ГОЛОБУЦЬКИЙ

Полякова як лобістка "хороших русскіх": закономірний розвиток історії. Тепер вона вже Україну порівнює з концтабором, критикує ТЦК ("в суспільстві формується атмосфера страху", ніхто не заступається за затримуваних ухилянтів, "перехожі відвертаються, щоб самим не постраждати"). За її словами, "люди перетворюються на заляканих мишей, які сидять по норах і бояться висунути носа". Але всі ці жахіття вона вивела знов на тему захисту російськомовних, російськомовного контенту і симпатиків "хороших русскіх": мовляв, всі бояться не з тим сфотографуватись, не там заспівати, не так відреагувати. Це ознака, що хтось врешті згадав про погрози Полякової ще на початку 2019-го року? Тоді вона публічно підтримувала Зеленського і погрожувала власною політичною кар'єрою, можливо навіть створенням власної партії. Тільки щодо влади її позиція розвернулась на 180 буквально на очах. Як політтехнолог можу хіба позитивно оцінити такий хід. Адже амністія і квоти у владі всіх рівнів для старих проросійських сил були і залишаються однією з обов'язкових вимог Путіна. Так само експерти відзначали рухи в бік створення нових проросійських партій - більш чи менш "політичних". Але взяти за основу Олю Полякову в кокошніку, дати їй риторику "симпатичної правозахисниці" з позиції "чесного обурення простої людини, не політика"... Недовга бордова кампанія, запуск вірусних відео в ТікТок, Інсті і YouTube, зйомка пари мотивуючих кліпів... І от вже є непогане електоральне ядро і всі шанси як мінімум отримати невелику фракцію в парламенті. Дешево і сердито, як то кажуть. Інша справа, що ефективний політтехнологічний хід все одно буде небезпечним для національної безпеки і збереження суверенітету. Але то вже окрема історія.—Фото Полякової з Зеленським за травень 2019-го: тоді вона пишалась обіймами з майбутнім головою "концтабору".

Полякова вчора знов робила вигляд, що не розуміє суті невдоволення українців через її активне сприяння вибілюванню "хороших русскіх". До чого там були плачі за тяжкою долею Пугачової і Ґалкіна - хтозна. Але Полякова прямо твердить, що росіянам, які обрали Путіна (нагадаю, при владі він вже 26 років, за нього голосували не раз і не два) і платять податки, достатньо виїхати з Росії, щоб мати чисту совість. І українці не мають права в чомусь таких росіян звинувачувати та демонструвати невдоволення. Ну і само собою, Полякова "не ділить людей на хороших і поганих за національністю" - в сенсі, знов, як і у Верховній Раді, захищає "хороших русскіх". Легко і невимушено прокручує звичну маніпуляцію: як "хороший русскій" в Європі може бути гіршим від українського корупціонера у вишиванці в тій же Європі?! А всі росіяни - теж "люди", їх не можна обвинувачувати, бо українці більш винуваті... Полірнула ці одкровення Оля матюками, ще й натицяла факів крупним планом на камеру. І багато кого з українців навіть переконала, що не можна так з росіянами, що там взагалі більше хороших, не можна ненавидіти всіх - так тільки дурні роблять. Бо росіяни образяться. Полякова чимдалі активніше готує собі ґрунт для повернення на російську сцену.

"Квартал", Всього 18 років тому. 2008 рік, Путін винищує грузинів і окуповує понад 20% території Грузії. Для України тоді вже минуло 5 років від інциденту з Тузлою - першою репетицією чергової окупації наших теренів питомим ворогом. До окупації Донбасу й Криму лишалось 6 років. Проблема навіть не в тому, що ми бачимо чіткі наративи Кремля, коли збройний напад Росії і окупацію подають як щось позитивне і смішне. А Грузії і Україні так і треба - все одно ідіоти, неспроможні на самостійне життя і тим більше оборону свого суверенітету. Проблема в нас. "Квартал" просто ефективно виконував запит суспільства - нащо виходити на сцену з жартами, які ніхто не вважає смішними? Люди ж перестануть платити за несмішне. А кожен третій(!) українець тоді назвав агресором Грузію. Двоє з трьох (60,5%) вважали оборону Грузії "неправомірним застосуванням сили". І тільки один з чотирьох вважав агресором Росію. Дивіться. Уважно дивіться. На ці цифри, на сміх бидла, на акторів, на задоволений жирний писок комуніста Симоненка (якого так ніхто і не посадив і нічого не конфіскував). Отак закладався фундамент сьогоднішніх ракетних обстрілів і масових вбивств українців: "Путін вайна начінать, самальот лєтєть, я с ружьйом бєжать, бомба падать, я какать!..". Цікаво таке дивитись сьогодні під акомпанемент падіння бомб на Харків, Одесу, Суми, Херсон, Запоріжжя... Констатувати гірку іронію історії. До речі, ніхто і ніколи не чув вибачень від цих сотень тисяч (чи може й мільйонів) глядачів, які купували квитки і гиготінням підтверджували продюсерам - так, це дуже смішні жарти, молодці, давайте ще!

