stein

Ще з читання до контексту. ЧитатиЧому галереї переживають кризу, навіть попри рекордну кількість багатих людей та мільйонні продажі на аукціонах?У колонці для The New York Times колишній директор Art Basel Марк Шпіглер пише, що сучасний арт-світ опинився у парадоксальній ситуації. За останні двадцять років кількість музеїв, бієнале, ярмарків, колекціонерських подій та публічної уваги до мистецтва різко зросла. Проте сам обсяг арт-ринку фактично не збільшився.З урахуванням інфляції глобальний ринок мистецтва сьогодні перебуває приблизно на тому ж рівні, що під час фінансової кризи 2009 року або пандемії 2020-го.Наслідки вже відчутні. Галереї по всьому світу закриваються. Навіть Pace Gallery — одна з найбільших галерей світу — оголосила про скорочення художників і персоналу. Її директор Марк Глімчер заявив, що нинішня галерейна модель «не просто зламана, а не підлягає ремонту».На думку Шпіглера, проблема полягає в тому, що мистецтво почали продавати як інвестиційний актив. Замість довгострокової підтримки художників ринок стимулював спекуляцію: купити молодого автора, швидко перепродати його роботу на аукціоні та отримати прибуток.У відповідь галереї почали контролювати покупців, створювати «чорні списки» перекупників і дедалі більше працювати через систему особистих зв’язків. Але така стратегія відштовхнула нових колекціонерів, які часто відчувають себе небажаними гостями у галерейному середовищі.Окрема проблема — молоді багаті люди дедалі рідше хочуть колекціонувати мистецтво. Для багатьох із них твір мистецтва виглядає не як джерело задоволення чи культурного капіталу, а як набір додаткових проблем: зберігання, страхування, транспортування, реставрація.Вихід автор бачить не у ще більшій глобалізації, а навпаки — у поверненні до локальних спільнот. Менше ярмарків, менше гонитви за міжнародною присутністю, більше роботи з колекціонерами у власних містах і регіонах.Найцікавіша думка тексту полягає в тому, що арт-світ створив ілюзію безперервного зростання. Насправді ж кількість подій, інституцій та учасників збільшувалася значно швидше, ніж кількість людей, готових регулярно купувати мистецтво.Іншими словами: арт-система стала більшою, але не багатшою.

Комельков захотів спростування у відповідь на текст. УП Культура запропонувала інтерв'ю. Три години розмови і різні тактики з його боку: від принижень, погроз, газлайтингу, спроб підловити на незнанні чогось до поплескувань, посмішок та подарунків. Якимось дивом Лізі, яка взяла на себе основу частину інтерв'ю, вдалося пройти ці тортури ще раз в десятикратному об'ємі при розшифруванні та перетворити цю балаканину на розмову. Я ж в свою чергу просто взяв з цього найкраще без зайвих зусиль. Тепер основну масу (я маю на увазі фізичну вагу) моєї бібліотеки складають подаровані Комельковим видання. З усієї цієї ситуації я відбувся обіцянкою пану Юрію, що я буду кращим критиком, ніж я є, і не починатиму свій шлях так ницо, як це сталося з текстом про Музей. Все ж, як ніяк, повторюючи його слова з інтерв'ю, "Зараз дуже патріотичний час. І цей патріотизм навіть культурна журналістика повинна враховувати, навіть в поданні своїх думок і матеріалів." https://life.pravda.com.ua/culture/muzey-avangardu-u-kiyevi-diskusiya-dovkola-koncepciji-i-ukrajinskoji-identichnosti-314571/

Вчора мала артісток для молодіжної ради Арсеналу. Цією програмою, теж ділилась подругам (в яких діти підлітки), бо мені здається надихаючою ідея залучення молоді до сучасного мистецтва. Колись я почула абсолютно неймовірний надихаючий коментар від Альони Каравай про бажання вірити в майбутнє: це і про інвестицію в працювати з новими людьми, вона розповідала про школу фрафрафра, якій не знайти аналогій. Загалом, мені б хотілось щоб ініціатив подібних ставало більше і більше. Ми багато говорили про мій особистий досвід, мене питали про мистецтво, улюблені заклади та неочікувано про дружбу. Щось розповідала.) Щось хотіла розповісти та, але не все змогла. Наприклад, мені б дуже хотілось сказати молоді «бути токсік вже не модно, сегрегація та гейткіпінг вже не модно, розділяти людей на тусовочки вже не модно, ділити художників на достойних та не достойних вже не модно, токсично порівнювати між собою художників вже не модно, хейтити художників за те що вони ведуть легковажні побутові невисокопарні тіктоки фофан вже не модно, займатись хейтом а не змістовною арт критикою з повагою до людей вже не модно….» і ще дуже багато важливих слів. Не сказала, бо думаю, що справді, для мене вже не модно, але стиль така індивідуальна справа друзі. Виявляється. Після нашої розмови з молоддю йшла на виставку про жіночі імена в бойчукізмі (раджу!🩷) Мала там надихаючу зустріч з подругами та подумала як добре мати однодумців, щоб знаходити ще однодумців ділюсь чим про що думаю і що дочитала.

