Приватний стендап Арізхук

Прикиньте, якби була кнопка в голові «Виключити паяльнік»🔘Це коли тільки почав якусь фігну думати — оп, і вимкнув. А так, блін, ходиш, накручуєшся, в якихось мІслях варишся, що доходить до моменту, поки поплачеш, нагадаєш собі про суть речей і видихаєш.Ось це — репрезентація мого останнього тижня. Все так добре йшло, я собі набрала обертів, валила на 100ці (ага, все тепер машинними термінами міряю хе-хе) і оп — щось не вийшло з першого разу в новому проєкті, з яким почала працювати минулого місяця.І не встигла я оговтатися, як тупо загрузла в своїх навʼязливих думках, які як ті комарі, залітають навіть через найменшу щілину. І тут може статися найгірше: в них можна повірити і сприйняти за істину.«Ой, та в мене взагалі нічого не виходить».«Ой, а нашо я собі все це придумала»«Ой, а може я всіх обманюю і просто придумала, що я щось знаю»Це такий бред дурний!Бо наш мозок чіпляється за будь-що, будь-яку думку про «зупинитись», бо в нього одна задача — зекономити енергію. Він не хоче робити якісь нові дії, бо треба напружуватись.В такі моменти мені допомагає одне (знову метафора з машиною, вибачте): пересісти з автомату на механіку і почати вручну перемикати передачі. Тобто видихнути, згадати, для чого я задумала собі те, куди йду, і знову завести машину (свій мозок) на тому перехресті, де він заглох.Втомитись і потребувати відпочинку — норм.Запаятись і повірити, що дарма взагалі все починала — стрьом.Аж тікток на тій хвилі всій записала, поки думки свіжі були.Тож можливо, якщо ви відчуваєте зараз щось схоже, не ведіться на цей self-саботаж. Ваш мозок просто хоче зекономити вам енергію, тож наша задача — придумати цікавий спосіб йти до своїх цілей і трошки намахати його.До речі, класний фільм дивились з Женьою вчора, де дівчина так втомилась від роботи і почала вести свій кулінарний блог. Я просто хотіла хороший і теплий фільм, але він виявився дуже relatable. Називається «Julie & Julia»💓🥣

А ще я зараз в своїй спортивній ері на повну!Спортом я з дитинства займаюсь, насправді, але нічим особливо. Мене просто всюди брали, бо я була проактивною (самоврядування, міс шкоди, спортивна команда — моя історія). Як виграла колись міс школи через гон і приколи — розкажу колись при нагоді, але зі спорту в шкільні роки я:- грала за школу у волейбол- їздила на область зі спортивного орієнтування- якийсь час слухала на легкій атлетиці «як з такими ногами не вміти стрибати в довжину»😂- на танці 5 років ходилаТрішки пізніше двічі бігала півмарафон, займалась кросфітом.В 23-24 році спорту було геть мало. Іноді ходила в інтеграл, пробувала теніс.І от під кінець 24-го спортивне життя зазнало нового поштовху. Я тепер хочу після кінезітерапії піти в Jungle gym (дуже там комʼюніті подобається), накупити всяких приколів для тенісу і жити своє щасливе життя.P.S. А Рома ще сміявся з мене, коли я постійно на секонді спортивну форму купувала, і казав «таке відчуття, що ти тільки те і робиш, що бігаєш… все кофти спортивні тягнеш»🤣🤣

Так цікаво було сьогодні після цієї історії з пані в діректі і звинуваченнями в шахрайстві.Було дуже багато позитивних реакцій, а ще — 3 коментарі про те, що це я нагрубіянила їй з порогу, тому так вийшло (1 з них від близької людини). Ну і точно ще хтось подумав, але не написав.І знаєте, це мене наштовхнуло на думку: наскільки часто в людей є відчуття, що свою цінність постійно треба доводити. Переконати, пояснити, чому моя ціна така і чому я «халосая дєвочька». А ще краще — дати знижку чи змінити умови, бо комусь дорого.У мене теж так було, але загуло (і слава богу).І ми з Оксаною на подкасті зачепити одну важливу тему: люди дуже часто більше бояться втратити, аніж недоотримати. Гроші, клієнтів, любов тощо. Втратити того, який вже є (хоч він може бути незадоволений, знецінюючий і з трьома копійками), а не не знайти класного, який відгукується цінностями, візією, продуктом і платить достойні гроші.Це ж про фокус. Куди дивимось, туди і йдемо.А ще про ризик.Забити хер чужу думку, не боятися стати тригером для інших і жити з повагою до себе, свого часу і ресурсу. Нехай це буде спрямоване на благе діло і розвиток🤞🏻

Може це прозвучить якось "неправильно", але я скасувала до кінця весни свої благодійні менторські консультації і думаю, що не продовжу їх після (тут подивимось)Бабуся моя точно би мене засудила. Сказала б "Альонка, всьо тібє дєньгі на умє, савсєм уже стала егаісткай" :))Але це знову ж питання цільових дій і відповіді собі на питання "як я можу робити більше і ефективніше?"От я сіла розбиратись, що в мене забирає час. Проєкти, де я зі звички, багато комунікацій з якихось питань, консультації за донат... І з цими консультаціями був крінж, бо бувало, що люди спершу дізнавались повну вартість у мене, а потім бронювали через платформу, де можна було забукати її хоч за 100 грн. Я багато роблю роботи або допомагаю безкоштовно, мені не шкода, але в цьому випадку я відчула, що САМА цей свій час не ціную.Я на це все подивилась і зрозуміла, що якби ті 4 години на місяць працювала, то профіту було б значно більше. А якби займалась своїми проєктами, то ще більше, ще й в довгостроковій перспективі.На противагу приклад з нашою благодійною лекцією з Лесиком і Інною (тут дяка Андрію за ініціативу). Ті самі умовні 4 години підготовки і лекції ⏤ 30к на Збройні Сили. До чого я? Не завжди мета "на благо" дійсно на це благо працює.І іноді краще відмовитись від зайвого, аби вивільнити простір для створення чогось більш цінного🤞🏻

