«Труба» у дренажній трубі, або Побачити Костянтинівку і помертиОрдинська наволоч продовжує марити Костянтинівкою. Воно й зрозуміло: місто є початком Краматорсько-Костянтинівської агломерації, захопленням якої кремлівський покидьок «хворіє» ще з 2014 року…Задля спроб досягнути цієї мети ворог не шкодує «гарматного м’яса» (на неозорих просторах недоімперії його таки трохи є – хоча, подейкують, перші ознаки «дефіциту» вже починають вимальовуватися).Щодня десятки й десятки орків одержують від своїх командирів безапеляційний наказ: просуватися в напрямку Костянтинівки, «залягти» в якомусь сховку і чекати на підкріплення. Власне, це і є їхня тактика просування малими піхотними групами, яку ще називають «просочуванням», або ж «інфільтрацією».Абсолютна більшість цих горе-штурмовиків безславно гине в полях на далеких підступах до міста, перетворюючись на їдло для здичавілих псів, а згодом – на добриво для ґрунту.Натомість двом оркам з цього відео таки вдалося зробити, здавалося б, неможливе!Вони таки пробралися до напівзруйнованого бліндажа на околицях Костянтинівки. Проте, звісно, були вистежені розвідниками 100 омбр……Далі за справу взялися вже дронарі «Сталевої Сотки». Керований ними FPV-дрон залетів прямісінько у той самий бліндаж. Окупантам пощастило вижити (ймовірно, встигли сховатися у підземному відгалуженні).Перелякані московити прожогом вискочили з бліндажа і кинулися навтьоки (лишивши зброю й рюкзаки з боєкомплектом та запасом консервованих помий, перепрошуємо – консервованих «щєй»!). Бігли з усіх сил (звісно, під пильним наглядом нашої аеророзвідки!) – аж ось перед ними омріяна стела «Костянтинівка». А під стелою – наскрізна дренажна труба!Не довго думаючи, перепуджені орки «пірнули» у ту трубу……А за хвилину дронарі 100 омбр залетіли туди FPV-дроном. Ефектний «ба-бах!» – і в армії країни-помилки ще «мінус два»!#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #19_ак #сухопутні_війська #зсу #костянтинівка #битва_за_костянтинівку
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Світло, яке не згасає навіть у темряві війни – так можна описати історію Світлани з позивним «Фотинія». Її ім’я символічне: воно означає світло, що горить у душі. І саме цим світлом вона щодня ділиться з іншими: військовими, цивільними, родинами тих, кого торкнулася війна.Світлана родом із селища Колки, що на Волині. Майже 30 років вона присвятила освіті, працюючи в місцевому центрі професійної освіти. За фахом жінка – технік-технолог із приготування їжі. У травні 2022 року Світлана приєдналася до лав Збройних Сил України. Втім, ще з перших днів повномасштабного вторгнення – активно займалася волонтерством. Свою службу вона розпочала кухарем у Луцькому батальйоні ТрО. «На той момент я була переконана, ситий солдат – це 50% успіху», – розповідає Світлана.Згодом «Фотинія» перейшла до групи цивільно-військового співробітництва. Там вона отримала офіцерське звання і новий напрямок діяльності – роботу на межі двох світів: військового і цивільного. Сьогодні вона – начальник секції цивільно-військового співробітництва мотопіхотного батальйону 100 омбр.Її робота – це не лише документи чи координація. Це перш за все люди. Підтримка побратимів. Допомога цивільному населенню. Супровід родин полонених, загиблих і зниклих безвісти. Піклування про військових, які проходять лікування.«Комунікація і професійні навички – це основа нашої роботи», – говорить Світлана. Найважчі моменти – це спілкування з родинами загиблих та зниклих безвісти. Це ті історії, які не можна забути і до яких неможливо звикнути.«Я пам’ятаю, як на Харківщині ми проводили примусову евакуацію… Пам’ятаю очі людей, які прощалися зі своїми домівками. Той біль, який неможливо передати словами», – пригадує жінка.