Противний голос

Шахтар занадто добре зіграв проти Бешикташа, тому всі наступні поєдинки мають вигляд гіршим. Та не поганих.Просто виявилося, що Арда Туран не є якимось магом, а просто звичайним собі тренером, якому для роботи потрібен час.В обидвох матчах проти Серветта, наприклад, Шахтар мав багато якісних атак, гольових моментів та створював моменти. Голів мало бути значно більше, ніж, зрештою, вдалося забити. Однак нічого дивовижного в цьому немає, зважаючи на те, що в атаці у команді молоді, талановиті, перспективні, але, перш за все, нестабільні футболісти.Мова навіть не про Судакова та Кевіна, яких у порівнянні з іншими не назвати юнаками, а радше про Аллісона та Кауа Еліаса. Саме Аллісон той гравець, який найбільше змінився з часів першого матчу проти Бешикташа до другого матчу проти Серветта. Але він і наймолодший в стартовому складі. Зрештою, він зіграв 55 хвилин, а Еліас - вийшов на 55-й, тому що Туран вибрав в старті варіант краще без нападників, ніж з ним, який в останніх іграх взагалі не вражав.Важливим було не тільки те, що він забив, але й загалом був помітним, агресивним та небезпечним. Так вже вийшло, що я багато знаю про молодих бразильських футболістів, й Еліасу потрібен час все одно, аби стати злішим на дорослому рівні.Шахтар таки вистраждав цю перемогу та вихід в основний турнір Ліги конференцій. Уболівальники Шахтаря з радістю вітали жереб, але, здається, попереду на команду чекають дуже важкі матчі, перемоги радше будуть серветівськими, ніж бешикташивськіми.До того ж втрати очевидні. Судакові вже пішов, з Кевіном складніше, але кількість травнсферів Фулема цього літа змусить їх витратити ці додаткові пару мільйонів фунтів в понеділок. Шахтар тут має право бути спокійним.Так, історія з Судаковим вчить, що інколи ціна, яку ти вважаєш зовсім низькою є, насправді, максимальною. Та Кевіна можна буде продати вже взимку тоді, навряд чи це довготривала історія.Судаком, до речі, отримав дуже гарний варіант в команді, яка йому підходить, а також в місці, де йому точно доведеться вчитися грати поміж лініями. У складі Бенфіки він буде або десяткою, або вінгером, й точно не буде тим гравцем, хто матиме шанс опускатися та займати позиції опорних хавбеків.На заміну Судакову вже підписали Ісаке, дуже цікавого молодого гравця, який може обіграти, віддати передачу, відкритися в глибину та взагалі більше підходить футболу Турана. На місце Кевіна підпишуть, якщо він піде, швидкого та агресивного вінгера Кенджі. В атаку прийшов Лука Мейреллес, який на даний момент є точно більш рішучим та стабільним в плані завершення, ніж Еліас. Їх усіх обʼєднує не тільки національність, але й молодий вік.Для мене, наприклад, Ісаке - гравець стартового складу ледь не з першого матчу, та й Кейнджи здібний хлопець, якому, можливо, трохи більше часу може знадобитися. Але в будь-якому разі ситуація може скластися таким чином, що в першому матчі основного етапу Ліги конференцій у складі Шахтаря буде четверо бразильських атакувальних гравців, серед яких на той момент вже 20-річний Аллісон буде головним ветераном та стариганем.Так що давайте зрозуміємо спочатку, ким буде Шахтар, аби говорити, що він має не помічати на своєму шляху Шемрок та Брейдаблік.І це ще я словом не обмовився про переходи з атаки в оборону. Без постійного контрпресингу та з двома захисниками з якостями Бондаря та Матвієнко важко не ловити контратаки одна за одною.