Налаштувалась цього року активно працювати над своїми цілями. От місяць пройшов, а я вже попрацювала над таким👇🏻1. ІнвестуванняТут сходила на консультацію, відкрила рахунок в Revolut, ще маю відкрити брокерський рахунок, скласти приблизний бюджет на 2025 рік і підібрати фін цілі. Це думаємо з мамою піти до Оксани (тієї ж, в якої брати консультації) на курс, щоб зробити інвестиційну стратегію і почати інвестувати у фондовий ринок.2. ІспанськаТут я вирішила, що мені треба серйозніше зайнятися мовою. Бо звичку вчити іспанську я випрацювала, тепер треба реально вчити. Тому я вчора була на занятті в нової викладачки, спробувала як мені і буду змінювати підхід. Дуже хочу B1 до кінця року.3. СпортТут я себе дуже хвалю, бо я так ніколи не тренувалась, як зараз. 4-5 тренувань, слідкую за харчуванням і зараз ще хочу здати аналізи і піти на повторний консалт до нутриціолога, щоб подивитись, чи зникли дефіцити і відкоригувати харчування. Тут мені дуже допомогла минулого року книжка «Як старшати і не старіти», я передивилась своє ставлення здоровʼя і зараз це виводжу на дисципліні. Виявляється, не так це й погано. Ну не хочеться рано вставати, але все спокійно і потім втягуєшся.А ще почала вчитися монтувати відео (завтра буде 2-ге заняття) і подалась на Аспен, чекаю відповіді, чи пройду🤞🏻Як в вас справи з цілями і що РЕАЛЬНО хочеться зробити?Бо мені тако чесно хотілося б гуляти десь за кордоном, фоткати на плівку, пити каву і знімати про це silly lil videos. Почитати ще можна. Всьо👀

Принесу вам тему для обговорення і кілька своїх думок✍🏻От що ви скажете:«Це нормальне бажання схуднути, якщо ваша вага і так в нормі?»Я виросла на пабліках «40 кг», «Top modeling» і вічно мріяла бути худою. Хоча я й ніколи зайвої ваги не мала, але в мене структура тіла, де останнім йде живіт (де я й найбільше хотіла схуднути).Незважаючи на це, проблем з харчуванням я не маю, ніколи себе не обмежую і живу з коливаннями 4-5 кг стабільно (взимку набираю, влітку худну).І ось я задумалась, а наскільки це окей — худнути спеціально, аби мати якусь ✨вагу мрії✨?Або чи реально тільки залом і без дефіциту калорій досягти рельєфу тіла?Що цікаво і чому я про це думала:З нашого інфопростору може здаватися, що всі навколо люблять своє тіло, приймають його таким, як воно є і кенселять схуднення.Алк коли я робила ресьорч для апки в ніші Health & Fitness, то побачила цікаву закономірність:• люди, яким 40+, не соромляться бажання схуднути, тому обʼєднуються в групи та відкрито діляться результатами. Вони не мають конкретних цифр, мають розмиту ціль «виглядати краще»• gen z, які живуть з наративом «self love/self care» соромляться відкрито говорити про це (хіба що є додаткові чинники — зал, здоров’я), тому часто роблять це «на ничку». На відміну від перших, знають точні цифри — ідеальна вага, за скільки часу скільки кг мають скинути і тд.[це я знайшла якось канал з анкетами в Діскорді і аналізувала поведінку за віком, щоб знайти тези для реклами і тд]Тому мені цікаво, як у вас з цим справи? Чи дають про себе знати всі ці групи в вк, чи буває бажання схуднути і як ставитеся до цього?🍴

Знаєте це відчуття вкінці літа, коли скоро в школу і в тебе є чіткий і перевірений роками план — прийти в школу новою людиною. Новий стиль одягу, нова зачіска і, звісно, новий щоденник — головні атрибути перевтілення під назвою «Brand new person»💅Цей стан може порівнятись ще з поверненням з табору, коли маєш ідею фікс інтегрувати цей графік в свою рутину. Або коли вперше в підлітковому віці дивишся «LOL» («Лєто. Однокласнікі. Любовь» з Майлі Сайрус)От зараз відчуваю щось схоже — після поїздки буде ще майже тиждень відпустки, коли планую заїхати в Нововолинськ, провести рейд на наші секонди, щось зробити з волоссям (але не каре, для цього треба розходитись, а хлопця свого я люблю ахаха). І тоді піти в свій новий цикл.Я думала, чому я саме зараз так дивно почуваюсь. Знову ця «темна ніч», з якої потрібно обрати новий напрямок, куди навігувати…Бо взагалі мій рік більше орієнтований на природній цикл: починається навесні, коли потрібно саджати і засівати, далі влітку активно працювати над масштабуванням, а восени збирати врожай своєї роботи. А взимку хуї пінать відпочивати🤞🏻І минулого року мене крило якраз в грудні. А зараз це по ходу перед днем народженням, коли купа питань до себе, які треба СРОЧНО РІШАТЬ.Але головне, що я собі повторюю — ідеї приходять в пусту голову. Треба розвантажитись, відпочити і не бояться, що мене відкине з бігового треку, який несеться в моїй голові.Тому ваш (мій) рецепт:- море- подружки- плівка в відпустку- секонд в Нововолинську і кохве з Ромою- обніманія з хлопцем- перукарня (і стрижка під 1 гиги)