Сталеві воїни «Сталевої Сотки»У цивільному житті лучанка Юлія закінчила факультет фізичної культури, спорту та здоров’я Волинського національного університету імені Лесі Українки.Дівчина працювала за здобутим у виші фахом: була фітнес-тренером, а за сумісництвом – ще й масажистом-реабілітологом.З початком повномасштабного вторгнення Юлія поринула у волонтерську діяльність. За два роки – влітку 2024-го – вирішила рухатися далі:– Зрозуміла, що потрібно щось змінювати. Волонтерства мені стало замало. Захотіла бути серед людей, які безпосередньо наближають таку бажану усіма нами Перемогу, – розповідає дівчина.Ставши до лав батальйону безпілотних систем 100 омбр, бійчиня освоїла фах оператора БпЛА.Щодо псевдо Юлія довго не вагалася: стала «Аказою» – це «топовий» персонаж з її улюбленого аніме.«Осідлавши» БпЛА, лучанка почала пильніше приглядатися до наземних роботизованих комплексів.– Якщо FPV-дрон може доставити 3 кг вантажу, то НРК – 150-300 кг! – з неабияким захопленням пояснює «Аказа».Хоча виконання поставлених командуванням завдань Юля воліє називати не «доставкою вантажу», а «виконанням місій». Адже наземний дрон везе на позиції життєво необхідні речі: боєприпаси, акумулятори, харчі, воду… У зворотньому ж напрямку не раз доводилося вивозити поранених. Траплялися й випадки евакуації тіл побратимів, які поклали життя за Україну. «Аказа» зізнається, що саме евакуаційні місії – найвідповідальніші. Бо добре усвідомлюєш ціну найменшої неточності…Водночас, дронарка «Сталевої Сотки» підкреслює, що її обов’язки не обмежуються керуванням наземним дроном:– Сьогодні ти за пультом. Завтра – механік. Позавтрому – помічник зварника. Також мусиш уміти паяти, «прошивати» тощо. Бо оператор НРК – це, насамперед, готовність до будь-якої робити, яка треба виконати тут і зараз…Тим часом на рідній Волині на відважну бійчиню 100 омбр чекає її родина: батьки Лариса Борисівна та Олександр Іванович, молодший брат Владислав, а також чотирилапий улюбленець – кіт Лунтік.#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #ббс #19_ак #сухопутні_війська #зсу #нрк #наземні_дрони #позивний_аказа
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Віктор на псевдо «Джавелін» – старший майстер ремонтної майстерні артилерійського озброєння взводу технічного забезпечення самохідного артилерійського дивізіону 100 омбр.Чоловік родом із Житомира. До війни працював меблярем, будував звичайне цивільне життя. Тепер його робота – повертати до строю техніку, без якої неможлива робота підрозділу.«У цивільному житті я робив меблі. Там теж треба точність і терпіння. Але тут ціна помилки зовсім інша», – говорить військовий.До ЗСУ Віктор долучився у березні 2022 року. Служив у десантно-штурмовій бригаді, пройшов бої на Київщині, Харківщині та Донеччині. Каже, найважчими були перші місяці повномасштабного вторгнення – постійна напруга, втрати й усвідомлення того, що війна прийшла у твій дім. «Тоді всі жили одним днем. Не було часу боятися чи думати про втому. Треба було просто робити свою роботу», – згадує «Джавелін».Свого часу військовий пішов у СЗЧ. Про це говорить без виправдань і без зайвих пояснень. «Був момент, коли морально стало дуже важко. Але я зрозумів: від себе не втечеш. Знайшов у собі сили повернутися до війська», – каже Віктор.До речі, про те, що наш герой пішов на війну, рідні свого часу дізналися не одразу.«Попервах вони навіть не знали, що я у війську. Не хотів хвилювати», – усміхається чоловік.Удома на нього чекають дружина Оксана та донька Анна. Саме вони, зізнається військовий, допомагають триматися навіть у найскладніші моменти.#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #садн #19_ак #сухопутні_війська #сзч #зсу #артилерія
Подейкують, що з околиць Нововолинська у хорошу погоду можна роздивитися Євросоюз, адже це волинське шахтарське місто стоїть на відстані лічених кілометрів від українсько-польського кордону……Натомість до лінії бойового зіткнення на Костянтинівському напрямку, де сумлінно виконують бойові завдання підрозділи 100 омбр, таки далеченько – понад 1200 км!Приємно, що фізично перебуваючи максимально далеко від фронту, жителі Нововолинської громади добре усвідомлюють справжню близькість війни і постійно підтримують нашу «Сталеву Сотку»!Ось і цього разу міський голова Нововолинська Борис Карпус та заступник міського голови Микола Пасевич привезли і передали у підрозділи нашої бригади вкрай потрібні на війні засоби. Йдеться про 20 далекобійних «15-дюймових» FPV-дронів на оптоволоконному керуванні (звісно, з котушкою оптоволокна до кожного!), наземну станцію керування та 40 акумуляторів.Щиро дякуємо землякам-волинянам за регулярну підтримку 100 омбр!Тримаємо стрій – і все буде Україна!#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #19_ак #сухопутні_війська #зсу #нововолинськ #нововолинська_громада