Прочитала, що Bank of America запустив нову Art Consulting службу для клієнтів Private Bank та Merrill.Формально - консультації з ринку, стратегія формування колекції, супровід угод, аналітика. Фактично - ще один крок до повної інтеграції мистецтва в систему управління капіталом.Наприклад, UBS давно зробив мистецтво частиною своєї ідентичності: корпоративна колекція, партнерство з Art Basel, Art Advisory, ринкові звіти. JPMorgan Chase та Citi Private Bank активно працюють з кредитами під заставу мистецтва.Але що це змінює глобально?Фінансова логіка прагне передбачуваності.Вона працює з історією продажів, інституційною вагою, підтвердженими іменами.Тому фокус зміщується до стабільних сегментів і blue-chip авторів.Бо саме так працює система. Вона професіоналізує ринок - менше хаосу, більше структури. Але водночас переводить мистецтво в категорію “активу”. А актив повинен поводитися раціонально.У цій логіці молодий художник - це ризик.Не через якість, а через відсутність доведеної історії.Фінансова система обережна з непередбачуваним.З’являється тиск ставати “ринково зрозумілими” швидше, ніж це природно для практики.Менше експерименту - більше керованості.Питання в тому, чи залишиться в цій системі місце для того, що не гарантує ліквідності. Бо без цього мистецтво перетворюється на добре структурований, але передбачуваний актив.

Не встигаю як колись ділитись тим що читаю, що дивлюсь і що думаю через величезну завантаженість. Місяць до премʼєри нового театру, тільки от закінчилось одне відкриття і в процессі підготовка до ще декількох виставок. (І вистав, ще і ще і ще, я стільки зараз читаю художніх текстів як ніколи. Томас Манн нащо ти такий хороший і в стількох томах)))) Це з особистого, з ще більш особистого складні ліки, волосся на місці, але думаю про каре. З менш особистого чудова програма в студії в цьому році, чудові нові подкасти от-от, і другий сезон bytext. Доречі на відкритті ідеальної географії черговий раз отримала питання чи можна щось в студію запропонувати, або чи відкриті ми до проєктів. Ніби часто про це артикулюю, але може варто і частіше. Для мене відкритість важлива цінність тому на сайті в нас і в контактах і в окрему закладку винесена інформація як нам можна писати. Часто галереї і проекти в европі пишуть прям на сайті щоб їм портфоліо не відправляли)))), а на консультаціях про карʼєру кажуть що відправляти СВ нерезультативно. Але я вірю в більш самостійну і ініціативну позицію автора, вірю що не все я бачу тому добре коли хтось допомагає і сам приходить на очі, бо може я б і хотіла з кимось попрацювати якби знала про такий проект/художника. Єдине що студійний рік зазвичай розписаний на рік вперед. Про це потрібно добре памʼятати в темпах) Ще про сайт і про політики і про відкритість. Від відкриття студії прагну до вкладки «фінансування» на сайті. Сайт я зробила тільки от влітку, але хотілося б працювати швидше і додати таку вкладку скорше. Маю ідею публікувати прозорий бюджет у всіх своїх проєктах щоб оприяанювати донорів та курсування ресурсів. Не встигаю це зробити тільки бо не можу дозволити собі окрему людину на це, а мій часовий ресурс кінцевий. Так вдячна в поважаю усі проекти які спромоглись знайти на це все сили. Сподіваюсь доєднатись💘

Часто думаю що це іконічна ситуація якій не можна заважати, коли бізнес взявши експертизу тільки бізнесову приходить в мистецтво з впевненістю що можна буде ось так і ось так, та розказує як зараз вони і концептуально і комерційно і все продадуть і виставку зроблять і буде і магазин і кавʼярня і галерея і борщ і квіти і ……(спойлер нічого з цього не спрацює окрім борщу, бо це зовсім інший простір))))) Тож часто стикнувшись з запитом від бізнесу думаю про те як класно було б якби цей ресурс отримав ще хорошу експертизу в мистецтві. Наприклад у Парижі слідкую за фундаціями і Hermes і Louis Vuitton, і взагалі майже кожен дім має дотичність до мистецтва, слідкую наприклад і за результатами Loewe prize. І захоплююсь як вони вміють працювати з різним мистецтвом і колаборація може бути ширшою ніж наприклад досить прямий шлях - принт. В Україні теж бувають цікаві кейси, наприклад досі захоплююсь як between.the.walls вписали скульптуру Тамари Турлюн в простір нового магазину papay або роботу Насті Лелюк в інтерʼєр. Говорячи про Настю, Як раз побачила красивий кейс. Настя Лелюк в колаборації з Цвіте Терен 💞🌸https://www.instagram.com/p/DU1NRXviqmt/?img_index=9&igsh=bHAzY2U0ZnQzczB5

