US Politics

В до внутрішніх справ. Більш того, локальних внутрішніх справ.Є в Нью-Йорку мер Ерік Адамс. Темношкірий колишній коп (чи щось таке). Поміркованих поглядів. Звісно ж демократ.Ідеальний типаж для великого міста в сучасних умовах, коли питання міграції і злочинності турбує поміркованого виборця. Навіть не республіканців.Його обрання 3 роки тому було успіхом для Демпартії і потенційною моделлю для успішного кандидата на майбутніх виборах. Проте не склалось.Але і у мера Адамса справи пішли не дуже. В вересні йому висунули ряд серйозних звинувачень, повʼязаних з хабарями і корупцією. Світить реальний термін. Пізніше восени мер Адамс дещо зблизився в поглядах з Трампом. Зокрема в питаннях іміграціі і депортації. Навіть відвідав президента у Флориді ще до інавгурації.І от тепер генпрокуратура Трампа вирішила зняти звинувачення. При тому наскільки я розумію, вони навіть не пояснюють це тим, що звинувачення не обґрунтовані. Просто мер та його позиція важливі для реалізації політики Білого дому в питаннях депортації нелегалів. Ряд посадових осіб в прокуратурі Нью Йорку подали у відставку, не бажаючи брати участь в такому прикриванні злочинів мера Адамса. Але прокуратуру вцілому це не спинило. Вибори мера Нью Йорку відбудуться цієї осені. І зовсім не ясно хто братиме в них участь. Чи балотуватиметься мер Адамс? Якщо так, то від якої партії? В Демпартії у нього однозначно будуть конкуренти на праймеріз, один з яких ймовірно колишній губернатор штату Ендрю Куомо (сам не без гріхів і скандалів).Нью Цорк важливий для Трампа. Не дарма він приділив йому багато уваги під час кампанії і закінчив її скандальним раллі в Медісон Сквер Гарден. Великою мірою саме Нью Йорк приніс Трампу перемогу в popular vote, що додало його президентському мандату потужності (ТМ), з якої опозиція не може впоратись.Мати мера-союзника було б великим успіхом для адміністрації та президентського спадку Трампа. Свого часу близьке партнерство президента Франкліна Рузвальта і мера Нью Йорку Ла Ґуардії допомогло реалізувати Новий Курс «на місцях», великою мірою сформувавши позитивний образ змін, запроваджених ФДР.

На фоні неочікуваних і непередбвчуваних заяв нового президента США виникає багато запитань щодо майбутнього. І одним з них є питання лідерства. Хто візьме на себе відповідальність за вирішення глобальних проблем? Починаючи від все зростаючої кількості конфліктів, неоднозначної економічної ситуації в різних частинах Світу і закінчуючи провокативною темою зміни клімату, що проявляється через аномальну погоду та численні природні лиха. ЄС опиняється на роздоріжжі. Союз як частина колективного Заходу особливо потерпає через відокремлення США від загальної системи. Його вплив зменшується. Необхідні радикальні кроки, які нехарактерні для передбачуваної і прописаної структури Союзу.Так, виступаючи в Давосі президент Єврокомісії пані фон дер Ляєн запевнила, що Союз залишитьмя відкритим для третіх країн які будуть бажати співпрацювати. І особливо щодо співпраці з Китаєм, яку пані Урсула навіть закликала розширювати та поглиблювати. Єврокомісія зі своєї високої вежі розглядає Союз зі стратегічної точки зору. Однак, чи є розуміння в інших інституцій ЄС цієї точки зору? Особливо в Євроради та Раді ЄС – інституцій які діють від імені країн-членів і мають менше згоди щодо майбутнього. Саме під заголовком – час для лідерства вийшов звіт аналітично-дослідницької групи Ради ЄС.Отже, які виклики і які рішення пропонує Рада ЄС.🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Соціальні мережі — поле битви між США та ЄС Голова комітету Палати з питань судочинства і відомий трампіст-консерватор Джим Джордан написав листа віцепрезиденту Європейської комісії з питань технологічного суверенітету, безпеки та демократії Хенні Віркуннен з приводу так званого DSA — Акту про цифрові послуги ЄС.Запроваджений в 2022 році він покликаний регулювати контент в соцмережах. Враховуючи прецеденти з впливом на вибори, а також з поведінкою окремих власників відповідних платформ, США не дуже задоволені такими регулюваннями.Власне, у ЄС уже є претензії і до Х, і до Мета. І це загрожує серйозними штрафами цим компаніям і навіть блокуванням роботи.Джим Джордан, що вирішив взяти на себе ключову роль в питанні адвокатів американських соцмереж в своєму листі переймається, що цей Акт (що діє в ЄС) порушує першу поправку до конституції (США!). Американці загалом схильні думати, що свобода слова — їхній винахід і ніде більше в світі його нема (де ви ще бачили Білль про права?…).Хоча, звісно, американцям є про що хвилюватись. ЄС навчився користуватись силою свого величезного ринку, що породило так званий Брюссельський ефект: регулювання, запровадженні в ЄС врешті застосовуються в більшості світу, бо виробник не може ігнорувати європейський ринок.Битва навколо DSA і американських (тік-ток невдовзі теж маж стати частково американським) соцмереж буде ключовим індикатором сили американської адміністрації і ЄК. Та і стосунків США і ЄС загалом.