Попри все, Світлана тримається. Її опора – сім’я і віра. Віра в те, що світло переможе темряву. «Я тут, аби мої діти не бачили того жаху війни, який окупанти принесли на нашу землю», – ділиться «Фотинія».Вона також розуміє: після війни роботи стане не менше. Українським військовим знадобиться серйозна психологічна підтримка. І вона готова бути серед тих, хто допомагатиме відновлювати не лише міста, а й людські душі.З нагоди професійного свята – дня фахівців цивільно-військового співробітництва, Світлана бажає колегам, щоб у їхній непростій роботі завжди знаходилося місце для сили, взаємопідтримки, людяності та світла.#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #мпб #19_ак #сухопутні_війська #зсу #цвс
Пів мільйона для «Сотки»: у Луцьку відбувся благодійний футбольний матч на підтримку 100 омбр26 квітня ветерани київського «Динамо» зустрілися на футбольному полі з командою «Там Там + зірки «Волині», аби зібрати 500 тисяч гривень на дрони для 100 бригади, яка тримає фронт на Костянтинівському напрямку.За регламентом поєдинок складався з трьох таймів по 30 хвилин кожен. Обидва колективи мали у своїх обоймах чимало досвідчених виконавців та тренерів як от Василь Сачко, Артем Федецький, Тарас Михалик, Олег Шелаєв, Віталій Лисицький, Всеволод Романенко, Олег Саленко, Олексій Михайличенко, Віктор Леоненко та Мирон Маркевич.Офіційна частина поєдинку розпочалася із хвилини мовчання за полеглими у російсько-українській війні.Опісля, до вітального слова були запрошені учасники та гості заходу, зокрема: керівник Там Таму Віктор Кульбачинський, голова Волинської обласної ради Григорій Недопад, виконувачка обов’язків міського голови Луцька Катерина Шкльода та пресофіцер 100 омбр Сергій Хомінський.Право виконати перший удар у матчі отримав Гіоргі Кірія на псевдо «Гурген» – ветеран «Сталевої Сотки», який долучився до війська у перші дні повномасштабного вторгнення та під час боїв на Покровському напрямку одержав важке поранення.Перший тайм подарував уболівальникам по одному забитому м’ячу у виконанні кожної з команд. У підсумку – 1:1 на табло після першої 30-ти хвилинки.У перерві серед уболівальників провели аукціон, на якому розіграли, зокрема, прапор 100 бригади з підписами воїнів, а також футболку півзахисника збірної України Руслана Маліновського.Другий та третій тайми запам’яталися глядачам «зливою» забитих м’ячів та морем позитивних емоцій. В результаті напруженої боротьби перемогу з рахунком 7:6 здобула команда «Там Там + зірки «Волині». Найрезультативнішим гравцем матчу став Артем Федецький, який зумів відзначитися хет-триком.Після фінального свистка кожен охочий мав змогу взяти автограф та зробити пам’ятне фото з легендами українського футболу.#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #19_ак #сухопутні_війська #зсу #гіпермаркет_там_там #благодійний_футбольний_матч #весна_на_100 #футбол
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Олег родом із Луцька. У цивільному житті він 14 років працював на аграрному підприємстві «Вілія», де зрозумів головне: будь-яка система тримається на людях.«В нас був великий колектив. Основа будь-якого підрозділу – це люди. І до кожної людини треба знайти підхід», – говорить він.Військовий шлях Олега почався ще у 1985 році. Він пройшов строкову службу у Львові, а згодом – військову підготовку, після якої отримав офіцерське звання.У 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення, Олег потрапив на службу до Волинського ТЦК та СП, звідки у 2024 році перевівся до «Сталевої Сотки». Сьогодні лучанин – офіцер штабу батальйону матеріального забезпечення 100 омбр. Його робота – це збір та обробка інформації, документообіг і координація процесів, від яких залежить ефективність логістики підрозділу.Батальйон, у якому служить наш герой, виконує ключові завдання забезпечення, а це означає постійну роботу з даними, людьми і ресурсами.