Польща. Президент Навроцький (ПіС) долучився до цілком прагматичних заяв інших польських діячів - в сенсі, хай українці воюють з лаптямі і гинуть, Польща їх в цьому підтримуватиме. Але все ж не втримався щодо "бандерівців" - мовляв, на теренах Польщі не буде червоно-чорних прапорів. —«Щодо України, пані та панове: так, Польща зацікавлена ​​в тому, щоб Україна та українські солдати якомога краще справлялися з пострадянською Російською Федерацією. Тримати їх якомога далі від Польщі. Це очевидно. Це стратегія польської держави. Нехай вбивають совєтів там, де вони напали - загалом нам, полякам, то не болить. У цьому плані вони завжди можуть розраховувати на нашу допомогу, бо де б не воювали з москалем, Польща допомагає, навіть якщо вона не бере безпосередньої участі у війні [аплодисменти аудиторії]. Таким є стратегічний інтерес Польщі. Але також стратегічним інтересом Польщі є те, щоб не майоріли у Варшаві і в Польщі бандерівські прапори! ...Ми будемо допомагати, але завжди, завжди, завжди, кажучи: Польща понад усе, поляки понад усе!».—От тільки територіальні претензії Кремля на цілу Польщу аж до кордону з Німеччиною офіційно артикульовані у "гарантіях безпеки" МЗС РФ у грудні 2021 року (повні апетити Путіна - на мапі з лекції професора стратегії та політики у Військово-морському коледжі США Сари Пейн). І підозрюю, ціла Польща сама шитиме червоно-чорні знамена, щойно брудний чобіт бурята чи чеченця перетне кордон і рушить до Варшави. Однак навряд Польща настільки загралась в популізм "антибандерівства" з подачі ФСБ (нічого такого - просто спокусились шляхом найменшого спротиву і готових гасел, які їм підсунув ворог через ЗМІ і соцмережі, але і без агентів впливу не обійшлось, звісно), щоб перегнути палицю і таки допустити питомого ворога впритул до свого кордону. Тобто, офіційна Варшава без варіантів і далі підтримуватиме Україну і ЗСУ - просто щоб тримати чимдалі від реалізації сценарій путінських завоювань "після Малоросії". Вони щодня бачать, як це - коли війна триває вже прямо на твоїх теренах і як це відбивається на економіці.Але, з іншого боку, Польща - це демократія. І польські політики цілком можуть з егоїстичних електоральних міркувань так розпалити громадські настрої, що вони зможуть серйозно тиснути вже на такі стратегічні речі як оборона на дальших підступах "оте "хай українці вбивають нашого ворога десь там"). Щоденні напади на українців і "людей з підозрілим акцентом" свідчать, що тенденція вже є і вона закріпилась. І що польські лідери робитимуть з тим, що самі ж створили?

Сьогодні на моєму каналі "Олексій Голобуцький" говоримо про прикру для влади, але очікувану соціологію, ситуацію з Федоровим і Залужним та часткові європерспективи: ✅ Нова соціологія: рейтинги розбили Банкову. Влада почала мочити Залужного й Федорова - чи поможе?✅ За 5 років війна стала нормою - тож і вибори норма, люди змінили думку.Свіжа соціологія від компанії «Соціс» демонструє зміну політичних та суспільних настроїв в Україні. За даними опитувань, у ймовірному другому турі президентських виборів Володимир Зеленський поступається чинним військовим та державним діячам. А в Євросоюзі обговорюють формат обмеженого членства для України через занепокоєння рівнем корупції.Якими будуть наслідки соціологічних зсувів для внутрішньої політики в умовах війни? Чи готова система до кардинальної трансформації та боротьби з корупційними нормами? Що насправді відбувається в ситуації з Федоровим?--Політтехнолог Олексій Голобуцький (понад 25 років в професії) про політику, життя, суспільство, події в світі і іноді про кіно. Працюю, щоб український сегмент YouTube зростав.https://youtu.be/QTuCvDLTosM

