Сергій Ягодзінський

Знаєте, у чому парадокс?У тому, що я намагаюся висвітлювати те, що відбувається в країні, говорити з вами, пояснювати, допомагати людям, піднімати незручні питання. А врешті-решт частина людей все одно піде голосувати за ЗЕ, ПЕ, ФЕ чи ЗА (умовно кажучи).Якщо я говорю, що Путін - **дон, воно так і є. І я не збираюся підбирати дипломатичні формулювання там, де йдеться про агресію, війну та знищення людей.Звичайно, я не знімаю відповідальності з інших чиновників. Я можу критикувати українську владу, ставити незручні запитання й говорити про проблеми всередині країни. І яце роблю! Але є одна річ: я живу тут, в Україні. У країні, на яку напали.І я не вбачаю в Росії «жертву», як це намагаються подати деякі хейтери. Повірте, те, що я роблю, має щирі наміри. Я не претендую на роль депутата, чиновника чи людини, яка має владу щось змінювати своїм підписом.Мені складно зрозуміти логіку людей, які самі нічого не створили, ховаються за анонімними акаунтами, але при цьому всю відповідальність за те, що відбувається в країні, намагаються перекласти на мене 😐Я не депутат. Не чиновник. Не людина, яка ухвалює державні рішення.Я - людина, яка говорить, і все! І ще раз повторю: це часто ті самі люди, які потім підуть і проголосують за якийсь незрозумілий політ проєкт, бо «вибору не було».А потім знову знайдуть винного.Тільки чомусь ним завжди виявляється хтось інший.

От я люблю, коли нам вказують, що і як ставити на канал…. на питання - а чому б вам самому такому не вести ресурс і не рубашить правду-матку - зливаються як лайно в унітазі.Слухайте, вумніки. Не треба розповідати, що і як нам писати, ставити та коментувати. Ми самі це вміємо. Чомусь більшу надаємо увагу, чомусь менше, а щось проходить дійсно мимо. Нас двоє - я і Лєра. Ну і Саня на бек-вокалі.Хочете допомогти - пишіть в коментарях. Але чемно і ввічливо, а не як дика мавпа, яку вітром винесло за межі зоопарку.І ще одне - ми не будемо перетворювати канал на перепости хатєлок особливо відважних анонімних воїнів! Але ми безумовно висвітлюємо все болюче і важливе.Якщо комусь цього мало - тиснемо на «створити канал» і починаємо вести СВОЮ боротьбу за справедливість. А сидіти і тошніти, а ще намагатись написати в коментарі приватно - то провокаторство. Сам типу ссу, а ви давайте. От сам і давай! Я принесу тобі передачку - бо ти ж навіть не розумієш, як воно - бути публічним і нести відповідальність. При цьому намагатись бути ЗА людей і ЗА їх біль і турботи.

📐 Окрім англійської English Freedom Academy , у нас є ще й математика!Знайомтеся — Math Freedom Academy https://t.me/math_freedom 📙🧡Ми проводимо індивідуальні та парні заняття з математики для дітей\підлітків\студентів 👩‍🏫👨‍🏫У нас - сильні викладачі математики, які допомагають не просто розв’язувати приклади, а розуміти математику, логіку та принципи, за якими вона працює.Бо математика - це не лише про оцінки в школі. 📚Це про логічне мислення, аналіз, вміння знаходити рішення та приймати обґрунтовані рішення в реальному житті. 💲Індивідуальні заняття:• 425 грн / 45 хв (математика: шкільна програма, алгебра, геометрія,НМТ, вища математика)• 550 грн / 60 хв (математика: шкільна програма, алгебра, геометрія, НМТ, вища математика)💲Парні заняття (можна займатись з друзями\однокласниками):• 350 грн з одного студента (разом 700 грн / 60 хв, 2 студенти)Ми будемо раді стати частиною освітнього шляху вашої дитини. 🫶🏻📩 Напишіть нам, щоб підібрати формат занять та викладача для вашої дитини: https://t.me/math_freedom🙈Cайт курсів MFA: https://mfa.in.ua/

