miaІрi. Найостанніше з імен на Землі. В мене немає нічого — ні грошей, ні ґрантів, ні марень, ні слів. І я вже не можу купити для тебе ні волю, ані полон. Ні догму, ні хаос, ні ніжність. Ні відчай, ні прощання. Ми замкнені — кожен у своїй неволі: ти — у натовпi днiв, я — слуга егоїзму, і ми — не кохаєм — тримаєм у самому найдорожчому мiсцi душi, у Всесвiтi — свiтла не маєм. Ти — на Кіпрі, а я — на Сицилії. Ірi, ні мені, ні тобі вже не забути, не повернути, не віддати. Не гримнути, не розлюбити. Моїй Месині, твоїй самотній мрії — неторканій, неприборканій, невідданій, некоханій. Давай — без імен. Місце зустрічі — найвужча протока. І ми — з тобою — в обійми — Сцілi, Харібдi, Ірi. Не знаю… чи котра з них? Та чи була ти зі мною? Чи ти — легенда, міфологема? Ірi. Найостанніша любов на Землі. Я завжди розумiв — не ти. А тепер я ставлю питання: хто, якщо не ти? Хто, якщо не знаю і не покохаю? Хто, якщо така любов неможливо-можлива? Хто, якщо ти приходиш зі мною, а йдеш за другим? Хто, якщо ні світло часу, ні обійми — не сон? І чому — зараз? І для чого — не їм? На кожне з цих питань ти мовчиш. І я говорю сам із собою. І тому — сумую кратно, безмежно, та нескінченно, Ірi. Сумую нескінченно, Ірi.sicilia chronicles: α ексклюзивно для @archives