"Динамо програло дійсно безхарактерно… І треба глибоко аналізувати, чому так сталося".Вибачте, знов вони."На мою думку, нинішнє Динамо — жертва того вектору розвитку, який задали ще років 10 тому. Так званий іспанський вектор, коли ставка робиться на позиційну гру — як у Барселони Йохана Кройфа та Пепа Гвардіоли. І це призвело до того, я навіть у юнацькому футболі спостерігаю, що у нас як клас зникли гравці оборонного штибу, які дійсно вміють оборонятися. Та й хороші силові форварди кудись позникали…"Кожного разу, коли хтось в Україні говорить про іспанський футбол, то відразу видає себе тим, що ніколи не дивився іспанський футбол, крім матчів Барселони. А вся суть в тому, що Барселона - це не типовий іспанський стиль, а, навпаки, щось своєрідне та унікальне.У самій Іспанії їхній стиль використовують одиниці з тренерів та лише Реал Сосьєдад в певному сенсі як клубну систему.І якби в систему Динамо приїхали каталонці, то ще нехай чи баски із Доностії, але це були баски із Більбао, де боротьба, вміння захищатися та кремезні форварди - невід'ємні атрибути.Пам'ятаю слова Кірана Тріпп'єра, який приїхав в Іспанію та сказав, що тут його вчать захищатися, бо в Англії такого не було.Дуже смішно читати, що іспанський футбол - це перекати м'яча туди-сюди в повільному темпі. Це - пресинг, агресія і технічна підготовка, тому що так, в Іспанії здебільшого грають з м'ячем, а не з простором (через це німці веселіші), тому людей вчать робити точні передачі, зупиняти м'яч, обігрувати один в один, а також відбирати м'яч, захищатися один в один. І головне робити це під постійним тиском.Ну, власне, ось говорить не той, хто бачив тільки матчі Барселони як, певне, Олег Федорчук, Яків Кінарейкін, котрий перейшов в другу команду Вільярреала."Тут зовсім інші швидкості. Стоячого футболу взагалі не побачив – навіть попри спеку. Я ще звикаю до таких умов, але тут все інакше: немає такої позиційної атаки, де всі стоять і просто катають м’яч. Постійний пресинг, постійні переміщення, рух і з м’ячем, і без м’яча. Мені подобається такий футбол".Сьогодні в Єврофутболі записуємо прев'ю нового сезону Ла Ліги. Якщо зацікавив, то ставайте патроном чи спонсором, він буде доступним тільки там.

Навіть шкода Дубінчака після цього матчу.Він, звичайно, помилявся в діях та рішеннях і легко назвати його антигероєм зустрічі. Він навішував в порожнечу, вдарив в штангу, втратив опонента в ситуації з голом. Проте шкода його через те, що він став жертвою тактичного плану Динамо на цей матч.Загалом було цікаво та кияни зуміли здивувати, якщо не суперника, то точно шанувальників футболу в України. Останніх, нас було легше, тому що усі звикли до того, що Динамо грає однаково в однаковому стилі з тим же набором футболістів, а суперник має протиотруту для таких ситуацій у вигляді індивідуального захисту у високій та середній зоні, а також перехід на кількаступеневий блок під час низького розташування.План Динамо був таким: високе розташування Тимчика та Дубінчака під час володіння, тоді як всі півзахисники мали розташовуватися в центрі. Бражко та Михайленко при цьому мали зобовʼязання страхувати флангових захисників під час перехідних фаз.Шкода Дубінчака через те, що він отримав завдань, які його оперативка на 8 Гб не могла опрацювати. Йому потрібно було і високо грати із загостреннями, і шукати взаємозвʼязок із Шапаренком та Михайленком, які постійно крутилися на цьому фланзі та забирали простір, і бути першим гравцем, хто вибігає вперед після стандартів біля власних воріт.Але, зрештою, Хакімі з нього не вийшло.А момент, коли він цілком виправдано вирішив бити, адже Ванат та Ярмоленко не встигали за темпом ще й зламав психологічно.Я взагалі дуже спокійно ставлюся до виступу Дубінчака в цьому матчі, адже він не Хакімі, не молодий Гарет Бейл.Та, здається, що розрахунок тренерського плану був на це, адже в цьому Динамо дефіцит швидкісних футболістів.