Помітив цікаву тенденцію.Вчора передивлявся відео Валерії в ТікТоці й читав коментарі під ним. І там знову те саме: на молоду дівчину накидаються чоловіки, які чомусь у своєму житті вирішили, що жінка може приїхати в інше місто лише для того, щоб «закріпити успіх», «нас*с*ти» або отримати гроші від когось. Не все так влаштовано в світі, як у них в голові.По-перше, якби не Валерія, у нас багато чого просто не було б. Це факт. Людина працює, створює, розвиває - але замість оцінки її роботи частина людей намагається звести все до якихось примітивних припущень.По-друге, я взагалі не розумію, чому частина жінок старшого покоління, які свого часу повірили в обіцянки про європейські пенсії, краще життя, зміни - і так можна згадувати обіцянки різних років, - сьогодні накидаються на людей, які потенційно можуть щось змінювати.Я вже цю тему обговорював і не хочу знову в неї занурюватися. Я сам така ж людина, як і всі інші. Я теж свого часу не вірив у війну, вірив у слова, які нам говорили.Я завжди робив свою роботу чесно й відверто. Можу помилятися, але ніколи не вважав нормальним принижувати інших заради того, щоб самоствердитися.І от що я зараз бачу: частина людей реально хоче, щоб усе було максимально жорстко. Щоб була якась диктатура, щоб хтось прийшов і просто почав усім вказувати, як жити.📌Особливо дивно бачити це від людей, які самі роками чекали від держави змін, обіцяних пенсій, справедливості й нормального життя - а тепер накидаються на тих, хто хоча б щось намагається робити.І найцікавіше - замість підтримати людину, яка щось створює, розвиває і потенційно може змінити середовище, ми шукаємо спосіб її принизити.Що з нами не так?Чому чужа діяльність так викликає не повагу?Може, проблема не в тих, хто щось робить, а в нашому ставленні до людей, які наважуються просто БУТИ і не просто ІСНУВАТИ?

⏳ Кожен рік все тяжче і тяжче писати про День Незалежності. Є два способи говорити 24 серпня. Перший - красиво. Про незламність, про єдність, про те, що ми всі як один. Ви цей текст уже читали. Він майже щороку однаковий.Другий спосіб..Серед нас є люди, які сьогодні не підуть в центр міста. Не тому, що не хочуть свята, а тому що бояться за життя. Зараз так влаштоване наше життя. Умовно вчора ми всі відкрили новини й побачили чергову корупційну схему. І нічого не відчули. Навіть злості вже немає - просто втома і думка: «ну звісно, як завжди». Серед нас є люди, які 5-й рік живуть в чужій квартирі, у чужому місті, і слово «дім» для них - це те, від чого залишились руїни. Серед нас є люди, які воюють без ротацій, без повноцінного відпочинку, місяцями й роками. У них також є сім’ї, діти, батьки, кохані люди, які чекають їх удома. Вони теж мають право повернутися до своїх рідних, побачити, як ростуть їхні діти, просто пожити звичайним життям. Війна не скасовує того, що це - люди. Тоді про що взагалі говорити? Держава - це апарат. Він буває справедливий, буває гнилий, буває і те, і те одночасно, залежно від того, в який кабінет ти зайшов. З апаратом можна судитися, його можна ненавидіти, його треба міняти. Але апарат - це не країна. Країна - це те, що між нами. Коли ми разом збирали на лікування дитини. Сума була така, що я, чесно, не вірив, що ми її зберемо. Ми закрили її за 3 години. Люди, які самі рахують копійки до зарплати, скидали по 50, по 100 гривень і писали «вибачте, більше не можу». Вам не треба вибачатися. Ви зробили більше, ніж всі ті, хто мав це зробити за посадою. Ми з Вами закрити петицію для дяді Саші (двірник, який захистив своїм тілом дитину у квітні 2026). Президент України підписав петицію. Коли ми складалися для родини ВПО, яка виїхала з двома велосипедами. Ніхто нікого не питав, якою мовою вони говорять вдома, за кого голосували у 2019-му і що думають про владу. Ми просто скинулися.Ось це - не благодійність. Не «активність спільноти». Це і є та сама незалежність про яку я хочу говорити сьогодні. Тут вам не треба вдавати. Не треба писати, що все буде добре, якщо ви так не вважаєте. Тут вам не скажуть «а ти що зробив?».Тут не буде фрази «іншим гірше». Вона нікому ще не допомогла.Це наш майданчик. І він поки що працює краще за багато офіційних інституцій - просто тому, що тут живі люди зі своїми проблемами і життєвим болем.Я не хочу помирати. Я не хочу, щоб помирали ви. Я хочу жити. Тут.Хочу дожити до того дня, коли слово «повістка» стане архаїзмом. Коли новина про корупцію буде шокуючою новиною, а не як прогноз погоди на кожен день. І можливо.. коли людина з ТОТ зможе сказати «я їду додому» - і це буде правда.Я не знаю, коли це буде. Ніхто не знає. Але я точно знаю, що ті самі люди, які за лічені години закривають збори, які дають надію на нове життя людям, зможуть побудувати країну, у якій хочеться жити. Ми вже це вміємо. Ми це вже робимо - просто поки що всупереч, а не завдяки.І я хочу нести це якомога довше разом.Я просто хочу подякувати кожному, хто за цей рік хоча б раз скинув 50 гривень незнайомій людині. Хто не пройшов повз. Хто прихистив. Хто був небайдужим. 🇺🇦Ви - і є країна. Все інше - це адміністративні деталі, які з часом полагодяться.