Різкі рухи нової адміністрації Трампа - констатація пошуку ролі США у новому Світі, більш жорсткому, недружньому і зорієнтованому на конкуренцію. Те, що США тепер переходять до «кризових рішень» в значній мірі демонструє їхнє власне визнання провалу тієї глобальної логіки, яку самі ж США планували зацементувати у Світі протягом другої половини ХХ століття. Помалу вона обсипалася із політичними наслідками війни в Іраку, наростанням внутрішніх протиріч у США, зростанням економічних потужностей Китаю та агресивності РФ, що відкрито відмовилась від політики у логіці глобальної співпраці. Для Європи такі сигнали навряд чи є новими, адже фактичний крах глобальної системи означає проблеми для усього проекту Модерну. Раніше зазнав провалу його марксистський варіант у вигляді СРСР, а також своєрідна тоталітарна інтерпретація Модерну у вигляді нацизму. Криза Модерну - це криза старих моделей розвитку, криза наростання глобалізації і ідей політичної модернізації на експорт. Світ дійсно виявився складнішим, ніж могло здатися професорам з Чікаго 1960-70-х, які працювали над формуванням плану дій для країн, що розвиваються. Європа - річ, вкорінена глибше, ніж Модерн. І ця опція додає нам оптимізму. Пережити адаптацію до нових умов - реально, і більше того: тепер це навіть необхідно.🇪🇺Підписатися на 12 зірок

Інститут Європейського університету опублікував велике дослідження – Глобальні ризики, що стоять перед ЄС. В якому провів опитування провідних політичних експертів ЄС щодо ймовірності та очікуваного впливу 30 визначених ризиків.Найбільшою загрозою для ЄС в 2025 році експерти назвали припинення вогню в Україні на вигідних для РФ умовах. Крім цього ще 6 ризиків описують російську агресивну поведінку як загрозу інтересам ЄС. Грузія, яка отримала проросійський уряд та Молдова, яка знаходиться в зоні ризику також сильно турбують експертів.Другим небезпечним чинником є ізоляціонізм США. Відмова США від гарантій безпеки союзникам є небезпекою для ЄС на рівні з застосуванням РФ ядерної зброї, однак експерти мають сумнів щодо такого сценарію.З іншого боку використання РФ ядерної зброї – найнебезпечніший та одночасно найменш ймовірний ризик для ЄС. Більш ймовірним є конфлікт РФ з НАТО.📌 Конфлікт між США та КНР є малоймовірним. Незважаючи на те, що експети вважають можливим конфлікт розв'язаний КНР в Південнокитайському морі та проти Тайваню відповідь США не буде рішучою, але інтереси ЄС постраждають.📌 Насувається гібридна війна – ЄС має бути готовим до атак на об'єкти критичної інфраструктури.📌 Міграція інший ризик з великим впливом та ймовірністю. Додатково експерти очікують значні конфлікти в Північній Африці, що лише підсилить проблему міграції.📌 Тривалого перемир'я на Ближньому Сході не буде, на думку опитаних експертів. Припинення вогню між Ізраїлем та ХАМАСом не буде тривати довго.Окремо слід додати, що американські колеги оцінюють глобальні ризики майже однаково з їх європейськими колегами. Особливо, що стосується російсько-української війни, війни Ізраїлю проти ХАМАСу та гібридних/кібер атак на об'єкти критичної інфраструктури. Проте американці менш зацікавлені конфліктами в Африці тоді як європейці менше переймаються можливими конфліктами за участі Китаю.Опитування є важливим оскільки показує сприйняття європейцями можливих ризиків та дає зрозуміти в якому напрямку вони можуть діяти.🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Лірично-дипломатичнеВисока представниця ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас і державний секретар США Марко Рубіо 28 січня провели телефонну розмову…і щось там обговорили.Але мене зацікавило інше. Персоналії двох топ-дипломатів, прости Господи, Заходу. Дві людини взяли слухавку і поспілкувались від мені двох найбільших економік світу. Але який особистий бекграунд двох дипломатів?Це пост ліричний, бо виключно споглядальний. Ніяких висновків, цікавинок чи сюжетної логіки. Просто штрих до портрету сучасності. Марко Рубіо. 53 роки. Втілення американської мрії. Син мігрантів з Куби. Батьки приїхали в США ще до того як Фіделю прийшов до влади. Але деякі родичі Рубіо прибули в країну пізніше, як біженці. Батьки Марко не були громадянами США на момент народження сина.Рубіо досить рано почав своє політичне життя. Ще в 90х. А от на початку 2000х обрався до палати представників Флориди і вже в 2007 став Спікером.Марко завжди був на вістрі партійного мейнстріму. В 2000х він був протеже губернатора Джеба Буша. В 2010 став наймолодшим сенатором на хвилі Партії чаювання. Однак до 2016 знову став кандидатом від естеблішменту. Далі ми знаємо що трапилось. Трамп не лишив шансів естеблішменту і Марко вистачило гнучкості хребта, щоб через 8 років очолити держдеп. Я переконаний, що він все найкраще в своїй карʼєрі бачить попереду. Кая Калллас. 47 років. Плоть від плоті еліта національної і європейської політика. Онучка Едуарда Алвера — одного з засновників естонської держави 1918 року. Її родина цілком розділила долю батьківщини в 20 столітті. Мама Каї була депортована до Сибіру у віці 6 місяців і прожила там до 10 років. Батько Сіім Каллас був премʼєром Естонії в 2000х, а пізніше — аж до 2014 — Єврокомісаром. Кая обралась до парламенту Естонії за рік після того як Рубіо став сенатором. А з 2014 до 2018 була депутатом Європарламенту. В 2021 Кая Каллас очолила уряд Естонії.В другій Єврокомісії Урсули Фон Дер Ляєн Каллас стала однією з провідних фігур. І маю певність її імʼя не зникне зі сцени європейської політики по закінченню цього мандату.

