А памʼятаєте, я минуло місяця прочитала The Road to the City Наталії Ґінзбург?У видавництві Анетти Антоненко вийде найвідоміша книга письменниці — "Родинний лексикон". (Електронна вже є у продажі)«Родинний лексикон» Наталії Ґінзбурґ — тепла й гірка книжка про голоси, які залишаються з нами назавжди. Через смішні, дратівливі, незабутні фрази батька, матері, братів, друзів постає жива картина родини Леві — туринських інтелектуалів, що жили на тлі фашизму, війни й тривожного післявоєнного часу.Фрази й слова тут важливіші за події. Вони несуть у собі пам’ять, характер, любов. Те, що зберігаєш у собі на все життя.У цьому лексиконі — не лише історія однієї родини, а щось знайоме кожному з нас. Бо всі ми родом з дитинства, де говорили «ті самі слова».Роман здобув найпрестижнішу літературну премію Італії — Стреґа. Наталія Ґінзбурґ — одна з найсильніших італійських авторок ХХ століття, чий голос звучить і сьогодні.
Я писала, що The Road to the City мені не дуже сподобалась, найімовірніше, через невдалий переклад на англійську. Але цю книжку точно треба читати. Перекладачка Любов Котляр також перекладала Елену Ферранте. Має бути гарно💫
Прочитане у січні💫Три книги читала англійською, пишаюсь собою!Славетне життя Ей-Джея ФікріПрекрасний початок року — прочитана 1 січня одним днем. Тепла, але не наївна. Життєва, але фантазійна. Тут є все, що треба: книгарня, маленьке містечко, кохання, віднайдення родини та трошки драми. А ще герої тут дійсно говорять про книги в книгарні.Шумовиння днівЩаслива, що познайомилась із Віаном. Це було дійсно прекрасно. Прекрасні образи, прекрасна мова у перекладі. Це продовження моїх пошуків справжньої фантазії в літературі: вужа можна дістати із крана та смачненько зготувати, світло, що падає з вікон, треба поправляти, щоб гарно лежало. Але найголовніше тут, звичайно, піанококтейлі. Граєш музику, а вона перетворюється на напій відповідно до кожної ноти та тональності. Краса! Але все ж, хотілось би читати цю історію кохання або до 20, або у старості. Бо вона виконує тут тільки функцію, щоб склеїти усі образи разом.Атлас хмарМає свій власнийвідгукШмуль і МартаФранківськ, приходьте на презентацію в Сенс 14 лютого на 16.00. А потім спробую написати про книгу🙌Смерть лева Сесіла мала сенсНе можу я пережити зараз стільки російської у книгах, тому рахую тільки як вступ до Чобітка Зельмана, який скоро планую читатиThe Song of Achilles Перекази Меделін Міллер — це прекрасно. Це був момент, коли знаєш сюжет, але все одно сумненько.Шльондри-вбивціБоланьйо має всі шанси попасти у список улюблених аворів такими темпами. Це були оповідання, де треба читати те, що не написано, що замовчено та приховано. Вони тихі, пустельні та тривожні. Як тільки матиму нагоду, візьмуся за Диких детективів.Daisy Jones and The Six Мені дуже подобається, як Дженкінс Рід розповідає історії про вигаданих зірок. Вона змогла викликати у мене емоції, а за цим я прийшла. Але... Це було страшенно нудно, це була найбільш прісна історія про рок-гурт, яку я колись чула.The road to the cityЗовсім маленька книжка, можна сказати новелка. Молода італійка з проблемною родиною хоче вирватись із села у місто та одружитись. Взагалі не зачепило, було щось зовсім просто. А потім побачила відгуки про поганий переклад із італійської, який зруйнував весь колорит мови, а на мові мала б триматись ця історія. Італіської не знаю, але інші романи Гінзбург в інших перекладах спробую ще почитати.Що з цього читали? Або хотіли б прочитати?
