RomPonomarenko

Таранний стиль Трампа по швидкому закінченню війни в Україні, вочевидь, не спрацював. В першу чергу з-за позиції Путіна. Останній не просто переконаний, що РФ впевнено перемагає на полі бою. Він впевнений в тому, що РФ раптом стала одним з основних міжнародних гравців «нового багатополярного світу».Останньому багато в чому посприяв сам Трамп, бо нинішнє геополітичне становище РФ свідчить як раз про протилежне. Неспроможність перемогти Україну, раптова втрата Сирії, і, як наслідок, неминуче послаблення позицій на Близькому Сході та в Африці не є ознаками нового світового лідера. Проте в РФ на це закривають очі, і висувають абсолютно неприйнятні умови перемир’я, які не відповідають реальному стану справ.Що буде далі? Війна в Україні не просто продовжиться. В найближчі місяці РФ розпочне наступальні дії на кількох ділянках фронту, щоб довести свою «силу». Є всі підстави вважати, що ЗСУ ці наступи зупинить, ну або настільки їх пригальмує, що росіяни вже традиційно будуть просуватися по два метри в день з величезними втратами. Це все буде тривати до виснаження російського воєнного потенціалу за весняну-літню кампанію 2025.На зовнішній арені є дуже велика вірогідність того, що США запровадять санкції проти російської економіки, які сильно вдарять по РФ з усіма наслідками. Іншим позитивним моментом буде невтручання США у наші воєнні плани та операції. Занадто багато свідчень останнім часом, як американці в 2022-2024 роках всіляко гальмували і стримували українські воєнні зусилля. Малоймовірно, що трампісти будуть робити це саме в умовах «не готовності Росії до перемовин». Європа також буде поступово включатися, розширюючи як власну обороноздатність, так і військову допомогу Україні. В цілому прогнозувати щось далі кількох місяців не варто. Проте попри все, на найближчій рік картинка майбутнього для нас виглядає цілком позитивно.

Вчора глава польського Бюро нацбезпеки Даріуш Луковський заявив, що запасів боєприпасів у Польщі вистачить лише на 1-2 тижні бойових дій. Потім додав, що поки триває війна в Україні загроза постійно відтерміновується, і Польща щодня «нарощує свій потенціал».Дійсно, Польща готується до війни, активно закуповуючи озброєння, зокрема сучасні танки, рахунок яких вже йде на сотні. З боєприпасами вони теж щось вирішать. Проте головним ресурсом в будь-якій війні залишається людський. І в Польщі це чудово розуміють.7 березня Дональд Туск оголосив про намір уряду до кінця року запровадити модель військової підготовки для кожного дорослого чоловіка в Польщі на випадок війни. Днями в Польщі пройшло опитування, в якому респондентів запитували, чи були б вони зацікавлені пройти такий вишкіл. Ось результати:«Ствердно відповіли 35%, з яких 14% сказали, що однозначно зацікавлені, і 21% – скоріше зацікавлені.Водночас 54% сказали, що не планують йти на навчання, з яких 33% "точно ні", і 21% "скоріше ні". Серед опитаних чоловіків однозначну зацікавленість у вишколі висловили 18% і 23% сказали, що подумають над участю. Серед жінок однозначно ствердну відповідь дали 10%. За віковими групами, найбільша частка охочих з’їздити на вишкіл – серед 50-59 річних».В принципі особливо не дивує. Згідно опитування в грудні 2023 року, лише 15,7% поляків були готові захищати свою країну у випадку нападу Росії. До того ж, занадто балувана сучасна європейська молодь у масі своїй не готова до викликів, і тим більше – до самопожертви. Проте, приклад Польщі в цьому плані особливо цікавий. Ця країна має давні патріотичні традиції, розвинуту систему патріотичного виховання, а держава активно популяризує польську героїчну історію. Проте на молодь все це не справляє особливого враження, а готуватися до війни прагнуть люди 50-59 років, які ще пам’ятають «комуністичний табір».Загалом, якщо Європа прагне готуватися до війни з РФ, то їй потрібно перш за все перелаштовувати внутрішню політику та підходи до виховання молоді.