Марко Рубіо очікувано призначили на посаду держсекретаря.Призначення на посаду топ-дипломата сенатора, для якого міжнародні справи — профільний напрям діяльності — це логічно. Але, до слова, не так часто колишні сенатори займали цю посаду. В повоєнні часи власне тільки 4 з половиною випадки. За половину вважаю Джона Даллеса, який на короткий термін був призначений сенатором.З останніх прикладів — двоє держсекретарів Обами: Гіларі і Джон Керрі. У решті випадків посаду займали або люди з дипломатичних кіл, або профільні академіки, або професіонали з суміжних галузей. Я не думаю, що Трамп покладатиме на Рубіо якісь надто важливі функції. Він сам любить укладати угоди чи призначати спец представників, а часом навіть неформальних представників, щоб «рішать вапросікі» в обхід політики держдепу.Але повернімося до Рубіо. Людина він хоч в безхребетна, але амбітна. І я впевнений, що Трамп влаштує шоу «наступник» під кінець свого терміну. Рубіо разом з Венсом, Хегсетом, Стефанік будуть змагатись за перемогу. А Трамп обиратиме кого з них призначити підтримати. Але і до фіналу ще треба дійти. Я би не поставив всі гроші на те що Марко протримається на посаді 4 роки.

Чого я чекаю від наступних 4 років?Метою цього каналу ніколи не було переказування новин. Як і політична чи ідеологічна агітація. Ще менше я бажаю його бачити майданчиком для обсмоктування коментарів так званих українських трампістів.Я починав канал, як нотатник моїх щирих зацікавлень заокеанською політикою. З часом натхненна допитливість змінилась на відверту зневагу до американщини. Проте, це хоч і зменшило інтерес, але не нівелювало його.Другий термін Трампа може привідкрити для нас завісу історичних процесів. Унаочнити історію, її течію. Тому я виділяю для себе декілька пунктів, за якими мені цікаво буде слідкувати.💸Олігархія. Ця адміністрація уже виглядає карикатурою на корумпований капіталістичний режим. Мільярдери-монополісти з посадами в уряді, призначені різати урядові витрати. Мені це нагадує дещо дикі часи пізнього 19-го століття. Ті самі, які не породили жодного визначного американського президента. Цікаво, як олігархія вплине на інституції, на славнозвісний deep state, на політику загалом.📣Популізм. Топ-популіст, очевидно, Трамп. Але, по-перше, попереду на нього не чекають вибори. Це дещо зменшує частку культу його особистості в політиці. По-друге, саме його адміністрація, як я зазначив вище, уособлюватиме контроль жадібних мільярдерів над урядом і державою. Чи зможуть ліві хитнути популістичну хвилю з ненависті до мігрантів і ліберальних еліт на «гуляй душа, стріляй СЕО на Мангетені!»?…я здивуюсь, якщо популізм піде на спад.🫏Майбутнє Демпартії. Чи втримає естеблішмент важелі керування в своїх руках? І чи піде це на користь партії? Чи знайдеться в партії молодий (молода?) Берні? Поразка Трампа принесла б демам довге домінування в американській політиці. А от перемога залишає більше питань, ніж відповідей.🐘Майбутнє GOP. Поразка 2020 не дала ясності в майбутньому Республіканської партії після Трампа. Перемога 2024 має дати. «Старі республіканці» тепер такий релікт, що говорити про них в контексті актуальної політики — те саме, що обговорювати політичні перспективи партії вігів. А от подивитись на фракції майбутньої GOP цікаво. Трампісти і посттрампісти. В першій ітерації нової адміністрації знайдеться з півдесятка претендентів на посаду в 2028. Їхні перспективи великою мірою залежать від того чи звільнить їх Трамп протягом року-двох. Хегсет і Рубіо напряглись. 