"Російський публіцист в еміграції" Владімір Пастухов вражений цензуруванням "Людини-Павука", щоб прибрати Монєточку. І знов лізе розповідати про "справжню позицію українців" і вчить нас жити. А заодно - відкрито насміхається з нашого болю, з того, що бійців, їхніх родичів, просто цивільних після обстрілів, після окупації люто тригерить язик. Мовляв, всі ці страждання українців - це все вигадки і чергові "почуття вірян". Йому краще знати, як насправді - він мешкає "в гущі української мігрантської маси". Пастухов спокійно і впевнено називає "дурнями" і тих українців, чиє життя і нерви знищив російський напад, і тих, хто намагається захистити те, що поки лишилось від наших нервів. А що? Він росіянин, йому не просто можна з нас насміхатись і принижувати - це його велика місія за правом народження. Вчергове маємо змогу переконатись: "хороші русскіє", навіть які народились на окупованих Москвою теренах України, все ж геть не розуміються на українській політиці, суспільних настроях, реакціях тощо. Однак вперто нав'язують свій погляд на Україну як єдино правильний. І цей погляд ніяк не відрізняється від путінського. Їм всім в принципі здається абсурдною така проста річ, що це наша внутрішня справа - як ставитись до окупанта і його язика та "культури", які закони приймати, що забороняти, а що підтримувати. Ні, вони вперто розповідатимуть, що насправді ми думаємо, як насправді ми до чогось ставимось і що ми маємо робити. Ну і, звісно, "колективна відповідальність за вбивства і війну всіх росіян неприйнятна". То святе для всіх "хороших русскіх". ==Найсмішніше, що от цей дев'ятий вал колективного обурення "високодуховної російської інтелігенції" (ну хоч петиції поки не підписували до ООН і Європарламенту) викликали нещасні 3 секунди з телевізора на задньому плані, а не якась концептуальна проблема.

Польща. Соціологи Центру дослідження міграції Варшавського університету твердять, що кожен другий український біженець хоче отримати польське громадянство (25% допускають це в майбутньому, а 26% вже активно займаються тим питанням). При тому 3,5% його вже отримали, 30% мають посвідку на мешкання, 20% перебувають в процесі її отримання. Загалом 64% біженців пов'язують з Польщею своє майбутнє в цілому. 73% планують своє перебування в Польщі як "тривале", 44% - "мінімум ще кілька років" (2022-го таких було 22%). Тільки 28% українських біженців категорично відкидають перспективу лишитись в Польщі. І трохи тільки сьогоднішніх ілюстрацій до цієї соціології. Ченстохов: 48-річна полька втулила кулаком в голову водієві-українцю з криками "Українська шмата, курва!", навіть дитина не змусила стримуватись. Причина: 35-річний водій відмовився зупинятись біля магазину, бо цього не було в замовленні (і отже, це не оплачувалось). Ґдиня: Літній (70-80 років) поляк з ціпком двічі вдарив українку по голові, коли вона розмовляла по телефону на вулиці. Жінку ушпиталено з травмою. Вчора я писав про напад поляка на українку з матюками і кулаками, позавчора - напад поляка на українця, перед тим про напад на білоруску через підозру, що українка, напад на українського юнака на вулиці, напад на українських дівчат...Скільки таких історій за сьогодні трапилось вам? Це вже явно більше, ніж "пара нападів щодня". Не знаю, чи лік вже йде на десятки інцидентів на добу. Як бачимо, українці вже міцно закріпились на позиції "людей другого сорту" для достатньо великої частки поляків. І це не тому, що вони біженці з хитким правовим статусом і споживанням соціалки. Отримання статусу громадянина тільки погіршить ситуацію. Але українці все ще не зважають на це.

Польща. Варшава. Знов товчуть за не той акцент. У центрі Варшави поляк вдарив білоруску, бо вирішив що вона українка. Спершу він вигукнув на її адресу образу, а потім, почувши її акцент, почав кричати: «Вали до України» і назвав її «російською шльондрою». Потім підбіг до неї і вдарив по обличчю.Білоруска викликала поліцію, але нападник зумів утекти. Постраждала подала заяву і передала правоохоронцям запис, на якому чітко видно обличчя чоловіка.Але досі вона не отримала жодної інформації про результати розслідування.==Скільки там було скарг українців на напади до перемоги Навроцького? У 2024 році було зареєстровано 267 таких заяв про напади на українців на ґрунті ненависті, у 2025-му – 275. А лише за перші шість місяців 2026-го, за даними Головного управління поліції Польщі, українці вже подали 180 заяв. Тобто, щодня по заяві. А інцидентів більшає. З такими тенденціями лік піде на тисячі на рік, а не на пару сотень. Схоже, з Польщі дійсно час тікати як мінімум українкам з дітьми. І які там спільні виробництва критично необхідної нам зброї і боєприпасів?! Бо от виробиться щось - а тоді поляки виставлять нам умови, щоб ми ту зброю і боєприпаси отримали. От такі часи настали... З іншого боку, це цілком закономірний для демократії і очікуваний розвиток подій. На певному етапі (який вже настав всюди) виборча демократія перетворюється на змагання популізму, а той, своєю чергою, на тлі культури моментальних інформаційних сплесків швидко переходить на хайп як основний інструмент взаємодії з виборцями. А тоді хайп заміняється хейтом з набором найбільш скандальних об'єктів для найбільш масової ненависті, щоб виборці згуртувались довкола того чи іншого ініціатора інформаційної хвилі. Це всюди так, повторюсь. Просто нам не пощастило, що цей етап збігся з Великою війною за виживання.