Перемир’я – це ніби і не війна, але ще і не мир. Зазвичай перемир'я є дуже нестабільним явищем. Це пов’язано не лише з різними стратегічними інтересами сторін. Важливу роль грає також відсутність довіри до супротивника, з постійним побоюванням, що він скористається перемир’ям, щоб набратися з силами і знову напасти.Суттєвим фактором є політичні інтереси та амбіції владних еліт. Під час війни вони поступово адаптуються до функціонування в умовах воєнного стану. Для них це навіть вигідно – можливість притушити діяльність опозиції, розподіл воєнних замовлень, стрімкі кар’єрні зростання. Дуже швидко стан війни для них стає звичним і навіть комфортним. А перехід до мирного життя перетворюється на серйозну системну проблему – перелаштовуватися до гри за новими правилами не дуже й хочеться.Іншою особливістю перемир’я є те, що воно є станом який може привести до мирного договору. Нерідко і приводить. Тільки ось не завжди реалії мирної угоди задовольняють когось з учасників. Приклад Німеччини після ПСВ тут найбільш показовий. Також воєнна історія повна прикладів порушень перемрій, з тих чи інших причин. Приміром, вторгнення комуністичного Північного В’єтнаму в Південний весною 1975 року.І головне – все це зовсім не означає того, що перемир’я – це «шлях в нікуди». І справа тут не лише в багатьох зовнішніх і внутрішніх факторах, але і в «чорному лебеді», який може раптом з’явитися, і повністю змінити контекст.P.S. Вчорашні «домовленості» чи «домовленості про домовленості» щодо перемир’я коментувати поки не буду. Бо занадто багато моментів наразі приховано для того, щоб робити однозначні висновки.

Минулого тижня у віці 105 років помер останній пілот, який брав участь у «Битві за Британію» – груп-кептен Джон «Педді» Хемінгвей. Йому був 21 рік, коли він сів у кабіну свого винищувача та полетів на перше бойове завдання.Серед іншого, смерть поважного ветерана знову викликала питання: «чи здатна сучасна британська молодь стійко переносити загрози, виклики та негаразди, в порівнянні з поколінням, що пройшло Другу світову?». Це актуальне питання, бо нині в Британії всерйоз обговорюють можливість війни з РФ. І далеко не всі тамтешні оглядачі впевнені у своєму молодому поколінні.Згідно опитувань британська молодь в основному не готова воювати за свою країну. В школах та університетах їх навчають, що історія Британії в цілому є ганебною, бо ґрунтується на колоніалізмі, расизмі та торгівлі рабами, а традиційні британські цінності – сумнівні. Не варто забувати і про велику кількість мігрантів з ісламських країн, які переважно не інтегруються в суспільство, і не мають жодних причин йти воювати за колись велику імперію.Система штучного благополуччя, з суцільними виплатами, призвела до того, що у молодих британців не виховується самостійність і характер, що призводить до масового інфантилізму. Згідно опитувань майже мільйон молодих британців у віці від 16 до 24 років наразі не навчаються, і не працюють. І це попри велику кількість різних вакансій по всій країні. В британських ЗМІ звичними стали виступи молодих людей, з розповідями про те, що вони занадто схвильовані, щоб працювати. У багатьох діагностуються проблеми з психікою.Тому не дивно, що на початку 2023 року кількість бажаючих служити в британській армії впала на 30%. Натомість зросла кількість звільнень. Люди, які обирали професію воєнного суто з меркантильних міркувань не готові воювати в справжній війні і тепер намагаються звільнитися з армії.В принципі, все це характерно для будь-якої країни Західного світу. Відомий принцип Кеннеді: «не питай, що країна може зробити для тебе, а питай, що ти можеш зробити для країни» сьогодні працює рівно навпаки. Це системна і ресурсна проблема, яку не варто ігнорувати, і яка обов’язково зіграє свою роль в потенційному збройному протистоянні Європи та РФ.

Попри публічні розмови про перемир’я, реальні дії обох протиборчих сторін демонструють зворотні наміри. Російські ДРГ атакують Сумську область практично по всьому кордону. Українська влада вже розпочала евакуацію цивільного населення з восьми населених пунктів Юнаківської та Миропільської громад.У відповідь українські БПЛА завдали удару не просто по околицях, як бувало і раніше, а ледве не по самому центру Москви. Ну і атакували Туапсе, де знищили резервуар з бензином, викликавши пожежу на площі біля 1000 квадратних метрів.Також, по обидва боки фронту лунає чимало заяв, що деякі командири не будуть дотримуватися перемир’я в випадку його оголошення. Хтось каже про це відкрито, хтось натяками, але сутність одна.Як я і казав, зустріч росіян з американцями вчора завершилася безрезультатно. Як наслідок, адміністрація Трампа вже наклала додаткові обмеження на російський нафтовий, газовий та банківський сектори. Вони повинні унеможливити для РФ торгівлю енергоносіями, і мають бути відчутними для російської економіки [Звісно, все це кілька років тому міг зробити ще «вірний друг України» Байден, але чомусь запровадив «російський агент» Трамп]. Також ми отримаємо від США далекобійні ракети-бомби GLSDB. Вони замінять ATACMS, які закінчились в України, і дозволять вражати цілі на відстані до 161 км.В цілому, Трамп продовжує тараном ламати всі перепони до миру в Україні, насаджуючи його будь-якою ціною, і не звертаючи жодної уваги на палке обурення з цього приводу в Україні, РФ та Європі.

