Щось воно зранку все на нас сьогодні. Але мене не розбудило, бо першими мене встигли розбудити коти 😁 Нездійсненна мрія поспати хоча б до шостої. Прочитала десь дві третини "Джулії". Моя думка про прекрасний переклад прекрасно написаної книжки не змінилася, але я досі не розумію, до чого все це веде. Тобто в процесі читання я згадала сюжет "1984", і нібито тут є лише одна, хоча суттєва, відмінність, але я поки що не бачу, чому це важливо і до якого висновку нас підводять. Ну побачимо сьогодні. У Winds of War оповідь повернулася до дурної Наталі та Польщі на початку вересня 1939. Цікаво, що і тут американці розмахують своїми паспортами у повній впевненості, що це магічна карта Get Out of Jail. А когутуваті поляки з німцями той паспорт хоба, і відібрали. І реальна історія з документалки, яку я вчора перекладала. Я перевірила, вона є в публічному доступі. Американський солдат Ірвін Стоврофф потрапив у полон в день висадки союзників в Нормандії (він був десантником, і його закинули в німецький тил). Він встиг викинути свій солдатський жетон, де було позначено, що він єврей. Але зовнішність у нього, як бачите, не однозначно семітська, але підозріла. І от допитує його німецький офіцер і каже: "Я знаю, що ти за один". Стоврофф приготувався помирати. А офіцер каже далі: "Ти з Буффало, вулиця така й така, а я з сусідньої вулиці, ти нам газети приносив. І я вчився з твоєю старшою сестрою". Офіцер, як виявилося, поїхав до війни до бабусі в Німеччині, ну і там і залишився. Я, каже, тобі допоможу. І допоміг: поставив у графі "релігія" знак питання. І Ірвін вижив. І все це чиста правда, підтверджена документами. Життя, як сказав Джо Пеші в одному з моїх улюблених фільмів, смішніше за гівно. Піду далі перекладати і варити сік.