Оперативна ситуація по області станом на ранок 21 березня.Покровський район. У Чернігівці Добропільської громади поранено людину.Краматорський район. У Дробишевому Лиманської громади 3 людини загинули і 1 поранена, пошкоджено авто. У Маяках Святогірської громади пошкоджено будинок. У Миколаївці поранено 5 людей, пошкоджено 4 багатоповерхівки, адмінбудівлю, СТО, лінію електропередач і газогін; у Райгородку поранено людину. У Слов'янську пошкоджено адмінбудівлю, кав'ярню, офісне приміщення і 3 склади. У Краматорську обстріляно інфраструктуру. У Староварварівці Олександрівської громади пошкоджено приватний будинок і лінію електропередач, зруйновано господарчу будівлю. У Дружківці поранено людину, пошкоджено багатоповерхівку, приватний будинок і авто; в Олексієво-Дружківці 2 людини загинули і 4 поранені. У Костянтинівці поранено людину, пошкоджено приватний будинок.Всього за добу росіяни 25 разів обстріляли населені пункти Донеччини. З лінії фронту евакуйовано 582 людини, у тому числі 72 дитини.
Підписав наказ про проведення примусової евакуації дітей з окремих районів Слов’янська, найбільш уразливих для ворожих обстрілів.Йдеться про: вулиці В’ячеслава Чорновола, Миронівська, Карпатська, Шахтарська, Орденоносців, Лисичанська, Попова, Нарвська, Ростовська, Таганрозька, Пирогова, Степна, Селезнівська, Широка, Великодня, Селянська, Лівобережна, Вербова, Макіївська, А.Солов’яненка, Г.Тимофєєва, Курортна, Січова, Молдавська, Енергетиків, Подольська, Азовська, Б.Грінченка, Подільська; в’їзди В’ячеслава Чорновола, Криничний; провулки Миронівський, Карпатський, Шахтарський, Бурштиновий, Г.Тимофєєва, Райгородський, Лівобережний, Широкий, А.Солов’яненка, Селянський.Наказ передано на погодження до Координаційного штабу з проведення евакуаційних заходів та ефективного реагування на масове переміщення населення, утвореного Кабінетом Міністрів України.Зберегти життя — найважливіше. Тим паче — життя і здоров’я дітей, які не здатні самостійно ухвалювати рішення і виїжджати.Бережіть себе і своїх близьких!
Про соціальний захист населення, програми підтримки переселенців та розвиток міжнародного територіального співробітництва Донеччини говорили сьогодні на розширеній нараді з профільними підрозділами ОДА та керівниками військових адміністрацій. Підбили підсумки програми «Пліч-о-пліч: згуртовані громади». Вона вже довела свою ефективність у зміцненні взаємодії між громадами та підтримці людей, які цього найбільше потребують. Окремо обговорили актуальні виклики у сфері зовнішніх відносин, а саме міжнародної та міжтериторіальної співпраці для посилення спроможності наших громад та допомоги жителям області.Заслухав доповіді керівників Краматорської, Маріупольської та Покровської МВА. Йшлося про найкращі практики реалізації програм підтримки населення на місцях та ВПО, а також можливості масштабування на інші громади. Надав доручення керівникам профільних підрозділів ОДА та місцевих ВА діяти системно, швидко реагувати на виклики та забезпечувати максимальну доступність соціальних послуг.Працюємо далі.
Шевченка важко цитувати.Важко вирвати окремий рядок і перетворити його на мем, бо його рядки не живуть окремо — вони глибоко зав'язані одне на одне і формою, і змістом.Його афоризми — це не поодинокі рядки, а вірші у свої цілості; і коли потягнути за один рядок, то доведеться тягнути і сусідній, і сусідній з ним — і так до останнього.Все те, що можна урвати похапцем, вже давно урване і мільйон разів пережоване. І від того, що ми щороку повторюємо одні й ті самі уривки, знайомі ще зі школи, може скластися враження, що Шевченко і не здатен запоронувати нічого свіжого.Але це фундаментальна помилка.Не просто так він став для українців тим, ким став.Візьміть свій примірник «Кобзаря» (він же є у вас, чи не так?), відкрийте на будь-якій сторінці. І прочитайте.Опануйте цей рваний ритм, покрутіть на язиці ці роз'ярмлені слова, відчуйте, якою химерною конструкцією вибудовуються рими, що на перший погляд здаються простими.Поверніться на мить до витоків сучасної України — і України стане трохи більше.
97% жителів Добропільської громади виїхали через війну. Але 3% залишаються — під постійною загрозою обстрілів.Зараз у громаді 1240 людей, із них 950 — у самому Добропіллі. Переважно це літні люди, які не наважилися або не змогли залишити дім.Місто живе настільки, наскільки це можливо. Працюють комунальні служби, відкриті 2 крамниці, регулярно привозять гуманітарну допомогу та ліки. Місцева влада разом із волонтерами щодня підтримує тих, хто залишився.Екіпажі «Білих янголів» щодня вивозять людей до транзитних центрів, де вони отримують допомогу і можуть обрати варіанти розселення.Громада підтримує і тих, хто виїхав. Уже працюють 5 центрів допомоги — у Дніпрі, Кам’янському, Шептицькому, Києві та Павлограді. Готується відкриття центру в Одесі.У Дніпрі придбали будівлю для соціального житла. Такі проєкти, у партнерстві з громадами і благодійниками, планують втілити і в інших містах — щоб люди могли зберегти єдність навіть після вимушеної евакуації.Як сьогодні живе громада — дивіться у відео.