Спів/життя — це багато історій про людей, обʼєднаних сімейними звʼязками. Одна із ліній взагалі відбувається у майбутньому, і коли я про це дізналась десь із відгуків в інтернеті навіть трохи напружилась, бо хвилювалась за реалізацію😅 Проте, насправді, лінія із майбутнім родини гарно обромляє всю історію та дає надію на прямі літаки до Києва із Нью-Йорка.Чому, на мій погляд, варто прочитати Спів/життя? Книга написана дуже близьким для мене стилем, рефлексивним, сфокусованим на почуттях героїв. Місцями віддалено мені також стиль нагадував Забужко. А підкупив та занурив у читання другий розділ про "валізу та її жінку". Жінка збирає речі у валізу, згадує історії речей сама до себе, у неї зараз важкий період. Якщо ми з вами читаємо схожі книжки, ви це оціните. Те, що не оцінила я, але сподобається багатьом — спів у "спів/житті". Усі, від жінки у літаку Нью-Йорк - Київ та власниці валізи до усіх тіток, бабусь та доньок співають пісень. Співають українською, навіть, коли спілкуються російською. Пісні "Один в каное", бо резонує втрата дому. Хтось ретро пісню "Стефанія". А хтось "Пісню про Донбас", "На швидких поїздах", бо якраз вийшов фільм. Оця співучість збирає докупи всі історії, переїхавших, переселених, втративших та закоханих.Щоб мені хотілось від книги?У відгуках побачила вдалий вибір, як означити жанр — сімейна сага, але для сімейної саги не вистачає десь 400 сторінок. Усі герої та героїні мають цікаві історії, проблеми і бажання. І я би хотіла більше сторінок для кожної із цих ліній. Або, навпаки, я би хотіла повної концентрації на валізі та її жінці. Хотіла би прочитати-почути усі її думки та дізнатись рішення.Читайте 💫 Та чекаємо наступну книгу Юлії Птах!
Захотілось розповісти про свою роботу в ТекстуріЯкщо що, працюю (культурною чи як там) проєктною менеджеркою з жовтня. А в минулому була програмісткою.Я собі зовсім не подобаюсь на фотографіях з того дня, але мала вам показати оце, бо воно ідеально передає вайб, де я маю пояснювати людям, навіщо вони прийшли щось слухати в свій вихідний або махаю листочком з кюар кодом, бо для звітності потрібні заповнені форми!Що я роблю? Зараз я відповідаю за проєкт Лекторій — запрошую супер класних людей приїхати в Івано-Франківськ та поговорити на різні важливі та цікаві, культурні та літературні теми. Пишу концепції подій, шукаю приміщення та підходящих модераторів, складаю документи. Також модерую та менеджу книжковий клуб. В межах створення клубу організації, а не власного, це виходять дві повноцінні окремі ролі. А також долучаюсь до інших наших проєктів.Моя тривожна частинка шукає зараз більшої стабільності та додаткових можливостей, проте те, чим я зараз займаюсь, часто не здається роботою. Бо я завжди щось таке робила в позаробочий час👀Це цікаво, невідомо, куди мене заведе, але зараз подобається! Шкодую, що поки не можу написати всіх тих класних людей, які погодились на моє запрощення приїхати в місто протягом наступних місяців. Але просто повірте, що там всі дуже класні💅А поки запрошую подавати заявки на Прописи від PEN, якщо ви пишете як журналісти, критики, поети чи прозаїки. Робимо навчання в партнерстві, тому буде нагода побачитись та поспілкуватись. Там дедлайн до 28 лютого
Трохи розповім про читацькі плани на цей рік. А в кінці року подивимось, що з того вийде👀На книжкові клуби:1. Колонія Кідрука2. Ерос і Психея Єрмоленка3. Летючі змії Ромена Гарі4. Клара і сонце Ішігуро (перечитати)5. Четверте крило Яррос6. Карʼєра і сімʼя Клавдії Голдін7. Бомба у спадок Марʼяни БуджеринТак, отак багато. Тут на два клуби, які я модерую, тому знаю план наперед. + Два, в які вписалась 😅Книги, що вже давно чекають, поки прочитаю або дочитаю:1. Фієста. І сонце сходить Гемінгвея2. Оповідь Служниці Етвуд3. Орієнталізм Саїда4. Зброя, мікроби і сталь Джареда Даймонда5. Що це взагалі таке? Вілла Гомпетца6. Темний ліс Лю Цисиня (І ще 3 частину Проблеми трьох тіл)7. Антологія грецького оповідання 21 століття8. Перманентна Революція Анастасії ЛожкіноїСучукрліт, який теж треба прочитати або дочитати:1. Спів/життя Юлії Птах2. Я змішаю твою кров із вугіллям Михеда3. Хто ти такий? Чеха4. Іван і Феба Оксани Луцишин5. Пацики Дністрового6. Гра в перевдягання Чеха7. Летиція Курʼята Віри Курико8. Любов не минає Трощинської Тетяни9. Теплі полярні ночі Тарнавського10. Чобіток Зельмана Олени СтяжкіноїНепрочитана класика:1. Фауст Гете2. Сто років самотності Маркеса2. Девід Коперфілд Дікенса3. Орландо Вулф4. Зачарова гора Манна5. Дон Кіхот СервантесаІнше:1. Лібералізм і його протиріччя Фукуями2. Дім дня, дім ночі Токарчук3. Книга для дітей Баєтт4. Cobalt Red: How the Blood of the Congo Powers Our Lives5. Як вдихнути вільно Маріам Найем6. Саторі Срджана Срдича7. Уроки літератури Кортасара8. Усі вони — вогонь КортасараТепер ви знаєте усі мої секрети! Точніше, мої нереалістичні секрети. Зустрінемось тут через 11 місяців та перевіримо, наскільки я вмію триматись плану🫡 І посміємося разом, якщо щоА ви як, плануєте свої списки для прочитання?