Судячи з коментарів попереднього допису - з критичним мисленням погано, коли людина стає в позу ображеного. Ніхто не нападає ні на кого - в Україні люди говорять різними мовами. Історично так склалось і так буде завжди. Питання було до батьків та до того, чи варто прирікати дитину на україномовну іншомовність, бо батькам російська мова рідна? У мене прадід поляк - ото був би номер, якби моя сімʼя зробила мене польськомовним в Україні. Ото я був би їм «вдячним». Вони мене зробили україномовним, бо ситуація змінилась. Багато людей (і регіонів України) в період 20-90-их років стали російськомовними, а на деяких просторах РФ (зокрема, на Курщині) до цього часу є україномовні села. Так було. Але для наших дітей потрібно повторити наші умови чи змінилось щось?Як на мене сьогодні більш зважена позиція - це дитина, яка від народження двомовна - україно- та англо- мовна. До речі багато батьків так і роблять. Спеціально наймають людей, які з їх дитиною 2-3 рази на тиждень граються, спілкуючись англійською. Ну і з цікавого - верхівка російської еліти не сперечається про те, що російська найважливіша, а тому вчи лише її. Вони намагаються зробити все, аби їх діти були англомовними і виїхали в Європу чи США. У же нас частина людей чомусь бʼється за право вчити російську. Право це є і буде. Ніхто не забороняє. Київ на половину російськомовний - і не проблема. Але питання - для чого ІНСТРУМЕНТАЛЬНО це дітям. Дітям, за яких вибір роблять їх батьки!

ДУМКИ УГОЛОС 🗣️Коли чиновники хочуть утриматися при владі, особливо хитрі чиновники, вони дуже добре розуміють, на що потрібно звертати увагу та навіть приймають ніби-то правильні рішення. Кожний чиновник має також самого друга чиновника або подругу, вони тримаються разом. Чиновники завжди тримають разом, памʼятайте це.Вони будуть робити те, за що люди їх хвалитимуть, здобувати таким чином прихильність. Між щирим бажанням робити кращим і бажанням набити собі бонуси - є різниця.Такі чиновники будуть реагувати на те, що викликає суспільний резонанс, формує позитивний образ і допомагає утримуватися на своїх посадах. А масштабніші й системніші проблеми при цьому можуть залишатися поза увагою 😃І я просто дивлюся на те, як наші люди масово, буквально як зачаровані, захоплюються цим і вмикають режим «ДЯКУВАЛ». Я не можу говорити всього, що знаю, але, чесно кажучи, мені дуже неприємно спостерігати, коли людську наївність і щиру вдячність використовують для зміцнення власного статусу та влади.Спочатку всі виглядають так, ніби вони справді «про людей». Показують турботу, роблять правильні кроки, отримують подяку й підтримку. А потім, коли статус уже закріплений, то всяїх благодійність в імʼя народу розчиняється. Суспільство перестає ставити запитання й починає сприймати окремі правильні дії як доказ того, що перед ним людина, яка справді працює в інтересах суспільства. Але це не так..Не вірю я в щирість посадовців, а ви?