«Я мав досвід роботи з документами і саме тому потрапив на службу до штабу», – згадує боєць.Сьогодні Олегу 58 років, але він продовжує тримати темп служби нарівні з молодшими побратимами. Його робота – це не передова у прямому розумінні, але саме тут формується основа стабільності підрозділу.Суттєво допомагають і сучасні технології. За словами військового, цифровізація змінила підхід до щоденних задач.«Додаток «Армія+» суттєво спростив роботу з документами. Підрозділи нашого батальйону знаходяться на чималій відстані один від одного, і раніше написання тих же рапортів вимагало чимало часу – зараз це займає лічені хвилини», – пояснює офіцер.Попри війну, Олег не втрачає зв’язку з мирним життям. Його вдома чекає велика родина, а сам він вже знає, що робитиме після Перемоги.«Після війни хочу повернутися на «Вілію»», – каже він.#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #бмз #19_ак #сухопутні_війська #зсу
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Роману 33 роки. У цивільному житті він був хірургом – працював у Ратнівськиій центральній районній лікарні, що на Волині.Тож коли приєднався до ЗСУ – проблем з вибором позивного не було. Сьогодні ж його «операційна» – це фронт, де рахунок іде не на години, а на секунди.«Я навчався в медичному виші, потім була інтернатура, робота в лікарні. Два роки практики – і я залишив медицину», – розповідає «Хірург».До повномасштабного вторгнення чоловік вісім місяців працював у Польщі.«26 лютого я повернувся до України, а вже 28 числа долучився до війська», – згадує він.Спочатку служив старшим бойовим медиком стрілецької роти у тоді ще 51 окремому батальйоні «Сотки». Разом із підрозділом брав участь у боях на Лиманському напрямку. Там і почався його новий, зовсім інший медичний досвід.Сьогодні Роман – начальник медичного пункту 1 механізованого батальйону 100 омбр. Його робота – це не лише допомога пораненим, а й підготовка бійців, участь у плануванні евакуаційних операцій та робота з документами.«У нашому підрозділі великий акцент робимо саме на медичній підготовці. Бо зараз кожен має вміти рятувати життя – не тільки медик», – пояснює «Хірург».Він говорить спокійно та виважено, але за цим спокоєм – жорстка реальність війни, яка змінюється разом із технологіями.«Зараз найпоширеніші травми – це наслідки роботи ворожих БпЛА. І подекуди ці поранення бувають вкрай важкі», – каже фахівець.Але найбільше змінилася не сама медицина – змінився підхід.«Евакуація зараз дуже ускладнилася. Ще кілька років тому, коли ми тільки заходили в Серебрянський ліс, могли за лічені години, а іноді навіть хвилини, на пікапі «підлетіти» прямо на позицію і забрати пораненого», – говорить медик.На Костянтинівському напрямку таке уявити неможливо.«З розвитком технологій ситуація кардинально змінилася. Для евакуації використовують наземні роботизовані комплекси або броньовану техніку. І це займає значно більше часу. В таких умовах поняття «Золотої години» залишилося лише в підручниках та формулярах. На полі бою воно зникло ще два роки тому», – розповідає Роман.Попри все, чоловік зізнається: сумує за своєю колишньою професією.«Мені не вистачає хірургічної практики», – говорить військовослужбовець.Але повернення до мирного життя поки що відкладається. Бо тут, на фронті, його досвід потрібен більше.Вдома на нього чекає велика родина. І це – одна з небагатьох речей, які зігрівають серце й душу.#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #1_мб #19_ак #сухопутні_війська #зсу #медицина #евакуація #позивний_хірург