Пообіцяла собі намагатись писати більше відгуків на книги у новому році. Начитати у січні встигла вже багато. Сама не знаю, як так сталось, проте і не жаліюсь.Однією із перших прочитаних книг року стала "Атлас Хмар" Девіда Мітчелла☁️Що ми тут маємо?6 прекрасно стилізовних (та прекрасно перекладених!) історій, які легенько так переплетені між собою. Тут є роман у листах від музиканта на початку 20 століття до його коханого. Є історичний роман у формі щоденника американського нотаріуса в Океанії про його морську подорож. Дві історії відбувають у майбутньому. Одна майже у світі "Того, що біжить по лезу", а друга — у світі після великої катастрофи. Ще є детектив та жартівлива історія. Усі прекрасно оформленні словами та виразами, що мали б відповідати тому жанру та періоду. Деякі навіть читаються важко, бо мозок має адаптуватись до цієї адаптованої мови.Окрім стилю зачудовує форма: 5 історій розірвані навпіл та продовжуються після центральної шостої. І тут важливий момент! Спойлер це чи не спойлер, але у кожному оповіданні персонажі мають однакову родимку та однакову душу. В кожній частині на це є абсолютно прозорі натяки, якщо б не казати, що Мітчелл проговорює це прямим текстом. А окрім цього всі історії чимось повторюються, відсилають одна до одної. Є просто однакові образи, наприклад, годинники, що поспішають або запізнюються. Або в двох життях раптом випливають коропи. Якщо годинники там є логічним образом, то коропи та безліч усього іншого досить швидко набридають. А в голові звучить думка "ага, Девід, я зрозуміла, що ти хочеш, щоб всі ламали голову над твоєю книженцею через ці відсилки". Але от проблема — ламати голову там нема над чим. Звʼязок зрозумілий майже одразу. Тож хоч стилі оповідань і захоплюють своєю вигадливістю, самі сюжети там цікавими не є. Тож як дочитала до половини, дізнаватись продовження історій 1-5 не сильно хотілось.Отож:Не такий страшний той звір, як його малюють. Читати Мітчелла хочу і буду далі, бо пише він гарно та цікаво. "Атлас хмар" варто читати фанатам автора та тим, хто хоче насолодитись мовою та перекладом, але от очікувати чогось вау від сюжету — 🤷♀️#відгук
Підсумовую теж свій книжковий рік, вийшло 66Не вдається обрати най-най, але виділила б трьох авторів, з ким познайомилась цього року й з радістю прочитаю всі їхні книжки: Яблонська, Ленг та Борхес (під кінець року зрозуміла, що потребувала того магічного реалізму!)
