ВС у складі КАС вважав, що належить враховувати норми ст. 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків ВПВС, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, а також приписи чинної редакції ст. 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Проте, на переконання колегії суддів КЦС, порушення прав працівника відбулося (за умови невиплати йому всіх сум, що належать при звільненні) саме в день звільнення, ці відносини повинні регулюватися нормою ст. 117 КЗпП України в редакції, яка діяла на час звільнення. Тривалість часу невиплати належних працівникові сум при звільненні не може бути підставою для застосування іншої редакції цієї статті, в тому числі, щодо обмеження строку виплати середнього заробітку, оскільки право працівника порушається саме в день звільнення, а трудових відносин між сторонами не існує. Застосування правила ст. 117 Кодексу законів про працю України і до другого періоду (з 19.07.2022) без обмеження строком, на думку колегії суддів, відповідало б принципу справедливості та забезпечувало б реалізацію захисної функції - однієї з головних функцій трудового права. Оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спорах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням змін, внесених Законом № 2352-IX, та необхідність розгляду питання щодо відступлення від висновку, викладеного у постанові КАС від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, ВПВС 18.09.2025 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/130644082 про прийняття справи № 306/2708/23 до свого розгляду. Того ж дня і з цією ж метою ВПВС постановила ще одну ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/130644081 про прийняття справи № 489/6074/23 до свого розгляду. Було взято до уваги, що у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 судова палата КАС у складі ВС вказала, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2352-IX, яким ст. 117 КЗпП України викладено в новій редакції, з 19.07.2022 ст. 117 КЗпП України в редакції Закону № 3248-IV втратила чинність, тому поширення висновків ВПВС у справі № 761/9584/15-ц на ст. 117 КЗпП України в новій редакцій, яка регулює правовідносини, які виникли/тривають після 19.07.2022, є неможливим. ВПВС зважила на обґрунтованість доводів колегії суддів КЦС, яка не погодилась із таким висновком КАС, оскільки зміст ч. 1 ст. 117 КЗпП України із набранням чинності Законом № 2352-IX фактично не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Це не дає підстав вважати неможливим застосування до відповідних правовідносин сформульованих ВПВС правових позицій щодо застосування приписів статті 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, а тому ця правова позиція підлягає застосуванню і за умов нинішнього законодавчого врегулювання.