Читаючи «Степового бога» Євгена Ліра, я відчувала, ніби є ЩОСЬ поруч. Безмежне, величне, всепоглинаюче і трохи лякаюче.Події розгортаються неквапливо, але напруга зростає постійно💬 Тут немає різких ВАУ ефектів, але кожна зустріч, кожен дивний ритуал або натяк на щось потойбічне змушує ковтати сторінку за сторінкою. Відкласти книгу НЕМОЖЛИВО💭Це дивна, містична історія про пошук відповідей, межові стани, початок і кінець та зустрічі з людьми, які змінюють бачення світу. Тут є ритуали, слов’янська магія, загадкові істоти❓ і відчуття, що ступив крок за межу звичного і вже ніколи не повернешся тим самим, але знайдеш багато відповідей та ще більше запитань♾️Місцями ця книга нагадала мені фільм «Midsommar». Більше відчуттями, бо читаючи я відчувала щось дивне, моторошне та всепоглинаюче, бо наче день і світить сонце, навколо тиша, а всередині росте холодок і тривога, наче от-от щось буде. Неймовірний ефект від книги, я все ще в захваті🔥Автор так описує все навколо, Степ і стародавні обряди, що перед очима постає вогняна нескінченність, де вітер і язики полум’я приносять щось давнє і незрозуміле. А моменти пізнання залишають емоційний відбиток навіть після того, як дочитуєш і відкладаєш книгу.Скажу точно, що ця історія не для тих, хто чекає швидкого екшену і гойдалок. Вона більше про відчуття, стан і атмосферу◀️ Якщо любите містичні історії, де реальність і ЩОСЬ інше переплітаються, то обов'язково спробуйте❕🤍#читаєморазом