Артдиректор PinchukArtCentre, куратор Бйорн Гельдхоф про особисту історію, політики інституції і сприйняття політичного провенансу В.ПінчукаНовий випуск подкасту «Hi it’s me Stein» — розмова Ольги Штейн з Бйорн Гельдхофом про особисту історію становлення, життя до роботи в PinchukArtCentre, дистанцію — або її відсутність — між інституційною роллю та приватною практикою. Про рішення жити в Україні й очолити PAC, про сприйняття політичного провенансу овнера інституції, побудову команди та інституційної політики, кенселінг центру та внутрішні трансформації, роботу PAC після повномасштабного вторгнення й плани на майбутнє.Розмова є в 2 варіантах:Ольга Штейн (укр.) - Бйорн Гельдхоф(англ.) Ольга Штейн (укр.) - Бйорн Гельдхоф(укр. дубляж) Синхронний переклад слів Бйорна Гельдхофа з англійської на українську може мати неточності, адже не є дубляжем. Рекомендуємо слухати оригінальний запис, але для зручності пропонуємо його у синхронному перекладіОбидва аудіо можна знайти на сторінках подкасту в Spotify та Apple podcast. Запрошуємо вас слухати, ділитись думками та відмічати дім подкасту та співбесідників. Дякуємо ( Одна з політик мого подкасту — це рішення дати можливість герою сказати лише те, що він сам хоче сказати. І бути уважним слухачем, адже незалежно від того, погоджуюся я чи ні з озвученою позицією або роздумами, я вважаю, що кожен має право на проговорення власної думки.Саме в акті оприявлення та проговорення я бачу величезну цінність і базу для початку діалогу. Бо іноді мовчання, овершерінг чи непохитназавченість позиції говорять більше ніж може здатись з першого погляду.Важливим для мене у процесі, що хочу оприявнити, подкаст з Бйорном не мав жодних прохань на кшталт: редакції, вирізання, перезаписів, узгодження питань завчасно чи обмежень у часі і темах, що стається не завжди.) Слухати: https://podcasts.apple.com/ua/podcast/hi-its-me-stein/id1647556555?l=uk&i=1000743970014

Для мене з 2024 почалося велике справжне систематичне не випадкове дорощування сліпих зон, бо нарешті прожектором освітило простір справжньої цікавості. 2025 дав мені стільки задач на самоосвіту щоб було чим працювати і з bytext і з театром, стільки цікавості до філософії з якою треба було розібратись. 2026 починаю з жадібності в якій добре. Приїхала на резиденцію читати важливі тексти під кураторством Каті Носко, говорити в неймовірній компанії дивитись на гори, між того мати і лекції і чудові воркшопи. (Сьогодні в нас співкураторки архітектурного павільйону наприклад, похід дослідження до місцевого смітника і переривання гравію який як капсула памʼяті бо зроблений з уламків) Це великий подарунок собі (і хоч температура 38 але я відчуваю що душа співає навіть якщо тіло втомилось) Як я багато казала, для мене в 2026 програму студії і фокус я веду далі від проектів виставкових більше в проекти співперебування обговорення роздумів кіл. І сама себе в такі проекти хочу вести, веду. Початок відповідний. Знань ін сайтів море, буду ділитись за можливості🩷 https://www.instagram.com/ao.community?igsh=OHczcWhneWZ4Ynh3

Куті поїла, Art Basel & UBS Survey 2025 полистала (там, на хвилинку, 200 сторінок).Звіт цікавий не цифрами (хоч їх багато), а тим, як саме змінюється логіка колекціонування. Колекціонери молодшають — а ринок дорослішає.Ринок десь пригальмував: великі продажі падають, топ-сегмент уже не такий активний, як кілька років тому. Але при цьому майже всі колекціонери, яких опитували, залишаються оптимістами. Віра в мистецтво як у довгу гру нікуди не зникла.Із помітного — хто саме сьогодні колекціонує. Майже три чверті — міленіали та Gen Z. Молодші, менш ієрархічні, менш прив’язані до «канону». Вони не дуже відокремлюють мистецтво від дизайну, об’єктів, декору, ювелірки. Колекція дедалі більше схожа не на музей, а на відбиток особистості.Ще один важливий зсув — роль жінок. Їх не просто більше — вони інакше витрачають гроші, інакше обирають художників і значно частіше підтримують нові імена та жіночі практики. Це тихий, але дуже відчутний структурний злам ринку.Мені окремо відгукується цифра про відкритість до нових художників: дві третини колекціонерів у 2025 році купували роботи митців, яких відкрили вперше. У час глобальної нестабільності це звучить майже як жест довіри — але не до ринку, а до живого процесу.Цікаво й те, що попри обережність у великих сумах, частка статків, яку колекціонери вкладають у мистецтво, зростає. Тобто купують не гучніше, а серйозніше. Менше показного, більше системного.І ще одна річ, яка здається симптоматичною: дедалі більше розмов про фонди, приватні інституції, резиденції, передачу колекцій. Колекціонування дедалі частіше звучить не як «володіння», а як відповідальність і спадщина.Мені подобається.