Це не свято. Я переконаний, що кожному з нас є за що дякувати вчителям. Мені самому дуже повезло з ними. Думаю, набагато більше, ніж моїм учням зі мною 🙂 Вчора на заході Invest Board (святкуванні 7-річчя спільноти) зустрівся з студентами з першого свого випуску… майже 30 років тому. Це було дуже приємно і радісно. Але. Ми втрачаємо не тільки кількісно, а й якісно людський капітал. Пріоритетом для держави має бути якість освіти і громадянська просвіта. А не механістичне підняття зарплат вчителям. Зарплати вчителів мають бути в рази вищі — але саме задля того, щоб вчителями були ті, хто вчить мислити і вчитися, надихає, створює простори співдумання і співдії. А значить для самих вчителів мають бути створені умови де менше зайвої паперової роботи, де менше ієрархій, де менше «приписок» і змушення до зловживань. Вони мають думати не про виживання, а про власний розвиток, опанування нових технологій. І так, переважна більшість вчителів прагнуть цього, є людьми, справді закоханими в професію, відкритими і добрими до учнів. Я підтримую те, що прагне зробити команда Оксена Лісового. Надихаюся вчителями, які прагнуть творити нові простори для співпізнання.Захоплююсь Володимиром Співаковським, Володимиром Козленко, Володимиром Страшко і всіма, хто творять нові освітні простори. Але нам ще треба зробити дуже багато, щоб день вчителя став святом. Щоб не дивуватися невігластву і злу в коментарях в ФБ і в житті. Щоб не дивуватися розчаровано результатам соціологічним досліджень. Щоб з впевненістю дивитися в майбутнє країни, яка має вже не просто виживати, а зробити справжній прорив.