Та була й дуга частина плану, або навіть перша: Ярмоленко, Піхальонок, Шапаренко, Бражко за допомогою партнерів мали створювати передумови для ефективного володіння. Особливо показовим моментом стала друга половина першого тайму, коли володіння вистачало, але ефективним воно точно не було.Обидва моменти Динамо - це стандарти. Дубінчак після ауту та Ванат після штрафного. Обидва рази, до речі, передачі робив Шапаренко, хоча в позиційній грі він жодного разу не виконав таку передачу, яку можна називати гострою.Іншою частиною плану мали бути відкривання поміж лініями Ярмоленка та Піхальонка. Вони були, удар Бражка поруч зі штангою в першому таймі якраз став найкращим створеним моментом саме завдяки командним діям у відповідності до плану. Ще варто згадати шанс Ярмоленка в другому таймі, коли на нього переведення зробив Піхальонок.Та більше вразив епізод в першому таймі, коли Піхальонок ледь не хвилину випрошував передачу поміж лініями.У першому тайм повністю відрізаним від команди був Ванат, який перебував під постійною опікою когось із центрбеків. А без нього віддавати передачі в зони завершення просто не було на кого.Отже, план був, але він не працював.У другому таймі ситуація вже змінилася, стало більше сумбуру, в якому себе краще проявляли і Шапаренко, і Ванат, і Ярмоленко.Зрештою, зі своїх шансів нічого не витиснуло, а Пафос (забудьте це зверхнє оцінювання суперників!) зумів забити.Олександр Шовковський говорив і про вихід 3 в 1 (якого не було), і про індивідуальну майстерність, але факт в тому, що Динамо і грало не надто добре, і програло через сукупність факторів.

Якби сьогоднішній суперник Шахтаря мав назву не Бешикташ, а Бенфіка, то до нього було б значно інше відношення.Ось ймовірний склад команди Оле Гуннара Сульшера на цей матч з однієї із газет.Beşiktaş: Mert Günok, Svensson, Paulista, Uduokhai, Jurasek, Gedson Fernandes, Orkun Kökçü, Rashica, Rafa Silva, Joao Mario, AbrahamЯкби це була умовна Бенфіка, то говорили б і про досвідчених гравців як Пауліста, Рафа Сілва чи Маріу, про непоганих гравців, які прогресують Удуокай та Жедсон Фернандеш, про якісних новачків Кокчу та Ейбрегема.Та коли мова йде про турецький клуб, то уява про їхні можливості та, головне, бажання змінюється.І це ще не згадуються трансфери двох талановитих латиноамериканців Арройо та Рікардо, що загалом є більш звичними підписаннями саме для Бенфіки.Бешикташ мав дуже непогану весну, здобував перемоги над Галатасараєм та Фенербахче, а Ман Юнайтед часів Сульшера був командою, яка добре себе показувала саме в матчах проти сильних суперників.Тому точно не варто чекати на те, що у Бешикташ не матиме мотивації, агресії та інтенсивності.

Вирішив вийти після літньої паузи чимось про повернення єврокубків, але матч Динамо проти спартанців був настільки тренувальним та розслаблено-безвідповідальним з боку киян, що й говорити немає про що.Тому краще про зустріч майбутніх суперників Пафос - Маккабі Тель-Авів. Вони закінчили 1:1, та взагалі дивовижно, що в цьому матчі були голи. Пафос забив красеня зусиллями Бассуаміна, який шикарно пробив в падінні через себе, але пропустив на 90+10 після подачі з флангу та удару головою.Загалом команди грали повільно, дуже натужно та нічим не вразили.Гол для Маккабі став дуже важливим, тому що не їх я бачив фаворитом в цій дуелі. 1:1 перед другим матчем не так вже й погано, хоча їм грати не вдома, але й не в гостях.Авжеж, для того, щоб було цікавіше потім, Маккабі свої домашні матчі проводить в Сербії, а саме в зручних умовах для їх головного тренера Зарко Лазетича, який декілька років поспіль мав успіхи з клубом із Бачки Тополи. У Пафоса - власник людина світу з іменем Роман Дубов, що теж є гарним фактом.Отже, Маккабі аутсайдер не тільки через те, що не має домашнього матчу, фани Пафоса теж не такі чисельні та галасливі як у інших місцевих клубів АПОЕЛа, Омонії чи Аполлона.