«Труба» у дренажній трубі, або Побачити Костянтинівку і помертиОрдинська наволоч продовжує марити Костянтинівкою. Воно й зрозуміло: місто є початком Краматорсько-Костянтинівської агломерації, захопленням якої кремлівський покидьок «хворіє» ще з 2014 року…Задля спроб досягнути цієї мети ворог не шкодує «гарматного м’яса» (на неозорих просторах недоімперії його таки трохи є – хоча, подейкують, перші ознаки «дефіциту» вже починають вимальовуватися).Щодня десятки й десятки орків одержують від своїх командирів безапеляційний наказ: просуватися в напрямку Костянтинівки, «залягти» в якомусь сховку і чекати на підкріплення. Власне, це і є їхня тактика просування малими піхотними групами, яку ще називають «просочуванням», або ж «інфільтрацією».Абсолютна більшість цих горе-штурмовиків безславно гине в полях на далеких підступах до міста, перетворюючись на їдло для здичавілих псів, а згодом – на добриво для ґрунту.Натомість двом оркам з цього відео таки вдалося зробити, здавалося б, неможливе!Вони таки пробралися до напівзруйнованого бліндажа на околицях Костянтинівки. Проте, звісно, були вистежені розвідниками 100 омбр……Далі за справу взялися вже дронарі «Сталевої Сотки». Керований ними FPV-дрон залетів прямісінько у той самий бліндаж. Окупантам пощастило вижити (ймовірно, встигли сховатися у підземному відгалуженні).Перелякані московити прожогом вискочили з бліндажа і кинулися навтьоки (лишивши зброю й рюкзаки з боєкомплектом та запасом консервованих помий, перепрошуємо – консервованих «щєй»!). Бігли з усіх сил (звісно, під пильним наглядом нашої аеророзвідки!) – аж ось перед ними омріяна стела «Костянтинівка». А під стелою – наскрізна дренажна труба!Не довго думаючи, перепуджені орки «пірнули» у ту трубу……А за хвилину дронарі 100 омбр залетіли туди FPV-дроном. Ефектний «ба-бах!» – і в армії країни-помилки ще «мінус два»!#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #19_ак #сухопутні_війська #зсу #костянтинівка #битва_за_костянтинівку
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Світло, яке не згасає навіть у темряві війни – так можна описати історію Світлани з позивним «Фотинія». Її ім’я символічне: воно означає світло, що горить у душі. І саме цим світлом вона щодня ділиться з іншими: військовими, цивільними, родинами тих, кого торкнулася війна.Світлана родом із селища Колки, що на Волині. Майже 30 років вона присвятила освіті, працюючи в місцевому центрі професійної освіти. За фахом жінка – технік-технолог із приготування їжі. У травні 2022 року Світлана приєдналася до лав Збройних Сил України. Втім, ще з перших днів повномасштабного вторгнення – активно займалася волонтерством. Свою службу вона розпочала кухарем у Луцькому батальйоні ТрО. «На той момент я була переконана, ситий солдат – це 50% успіху», – розповідає Світлана.Згодом «Фотинія» перейшла до групи цивільно-військового співробітництва. Там вона отримала офіцерське звання і новий напрямок діяльності – роботу на межі двох світів: військового і цивільного. Сьогодні вона – начальник секції цивільно-військового співробітництва мотопіхотного батальйону 100 омбр.Її робота – це не лише документи чи координація. Це перш за все люди. Підтримка побратимів. Допомога цивільному населенню. Супровід родин полонених, загиблих і зниклих безвісти. Піклування про військових, які проходять лікування.«Комунікація і професійні навички – це основа нашої роботи», – говорить Світлана. Найважчі моменти – це спілкування з родинами загиблих та зниклих безвісти. Це ті історії, які не можна забути і до яких неможливо звикнути.«Я пам’ятаю, як на Харківщині ми проводили примусову евакуацію… Пам’ятаю очі людей, які прощалися зі своїми домівками. Той біль, який неможливо передати словами», – пригадує жінка.Попри все, Світлана тримається. Її опора – сім’я і віра. Віра в те, що світло переможе темряву. «Я тут, аби мої діти не бачили того жаху війни, який окупанти принесли на нашу землю», – ділиться «Фотинія».Вона також розуміє: після війни роботи стане не менше. Українським військовим знадобиться серйозна психологічна підтримка. І вона готова бути серед тих, хто допомагатиме відновлювати не лише міста, а й людські душі.З нагоди професійного свята – дня фахівців цивільно-військового співробітництва, Світлана бажає колегам, щоб у їхній непростій роботі завжди знаходилося місце для сили, взаємопідтримки, людяності та світла.#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #мпб #19_ак #сухопутні_війська #зсу #цвс