Трійця відважних бійців мінометної батареї 3 механізованого батальйону 100 омбр!Станіслав на псевдо «Макс» родом з Володимирського району Волинської області. У цивільному житті працював оператором сільськогосподарської техніки (вправно кермував тракторами, комбайнами, навантажувачами!). До лав нашої бригади став у перші дні «повномасштабки» – 26 лютого 2022 року.Назар має позивний «Кокс» – він також волинянин. Жив у Луцькому районі, працював слюсарем-ремонтником на цукровому заводі. До лав ЗСУ став у лютому 2024-го, вже третій рік служить у «мінометці» 3 мехбату «Сталевої Сотки».А ось Володимир на псевдо «Чуб» з Житомирщини (до речі, славний чубисько у цього козарлюги справді є – просто він схований під загорнутою балаклавою!). У цивільному житті чоловік працював монтажником колій на залізниці. Свого часу брав участь в АТО, а в листопаді 2023-го знову став на захист України.«Макс», «Кокс» і «Чуб» – справжня гроза, яка наводить жах на полчища ординців, що вдерлися на терени Донеччини!#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #3_мб #мінометна_батарея #19_ак #сухопутні_війська #зсу
З нагоди Світлого Воскресіння Христового у підрозділах 100 омбр відбулися традиційні великодні заходи.Впродовж кількох днів військові капелани об’їжджали різні підрозділи «Сталевої Сотки». Бійці мали можливість долучитися до спільної молитви, а також освятити паски та крашанки.«Воскресіння Христове доводить, що смерть ніколи не зможе перемогти життя. Злу ніколи не вдасться здолати добро. А темрява, в підсумку, виявиться безсилою проти світла», – наголосив у своєму вітальному слові капелан 100 омбр, отець Володимир Труш.За бажання й відповідної попередньої підготовки, військовослужбовці бригади могли також сповідатися і причаститися.«Бог, який помер, воскрес – і Він дарує це воскресіння кожному, хто в Нього вірує. Тому сьогодні хай Господь дає нам силу продовжувати служити, продовжувати робити те, що маємо зробити. І пам’ятаймо: Бог нас завжди супроводжує і підтримує», – зазначив заступник начальника Служби військового капеланства ЗСУ, отець Ростислав Височан.#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #19_ак #сухопутні_війська #зсу #воскресіння_христове #великдень #служба_військового_капеланства
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Звичайний робочий день у ремонтній майстерні: десь гуркоче двигун, десь дзенькає метал – це означає, що техніка знову повертається до життя. Саме тут служить Дмитро на псевдо «Красний» – начальник ремонтної майстерні артилерійського озброєння взводу технічного забезпечення самохідного артилерійського дивізіону 100 омбр. До війська чоловік приєднався у 2021 році, тоді йому саме виповнилося 18. Своє рішення пов’язати життя з армією Дмитро називає цілком природним.«Хотів бути військовим. В мене по татовій лінії всі були військовими. Ще будучи школярем, я з новин дізнавався про перебіг подій у зоні АТО. Тоді вже розумів, що це стосується кожного з нас», – говорить він.Його робота – не на передовій у класичному розумінні, але без неї фронт не існував би. Ремонт, обслуговування, підтримання техніки у бойовому стані – це щоденна відповідальність, від якої залежать життя.«Якщо техніка не поїде – хтось не повернеться. Тому ми не маємо права на помилку», – каже він.У майстерні немає тиші – тут постійно щось скрегоче, обертається, нагрівається. Це місце, де залізо отримує другий шанс, а разом із ним – і ті, хто на ньому вирушає в бій.Дмитро працює швидко і зосереджено. У його рухах – впевненість людини, яка точно знає свою справу. Тут не буває випадкових рішень – кожен гвинт, кожна деталь має значення.«Наша задача – щоб техніка була в строю. Це наша лінія фронту», – додає він.Родом він із Вінниччини. Там на нього чекають найдорожчі люди: мама Тетяна Андріївна та дружина Надія. Саме вони, зізнається боєць, дають сили триматися і крокувати вперед.Телефони рекрутингового центру 100 омбр:06780481000931933673#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #артилерія #19_ак #сухопутні_війська #зсу #прості_люди_непроста_робота #захищаємо_своє #рекрутинг