На фоні фактичного колапсу оборони ЗСУ в Курській області про «сильну переговорну позицію» ніхто вже не згадує. Бо її наразі просто нема. Тому заяви про підтримку Україною пропозиції США про 30-денє перемир’я в глобальному плані виглядають гнітюче.Утім, від України в цьому питанні мало що залежить. Ключовою є позиція РФ, де всі «яструби» виступають категорично проти перемир’я. Різка зміна становища в Курській області також грає на боці нашого ворога – це ті самі «успіхи російської зброї», які їхня пропаганда буде тепер регулярно показати американцям.Тому сьогоднішні перемовини між США та РФ результативними не будуть. І ближнім часом Трампу прийдеться силоміць «примушувати» Путіна «до миру». Як Трамп зробив це з Україною всі вже побачили. Тепер подивимося, що будуть робити з РФ.На рахунок гіпотетичного перемир’я – очевидно, що обидві сторони використають його для нарощування сил і зміцнення своїх позицій, і для подальшого відновлення бойових дій при першій ліпшій нагоді. Якщо воно буде, звісно.

Протягом останніх днів багато пишуть про важку ситуацію в Курській області. На початку серпня 2024 року, коли ця операція розпочиналась, вона стала «ковтком свіжого повітря», на фоні постійних невдач ЗСУ на Донбасі. Раптовий удар по території противника створював ту саму «сильну позицію» для перемовин, про яку вже тоді багато казали. І хоча дійти до Курської АЕС не вдалося, ЗСУ захопили значний плацдарм на ворожій території, включно з містом Суджа. Престижу РФ дали потужного ляпасу. Ворог перекинув туди частку військ з Донеччини, що трохи полегшило становище на інших ділянках фронту.Проте наше військово-політичне керівництво цим успіхом ніяк не скористалося. Росіяни швидко оговталися і блокували плацдарм, кинув проти нього чималі сили. В листопаді з’явилась інформація про масове залучення ворогом добровольців з КНДР. Під постійними атаками плацдарм постійно скорочувався, а спроби контратак не давали результатів.Наразі плацдарм, площею 327 кв.км. практично розрізаний на дві частини: велику навколо Суджі і малу навколо Гуєво. Росіяни створили потужне угрупування: 177-й полк і 810-та бригада морської піхоти, частини повітряно-десантних військ, кадирівці з «Ахмату», два батальйони корейців, окремі частини і підрозділи, зокрема БПЛА. Тільки за минулу добу ЗСУ відбили там 44 атаки. Два дні тому росіяни спробували прорватися до Суджі по трубопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород». За даними противника спроба завершилася невдачею з чималими втратами. Більш успішними є дії ворога проти шляхів постачання ЗСУ, зокрема проти автодороги, що веде з Сумської області до Суджі. Ворожі дрони не дають можливості адекватно забезпечувати війська на передовій, і заважають евакуації поранених.Загалом, попри успіхи в обороні, а ЗСУ в оборонних боях дійсно неперевершені, є вірогідність того, що плацдарм на Курщині може бути залишений. Наслідки будуть сумні в усіх сенсах. Одним з них буде те, що противник відразу перейде до активних дій проти Сумської області – повідомлення про бої в прикордонних районах Сумщини вже надходять.

Новий прогноз світових експертів – Третя світова війна неминуче почнеться до 2035 року (ні!). Насправді, як я вже писав, зараз немає ніяких передумов для спалаху саме Третьої світової. Немає ні глобальної коаліції держав, ні глобальних протиріч, які не можна було б вирішити перемовинами.Що найбільш вірогідно – це війна між Європою і Росією. Вона сьогодні прямо провокується, в т.ч. і новою адміністрацією Білого дому. Вчора стало відомо, що Трамп думає відмовитися від дотримання п'ятої статті статуту НАТО, яка зобов'язує надавати військову допомогу союзникам, які зазнали нападу. На думку Трампа США не мають захищати членів НАТО, які недостатньо витрачають на власну оборону.Варто розуміти, що будь-яка війна між РФ та Європою (якщо вона не буде зачіпати територію України), має мати локальний характер. Тобто театром воєнних дій стане порівняно невелика по розміру територія. Очевидно, що це будуть країни Балтії, Польща, може ще Фінляндія. Прогнозувати характер і хід бойових дій наразі немає сенсу. В чому можна бути впевненим, так в це в тому, що РФ буде розраховувати суто на бліцкриг. Це воюючи з Україною росіяни можуть вигідно торгувати з ЄС своїми енергоносіями. Проте війна з Європою зачинить для РФ як європейські ринки, так і Балтийське, і Середземне моря, з усіма наслідками для економіки. Проте, далеко не факт, що бліцкриг вдасться, «Київ за три дні» не дасть збрехати. Ну і в Європі вже розглядають сценарії застосування ядерної зброї – недарма Макрон днями заявив про готовність Франції надати іншим країнам свою «ядерну парасольку».Навіщо все це Трампу? В його парадигмі ця війна призведе до ослаблення Європи і РФ, спровокує падіння сучасного ліволіберального світопорядку та ліквідацію чи перезавантаження нежиттєздатних глобальних структур типу ООН і НАТО. І головне – відновить статус США як головного фактора сили в світі.