Чергова трагедія росіян "в Латвії знесли "родовий дім" Задорнова через чисту русофобію" вже розійшлась мережею. І її підхопив політик з "Русского союза Латвии" Андрейс Паґорс - досі депутат місцевої думи Єлґави (60-тисячне містечко в 30 км на північ від Ризької затоки і Юрмали), однак там якраз тривають вибори, тож він вирішив зачепити електорат не тільки ямами в асфальті, але й боротьбою з русофобією. Що цікаво, Паґорс спокійно повідомляє про поїздки до кураторів в Росію. Тобто, не соромиться і джерело озвучуваних тез вказувати. Тобто, от до такої міри в Латвії тяжка ситуація з агентурою ФСБ навіть в місцевій владі. А з пункту зору очікуваного нападу Росії це геть прикро. Але загалом логіка вражає: обурюватись тим, що Латвія не хоче навіть сліду лишати від лютого ненависника латишів і незалежної Латвії, не те що відкривати музей і приваблювати такий же контингент фанатів Задорнова. За логікою росіян, будь-ком слід бути вдячним за приниження і публічне презирство - бо ж дорогоцінний сам факт, що черговий імперець звернув свою увагу! З іншого боку, ситуація ідентична обуренню булґаколюбів України. Тільки тут вони все ж встигли і музеїв, і пам'ятників наклепати.

Туск на відкритті засідання уряду в настільки дивний спосіб висловився на тему нападів на українок (тільки на жінок), що фактично схвалив напади на всіх українців, тільки закликав переконуватись щоразу, що той, кого б'ють, не поляк. ==«Ми повинні вести рішучу війну проти насильства. Бандити, хулігани та ця патологія насильства набули сміливості та зухвалості, оскільки отримали політичний патронат». І в якості беззаперечного аргументу Туск утвердив, що нападники "поводяться як бандерівці": «Будь-хто, хто б'є українських жінок на вулиці, підтримує найгірший спосіб мислення про Польщу та підтримує прихильників Бандери».А головне, він технічно перевів проблему з побиття українських жінок (тобто, українських дітей, юнаків, чоловіків, старших людей бити можна?) на побиття поляків: "Я хочу наголосити, що громадяни Польщі також перебувають у зоні ризику. Ми спостерігаємо зростання насильства щодо польських чоловіків та жінок з боку поляків". Отже, загальний сенс заяви, по суті: "не бийте так одразу - спершу переконайтесь, що перед вами не поляк". Очевидно, Туск в такий спосіб намагався і зберегти реноме для Європи, і загравати з якраз отим радикальним електоратом. Обидві задачі провалено. Бо це українці і поляки з критичним мисленням почули схвалення "точно націленого насильства", а от радикали в заяві зауважили хіба недоречний пацифізм і наїзди на президента Качинського та лідерів найпопулярніших політичних сил. Тобто, Туск такими заявами і прирівнюванням нападників до "бандерівців" робить ситуацію ще гіршою. Виглядає так, ніби він справді не розуміє, що його декоративно-ліберальний голос нічого не важить для польських радикалів і націоналістів. На цій дивній спробі загравати з радикальним електоратом він і "Громадянська платформа" втрачають частку свого електорату, але точно не приростуть підтримкою радикальнішої частки суспільства. Плюс подачу технічно відбив речник президента Навроцького - просто обвинуватив прем'єра Туска і його однопартійця Кєрвіньського (міністра МВС) у профнепридатності: «Дональд Туск не в змозі забезпечити безпеку на польських вулицях, які ще кілька років тому не були свідками подібних інцидентів, нові акти агресії є вираженням безпорадності уряду та неефективності міністра Марціна Кєрвіньського».Ну і ясно, що такою завуальованою легітимізацію нападів ("переконайтесь, що битимете не поляка, і бажано не бити жінок - отже, дітей, старших людей і чоловіків можна") Туск ще ослабив впевненість українських біженців в Польщі у їхній безпеці та бажанні держави їх захистити. А також вчергове погіршив ставлення українців тут до Польщі і поляків.