#читаю "Джулію". Джулія прекрасна. Я, звісно, читала "1984", коли його тільки що видали в СРСР, тобто на самому початку 90-х. Відтоді не відкривала і, звісно, пам'ятаю тільки саму суть і те, що постійно цитується — Великий брат, новомова, Війна це мир тощо. Як виявилося, так навіть краще, бо нема "порогу входження", я вже свого часу розібралася в цьому всесвіті і знаю, що там до чого, але сюжет не пам'ятаю і відповідно не знаю, що буде далі з Джулією. Авжеж, помітно, що це писано не в 20-х і не чоловіком — інший стиль і прийоми, більше психології і сексу, — а взагалі дивуюся, як вона наважилася таке писати, коли навколо скаче стільки ліваків, народжених після повного развалу комуністичної системи. От не далі як вчора чи позавчора читаю від чергового юного рожевощокого: якщо ви вважаєте комунізм злом, ви або раб капіталізму, або (чомусь) апологет Епштейна. Ну мати ж василева. І в коментах унилі радянськонароджені типу мене: sweet summer child, а йди ти в сраку. Почитай Орвелла. Також #читаю The Winds of War обожнюваного Германа Вука і починаю підозрювати, що, може, не всім вони так сподобаються, як мені 😁 Наприклад, ось та бісяча героїня дісталася таки до Польщі, сидить у містечку під Краковом, в повному захваті від тамтешньої рідні. Вранці її будить дядько Йосель чи як його там: вставай, Наташо (її справді звуть Наталі), сьогодні 1 вересня 1939 року. Кінець розділу. А далі? Далі йде гігантський розділ з вигаданої книжки німецького генерала, нібито перекладеної вигаданим американським адміралом — героєм книжки, яку ми читаємо. Передмова від адмірала про те, що генерал заповів книжку не друкувати до його смерті й написав все чесно, як думав, і тому це унікальна можливість зазирнути в те, про що і чим думала німецька армія на початок війни. І далі йдуть розділи з псевдокнижки про те, чому Гітлер не міг не напасти (я вам потім сфотографую цитати й перекладу, там дуже багато паралелей здогадуєтеся з чим). І я така: о! Так, я пам'ятаю цей розділ, це дуже цікаво! А нормальна людина така: ?