Судячи з коментарів попереднього допису - з критичним мисленням погано, коли людина стає в позу ображеного. Ніхто не нападає ні на кого - в Україні люди говорять різними мовами. Історично так склалось і так буде завжди. Питання було до батьків та до того, чи варто прирікати дитину на україномовну іншомовність, бо батькам російська мова рідна? У мене прадід поляк - ото був би номер, якби моя сімʼя зробила мене польськомовним в Україні. Ото я був би їм «вдячним». Вони мене зробили україномовним, бо ситуація змінилась. Багато людей (і регіонів України) в період 20-90-их років стали російськомовними, а на деяких просторах РФ (зокрема, на Курщині) до цього часу є україномовні села. Так було. Але для наших дітей потрібно повторити наші умови чи змінилось щось?Як на мене сьогодні більш зважена позиція - це дитина, яка від народження двомовна - україно- та англо- мовна. До речі багато батьків так і роблять. Спеціально наймають людей, які з їх дитиною 2-3 рази на тиждень граються, спілкуючись англійською. Ну і з цікавого - верхівка російської еліти не сперечається про те, що російська найважливіша, а тому вчи лише її. Вони намагаються зробити все, аби їх діти були англомовними і виїхали в Європу чи США. У же нас частина людей чомусь бʼється за право вчити російську. Право це є і буде. Ніхто не забороняє. Київ на половину російськомовний - і не проблема. Але питання - для чого ІНСТРУМЕНТАЛЬНО це дітям. Дітям, за яких вибір роблять їх батьки!