🤡Відповідаю на питання анонімних зверненьТема: НезгодаПане, Сергію, з величезною повагою ставлюся до вас особисто, і з великою довірою до вашого каналу. З вами досить довго. І ви часто підіймаєте тему розколу в суспільстві на тлі мовного питання. Нещодавно ви висловили свою позицію щодо людей які обирають у власному житті спілкування російською мовою. Особливо ви відзначили людей, що виховують дітей використовуючи її. Я з величезним розумінням ствілюся до людей, що мають подібну думку, тому що ми страждаємо від війни, і ніби можна цим виправдати ворожість цієї позиції, та форму подачі цієї думки.Але саме питання є конфліктним та ціннісним, і вибачте, кожен відстоює власні цінності. Та в жодній подібній суперечці неможниво визнати чужі цінності важливішими за власні.Це зачіпає, бо ви навіть уявити не можете якого тиску від суспільства зазнають такі люди, ворожості, і т.п. І кожен вважає за потрібне сказати свою позицію. Мені видається важливим нагадувати, що ми всеж єдиний народ, і ворог у нас зовнішній. І він не визначається тим чи читаєте ви книжки російською, і якою ви спілкуєтесь з власними дітьми. У кожного свої причини, але я певна, що російськомовні українці точно не хочуть образити українськомовних своїми зверненнями. Для цього повно інших способів, і зазвичай зараз відбувається навпаки Дякую за анонімне повідомлення. Тиск у суспільстві справді існує. Публічні приниження, коментарі в дусі «ти не українець», сцени в транспорті - усе це є, і воно нікого не зробило україномовним. Людина під тиском не переходить на іншу мову. Вона замикається, злиться і починає сприймати саме питання як напад. Тобто досягається результат, прямо протилежний заявленій меті. Ще одна ваша теза, з якою погоджуюся: ворог зовнішній. Російськомовний українець, який зараз на позиціях, зробив для країни більше за будь-кого з нас, хто веде мовні суперечки в коментарях. Це не дискусійне питання.Ви пишете, що це конфлікт цінностей, і що кожен відстоює свої. Тут я мушу заперечити - не вам особисто, а самій рамці. Мовна ситуація в Україні не є результатом того, що люди вільно обрали різні цінності. Вона є результатом кількох століть цілком конкретної державної політики: Валуєвський циркуляр, Емський указ, розстріляне відродження, депортації, повоєнна русифікація міст, статус мови як умови кар'єри. 🔴 Російська мова опинилася в родинах мільйонів українців не тому, що прадіди зважили цінності й обрали. Тому коли ми говоримо про це як про рівний вибір між двома приватними уподобаннями, ми мимоволі стираємо саме те, що з нами робили. Щодо дітей - так, тут я тримаюся своєї позиції, і поясню чому. Власний вибір дорослої людини є приватною справою рівно тому, що вона робить його за себе. Мова, якою говорять із дитиною, - це вибір, зроблений за іншу людину, яка не може заперечити. Він визначить, у якому середовищі їй буде легше, який контент вона споживатиме, як почуватиметься в школі. Це не робить батьків поганими. Тепер про «єдиний народ». Розумію, що ви вкладали в це слово «згуртованість», а не те, що вкладає Москва. Але саме формулювання варто розрізнити, і це важливо. Ми - єдина політична нація: спільна держава, спільна відповідальність. Це правда. А от «єдиний народ» - це формула, якою нам пояснювали, чому ми не маємо права на окреме існування. І наостанок про головне. Кожен говорить у побуті мовою, якою хоче - це його право і його дім. Робота, освіта, державні послуги - інша розмова, там працює закон, і це нормально. Я ніколи не мав наміру когось розділити. Українську знають усі, нею говорять дедалі більше - і це добре, а не привід зводити рахунки. Мовне питання зараз просто не в першій десятці того, що вирішує, чи буде в нас держава через десять років.

