Навіть шкода Дубінчака після цього матчу. Він, звичайно, помилявся в діях та рішеннях і легко назвати його антигероєм зустрічі. Він навішував в порожнечу, вдарив в штангу, втратив опонента в ситуації з голом. Проте шкода його через те, що він став жертвою тактичного плану Динамо на цей матч. Загалом було цікаво та кияни зуміли здивувати, якщо не суперника, то точно шанувальників футболу в України. Останніх, нас було легше, тому що усі звикли до того, що Динамо грає однаково в однаковому стилі з тим же набором футболістів, а суперник має протиотруту для таких ситуацій у вигляді індивідуального захисту у високій та середній зоні, а також перехід на кількаступеневий блок під час низького розташування. План Динамо був таким: високе розташування Тимчика та Дубінчака під час володіння, тоді як всі півзахисники мали розташовуватися в центрі. Бражко та Михайленко при цьому мали зобовʼязання страхувати флангових захисників під час перехідних фаз. Шкода Дубінчака через те, що він отримав завдань, які його оперативка на 8 Гб не могла опрацювати. Йому потрібно було і високо грати із загостреннями, і шукати взаємозвʼязок із Шапаренком та Михайленком, які постійно крутилися на цьому фланзі та забирали простір, і бути першим гравцем, хто вибігає вперед після стандартів біля власних воріт. Але, зрештою, Хакімі з нього не вийшло. А момент, коли він цілком виправдано вирішив бити, адже Ванат та Ярмоленко не встигали за темпом ще й зламав психологічно. Я взагалі дуже спокійно ставлюся до виступу Дубінчака в цьому матчі, адже він не Хакімі, не молодий Гарет Бейл. Та, здається, що розрахунок тренерського плану був на це, адже в цьому Динамо дефіцит швидкісних футболістів. Та була й дуга частина плану, або навіть перша: Ярмоленко, Піхальонок, Шапаренко, Бражко за допомогою партнерів мали створювати передумови для ефективного володіння. Особливо показовим моментом стала друга половина першого тайму, коли володіння вистачало, але ефективним воно точно не було. Обидва моменти Динамо - це стандарти. Дубінчак після ауту та Ванат після штрафного. Обидва рази, до речі, передачі робив Шапаренко, хоча в позиційній грі він жодного разу не виконав таку передачу, яку можна називати гострою. Іншою частиною плану мали бути відкривання поміж лініями Ярмоленка та Піхальонка. Вони були, удар Бражка поруч зі штангою в першому таймі якраз став найкращим створеним моментом саме завдяки командним діям у відповідності до плану. Ще варто згадати шанс Ярмоленка в другому таймі, коли на нього переведення зробив Піхальонок. Та більше вразив епізод в першому таймі, коли Піхальонок ледь не хвилину випрошував передачу поміж лініями. У першому тайм повністю відрізаним від команди був Ванат, який перебував під постійною опікою когось із центрбеків. А без нього віддавати передачі в зони завершення просто не було на кого. Отже, план був, але він не працював. У другому таймі ситуація вже змінилася, стало більше сумбуру, в якому себе краще проявляли і Шапаренко, і Ванат, і Ярмоленко. Зрештою, зі своїх шансів нічого не витиснуло, а Пафос (забудьте це зверхнє оцінювання суперників!) зумів забити. Олександр Шовковський говорив і про вихід 3 в 1 (якого не було), і про індивідуальну майстерність, але факт в тому, що Динамо і грало не надто добре, і програло через сукупність факторів.