#дочитала нарешті "Глибше за мертвих" Дебри Вебб. Почалася книжка хоч і стандартно, але трохи краще, ніж продовжилася і закінчилася. Як я вже писала, героїня, детективка (є підозра, що це героїня або персонажка якоїсь з решти 180 книжок Вебб, для якої вона вирішила зробити нову серію), їде до рідного задрипаного південного містечка, бо а) в Мемфісі в неї великі проблеми і от-от звільнять з роботи і б) у печері на ділянці Віриних батьків, де зараз живуть її молодші сестри (перечитала пост; сестри живуть на ділянці, а не в печері 😁), знайшли тіло її мачухи, яку вважали зниклою 20 чи щось таке років. Ну а оскільки вони з середульшою сестрою це тіло там і сховали свого часу (прибираю під спойлер, хоча це перший розділ і перші сторінки), то вона бігом летить додому. Далі починається слоубьорн — передісторія, перше кохання, яке (який) стало шерифом, якісь нескінченні друзі батьків і однокласники, батько з деменцією тощо. Втримати все це в голові бабі складно, а записувати лінь, тому за сюжетом стежила, заниваючи від нудьги. В кінці (буквально останні 150 сторінок з 500) стало трохи жвавіше, але почалася вже така казкова маячня і Химині кури, що я навіть температуру собі поміряла, але ні, вона була недостатньо висока, щоб пояснити такі виверти — все на совісті авторки! Переклад Дарини Березиної хороший, ніяких недоречно вжитих рідкісних або діалектних слів я не побачила (їй часто це закидають). А, і ще: те, що я час від часу забувала, кого там, власне, вбили — то таке, бо там і самі злочинці іноді забувають, що саме назлочинствували, і думають, наприклад: "а якщо оце й це скоїв такий-сякий, то...". Альо, це ти ж і скоїв лише 334 сторінки тому, забув?.. Словом, не те шоб дуже рекомендую :)