Коли Луїса Енріке запитали, кому б він віддав Золотий мʼяч, то пролунало імʼя Усмана Дембеле.Однак не через купу голів та результативних передач в цьому сезоні, а через те, як він пресингував в фіналі. ПСЖ переміг 5:0, й у такому випадку зазвичай потрібно говорити про неймовірну гру в атаці та провал в захисті суперника.Проте Луїс Енріке справедливий у своїх судженнях, адже цей матч його команда виграла через чудову гру в захисті. Тому що Інтер - це взагалі-то команда атакувального спрямування. Якщо хто не вірить, то нехай знайде гравця оборонного плану в центрі півзахисту чи на флангах.Щоб перемогти Інтер, не можна дозволяти йому атакувати. Перш за все, ПСЖ перекрив можливості для передач в простір на Тюрама та в ноги на Лаутаро, не давав бігти Дюмфрісу та Ді Марко, змушував гравців Інтера робити передачі назад, а там вже Дембеле тиснув на Зоммера, котрий на перших хвилинах дуже часто бив просто в аути.Невідворотність перемоги ПСЖ одразу після другого голу зʼявилася не через те, що команда Луїса Енріке забила двічі. Власне можна було чекати того, що Ді Марко важко буде впоратися з одним суперником, а тут їх одразу двоє, а в другій ситуації взагалі рикошет стався. ПСЖ нічого не дозволяв супернику, коли у того був мʼяч.Велич цієї перемоги 5:0 не в тому, що ці футболісти у складі ПСЖ вміють забивати, а в тому, що вони вміють та, головне, хочуть так захищатися. Луїс Енріке нарешті зумів переконати їх в цьому.