Певно, це перший альбом Thundercat від якого я дійсно кайфанув. Звісно, кайфанув не дорівнює ідеальності по всім пунктам. У Distracted є свої проблеми. На переважній більшості сольних пісень Стівен Брюнер дійсно відволікається в композиційний задроч. Такі штуки люблять всім серцем або ненавидять. Загалом, це типова ситуація для Брюнера. Кожний його реліз має низку треків, які нічим не розколупаєш. А ось там де Thundercat не сам вийшло чудово. Його фірмові фішки та культурні референси гармонійно звучать із тим, що грають в своїх дискографіях запрошені гості. Приміром, я забув про існування фіта із Tame Impala, бо колись один раз неуважно послухав, а тут він виявився топовим. Куплет Lil Yachty під басову абракадабру звучить химерно, але все одно класно. Із Channel Tres, на мою думку, найкраща пісня з тих, що не вийшли синглами. Навіть The Lemon Twigs не настільки дратують своїм музейно-експонатним роком. Їхня присутність мене щиро здивувала. Бо де вони, а де Брюнер? І от саме до цієї спільної роботи мені хочеться повертатися в рамках Distracted. Як для Thundercat, подібні фіти — доволі прості речі. Але чи завдяки тому, що не треба тягнути цей віз одному, чи завдяки тому, що не треба заморочуватися, Брюнер стає от таким саме невимушеним і розслабленим, як відео Canvas в Spotify. Послухаю ще разок-інший пізніше. Раптом й скута решта теж захоче розкритися на цьому тлі.https://www.youtube.com/watch?v=ecrsEVsMw4Y