Осип Леміш

"Втрачене покоління." Сучасні українські реаліїЯ цікавлюсь воєнною мемуаристикою, можна сказати, навіть трохи колекціоную такі твори. Тому повз мою увагу не могла пройти тема так званого "втраченого покоління." На цю тему ще до початку війни на Донбасі тодішній народний депутат свободівець Юрій Михальчишин прочитав дуже гарну лекцію. Її легко знайти на ютубі. Класична література "втраченого покоління" - твори Еріха Марії Ремарка, Енреста Хемінгуея та інших авторів. Самі ці автори були учасниками Першої світової війни. Пізніше словосполуку "втрачене покоління" почали вживати і щодо війни СРСР в Афганістані або війни США у В'єтнамі. Якщо зовсім коротко, то оця "втраченість" ветеранів війни полягає у втраті життєвих орієнтирів. Я прочитав майже всі твори Ремарка. Всі його твори про війну чи післявоєнне життя невіддільні від такої думки, що війна була непотрібною, воювали ні за що. Саме це є найголовнішим для розуміння явища так званого "втраченого покоління."А що в Україні зараз, після 12 років війни? Чи буде у нас своє "втрачене покоління"? На мою думку, "втраченого покоління" саме в ремарківському розумінні в нас нема і не буде. По простій причині - у нас майже кожна притомна людина розуміє чому слід воювати і чому не можна здаватись. Не ми, українці, почали цю війну, але нас намагаються зщинити - досить лише поглянути на окуповані території. В нас це розуміють і військові, і цивільні, і ті українці, які перебувають за кордоном. Навіть ухилянти переважно розуміють, що фронт потрібно тримати. І поранений на війні українець-інвалід, якщо він не дурень, ніколи не скаже, що він воював ні за що і воювати не потрібно було. Це - важлива відмінність від реалій Першої світової та міжвоєнного періоду в Європі.Однак, не можна не згадати й про те, що явище "втраченого покоління" люди часто розуміють якось по-іншому. Відтак, мене більше лякає поява в Україні не такого "втраченого покоління", яке буде травмоване війною, а покоління, яке виховають ліберасти, яке вивчиться за міністрів Квіта, Гриневича, Лісового, яке буде відірване від української традиції, яке буде радісно зустрічати мігрантів і відмовиться від України. Я боюсь покоління, яке зможе саме продатись.

Пригадалось, одна жіночка колись казала мені, що "помаранчеву революцію" 2004-2005 , перший український "майдан", задумали, проплатили і організували американці, а в якості аргументу вона навела те, що навіть сама назва того "майдану" має американське походження, адже помаранчевий колір, згідно з задумом, символізує світанок - початок нового політичного життя, от тільки, як вона пояснювала, світанкове небо помаранчевого кольору набуває в Америці, а не в Україні - у нас, начебто, світанкове небо набуває рожевого кольору. Тож виходить, ідеологи "помаранчевої революції" сходи сонця бачили в протилежній від України півкулі і придумали назву для "майдану" в Україні не врахувавши, що у нашій півкулі світанки мають інший колір. Мене ця версія здивувала. Авжеж, це вам не "печиво Нуланд" - тут противниця "майдану" навіть явище природи наводить для підкріплення своєї думки. До такого не додумався жоден антипомаранчевий політик в Україні. Принаймні, я більше ні від кого іншого такої версії не чув.Чи так це насправді? Я цю версію запам'ятав. Хоч скільки років минуло, а інколи я спеціально власними очима, без фото чи відео, спостерігав світанки, аби перевірити це. Спеціально, це не плануючи дивитися світанок відучора, а просто коли була така нагода, то вдивлявся у кольори. Зазвичай я довго сплю і світанків не бачу. З попередніх спостережень за минулі роки я пам'ятаю, що світанкове небо має різнокольорові горизонтальні смуги. Верхня смуга помаранчева, нижня - червоняста або рожева. То яку з цих смуг обрати для назви "майдану"? Сьогодні я знову дивився світанок. Що я бачив? Зверху донизу видовище таке: небо блакитне, нижче смуга жовтого кольору, ще нижче над самою землею широка смуга кольору стиглої абрикоси. Впродовж часу ця смуга трохи змінювала відтінки і насиченість кольорів у різних місцях. Але загалом, беззаперечно, назвати цю смугу помаранчевою було би правильніше, ніж рожевою. Пізніше, коли посвітліло, і жовта, і абрикосова смуги розчинилися в небі, тільки видно було як сонце підсвічує знизу хмари рожевим кольором. Коли сонце зійшло підсвітки вже не було. Звісно, для перевірки цієї версії і сьогоднішній, і попередні світанки я спостерігав не де-небудь, а в Україні.Висновок. Версія про те, що "помаранчева" назва "майдану" 2004-2005 вказує на його американське походження щонайменше непереконлива, бо вона не виключає можливости, що автори цієї назви могли її придумати бачивши світанки в Україні.

