Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - цигарки твоєї коханки.
Додано 14 лип 2024 🌐 UK

цигарки твоєї коханки.

@beartisi
Кількість підписників: 376
Фото: 1,050
Відео: 28
Посилання: 28
Опис:
до біса праведність, паліть улюблені вишневі сигарети, цілуйте ключиці своєї коханки, лайтеся на латині та проповідуйте могутність поезії, адже знайте — богу начхати на ваші гріхи, то чому б вам не вікувати з усією пристрастю?
Джерело

цигарки твоєї коханки. | я впізнаю тебе знов. ніякі неонові барви мегаполісів не перевершать кр...

Логотип телеграм спільноти - цигарки твоєї коханки. цигарки твоєї коханки. @beartisi
1 950 Охват/переглядів 2026-06-23 22:42 Повідомлення №3281
я впізнаю тебе знов.

ніякі неонові барви мегаполісів не перевершать красу ландшафтів українських земель - кольору жіночої білизни, з маленького віконця старенького вагону укрзалізниці.
деревʼяна рама ріже мені пальці, та на моїх очах збираються кришталеві сльози щастя, і ніяке далеке Токіо, не подарує мені тої свободи як на просторах моїх рідних чорноземів, просочених козацькою кровʼю, пристосованих до ніжної любові, соняхів і сліз.
вогняне волосся танцювало з вітром в танці, персонажі за вікном ніби не змінились з того часу коли мій студентський ще працював а темне пиво заплутувало курс руху в судинній системі залізниць, заплітало язик з бантиком гілочки черешні в зубах.
бабусі з ніжними зморшками навколо губ від посмішок, теплі пиріжки в їх корзинках, алкоголіки на перонах шукаючи собі пригод та співрозмовників, підлітки з рожевими нігтями та зеленим волоссям, теплі зчавлені вишні змішані з глиною і асфальтним пилом на обріях селищ.
я кохаю цю країну, зірки над нею сяяли мені діамантами а старі камери альтушок не передавали мого блиску в очах від сповнених бурхливих концертів десь на галицьких провулках.
моє місце було тут між пʼяних, липких тіл незнайомців, торкаючись спиною до ніжних плечей чорнобрових панянок, між кудрявими красенями з чорними нігтями і проколотими вухами.
моє місце між львівськими бульварами, хитаючись спʼянілою домашнім вином і трепетом в глибині моєї тахікардії від самокруток з лавандою та мови душі світу.
вона мовила мені, що…
ніякі найшвидші байки в позолочених районах Бангкоку, ніякі корейські станції запаху чужих жінок і гострого перцю, ніякі японські сакури і самураї ніколи не осяють мою душу більшим вогнем ніж моя розйобана країна малолітніх алкоголіків і філософів, запаху чорного попелу, липи і крові.
кольору металу, рожевих світанків і розбомблених фіранок на котрих наступного ранку поставлять горщик з квітами.

нема мені спокою на чужині, нема мені більшого щастя бачити ці ландшафти — споглядати свою душу в її зіницях.
в очах моєї неньки суворої краси і теплої посмішки, моєї любої України.