kuud kuulamaКейт. Наша з тобою незгубна весна, Кейт. Я довго вдивляюся вдалечінь, у хостел, в попіл, в твiттер — я намагаюся наздогнати нашу з тобою втомлену, невигадану, нерозпродану осінь, Кейт. Мої руки пахнуть твоїм парфумом. Там, де — тисячі зорiв, а не поцілунків, i не плечей. Не рук, не стогонів і не самотніх ночей — немає ні гравітації, ні твого запаху, Кейт. Мої руки пахнуть травою, смолами сенсу, вітряним вітром, парфумом — але не тобою, Кейт. Так хочеться не любити тебе. Стиснути себе в собі, забути про дотики, про турботи, про твої квіти, що цвіли не для мене. Залити — і затопити собою тебе. Так хочеться — але не можу, Кейт. Не можу кричати в тишу, в якій правдою стало одне: нікого немає. І тому — тут ще більше тебе. Там, де тебе майже немає — від неї не більше сенсу, ніж від тебе. Я наповнюю змістом твою порожнечу. Наповнюю змістом — її, а не тебе, Кейт. Як? Коли? Чому? Де ти? Навіщо? Якими ночами вимощені шляхи до тебе? Якими квитками, якими рейсами позначено наші зустрічі? Моя інклюзивність, твої картини — куди поділись, кому переписані? Якими словами, крім «користь/не користь», отруєно й виправдано наші з тобою мовчання й прощання, Кейт?text: α ексклюзивно для @archives