Українська таємничість стане відкритою?Кажуть, після 2022, після великої московської навали на Україну, в світі з'явився інтерес до вивчення української мови. Хотілось би знати з яких країн і скільки іноземців почали вивчати нашу мову. Проте, я головне питання тут ставлю так: а це добре чи погано?Є велика потреба в тому, аби повернути до української мови змосковщених українців та українців з діаспори. А що я скажу про іноземців, котрі жодного стосунку не мають до українського народу і України? Направду, українська традиція для таких людей є таємничою, незнаною або, як говорять, герметичною. Чи не всі українські пророки промовляли насамперед до українців. Це зовсім не свідчить про "відсталість" української традиції. Просто потрібно розрізняти своє і чуже.Кожен українець перед чужинцем, який не знає української, є носієм української таємничости. Ця таємничість дає перевагу. Приклад - наші північно-східні вороги. Там, на болотах, українську знають хіба якісь вузькі спеціалісти і втікачі-зрадники з України. Масово московити точно не знають української та погано її розуміють. Вони не вміють думати так, як думають українці. Це - величезний прорахунок для них у війні проти нас і величезна перевага для нас. І навіть без війни, мені до смаку бути носієм української таємничости перед чужинцями. То чому б не берегти цю таємничість? 🤔 Натомість чужинець, який вивчає українську стає на шлях, що може привести його до відкриття цієї таємничости.А що ви про це думаєте? Свої думки можете написати в коментарях.

🇮🇷 Ракетний батько МокаддамНещодавні війни проти Ірану показали, що ракетний арсенал цієї держави, ракети різних типів і швидкостей, - це могутній засіб стримування ворогів і чи не першочергова гарантія свободи для самого Ірану. Тож варто знати і геніїв з цієї галузі.Хасан Теграні Мокаддам. Бригадний генерал. Його називають батьком іранської ракетної програми. Не дарма, адже він стояв за розробкою ракет починаючи з 1980х і до своєї смерти. Тут я не буду писати багато, напишу тільки про одну подію з його біографії. Якось він поїхав до Московії, аби взяти там технології виробництва ракет. Але йому відмовили, сказали, мовляв "московитські технології для московитів". Повернувшись на батьківщину ні з чим він почав молитись і коли молився до нього прийшло інженерне рішення.Дивним чином сьогодні згадки про цю подію з його життя і з історії іранської ракетної програми зачищають з англомовного інтернету, алгоритми пошуку цю подію не видають або видають з недіючими посиланнями. Сам я встиг про це прочитати до того, як це почали зачищати і переказав по пам'яті. Про це не напишуть і на московськомовних проіранських телеграм-каналах.Точно не скажу коли то було, в якому році він звертався до московитів за технологіями, але очевидно, що то було в часи, коли Московія та Іран ще не зблизились, тому переносити те на сучасні відносини неправильно. Це історія.Мокаддам загинув унаслідок ракетного вибуху, обставини якого до пуття не з'ясовані. Існує версія, що таким чином його вбили вороги. Можливо це так, а можливо й ні. Та як би там не було, ракетна програма Ірану далі розвивалася вже без нього і досягла набагато дальшого поступу, ніж за його життя. Дітище стало дорослим, аби жити без батька.#Іранhttps://t.me/OsypLemish/1546

До проблеми мігрантівПроблема мігрантів залежить насамперед від влади, від її рішень і дій. Влада вирішує завозити чи не завозити мігрантів. А хто зараз править Україною?"Майдан" 2013-2014 відбувся значною мірою, хоч і не тільки, зусиллями націоналістичних організацій та активістів. Однак після перемоги "майдану" вони не прийшли до влади, а по суті на своєму горбі завели у владу глобалістів. На виборах 2019, і президентських, і парламентських, націоналісти набрали ще менше голосів, а до влади прийшли, за висловом Степана Хмари, ліквідатори України, які теж служать глобалістам, як і попередня влада.Вирішенням проблеми мігрантів та збереження української нації повинен стати прихід до влади в Україні націоналістів. Далі - фільтрація і депортація небажаних мігрантів. Це все.І не варто казати, що я начебто пропоную легкі рішення складних проблем. У проблемі мігрантів нічого складного немає. Зовсім. Ця проблема створюється на порожньому місці, без необхідности. Суть цієї проблеми в тому, що інтереси глобалістів не збігаються з інтересами корінної нації. Всі, хто вам казатимуть, що без мігрантів нам не обійтися, що економіка їх потребує - від лукавого.Однак складним питанням є те, чи знатні українські націоналістичні рухи прийти до влади?