Про гуманітарно-безпекову ситуацію на Донеччині, стан евакуації та першочергові потреби області говорили на зустрічі з делегацією Конгресу та Сенату США організованої Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців.Поінформував партнерів про масштаби руйнувань енергетичної та комунальної інфраструктури, потребу в генеруючому обладнанні, трансформаторах, паливі для критично важливих об’єктів і пунктів незламності.Мав можливість подякувати представникам сенатора від штату Коннектикут Кріса Мерфі та консресвумен Рози ДеЛауро за сприяння у налагодженні побратимських відносин та безпосередній допомозі громадам області.Окремо зупинилися на підготовці до наступної зими та забезпеченні стабільної роботи лікарень і систем життєзабезпечення.Дякую представникам обох партій, що представляють законодавчу владу США, за підтримку України.А також глибоко вдячний УВКБ ООН за системну та послідовну гуманітарну роботу.Донеччина потребує посиленої міжнародної підтримки, щоб зберегти життя людей і вистояти.
Обговорили плани ЮНІСЕФ у Донецькій області на 2026 рік.Це було головною темою зустрічі з Муніром Мамедзаде — головою Представництва ЮНІСЕФ в Україні. У 2025 році ЮНІСЕФ спрямував понад 14 мільйонів доларів у відновлення водопостачання, роботу критичної інфраструктури, грошову допомогу родинам із дітьми, підтримку евакуйованих та розвиток послуг із ментального здоров’я. Це — вода для сотень тисяч людей, допомога тисячам сімей у прифронтових громадах, робота дитячих хабів і мобільних бригад з індивідуальної підтримки сімей.Окремо проговорили наші поточні пріоритети: енергетична стійкість, підготовка до можливих блекаутів, підтримка ВПО, забезпечення пунктів незламності та базові потреби людей у зимовий період.Пан Мунір повідомив, що на цей рік ЮНІСЕФ запланував виділити 11,8 млн доларів на потреби Донеччини, у тому числі — 2,5 на проходження зими.Дякую ЮНІСЕФ за турботу — ми цінуємо солідарність наших партнерів.Працюємо разом, щоб навіть у найскладніших умовах люди мали воду, тепло й підтримку.
Солдат Сергій Митько на псевдо «Мітяй» загинув 8 червня 2024 року біля Очеретиного Покровського району. Йому був 51 рік. Стримуючи атаку ворожих дронів, він отримав смертельні осколкові поранення.Сергій народився у Краматорську, закінчив школу №35 та ПТУ №47. Був майстром на всі руки, працював будівельником за кордоном. Коли повертався додому, весь час віддавав родині. Любив друзів, кіно, фантастику й детективи.25 лютого 2022 року добровільно став до лав ЗСУ. Служив у 109-й окремій бригаді ТрО, був стрільцем-помічником гранатометника 106-го батальйону. Воював на Харківщині, Луганщині та Донеччині, брав участь у звільненні Лимана, у боях на напрямку Кремінна–Сватове. Після поранення восени 2022-го повернувся в стрій. Мав відзнаки «Ветеран війни» та «Незламним героям російсько-української війни».«Мій старший брат. Мій захисник з народження… Нестерпний біль до кінця життя», — каже сестра.Вдома на нього чекали дружина, дві доньки, онука, батьки, сестра.О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання.
Життя 63-річної Зої Шевченко відібрав російський авіаудар по селищу Ярова 9 вересня 2025 року. Тяжко поранену жінку доправили до лікарні Слов’янська, де вона померла наступного дня.Зоя народилася в Олександрівці Краматорського району, після одруження жила в Яровій. Працювала на Ізюмському оптико-механічному заводі, згодом була соціальною працівницею. Жила сама: чоловік помер, діти мали власні родини.На початку вересня 2025 року Зоя вже готувалася до евакуації, але зволікала — доглядала тварин, покинутих господарями, і допомагала своїм підопічним. 9 вересня вона прийшла до центру Ярової, щоб отримати пенсію і рознести її людям. Саме тоді російські війська вдарили по селищу КАБами.Донька разом із чоловіком знайшли Зою серед поранених. Вона була при тямі, але у важкому стані. Попри допомогу лікарів, жінка померла вночі.«Мама була дуже доброю, світлою людиною. Вона допомагала людям і тваринам, вірила в перемогу і дуже любила Україну», – згадує донька Юлія.О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання.
Молодший сержант Андрій Коломбет загинув 30 березня 2022 року під час бойового завдання на Донеччині. Він отримав смертельне осколкове поранення голови. Захисникові було 45 років.Андрій народився у селищі Північне Бахмутського району. Навчався у школі №3, закінчив Дзержинський гірничий технікум, відслужив строкову службу. Працював шахтарем у Торецьку, згодом — моряком-мотористом, ходив у закордонні рейси. Був різнобічною людиною: займався спортом, багато читав, гарно малював, самостійно вивчив англійську, професійно займався фарбуванням авто.Після початку війни на Донбасі повернувся працювати шахтарем, щоб бути ближче до родини. Проходив військові навчання, зокрема на Яворівському полігоні. 24 лютого 2022 року долучився до лав 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, був навідником.«Мій тато — моя гордість, приклад справжнього чоловіка. Добрий, чесний і надійний», — розповіла донька Ірина.У нього залишилися дружина, донька і батьки.9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання.
TGLIST.COM.UA