Ізраїльтяни виграли свій титул навесні лише наприкінці сезону, обійшовши Хапоель Беер-Шева, але влітку втратили декілька важливих гравців. Пішов найкращий бомбардир ветеран Захаві, плеймейкер Канічовський, голкіпер Слуга, центрбек ван Оверем.Новачків вистачає, але ефективності поки не так багато. Навіть головні зірки команди вінгери Давіда та бразилець Пататі не показали своєї весняної форми. В центр півзахисту прийшов Ледерман із Ракува, в атаці дебютував гравець збірної Молдови Ніколаеску, але вони мало чим запамʼяталися. У центрі захисту поруч з лідером команди Стоїчем почергово грали новачки Камара та Ейтор. Зрештою, попри велику спеку на Кіпрі команда була досить сирою.Пафос теж підійшов до цього матчу слабшою командою. Пішов капітан команди Жайро, в Хорватію повернувся голкіпер Івушич, на лівому фланзі грав досить відомий аргентинець Хонатан Сільва. При цьому жоден новачок за Пафос не вийшов в стартовому складі, й це не проблем, а, навпаки, показник того, що в команді були футболісти, які готові були відразу грати. Але вміння Жайро брати ініціативу на себе не вистачало.Той гол в падінні через себе забив новачок Бассуаміна, але він не потрапив до старту. Він та інший гарвець з лавки Жажа гру, очевидно, пожвавили.Хоча загалом головний тренер комнади Хуан Карлос Карседо, який відомий за багаторічною роботою в штабі Унаї Емері, побудував непоганий колектив. У Сербії має більше підстав для прогресу в порівнянні з першим матчем має саме Пафос. Універсал Бруно, нинішній капітан Танкович, опорник Шуньїч - це дуже гарний набір важливих гравців, як і пара центрбеків Лукассен - Гольдар.Цікаво, що в складі Пафоса є досить відомі гравці Сема та Орсич, але вони обидва резервісти наразі.Якщо шукати відповідь на запитання чи пройде Динамо цих суперників, то відповідь буде однозначною. Так, будь-кого із вчорашнього матчу команда Олександра Шовковського б вчора обіграла. Але за два тижні ситуація може бути іншою, бо навесні і Пафос, і Маккабі були точно кращими.

Як Ман Сіті примудрився програти Аль Хілялю? Найперше запитання зранку.Після перегляду матчу запитання не змінилося: як Ман Сіті примудрився програти Аль Хілялю?Насправді, причини доволі очевидні, а змінився радше тон запитання.Перший тайм мав закінчитися з рахунком 5:0, але голкіпер Аль Хіляля Буну зробив декілька фантастичних порятунків та тримав свою команду в грі до того моменту, коли вона почала грати.Зрештою, попри 4 забитих голи, не просто так Буну став найкращим гравцем матчу. Сейви він продовжував робити й надалі.Друга причина невдачі Сіті в грі в захисті. Коли в першому таймі суперник був пасивним як без м'яча, так і з м'ячем, у команди Пепа Гвардьоли всі феєрили: Савіньйо, Доку, Гюндоган, Рейндерс, Аїт-Нурі. Другий тайм розпочався з пропущеного голу, після чого Аль Хіляль став сміливим та почав тиснути на больові місця суперника.Коли люди не бачили матчу та просто на автоматі почали хвалити Сімоне Індзагі за його роботу, то мають також сказати, що сталося. Дійсно після 45-ї хвилини Аль Хіляль нагадував його недавній Інтер, де головними гравцями в атаці були фланг. У цьому випадку Малком та Ренан Лоді.Не потрібно було багато матчів Аїта Нурі побачити, аби сказати, що він неймовірний в атаці, але мінус гравець в захисті. Що неодноразово продемонстрував Малком.Власне проблеми минулого сезону нагадали про себе. Поки команда пресингує, вона добре захищається, а тільки цей фактор зникає, ніякої надійсності в захисті немає. Не допомогли й виходи Родрі та Аканджи на правий фланг замість іншого надійного оборонця Матеуша Нунеша.Зрештою, якщо розглядати цей матч як турнірний, то він не може бути успішним, але з урахуванням того, що в Ман Сіті неймовірно багато новачків та явно не найкраща готовність, то все було дуже непогано. В атаці команда грала дуже добре з різним набором виконавців (пас Шеркі на Фоудена в третьому голі - це було гарно).Також було отримано головний урок успіхів команд Гвардьоли - без пресингу це все не буде мати значення, бо індивідуально захищатися просто немає кому.