І тут ми, на жаль, зіштовхнулися ще з однією проблемою повʼязаною з Приватом.Там, де нас постійно закликають підтримувати людей, які постраждали від війни, навіть звичайна допомога родині ВПО може перетворитися на цілу бюрократичну історію. Ми всі з вами вказуємо призначення платежу як «допомога ВПО», але картки людей, які виїхали з Костянтинівки та інших прифронтових територій, можуть блокуватися, а кошти - повертатися відправникам .❗️Банківська система досі не має нормального механізму для таких транзакцій. Найбільше обурює те, що ми просто хочемо допомогти людям, а тепер власниці картки доводиться самостійно звертатися до банку й надавати документи, щоб довести, що це звичайна допомога.Моя дружина телефонувала оператору - він фактично сказав, що нічого зробити не може, оскільки звернутися має безпосередньо власниця картки.Ну як це взагалі має працювати? Люди пережили втрату, війну, вимушений переїзд - і тепер ще повинні доводити банку, чому їм переказують гроші небайдужі люди 😳Але ми цю ситуацію вирішимо. Просто хочу, щоб ви розуміли, чому іноді виникають такі труднощі навіть із, здавалося б, елементарною допомогою. Жесть, якщо чесно.

Піднімаю ще одне важливе питання.🧑‍🎓 НУШ: що не працює і чи потрібні нам 12 років школиРеформа НУШ триває з 2018 року. Початкова школа перейшла на нові стандарти у 2018-му, базова (5–9) - у 2022-му. З 1 вересня 2026 року 150 закладів по всій країні апробують модель академічних ліцеїв, а повний запуск профільної старшої школи (10–12 класи) заплановано на 1 вересня 2027-го.В чому тоді проблема? 1️⃣ Розрив між ідеєю і реальністю. Компетентнісний підхід, діяльнісні методики, партнерство - гарно на папері. У класі на 32 учні, з дистанційкою, повітряними тривогами й підручником, який не встиг оновитися, це часто зводиться до старого уроку з новою назвою.2️⃣ Освітні втрати. Результати PISA-2022 показали, що значна частина учнів не досягає базового рівня. Covid + війна = покоління з дірами в математиці й читанні. І це та база, з якою вони прийдуть у профільний ліцей.3️⃣ Кадри. Директори шкіл називають нестачу вчителів гострою проблемою. Молодь у школу не йде, вчителі старшого віку виїжджають або вигорають. Реформа старшої школи потребує вчителів, які вміють викладати поглиблено - а їх фізично бракує.4️⃣ Мережа й логістика. Ліцей - в селах відсутній. Служба освітнього омбудсмена серед проблем реформи прямо називає підвезення дітей і вчителів: стан доріг, наявність автобусів та водіїв. Без цього «рівний доступ» перетвориться на «хто ближче до міста».5️⃣ Комунікація. Все в останній момент.*️⃣А 12 років - треба?➕Аргументи «за»: 12-річна освіта - норма в Європі та США, це питання визнання наших атестатів; серед сусідів 11-річку зберігають хіба що Росія й Білорусь. Зараз десятикласник вивчає 15–20 предметів одночасно. Додатковий 10 клас задуманий саме як рік, щоб надолужити втрати й остаточно визначитися з профілем.➖Аргументи «проти»: зайвий рік коштує грошей державі й сім'ї, а під час війни це ще й рік до мобілізаційного віку для хлопців. Плюс скепсис: якщо якість не змінилася, 12-й рік - це просто ще один рік того самого.Cправа не в кількості років, а в тому, що в них насипано. 12 років без профільності - марнування часу. 12 років із реальним вибором - сенс.Що я пропоную: 🔤 Провести аудит пілоту 2026 року публічно - і бути готовими зсунути терміни, а не звітувати про «успішний старт».🔤 Спершу мережа й транспорт, потім ліцеї. Гуртожитки для сільських дітей - не опція, а умова.🔤 Гроші за вчителя: конкурентна зарплата + доплата за роботу в профільних класах. Без цього реформа не має виконавців.🔤 Перепідготовка вчителів під конкретний профіль, а не чергові вебінари «для галочки».🔤 Національна програма подолання освітніх втрат = діагностика в 8–9 класах і адресні заняття, а не «наздоженуть самі».🔤 Розвантажити зміст: менше предметів, більше глибини. Це головна обіцянка реформи, і саме її найлегше злити.🔤 Розповісти батькам простою мовою, що і коли відбудеться.Реформу треба доводити до кінця - але чесно визнаючи, що готовність системи ≠ готовність презентації.А ви за 11 чи за 12 років? 👇