оформлення, неповторне й яке обʼєднує спогади цілої спільноти, народженої в один час. Говорили, що це можуть бути, наприклад, книжки А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, які були в дитинстві мого покоління. У мене, до речі, таких не було або майже не було, бо переважно мої книжки були російською.Що стосується досліджень феномену материалізації памʼяті загалом, то це про довгу історію від прустівської мадленки, яка запускає спогади героя, до памʼятників, які втілюють памʼять національну.А про звʼязок між колекціонером та його колекцією, важливістю кожного окремого предмета на книжковій поличці написав Вальтер Беньямін у "Розпаковуючи мою бібліотеку" ще у 1931 році. Коли будете перебирати свої книжки та вчергово переставляти їх на поличках — можете про це згадати й відчути майже столітній звʼязок збирачів книжок.Він там дає чудові рекомендації:Із традиційних способів отримання книжок найбільш відповідний для колекціонера — це позичити книжку й… не повернути її. Справжній позичальник, якого ми тут маємо на увазі, виявляє себе невиправним колекціонером не лише тим завзяттям, з яким оберігає позичене, і не тим глухим вухом, яке він наставляє до всіх нагадувань із повсякденного світу законності, а й тим, що він не читає цих книжок. Якщо вірити моєму досвіду, людина скоріше час від часу поверне позичену книжку, ніж прочитає її. А також звільняє нас всіх від тиску непрочитаних книжок:І ви скажете: невже непрочитання книжок — властивість колекціонера? Для вас це новина? Та ні. Фахівці підтвердять, що це найстаріша річ на світі. Досить згадати відповідь Анатоля Франса філістерові, який милувався його бібліотекою і наприкінці ставив стандартне запитання: «І ви читали всі ці книжки, мосьє Франс?» — «Ледве чи одну десяту. Хіба ви кожного дня їсте з вашого сервізу із Севра?» Поділіться історіями про свої унікальні примірники🙌

Так от, поки мене тут не було:— Приєдналась до команди програми промоції читання «Текстура» як проєктна менеджерка, яка робить так, щоб в Івано-Франківську були класні літературні події. Тому якщо вам здається, що в Івано-Франківську постійно щось відбувається — вам не здається, то просто я працюю😎— Окрім цього менеджу та модерую книжковий клуб. У грудні читаємо «Сад супроти часу». Захоплююсь гостротою розуму Ленг, її здатнітю бачити звʼязки та переносити їх у текст. Щиро кажучи, від довгих списків незнайомих назв рослин у другій частині книги я вже втомилась, але вже дуже чекаю на обговорення та думаю, як його вибудувати. Її британська критика капіталістичних садів не дуже лягає на наш контекст, але ми маємо свій не менш цікавий історичний спадок, який варто обговорити.Щоб доєднатись до клубу в Івано-Франківську, підтримайте «Текстура» на Buy me a coffee— Раніше вам розповідала вже, що вчусь на курсі арткритики від Промприлад Артцентр. Запрошую почитати два моїх тексти, які вийшли за цей час: Як книжковий дизайн переосмислює літературний канон? Велике означає значуще? Як ми дивимося на діорами сьогодні Другий текст вийшов вчора на Суспільне, я досі в шоці🤯 — Поговорили ще із Лілею про звʼязок памʼяті та літератури. Вперше говорила публічно в такому форматі (зі мною вже траплявся онлайн, панельки та нервовий виступ на науковій конференції англійською). І, ого! А це виявляєтсья прикольно, можна таке робить😅Дуже скучила за написанням постів! Треба вам розповісти про прочитане, цікаве культурне, задумані проєкти... Буду поступово це робити