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Андрій на псевдо «Ворон» проходить службу в 3 механізованому батальйоні 100 омбр. За плечима воїна чималий бойовий досвід: участь в АТО, бої на найважчих ділянках фронту російсько-української війни. На початку повномасштабного вторгнення Андрій був головним сержантом стрілецької роти батальйону Луцького району (або ж просто 50 окремого батальйону) тоді ще 100 обр ТрО. Навесні 2022 року окупанти намагалися взяти українську столиця в кільце та втілити в життя план «Кієв за трі дня». Аби зірвати ворожі плани щодо окупації Київської області перед Андрієм та його побратимами було поставлене завдання облаштувати оборонні рубежі на ділянці траси «Київ-Варшава».«Ми розмістилися в районі населених пунктів Поташня та Нова Буда. Нашим завданням було стримати можливий прорив ворога», – пригадує «Ворон». На момент виконання завдання підрозділ Андрія на 90 відсотків складався з учорашніх цивільних, які не мали найменшого уявлення про бойові дії. «Тоді всім було страшно. В нас були досвідчені бійці, які допомагали новобранцям, як фізично, так і морально. Кожен розумів, що з нами Бог і ми на своїй землі, яку повинні захистити від ворога», – розповідає головний сержант. На жаль під час оборонної операції підрозділ зазнав перших втрат: один боєць загинув, ще двоє зазнали поранень.Та попри все, завдання вдалося виконати. Окупанти не зуміли взяти Київ у кільце та прорватися в бік Житомирщини. «Ключовим фактором успіху під час виконання бойового завдання стали вмілі дії командування: зокрема, командира роти капітана Миколи Петровського. За його плечима на той момент був величезний бойовий досвід, який було використано під час планування операції», – пригадує «Ворон». Оборонна операція тривала до квітня 2022 року. Після чого, підрозділ повернувся на Волинь, де долучився до зведення оборонних рубежів на українсько-білоруському кордоні. Телефони рекрутингового центру 100 омбр:06780481000931933673#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #19_ак #сухопутні_війська #зсу #прості_люди_непроста_робота #захищаємо_своє #рекрутинг #оборона_києва
Дорогі бойові побратими та посестри! Щиро вітаю увесь особовий склад бригади з Днем 100 омбр!Два роки тому наша «Сталева Сотка» одержала статус механізованої бригади і увійшла до складу Сухопутних військ ЗСУ.Відтоді ми пройшли запеклі бої на Покровському, а згодом – на Торецькому напрямках. Нині ж – продовжуємо успішно стримувати ворога на підходах до Костянтинівки.Загалом ми уже четвертий рік перебуваємо на сході України. Ще в статусі бригади тероборони наші підрозділи героїчно билися на Бахмутському, Лиманському та Куп’янському напрямках.Перше ж бойове хрещення бійці «сотки» одержали на початку повномасштабного вторгнення на Київщині.Нині ми можемо впевнено говорити, що 100 омбр є однією із найбоєздатніших бригад Збройних Сил України. Нас щиро поважають побратими та посестри з інших підрозділів, і нас люто ненавидять вороги – адже ми їм добряче залили сала за шкуру!Так, нам дістаються найскладніші завдання, які ми виконуємо ціною неймовірної стійкості та мужності нашого особового складу.На жаль, ми зазнаємо болючих втрат. І сьогодні найперше згадуємо кожного і кожну, хто загинув, або зник безвісти на полі бою. Завдяки їхньому подвигу Україна вперто стоїть попри шалений тиск здичавілої орди.Я дякую кожному бійцю і кожній бійчині «Сталевої Сотки» за їхню щоденну титанічну працю. Ви неможливе робите можливим, щодня виборюючи для нашої держави надію на відродження та процвітання.Бажаю усьому особовому складу бригади здоров’я, сил та завзяття – адже поборотися з окупантами нам ще доведеться! А також бажаю найголовнішого –живими та з честю повернутися до своїх домівок, адже там на вас чекають понад усе!З Днем 100 омбр, дорога родино «Сталевої Сотки»!Тримаємо стрій – і все буде Україна!Командир 100 омбр, полковник Руслан Ткачук.
TGLIST.COM.UA
