In & Out Я п’янію від тебе — чи просто втомився? Чи підіймали твоє тіло хвилі вод на Шабронаж? І чи твої це лиця — стовпи — обклеєні — розміняні — обдерті — сповнюють мої сірі дні потворними віршами, тінями вінілових платівок, шлейфом розлитих духів. Місто у тьмі. Insomnia. Matonge. Gare du Midi. І щез слід твого божества. Я не можу знайти тебе, стерво! Вітер засне на Place Flagey, і на сто кроків назад зірве всі купюри — в безодню пігулок, без яких ти — більше не ти. І тебе не спіймати. У скільки разів пришвидшиться світ? У десять? У сотні тисяч разів? Це місто — sex room. Замість кисню — спокуса. Rue d’Aerschot? Ні. Далі! Глибше. За поворотом — трамвай. І кожен п’ятий чоловік у цьому місті тебе кохав. Сука! І ти належала кожному з них! А зрада — не гріх. Цьому тебе вчили? На курсах pure love? Я квиток оплатив на них, так? Я спускаюсь в De Brouckère і Stalingrad. Бачити все це — нестерпно. Тебе пригощають чимось в C12 — і ти не знаєш, чим саме, не спитаєш — а нащо? Бо, окрім музики, в цьому світі немає нічого. Давно вже нема ні тебе, ні мене… і нас. Особливо нема нас з тобою. «У Parc Maximilien, будь ласка», — клятий Uber не їде! Ми з тобою у Chatelain — догораємо на самоті. У кожному барі на Place Sainte-Catherine — ти. Я торкаюсь плечей, рук, волосся, заморених подихом міста — бельгійок, данок, індійок, арабок… І ця наша ніч — не про секс. І, стиснувши зуби, ти йдеш в інші руки — бо в цьому місті немає слова «один», а тим паче — «одна». В місті, де ти, не знаючи мене, цілуєш іншого. В моє ім’я.bruxelles chronicles: α exclusively for @archives