Нонфік та есеїстика - 21Креативність та інші фундаменталізми. Паскаль ГіленПроти культурної амнезії. Віра АгеєваКільця Сатурна. Вінфрід Георг ЗебальдСад супроти часу. Олівія ЛенгДалекі близькі. Володимир ЄрмоленкоДо Галичини. Про хасидів, гуцулів, поляків і русинів. Мартін ПоллакВласна кімната. Вірджинія ВулфТроя. Стівен ФрайМісто самоти. Олівія ЛенгЗа лаштунками імперії. Віра АгеєваКонтурні карти пам'ятіНаглядати й карати. Мішель ФукоТриптих про призначення України. Юрій ШевельовSoft skills. Олена ЖильцоваСпостереження за болем інших. Сьюзен ЗонтагТі, що творили “Перший вінок”Дизайн звичних речей. Дональд НорманБудинок Хрінникова. Валентин СтаростінМої думки про кіно. Як перекласти життя на сценарій. Антоніо ЛукічДніпро. Біографія великого міста в степу. Андрій та Тетяна ПортновиМистецтво подорожі. Ален де Боттон Укрліт - 16Гемінгвей нічого не знає. Артур ДроньЗ країни рижу та опію. Софія ЯблонськаВініл. Валерія БабкоЗаписки кирпатого Мефістофеля. Володимир ВинниченкоКнижка, яку я (не) писала. Марʼяна БожкоАмадока. Софія АндруховичПодорож ученого доктора Леонардо. Майк ЙогансенЗ нами житиме еласмотерій. Роман ГолубовськийШалені авторки. Віра Агеєва, Ростислав СемківСлуга з Добромиля. Галина ПагутякХмари. Іван Нечуй-ЛевицькийНеобрана. Олена ШпигоцькаБЖД. Сашко УшкаловАрабески. Сергій ЖаданСад Гетсиманський. Іван БагрянийВівці цілі. Євгенія Кузнєцова Інша художка - 29 (разом із наступною категорією)Людина у високому замку. Філіп ДікКнига піску. Хорхе Луїс БорхесHot milk. Debora LevyАтлас, описаний небом. Горан ПетровичМаріна. Карлос СафонХудожник хиткого світу. Кадзуо ІшіґуроОстрів Дума. Стівен КінгСповідь англійського пожирача опіуму. Томас де КвінсіАнглійський пацієнт. Майкл ОндатжеЖиття після «Так». Тейлор Дженкінс РідГамлет, принц данський. Вільям ШекспірЕйлін. Отесса МофшегThe memory police. Yoko OgawaПривиди дому на пагорбі. Ширлі ДжексонКраще, ніж у фільмах. Лінн ПейнтерПомаранчі — не єдині фрукти. Джанетт ВінтерсонДруг. Сігрід НуньєзПаперовий звіринець та інші оповідання. Кен ЛюДитинство. Туве ДітлевсенПроблема трьох тіл. Лю ЦисіньА надворі – літо. Кім ЕранРомео і Джульєтта. Вільям ШекспірЩоденник Бріджит Джонс. Гелен Філдінг Окрема категорія (традиція від минулого року). Всі побігли і я побігла Мій рік відпочинку і розслаблення. Отесса МофшегБідолашні створіння. Аласдер ГрейДерева. Персіваль ЕвереттКафка на пляжі. Харукі МуракаміЗайчик. Мона АвадДім на краю світу. Майкл Каннінгем
Географія авторів художніх книг: 12 із США, 7 з Британії, 2 з Канади, 2 з Японії, по одному – Аргентина, Сербія, Іспанія, Данія, Китай, Південна КореяУ цьому році читала товстіші книжки. Було мало поганих, але й було мало дуже класних, які б хотілось перечитати. Менше гналась за трендами, тож "всі побігли і я побігла" складається майже повністю з дуже хороших книжок!З прийдешнім, друзі! Миру в наступному році та друку гарної якості💓
Прочитала на клуб "Сад супроти часу" та взяла до компанії "Кільця сатурна" ЗебальдаЦе один із текстів, про які у себе пише Ленг, а книжка лежала зверху на полиці, тому що я могла ще робити? Вони двоє майстерно примудряються переплітати абсолютно, на перший погляд, не повʼязані між собою речі. Хіба що Зебальду це вдається дивніше та якось плавніше, у нього думка там випливає просто як оселедець (про яких я 10 сторінок підряд читала!)От, слідкуйте за руками: письменник Томас Браун був у англійськомму анатомічному театрі, який зобразив Рембрант на відомій картині. Браун написав про Сад Кіра, де йшлося про візерунок квінкункс. Повторювальні текструри він шукав також і у живих обʼєктах. Із цієї думки Зебальд вирішує розповісти нам про вигадані живі обʼєкти, тобто тварин у Борхесовій "Книзі вигаданих істот". І так далі, і тому подібне, поки розділ не закінчюється "пурпуровим жмутиком шовку з урни Патрокла".Не знаю, як таким людям вистачає сил носити всі ці думки у себе в голові. Але це меджик, дякую, що книжки понаписували💫
