Сьогодні мені під ранок наснився сон. Я рідко запам'ятовую сни. Але цей, хай і без подробиць, запам'ятав і зразу ж записав. Адже разом із ним мене осяяло.Був у гостях… чи на якомусь заході… багато «драйву»… Але я запам'ятав лише кінцівку історії.Декілька моїх нових знайомих почали танцювати. І першою почала танцювати гарна жінка.Мене це чомусь зворушило сильно. Адже вона – і я це знав-бачив – мріяла отак танцювати вже понад десять років після народження дитини. Але тільки трохи тренувалася ... І не танцювала на повну силу своєї пристрасті. Чомусь. Може, не дозволяла собі. Можливо, не траплялися люди, з якими можна було б танцювати історії, композиції, смисли, почуття.А тут усе збіглося. Не встигла вона почати, як до неї приєдналося ще кілька людей. І це було чудово, зі змістом, надихаюче. Що та як танцювали – на жаль… У пам'яті в мене залишилися лише емоції.Цей танець став для неї чарівним. Світ змінився. Її життя змінилося. Немов купа деталей, яка була купою сміття - зібралася в машину, на якій можна їздити, куди захочеш. Немов купа пазлів склалася в казковий краєвид.Під час цього танцю вона «стала собою», розкрилася та «втілилася», переписала свою долю.І ось тут мене осяяло. Я аж прокинувся. І поки не забув – надиктував на телефон. Осяянням ділюся.Страждання людини пов'язані з тим, що вона не робить те, до чого має (велику) схильність і чого ніби чекають від неї Вищі Сили (так теж можна сказати). Не обов'язково в людини є тільки «одна дорога»… можливо – це набір стежок, з яких можна вибрати… але далі натоптати одну з них і перетворити на Шлях щастя та успіху.Якщо ж поженеться людина за «чужими стежками» - у цьому лабіринті так і не віднайде (створить) себе.І ось крізь призму цих осяянь та емоцій я подивився (вкотре) на все те, чим займаюся. А саме, на роботу з людьми як тілесно-орієнтований терапевт, кінезіолог, системний розстановник. І на мої тексти та книги.Мій Шлях (і талант), який явний… - підсвічувати смисли та цілі, напрямок для руху.Багатьом людям, які мені довірилися… я допоміг (нехай і в моменті, у перспективі кількох місяців чи років) знайти смисли та цілі, ясність, напрямок для руху. Так, робилося це через зцілення травматичного досвіду, і через розсіювання стресу, і через відновлення енергії (наповнення. Але все-таки основа – цілі та смисли.Коли після взаємодії зі мною в людини проявляється вектор руху, коли серед різних цілей вибирається надихаюча… і починає навколо неї змінюватися життя – я відчуваю найбільше задоволення від своєї роботи.Смисли/сенси та напрямок руху.Це мій прояв, моя суть, покликання, завгодне Вищим Силам.Здорово ж? Коли є напрямок, і людина туди рухається з тією швидкістю, якою зараз може. Хоча б лежить у той бік.Іноді трапляється диво. І в людини наче прорізаються крила. І до своєї мрії злітає.Коли виходить допомогти людині потоваришувати зі смислами та цілями, мене це теж робить ціліснішим. Ось це моя суть. І це чудово та надихаюче.Боже, дякую!