Україна закінчила свої виступи на молодіжному Євро.Авжеж, очікування багато кого не були виправдані. Хоча, здається, українці вже звикли до того, що вони все ще називають провалами, але скоро й тут до всіх прийде прийняття.Та хочеться не про турнір загалом, адже у висновках там буде так багато якби. Якби Ванат тоді забив, якби Ярмолюк грав від початку, якби Бражко, якби Батагов, якби, якби, якби.Краще про цей матч.Нідерланди у перших двох турах взяли тільки одне очко, але точно не були поганою командою. Проти України вони взагалі зіграло фантастично. І в цьому головна причина поразки.Суперник точно знав усі варіанти початку атак збірної України. Про Батагова з його довгою передачею, про Брагару з його різкістю, про Очеретька. Саме ці троє є лідерами команди Мельгоси, й усі вони були вимкнені в першому таймі. Зірки, дійсно зірки без всіляких лапок Ярмолюк та Ванат були вимкнуті. Перший через свою позицію на полі, а другий через розуміння суперником усіх маневрів.Утім, Україна не була поганою в першому таймі. Гра нагадувала шахи, але шахи для тих, хто в них абсолютно не розбирається. Якісь ходи, думки наперед, але де екшн? Зрештою, Батагов не витримав та заснув в цій грі.У другому таймі Мельгоса поміняв місцями вінгерів, щоб Брагару звільнився від цього надокучливого Хато. Це спрацювало, але справа в тому, що Брагару навіть у найкращій своїй грі все одно багато речей робить з малим відсотком ефективності. Ванат про себе нагадав, коли його замінили. А Ярмолюк все ще грав нижче та це головна проблема відсутності Бражка.Іншою помітною зміною стало те, що команда почала активніше грати в пресингу, але постійно потрапляла в пастку через відсутність класичного опорного хавбека та швидкість Батагова.Ну, повільний, він по-віль-ний.Й вийшло навіть радісно, що Уккраїна програла лише 0:2. Могло бути більше.Головний висновок повторю, говорив про це в Єврофутболі. Як велика сила, так і - як вийшло - велика слабкість цієї команди в її чудовій організації та структурі. Бо коли через обставини чи через суперника ця структура зникає, то і команда, і гравці окремо не готові до того, що треба все вирішувати за рахунок індивідуальних дій.Україна могла вийти з групи загалом, але не виграти сьогодні.

Єгор Ярмолюк таки їде на молодіжний чемпіонат Європи.Якщо говорити про імена, то склад дійсно вражає.Нещерет і Єрмаков - основні голкіпери перших двох команд УПЛ.У захисті є тільки одна велика проблема: Батагов та Михавко обидва лівоногі, а тому останній, мабуть, небагато шансів отримає. Вони б удвох були гарною парою. На флангах є Крупський та Вівчаренко.Найбільше мені подобається вибір центральних півзахисників. Бражко та Ярмолюк це потенційно пара гравців із національної збірної вже зараз, а поруч з ними можуть бут Рубчинський, Яцик чи Очеретько.Останні двоє ще й на фланзі можуть зіграти, адже там є певні труднощі з формою гравців навесні. Брагару, Волошин та Квасниця майже не грали, а Велетень попри свою чудову форму не був важливою частиною цієї команди. Однак він виграв місце в заявці у Хланя. Спокій через фланги у тому, що Брагару та Волошин в молодіжці значно краще завжди грали, ніж в клубі.Попереду Ванат та Вʼюнник. Якби не Євро, то обидва б зараз були в Канаді у складі національної збірної. І Вʼюнник теж, зважаючи на те, що я бачив в останні декілька місяців в його виконанні.Шкода, що така якість конкурентів залишила поза заявкою Краснопіра. Про помітного Хланя вже було сказано вище. Також поза заявкою залишилися Фесюн, Дідик, Варфоломєєв та Крушинський.Мабуть, тільки стосовно останнього є запитання. Але попри чудовий період в футболі Ашура Крушинський не вписується в цю команду. Вибір, швидше за все, був між ним та Царенком, але останньому ще бути капітаном молодіжної збірної наступного скликання, тому нехай краще на цьому турнірі запасним буде він. Тому, здається, і Крапивцов, а не хтось із 2002-2003 років народження.Мій прогноз на стартовий склад: Нещерет - Крупський, Салюк, Батагов, Вівчаренко - Бражко - Очеретько, Ярмолюк - Волошин, Ванат, Брагару (але я б старті хотів Велетня та Рубчинського)Але давайте без очікувань. Усі три суперники Нідерланди, Данія та Фінляндія - не зіркові, але непрості. Особливо, останні, які мають за спиною роки роботи та зіграний склад.