Вчора з промовою до нації звернувся Макрон, який зараз став ледве не головним європейським яструбом. Основні тези:1. Росія стала загрозою для Франції та Європи;2. Ми не можемо довіряти угодам з Росією;3. РФ продовжує переозброюватися, витрачаючи 40% свого бюджету на оборону. До 2030 року планує мобілізувати 300 000 солдатів і зробити 4000 танків;4. Майбутнє Європи не може бути вирішене у Вашингтоні чи Москві;5. «Ми підготували план миру в Україні».6. Мир в Україні не можна будувати будь-якою ціною і під російським диктатом, і він не може бути капітуляцією України.Окремо Макрон зачепив військову сферу, анонсувавши зростання зусиль з підвищення її ефективності:1. Франція має найефективнішу армію в Європі;2. Наступного тижня Франція збере начальників штабів країн, які готові гарантувати майбутній мир в Україні;3. Франція збільшує фінансування виробництва танків і вертольотів на території Європи;4. Франція розпочне дискусію про використання французької ядерної зброї для захисту всього Європейського Союзу;5. Не виключається розміщення контингентів європейських військ в Україні.Що це означає? В принципі все банально. Макрон розуміє високу вірогідність зіткнення з Росією, недарма назвав її «прямою загрозою». З цього слідує, що Європі не потрібний мир в Україні. Нинішня війна вигідна європейцям, бо Україна прикувала до себе всі російськи сили, і щодня утилізує їх солдатів і техніку. Очевидно, що поки фронт в Україні відкритий, Путін не буде починати нову війну, тим більше з НАТО. І поки в Україні триває війна, Європа має час на зміцнення своєї оборони.Тому сподіватися на «план миру від Макрона» не варто. В цій грі відкритим залишається питання, як Європа планує далі підтримувати Україну, в умовах припинення військової допомоги від США. Бо наявні арсенали вже вичерпані, а те що в них залишилося, європейці будуть берегти для себе. Зокрема, вчора Міноборони ФРН заявило, що Німеччина вже досягла межі можливостей щодо передачі Україні зброї зі своїх арсеналів. Швидкого виділення фінансування і відновлення запасів теж не варто чекати. Бо, як в кінці лютого зазначив Spiegel, Франція та Німеччина мають величезну заборгованість і практично не мають можливості маневру у своїх національних бюджетах, що різко гальмує прийняття нових пакетів підтримки України.

Трохи забавно спостерігати реакції в Україні на промову Трампа. Більшість на кшталт «Боже, врятуй Америку» або «Він остаточно зійшов з розуму». Подобається це комусь чи ні, але ми з вами живемо в епоху ліквідації звичного світового порядку. До декого на Заході це вже дійшло, недарма колишній головнокомандувач військ Північноатлантичного альянсу Джеймс Ставрідіс днями обережно зазначив, що «Можливо, ми дивимось на останні дні НАТО».Натомість більшість політиків та інтелігенції «старої генерації» не бажають з цим змиритися. Вони вперто чіпляються за старе, в сподіванні, що все це пройде, як страшний сон, а життя повернеться на звичні рейки. Це природно, так само на тотальні зміни реагували французькі еліти в добу ВФР, чи вони ж в період Паризької комуни, інтелігенція російської імперії в 1917-1918 роках, противники нацистів в Німеччині 1933 року. Що з ними стало всім відомо.Сьогодні час, коли старе помирає, але нове – ще не народилося. Наразі невідомо, яких форм це «нове» набуде. Єдине, в чому можна бути впевненим, це в тому, що всіх нас чекають кризи, від локальних до глобальних. Як кажуть на Заході про такі періоди – це «час монстрів». Певну історичну паралель можна провести з подіями сторічної давнини. Епоха між 10-30-ми роками ХХ століття, коли менше ніж за 20 років в Європі повністю перекроїлася політична мапа, і в багатьох країнах радикально змінився політичний лад. Що було далі всі знають.Все це не добре і не погано, це просто даність, яку треба прийняти, і далі вже реагувати. Заламувати руки, нити, щось вимагати чи вдягати паперові пакети на голову, як радили в відомому фільмі, не допоможе.