Біжу розповідати вам цікаве про памʼятання, бо давно обіцяла, а скоро за блогерською традицію вже треба готувати звіти прочитаного за рік!Під час підготовки нашої розмови із Лілею про літературу та памʼять мене заворожила ідея про книжки як фізичні обʼєкти памʼятті. Бо книжки з дитинства, особисті нотатки у власних примірниках, присвяти від друзів у подарованих або підписи автора створюють унікальні предмети, які викликають спогади та ностальгію.Окрім того, майже у кожного покоління є своя серія книжок, яка, умовно, була у всіх. Було саме якесь конкретне оформлення, неповторне й яке обʼєднує спогади цілої спільноти, народженої в один час. Говорили, що це можуть бути, наприклад, книжки А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, які були в дитинстві мого покоління. У мене, до речі, таких не було або майже не було, бо переважно мої книжки були російською.Що стосується досліджень феномену материалізації памʼяті загалом, то це про довгу історію від прустівської мадленки, яка запускає спогади героя, до памʼятників, які втілюють памʼять національну.А про звʼязок між колекціонером та його колекцією, важливістю кожного окремого предмета на книжковій поличці написав Вальтер Беньямін у "Розпаковуючи мою бібліотеку" ще у 1931 році. Коли будете перебирати свої книжки та вчергово переставляти їх на поличках — можете про це згадати й відчути майже столітній звʼязок збирачів книжок.Він там дає чудові рекомендації:Із традиційних способів отримання книжок найбільш відповідний для колекціонера — це позичити книжку й… не повернути її. Справжній позичальник, якого ми тут маємо на увазі, виявляє себе невиправним колекціонером не лише тим завзяттям, з яким оберігає позичене, і не тим глухим вухом, яке він наставляє до всіх нагадувань із повсякденного світу законності, а й тим, що він не читає цих книжок. Якщо вірити моєму досвіду, людина скоріше час від часу поверне позичену книжку, ніж прочитає її.
А також звільняє нас всіх від тиску непрочитаних книжок:І ви скажете: невже непрочитання книжок — властивість колекціонера? Для вас це новина? Та ні. Фахівці підтвердять, що це найстаріша річ на світі. Досить згадати відповідь Анатоля Франса філістерові, який милувався його бібліотекою і наприкінці ставив стандартне запитання: «І ви читали всі ці книжки, мосьє Франс?» — «Ледве чи одну десяту. Хіба ви кожного дня їсте з вашого сервізу із Севра?»
Поділіться історіями про свої унікальні примірники🙌
Так от, поки мене тут не було:— Приєдналась до команди програми промоції читання «Текстура» як проєктна менеджерка, яка робить так, щоб в Івано-Франківську були класні літературні події. Тому якщо вам здається, що в Івано-Франківську постійно щось відбувається — вам не здається, то просто я працюю😎— Окрім цього менеджу та модерую книжковий клуб. У грудні читаємо «Сад супроти часу». Захоплююсь гостротою розуму Ленг, її здатнітю бачити звʼязки та переносити їх у текст. Щиро кажучи, від довгих списків незнайомих назв рослин у другій частині книги я вже втомилась, але вже дуже чекаю на обговорення та думаю, як його вибудувати. Її британська критика капіталістичних садів не дуже лягає на наш контекст, але ми маємо свій не менш цікавий історичний спадок, який варто обговорити.Щоб доєднатись до клубу в Івано-Франківську, підтримайте «Текстура» на Buy me a coffee— Раніше вам розповідала вже, що вчусь на курсі арткритики від Промприлад Артцентр. Запрошую почитати два моїх тексти, які вийшли за цей час:
Як книжковий дизайн переосмислює літературний канон? Велике означає значуще? Як ми дивимося на діорами сьогодні Другий текст вийшов вчора на Суспільне, я досі в шоці🤯 — Поговорили ще із Лілею про звʼязок памʼяті та літератури. Вперше говорила публічно в такому форматі (зі мною вже траплявся онлайн, панельки та нервовий виступ на науковій конференції англійською). І, ого! А це виявляєтсья прикольно, можна таке робить😅Дуже скучила за написанням постів! Треба вам розповісти про прочитане, цікаве культурне, задумані проєкти... Буду поступово це робити
TGLIST.COM.UA
