Певно, це перший альбом Thundercat від якого я дійсно кайфанув. Звісно, кайфанув не дорівнює ідеальності по всім пунктам. У Distracted є свої проблеми. На переважній більшості сольних пісень Стівен Брюнер дійсно відволікається в композиційний задроч. Такі штуки люблять всім серцем або ненавидять. Загалом, це типова ситуація для Брюнера. Кожний його реліз має низку треків, які нічим не розколупаєш.А ось там де Thundercat не сам вийшло чудово. Його фірмові фішки та культурні референси гармонійно звучать із тим, що грають в своїх дискографіях запрошені гості. Приміром, я забув про існування фіта із Tame Impala, бо колись один раз неуважно послухав, а тут він виявився топовим. Куплет Lil Yachty під басову абракадабру звучить химерно, але все одно класно. Із Channel Tres, на мою думку, найкраща пісня з тих, що не вийшли синглами. Навіть The Lemon Twigs не настільки дратують своїм музейно-експонатним роком. Їхня присутність мене щиро здивувала. Бо де вони, а де Брюнер?І от саме до цієї спільної роботи мені хочеться повертатися в рамках Distracted. Як для Thundercat, подібні фіти — доволі прості речі. Але чи завдяки тому, що не треба тягнути цей віз одному, чи завдяки тому, що не треба заморочуватися, Брюнер стає от таким саме невимушеним і розслабленим, як відео Canvas в Spotify. Послухаю ще разок-інший пізніше. Раптом й скута решта теж захоче розкритися на цьому тлі.https://www.youtube.com/watch?v=ecrsEVsMw4Y