Коли Луїса Енріке запитали, кому б він віддав Золотий мʼяч, то пролунало імʼя Усмана Дембеле.Однак не через купу голів та результативних передач в цьому сезоні, а через те, як він пресингував в фіналі. ПСЖ переміг 5:0, й у такому випадку зазвичай потрібно говорити про неймовірну гру в атаці та провал в захисті суперника.Проте Луїс Енріке справедливий у своїх судженнях, адже цей матч його команда виграла через чудову гру в захисті. Тому що Інтер - це взагалі-то команда атакувального спрямування. Якщо хто не вірить, то нехай знайде гравця оборонного плану в центрі півзахисту чи на флангах.Щоб перемогти Інтер, не можна дозволяти йому атакувати. Перш за все, ПСЖ перекрив можливості для передач в простір на Тюрама та в ноги на Лаутаро, не давав бігти Дюмфрісу та Ді Марко, змушував гравців Інтера робити передачі назад, а там вже Дембеле тиснув на Зоммера, котрий на перших хвилинах дуже часто бив просто в аути.Невідворотність перемоги ПСЖ одразу після другого голу зʼявилася не через те, що команда Луїса Енріке забила двічі. Власне можна було чекати того, що Ді Марко важко буде впоратися з одним суперником, а тут їх одразу двоє, а в другій ситуації взагалі рикошет стався. ПСЖ нічого не дозволяв супернику, коли у того був мʼяч.Велич цієї перемоги 5:0 не в тому, що ці футболісти у складі ПСЖ вміють забивати, а в тому, що вони вміють та, головне, хочуть так захищатися. Луїс Енріке нарешті зумів переконати їх в цьому.

Роздумуючи про Руслана Ротаня та його штабу на чолі Полісся, упіймав себе на одній думці.Авжеж, Мирон Маркевич в своєму традиційному стилі сказав, що Ротаню буде важко, тому що потрібно змінити багато гравців. Але Маркевич з тих, хто в трикутнику Мессі - Суарес - Неймар сказав би, що треба когось замінити.За моєю думкою, теперішній склад Полісся за 3-4 гравці від того, аби за керівництва Ротаня боротися за чемпіонський титул. Але думка, на якій себе упіймав в тому, що два необхдіних гравці, котрі потрібні Поліссю: Микита Кравченко та Артем Шабанов. Тобто, авжеж можна обійтися схожими профайлами: правий захисник, який може просувати мʼяча вперед та при цьому бути небезпечним під час передач до штрафного та лівоногий центральний захисник. Але вони найбільше відповадають профайлам.Якщо піти трохи далі, то потрібен воротар з умінням грати ногами та універсальний гравець в атаку, який міг би зіграти на обох флангах та навіть в центрі нападу. За чудовим трикутником Гуцуляк - Батіста - Назаренко просто провалля.Із правих центральних захисників можна зібрати цілу команду, на лівому фланзі є Михайличенко.Про вибір гравців в центрі поля взагалі немає сенсу говорити, там їх теж на декілька команд. Тут якраз найцікавіше, тому що футбол Ашура та футбол Ротаня настільки відрізняються, що й гравці чи завдання для них мають бути іншими.Накидаю просто тейків:- Бабенко змусить забути, хто такий Калюжний;- Гравця зі скілсетом Андрієвського в Олександрії не було, хоча він був там потрібен;- Ідеальний гравець для футболу Ашура Крушинський має менше шансів грати в стартовому складі, ніж Таллес за допомогою Сержиу Симоненкау (хоча одомашнити дикого коня Крушинського - це найцікавіше завдання для штабу Ротаня).Чесно, спостерігати за грою Олександрії Ротаня було не так цікаво, як за індивідуальним зростанням футболістів.