Журналіст Сергій Мамаєв і московська іноагентка Ольга Романова ведуть розмову про долю українського президента-втікача Януковича після 2014. Янукович живе собі в РФ під наглядом ФСБ і становище його просто жалюгідне порівняно з тим, ким він був в Україні. Це ж саме можна сказати і про його старшого сина. Така доля втікачів-зрадників.Але ж у нього був шанс у кінці 2013! Він міг би відвернутися від Москви і зблизитися з ЄС - європейські еліти його би прийняли, пішли б йому на зустріч. Опозиція в Україні в будь-якому випадку залишалася б сильною, але "майдану" не було б. Що йому чи Україні загалом могла би в такому разі зробити Москва? Почала би захоплювати Крим? Так тоді б ЗСУ під верховним командуванням Віктора Януковича відбивали б зелених чоловічків, чому ні? І хто зна, чи не виявився б Янукович кращим державником, аніж Турчинов. І навіть після виходу на пенсію Янукович і його син могли б жити в Україні щасливо - не те, що зараз під контролем ФСБ наче якісь тваринки.Але Янукович дурний і це його погубило. Це ж і змінило долю України та українського народу.https://www.youtube.com/watch?v=lVZDtXuAuh8

На цьому відео дискусія представників Московії та України в ООН. З одного боку - яничар, який служить Москві і сміє повчати чогось українців. А з іншого - українська дипломатка, яка замість того, щоби вказати йому на його яничарство говорить щось про російську маніпуляцію, дезінформацію, пропаганду і ще говорить щось, що не є прямою відповіддю на його висловлювання. Її відповідь непереконлива.От цікаво, який висновок із цієї розмови може для себе зробити сторонній іноземний спостерігач, необізнаний з важкою долею українського народу? Більш красномовними для нього будуть слова Небензі чи слова Беци?В Московії живе величезна кількість етнічних українців. Суто формально, це найбільша в світі українська діаспора. Я пишу "формально", бо рівень асиміляції українців там найвищий у світі. Дуже багато цих людей українцями себе на вважають, а деякі з них ще й сповідують україножерські погляди. Українські прізвища на -енко, -чук та ін. нерідко трапляють в російських силовиків, офіцерів. Однак, хто служить Москві, особливо під час війни проти України... 😡 Висновки робіть належні. Але ж, чи українська держава зробила щось за ці неповні 35 років для того, аби повернути своїх людей з-за кордону? Проблема, показана на цьому відео, двостороння.Тим українцям, котрі перевертнями не стали, як ця потвора на відео, бракує величі, настирливости і, зрештою, ВЛАДИ.https://www.youtube.com/shorts/nh-TRgy-j1c

🇵🇸🇺🇬⚔️🇮🇱 Один із чинів КарлосаЖиття Карлоса Шакала оповите туманом, як і операція, про яку йтиметься далі. Але переповім те, що розповідав він сам і його прихильники.Влітку 1976 пасажирський літак, що мав летіли з Тель-Авіву в Париж зробив проміжну зупинку в Афінах. Там на літак разом з пасажирами зайшли учасники бойової групи (НФВП та німецькі ліві, то були люди Карлоса). Бійці викрали літак, погрожуючи зброєю і посадили його спочатку в Бенгазі, в Лівії, а далі перегнали в Ентеббе, в Уганду. Акція проводилась в ім'я палестинської справи. В Уганді тоді правив Іді Амін Дада, який підтримував палестинців і не любив сіоністів. Угандські солдати сприяли цій акції НФВП та надали їй захист.Ізраїльтяни спершу вели переговори для окозамилювання, а потім відправили в Уганду літаки зі спецназом (підрозділ "Саєрет Маткаль") для звільнення заручників. Вони знищили певну кількість військових літаків Уганди і вступили в бій з бійцями НФВП та військовиками Уганди. Учасники бойової групи, викрадачі літака, в тому бою загинули. А з боку ізраїльського спецназу загинув Йонатан Нетаньяху, старший брат чинного прем'єр-міністра сіоністського утворення. Сіоністи тоді заявляли, що він був єдиним загиблим, але є інформація про те, що він єдиним не був. Загиблі також були серед заручників, пасажирів літака, - їх убили ізраїльтяни.Планувальником тієї акції з викрадення літака був славнозвісний Карлос Шакал.#Палестина

