Про три свіжі альбоми коротко. І почнемо з Angine De Poitrine.Or should i say «Welcome back, KGLW»? Канадське мікротональне мат дуо — духовні брати австралійців. Але от в чому нюанс. KGLW були дійсно веселими шибайголовами у першій половині своїй дискографії. Зараз їхня творчість скоріше нагадує заводське штампування. А от polka dot хлопці дійсно куражаться: створюють світ задзеркалля своїми образами, хоч і коротко, але спілкуються чудернацькою мовою і найголовніше — грають фанову та пребадьору інструменталку. Vol. 2 базується на матроці, але при цьому має як і денспанк, так і жестячкові елементи. Слухати це все двіжово і забавно. Тепер би лайв зацінити колись.https://www.youtube.com/watch?v=pRgHYWOtqqcАрло Паркс продовжує випускати альбоми, але не сильно зрозуміло для кого це все. р= Ambiguous Desire — це відсутність музики попри те, що фактично вона присутня. З кожним новим релізом Паркс стає все безбарвнішою, все прозорішою. Її нові пісні не мають ані смаку, ані запаху. Навіть жодних емоційних подразників. Дують собі, як легкий вітерець — та й по всьому.https://www.youtube.com/watch?v=m6PgG7W8_T0 От у Кортні Барнетт вийшов дуже симпатичний альбомчик. При тому, що я не великий її фанат, прослухав Creature Of Habit вже кілька разів. Зрозуміло, що не все мені тут подобається, але переважна кількість пісень — прикольні бринчалки з класними мелодіями і самокритичною, іронічною лірикою. Це добре, бо Барнетт — частина індіроку того штибу, який я слухаю і шаную нечасто. Втім, в Creature Of Habit все склалося докупи. Особливо арт оформлення. Обкладинка і візуалайзери мені прям дуже подобаються, певно одні з найкращих цього року.https://www.youtube.com/watch?v=yp7dZz0WiNY