Пів мільйона для «Сотки»: у Луцьку відбувся благодійний футбольний матч на підтримку 100 омбр26 квітня ветерани київського «Динамо» зустрілися на футбольному полі з командою «Там Там + зірки «Волині», аби зібрати 500 тисяч гривень на дрони для 100 бригади, яка тримає фронт на Костянтинівському напрямку.За регламентом поєдинок складався з трьох таймів по 30 хвилин кожен. Обидва колективи мали у своїх обоймах чимало досвідчених виконавців та тренерів як от Василь Сачко, Артем Федецький, Тарас Михалик, Олег Шелаєв, Віталій Лисицький, Всеволод Романенко, Олег Саленко, Олексій Михайличенко, Віктор Леоненко та Мирон Маркевич.Офіційна частина поєдинку розпочалася із хвилини мовчання за полеглими у російсько-українській війні.Опісля, до вітального слова були запрошені учасники та гості заходу, зокрема: керівник Там Таму Віктор Кульбачинський, голова Волинської обласної ради Григорій Недопад, виконувачка обов’язків міського голови Луцька Катерина Шкльода та пресофіцер 100 омбр Сергій Хомінський.Право виконати перший удар у матчі отримав Гіоргі Кірія на псевдо «Гурген» – ветеран «Сталевої Сотки», який долучився до війська у перші дні повномасштабного вторгнення та під час боїв на Покровському напрямку одержав важке поранення.Перший тайм подарував уболівальникам по одному забитому м’ячу у виконанні кожної з команд. У підсумку – 1:1 на табло після першої 30-ти хвилинки.У перерві серед уболівальників провели аукціон, на якому розіграли, зокрема, прапор 100 бригади з підписами воїнів, а також футболку півзахисника збірної України Руслана Маліновського.Другий та третій тайми запам’яталися глядачам «зливою» забитих м’ячів та морем позитивних емоцій. В результаті напруженої боротьби перемогу з рахунком 7:6 здобула команда «Там Там + зірки «Волині». Найрезультативнішим гравцем матчу став Артем Федецький, який зумів відзначитися хет-триком.Після фінального свистка кожен охочий мав змогу взяти автограф та зробити пам’ятне фото з легендами українського футболу.#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #19_ак #сухопутні_війська #зсу #гіпермаркет_там_там #благодійний_футбольний_матч #весна_на_100 #футбол
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Олег родом із Луцька. У цивільному житті він 14 років працював на аграрному підприємстві «Вілія», де зрозумів головне: будь-яка система тримається на людях.«В нас був великий колектив. Основа будь-якого підрозділу – це люди. І до кожної людини треба знайти підхід», – говорить він.Військовий шлях Олега почався ще у 1985 році. Він пройшов строкову службу у Львові, а згодом – військову підготовку, після якої отримав офіцерське звання.У 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення, Олег потрапив на службу до Волинського ТЦК та СП, звідки у 2024 році перевівся до «Сталевої Сотки». Сьогодні лучанин – офіцер штабу батальйону матеріального забезпечення 100 омбр. Його робота – це збір та обробка інформації, документообіг і координація процесів, від яких залежить ефективність логістики підрозділу.Батальйон, у якому служить наш герой, виконує ключові завдання забезпечення, а це означає постійну роботу з даними, людьми і ресурсами.«Я мав досвід роботи з документами і саме тому потрапив на службу до штабу», – згадує боєць.Сьогодні Олегу 58 років, але він продовжує тримати темп служби нарівні з молодшими побратимами. Його робота – це не передова у прямому розумінні, але саме тут формується основа стабільності підрозділу.Суттєво допомагають і сучасні технології. За словами військового, цифровізація змінила підхід до щоденних задач.«Додаток «Армія+» суттєво спростив роботу з документами. Підрозділи нашого батальйону знаходяться на чималій відстані один від одного, і раніше написання тих же рапортів вимагало чимало часу – зараз це займає лічені хвилини», – пояснює офіцер.Попри війну, Олег не втрачає зв’язку з мирним життям. Його вдома чекає велика родина, а сам він вже знає, що робитиме після Перемоги.«Після війни хочу повернутися на «Вілію»», – каже він.#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #бмз #19_ак #сухопутні_війська #зсу