🇺🇸 Нещодавно в центрі уваги медіа опинився такий собі Джо Кент, уже колишній керівник антитерористичного центру в США, який саме подав у відставку через війну проти Ірану. Я захотів дізнатись його справжню мотивацію, а для цього довелось трохи вивчити його світогляд. Я подивився два його інтерв'ю, які він дав після відставки.Коротко, переконання Джо Кента такі (переказую):- Іран безпосередньо не становив загрози США, а загрозу становили його союзники ("проксі");- Я вважаю правильним, що ми (американці) підтримуємо Ізраїль, але Ізраїль відчув свою безкарність і поводиться зухвало, тому потрібно його стримувати у певних рамках і не дозволяти йому впливати на нашу (американську) зовнішню політику;- Я вважаю правильним, що Трамп знищив Касема Сулеймані та аль-Мухандіса в 2020;- Я не співчуваю іранцям і тому, що вони роблять (вочевидь, це стосується подій до цієї війни);- З іранцями слід поводитись агресивно, аби змусити їх сісти за стіл переговорів (слово "агресивно" тут не має на увазі починати велику війну, а напевно якось натиснути на Іран);- З Ірану потрібно зняти частину санкцій для того, щоб його нафта повернулась на світовий ринок і продавалась у доларах. А долар потрібен нам (американцям) для виживання;- Про те, що Ізраїль вбиває мирне населення Кент висловився так: вони (сіоністи) у складному становищі, тож я їх розумію.Отже, підсумовуючи все це, Джо Кент - поміркований американський яструб. Він не є праведником і дурістю буде вважати його агентом Ірану чи Хезболли.https://t.me/OsypLemish/1469

Роздуми на тлі війни проти ІрануПолітична карта Західної Азії (Близького Сходу), яку ми нині знаємо була сформована значною мірою після Першої світової війни і сформували її переможці в тій війні. Британія та Франція перемогли і розділили Османську імперію, а на місці її арабських володінь допомогли утворитись арабським державам. Кордони між арабськими державами в Західній Азії провели англійці та французи й ці кордони, здебільшого, зберігаються досі. Англійці допомогли прийти до влади арабським королівським сім'ям і багато з цих сімей правлять досі. Ірак до 1960х також був королівством. Бахрейн, Катар і ОАЕ офіційно здобули незалежність від Британії тільки в 1971 й очевидною є британська роль у формуванні цих держав. Ліван та Сирія були під французьким мандатом і після мандату там тривалий час офіційною була французька мова.Так звана "держава ізраїль" виникла в 1948, але вона звісно також є дітищем британського порядку в Західній Азії. Характерно, що декларація Бальфура була оголошена в 1917 через два дні після того, як австралійські та англійські війська зайняли Біер Себу (Беєр Шебу), відбивши її в турків.Туреччина після Першої світової змогла відстояти себе перед загрозою ще більшого розділу, вона збереглась у нинішніх кордонах і почала реформи 1920х-1930х, які відображали західний спосіб мислення. Найважливіше мабуть, що варто згадати, так це скасування халіфату й побудова світської республіки. В 1952 Туреччина стала членом західної організації НАТО.З часом вплив Британії та Франції в Західній Азії зійшов нанівець як такий, але місце цих держав зайняли США. Американці, за винятком двох вторгнень до Іраку в 1991 та в 2003, не змінювали, а тільки зберегли той порядок, який вони успадкували від Британії. Пробританські арабські монархії стали проамериканськими. В регіоні є безліч військових баз США, які нині зазнають іранських ударів.Що ж стосується Ірану, то його кордони в 20 столітті практично не змінювались, але він зазнавав впливу та втручань Росії/СРСР до 1946, Британії до 1951 і США до 1979. Після 1979 Іран не тільки формально є самостійним, але й побудований на основі власного способу мислення та проводить в життя власну політичну лінію, яка йде в розріз із британо-американським порядком в регіоні. Саме це - справжня причина цієї війни.Наразі ніхто не може передбачити яким буде вислід цієї війни проти Ірану. Втім це питання є надважливим, адже Іран оголосив ціллю витіснити воєнну, відтак і політичну, присутність США з регіону і якщо ця ціль буде досягнута, то напевно зміниться той порядок, що існував від закінчення Першої світової війни. Тільки тоді Антанта буде переможена. Відповідно, Ізраїль як її похідне може і повинен зникнути.Що постане натомість? Шанси на повернення Османської імперії нікчемні. Найбільше, що може повернути собі Туреччина - це північні частини Сирії та Іраку, курдські і туркоманські райони. Чи постане великий арабський халіфат, який об'єднає більшість сучасних арабських держав - життя покаже. Декотрі експерти вже прогнозують, що конфлікт між сунітами і шиїтами тоді стане не локальним, а регіональним. Але сьогодні цього не знає ніхто.