🌍Глобальна політика. Останні 20-25 років (чверть століття!) — суцільне поступове і методичне нівелювання міфу 90-х про безлімітну гегемонію Америки. Наступні 4 роки мають шанс утвердити і можливо навіть формалізувати реальний стан справ з лімітованою гегемонією гегемона. Чи буде адміністрація Трампа групою прагматиків, що окреслить рамки дозволеного регіональним автократам і окопуються на ближніх підступах? Чи своєю хаотичністю і безрозсудністю посядуть в історії місце однієї з дивних і екзотичних країн Америки?Читаймо історію в реальному часі. І зберігаймо спокій. Нам є на що палити нерви. Це щось — не смугасто-зірковий прапор, що майорить десь там за океаном.

А я хотів використати цю поїздку як привід підвести риску під карʼєрою раба Божого Йосипа.Свого часу інший католицький спікер Джон Беннер досить несподівано пішов у відставку і завершив свою карʼєру в 2015 після виступу папи Франциска перед обома палатами Конгресу.Що ж, Байдену не вдалося зустрітись з папою востаннє. Красивий фінал історії згорів в пожежах Каліфорнії. Карʼєра Байдена була драматичною. Втрата дружини і доньки в автотрощі на зорі карʼєри, довгий шлях в Сенаті. Декілька спроб попасти в Білий дім. Віце-президентство в досить непростих стосунках з Обамою.Ще одна трагедія — втрата сина — яка великою мірою закрила йому шлях до президентства в 2016.А потім такий непростий камбек в 2020 і проблеми з єдиним сином.Байден був на правильній стороні історії в нашій війні. Але, імовірно, не прийняв правильних рішень. Жодні наші слова все одно вже не змінять того факту, що його політична карʼєра і президентство вважатимуться поразкою. Прости Господи раба твого грішного Йосипа. Прощавайте, пане президенте.

Майбутнє для демократівЗдавалось би результати виборів більш ніж розчарування для демократів. Але не для всіх.Зокрема, для тих, хто має президентські амбіції перемога Трампа подарувала значно більше шансів, ніж перемога Камали.Балотуватись аж в 2032 році (бо ж в 2028 проти чинного президента на праймеріз не красиво). До того ж або проти чинного президента (якби Камала не переобралась), або після двох термінів Камали (виборець захоче змін). Коротше варіанти погані.Натомість при Трампі шлях до 2028 великій когорті «дозрілих» демократів виглядає сповненим можливостей. А опонентом за 4 роки буде не Трамп. Попереду мідтерми 2026. Шанс заявити про себе, або агітуючи за когось, або самому балотуватись/переобиратись з прицілом на президентську кампанію за два роки. Демократи, ймовірно, матимуть серію успіхів. Бо карта переобрання сенату буде більш сприятлива саме для демократів, а не переконлива республіканська більшість в Палаті (а вона лишиться не переконливою) — потенційна жертва «блакитної хвилі», типової для мідтермів. Тож ось вам список людей, у кого зараз можливо не найгірший настрій:•Губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом•Губернатор Пенсильванії Джош Шапіро•Губернатор Мічигана Ґретхен Вітмар•Губернатор Північної Кароліни Рой Купер•Губернатор Міннесоти Тім Волз (чому б і ні?)•Сенатор Емі Клобушар (памʼятаєте її?)•Міністр транспорту Піт Буттіджеч (знову забув як там я писав його прізвище)І, хтозна, можливо за три роки ви навіть читатимете про цих людей на цьому каналі. Бо колись цей канал почався з огляду кандидатів на праймеріз 2020…