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Роману 33 роки. У цивільному житті він був хірургом – працював у Ратнівськиій центральній районній лікарні, що на Волині.Тож коли приєднався до ЗСУ – проблем з вибором позивного не було. Сьогодні ж його «операційна» – це фронт, де рахунок іде не на години, а на секунди.«Я навчався в медичному виші, потім була інтернатура, робота в лікарні. Два роки практики – і я залишив медицину», – розповідає «Хірург».До повномасштабного вторгнення чоловік вісім місяців працював у Польщі.«26 лютого я повернувся до України, а вже 28 числа долучився до війська», – згадує він.Спочатку служив старшим бойовим медиком стрілецької роти у тоді ще 51 окремому батальйоні «Сотки». Разом із підрозділом брав участь у боях на Лиманському напрямку. Там і почався його новий, зовсім інший медичний досвід.Сьогодні Роман – начальник медичного пункту 1 механізованого батальйону 100 омбр. Його робота – це не лише допомога пораненим, а й підготовка бійців, участь у плануванні евакуаційних операцій та робота з документами.«У нашому підрозділі великий акцент робимо саме на медичній підготовці. Бо зараз кожен має вміти рятувати життя – не тільки медик», – пояснює «Хірург».Він говорить спокійно та виважено, але за цим спокоєм – жорстка реальність війни, яка змінюється разом із технологіями.«Зараз найпоширеніші травми – це наслідки роботи ворожих БпЛА. І подекуди ці поранення бувають вкрай важкі», – каже фахівець.Але найбільше змінилася не сама медицина – змінився підхід.«Евакуація зараз дуже ускладнилася. Ще кілька років тому, коли ми тільки заходили в Серебрянський ліс, могли за лічені години, а іноді навіть хвилини, на пікапі «підлетіти» прямо на позицію і забрати пораненого», – говорить медик.На Костянтинівському напрямку таке уявити неможливо.«З розвитком технологій ситуація кардинально змінилася. Для евакуації використовують наземні роботизовані комплекси або броньовану техніку. І це займає значно більше часу. В таких умовах поняття «Золотої години» залишилося лише в підручниках та формулярах. На полі бою воно зникло ще два роки тому», – розповідає Роман.Попри все, чоловік зізнається: сумує за своєю колишньою професією.«Мені не вистачає хірургічної практики», – говорить військовослужбовець.Але повернення до мирного життя поки що відкладається. Бо тут, на фронті, його досвід потрібен більше.Вдома на нього чекає велика родина. І це – одна з небагатьох речей, які зігрівають серце й душу.#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #1_мб #19_ак #сухопутні_війська #зсу #медицина #евакуація #позивний_хірург
Трійця відважних бійців мінометної батареї 3 механізованого батальйону 100 омбр!Станіслав на псевдо «Макс» родом з Володимирського району Волинської області. У цивільному житті працював оператором сільськогосподарської техніки (вправно кермував тракторами, комбайнами, навантажувачами!). До лав нашої бригади став у перші дні «повномасштабки» – 26 лютого 2022 року.Назар має позивний «Кокс» – він також волинянин. Жив у Луцькому районі, працював слюсарем-ремонтником на цукровому заводі. До лав ЗСУ став у лютому 2024-го, вже третій рік служить у «мінометці» 3 мехбату «Сталевої Сотки».А ось Володимир на псевдо «Чуб» з Житомирщини (до речі, славний чубисько у цього козарлюги справді є – просто він схований під загорнутою балаклавою!). У цивільному житті чоловік працював монтажником колій на залізниці. Свого часу брав участь в АТО, а в листопаді 2023-го знову став на захист України.«Макс», «Кокс» і «Чуб» – справжня гроза, яка наводить жах на полчища ординців, що вдерлися на терени Донеччини!#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #3_мб #мінометна_батарея #19_ак #сухопутні_війська #зсу
З нагоди Світлого Воскресіння Христового у підрозділах 100 омбр відбулися традиційні великодні заходи.Впродовж кількох днів військові капелани об’їжджали різні підрозділи «Сталевої Сотки». Бійці мали можливість долучитися до спільної молитви, а також освятити паски та крашанки.«Воскресіння Христове доводить, що смерть ніколи не зможе перемогти життя. Злу ніколи не вдасться здолати добро. А темрява, в підсумку, виявиться безсилою проти світла», – наголосив у своєму вітальному слові капелан 100 омбр, отець Володимир Труш.За бажання й відповідної попередньої підготовки, військовослужбовці бригади могли також сповідатися і причаститися.«Бог, який помер, воскрес – і Він дарує це воскресіння кожному, хто в Нього вірує. Тому сьогодні хай Господь дає нам силу продовжувати служити, продовжувати робити те, що маємо зробити. І пам’ятаймо: Бог нас завжди супроводжує і підтримує», – зазначив заступник начальника Служби військового капеланства ЗСУ, отець Ростислав Височан.#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #19_ак #сухопутні_війська #зсу #воскресіння_христове #великдень #служба_військового_капеланства
TGLIST.COM.UA
